Рішення

від 21.02.2023 по справі 906/958/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2023 р. м. Житомир Справа № 906/958/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Гребеннікова Н.П.

за участю представників сторін:

від АТ "Українська залізниця": Котовська Т. О. - ордер серія ВН №1200446 від 25.10.2022 (в режимі відеоконференції);

від ТОВ "Дім Взуття "Б.Ніколас": Качуровська А.А. - представник, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Взуття "Б.Ніколас"

про стягнення 364 140,00грн

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Взуття "Б.Ніколас"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця"

про розірвання договору поставки

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулося з позовом до суду про стягнення ТОВ "Дім взуття "Б.Ніколас" 364 140,00грн штрафу за договором поставки №ОД/НХ- 21-926НЮ від 28.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ "Дім взуття "Б.Ніколас" порушило строки поставки за зобов`язанням з посиланням на ст. 525, 530, 549, 610 Цивільного кодексу України та ст.216, 230 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 04.11.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 06.12.2022 о 10:00.

22.11.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Взуття "Б.Ніколас" надійшла зустрічна позовна заява про розірвання договору поставки №ОД/НХ- 21-926НЮ від 28.12.2021.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Дім Взуття "Б.Ніколас" мотивовані істотною зміною обставин, що обумовлено введенням воєнного стану через військову агресію щодо України, підвищенням курсу іноземної валюти, вартістю паливно-мастильних матеріалів та логістичних послуг.

Ухвалою від 25.11.2022 суд прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Взуття "Б.Ніколас" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" про розірвання договору поставки №ОД/НХ-21-926НЮ від 28.12.2021 до спільного розгляду з первісним позовом у справі №906/958/22. Вимоги за зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 23.01.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/958/22 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 21.02.2023 о 12:00.

25.01.2023 до суду засобами електронного зв`язку від АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" надійшло письмове пояснення №НХ09/2501 від 25.01.2023 на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" в судовому засіданні 21.02.2023 (у режимі відеоконференції) первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у первісній позовній заяві. Проти зустрічного позову та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій заперечив.

Представник ТОВ "Дім Взуття "Б.Ніколас" в судовому засіданні 21.02.2023 зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві. Проти первісного позову заперечив. Підтримав подане до суду 20.01.2023 клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

28.12.2021 між Акціонерним товариством "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (замовник, позивач (за первісним позовом)) та Товариством з обмеженою діяльністю "Дім Взуття "Б. Ніколас" (постачальник, відповідач (за первісним позовом)) укладено договір поставки №ОД/НХ-21-926НЮ (далі - Договір) (а.с. 8-13).

За змістом п.1.1 Договору він укладений за результатами процедури закупівлі у електронній системі закупівель ProZorro-UA-2021-11-17-001585-с, №14767302.

Відповідно до п.1.2 Договору постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі - товар), які зазначені у Специфікації №1 (Додаток №1), що додається до Договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених у договорі.

Найменування товару: жилети сигнальні зі світлоповертаючими смугами:

- жилет сигнальний з центральною бортовою застібкою на 5 гудзиків, з двома накладними кишенями на полочках внизу, округлим вирізом горловини та пройми;

- матеріал - тканина помаранчевого кольору, змішана, 45% п/е, 55% бавовна, щільністю не менше 220 г/м.кв.;

- світловідбивальні смуги шириною 50 мм, розташовані згідно типу 2 (п.1.3 Договору).

Згідно п.5.1 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару.

Товар має бути поставлений на підставі письмових рознарядок (заявок) впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом: (0412) 24-18-93; електронною поштою: info@krok.zt.ua; листом за юридичною адресою: 10006, м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, буд. 122; листом за поштовою адресою: 03057, м. Київ, вул. Металістів, буд.9) постачальником у кількості, визначеній у рознарядці (заявці). Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо товар не поставлений замовнику впродовж 10 робочих днів від дня одержання постачальником рознарядки (заявки) замовника (п.5.2 Договору).

Замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації (п.6.1 Договору).

Пунктами 6.3, 6.4 Договору сторони узгодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Загальна сума по договору 1 820 700,00грн (один мільйон вісімсот двадцять тисяч сімсот гривень, 00коп.), у тому числі ПДВ 20% 303 450,00грн (триста три тисячі чотириста п`ятдесят гривень, 00коп.).

Відповідно п.7.6, 9.5 Договору днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

За змістом п.10.1, 10.2 Договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання наступних обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофа, інших незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт та імпорт, якщо вони виникнуть після вступу цього договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що передбачені даним договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості цим обставинам. Сторони у п`ятиденний термін повинні сповістити одна одну про початок та закінчення вказаних обставин, що має бути підтверджено довідкою Торгово-промислової палати України.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором (п.11.1 Договору).

Згідно п.11.3 Договору постачальник за цим договором несе наступну відповідальність, зокрема, за порушення термінів поставки товару, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого в строк товару.

Відповідно до п.16.2 Договору строк його дії встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2022, у частині відвантаження товару - до 31.12.2022, у частині виконання обов`язків щодо розрахунків за договором - до остаточного виконання.

Так, на виконання умов п.5.1 та 5.2 Договору, 06.09.2022 замовник засобами електронної пошти на електронну адресу: info@krok.zt.ua направив постачальнику письмову заявку №НХ-09/3059 від 06.09.2022, на суму 1 820 700,00грн, в якій, зокрема, зазначив, що відвантаження необхідно виконати за адресою: Одеський Головний матеріально-технічний склад, 65098, м. Одеса, вул. Степна, 2 (а.с. 14).

Водночас, 06.09.2022 ТОВ "Дім Взуття "Б. Ніколас" звернулось до регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" із листом №06/09-1 від 06.09.2022, в якому зазначило, що виконання договору поставки №ОД/НХ-21-926НЮ від 28.12.2021 є неможливим у зв`язку з істотною зміною обставин, через що просило розірвати вказаний договір (а.с. 16).

З огляду на викладене, АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця", на підставі п.11.3 Договору, звернулося до господарського суду з відповідним позовом щодо стягнення з ТОВ "Дім Взуття "Б. Ніколас" 364 140,00грн штрафу за невиконання умов договору стосовно поставки товару.

При цьому, ТОВ "Дім Взуття "Б. Ніколас" подало зустрічний позов про розірвання договору поставки №ОД/НХ- 21-926НЮ від 28.12.2021.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

За змістом ч.2 ст.180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Предметом зустрічного позову постачальника до замовника є вимога розірвання договору поставки №ОД/НХ-21-926НЮ від 28.12.2021, у зв`язку з істотною зміною обставин.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина 4 статті 188 ГК України).

При цьому, варто звернути увагу, що змістом договору поставки №ОД/НХ-21-926НЮ від 28.12.2021 (а.с. 8-13) не передбачено право постачальника на одностороннє розірвання договору.

Таким чином, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї зі сторін.

Частиною 1 статті 651 ЦК України також передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до ч.1,2 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх в и н и к н е н н я п р и в с і й т у р б о т л и в о с т і т а о б а ч н о с т і , я к і в і д н е ї в и м а г а л и с я;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як судом зазначалося вище, відповідач (за первісним позовом) у листі-відповіді №06/09-1 від 06.09.2022 зазначив, що виконання договору поставки №ОД/НХ-21-926НЮ від 28.12.2021 є неможливим у зв`язку з істотною зміною обставин, через що просило розірвати вказаний договір (а.с. 16).

У даному листі, з посиланням на прийняття нормативно-правових документів у сфері регулювання правовідносин в умовах воєнного стану, вказується, що значне підняття офіційного курсу іноземної валюти стосовно курсу гривні, зріст вартості сировини для виготовлення товарів та паливно-мастильних матеріалів, призводять до збиткової діяльності товариства. Тобто, на думку ТОВ "Дім взуття "Б.Ніколас", має місце істотна зміна обставин, що робить неможливим виконання договору поставки №ОД/НХ-21-926-НЮ від 28.12.2021, у зв`язку з чим, останнє просить замовника розірвати вказаний договір.

Водночас, до зустрічної позовної заяви ТОВ "Дім взуття "Б.Ніколас" в якості підтвердження обставин, викладених у ній, додано копії листів-відповідей потенційних виконавців замовлення, зазначеного в заявці №НХ09/3059 від 06.09.2022 позивача (за первісним позовом): від 15.11.2022, №10/11-11 від 10.11.2022 (а.с. 82, 84), якими повідомляється про неможливість здійснення такого замовлення у зв`язку з наслідками проведення воєнних дій в Україні.

Разом з тим, варто звернути увагу, що дане листування датоване листопадом 2022 року, тобто, лише після звернення позивача (за первісним позовом) до суду з позовом про стягнення з відповідача (за первісним позовом) штрафу за невиконання останнім умов договору поставки №ОД/НХ-21-926-НЮ від 28.12.2021 в частині поставки товару.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідачем (за первісним позовом) не було вчинено всіх можливих та необхідних дій для усунення причин, що зумовили виникнення істотних змін обставин, якими останній обґрунтовує вимогу про розірвання договору поставки №ОД/НХ-21-926-НЮ від 28.12.2021.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Таким чином, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.

Як вказано судом вище, договір поставки №ОД/НХ-21-926-НЮ від 28.12.2021 діє до 31.12.2022, а отже станом на день розгляду цієї справи строк дії договору є таким що закінчився.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про розірвання договору є такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо первісних позовних вимог суд зазначає наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Як судом зазначалося вище, договір поставки №ОД/НХ-21-926-НЮ від 28.12.2021 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ч.1 ст. 193 ГК України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач (за первісним позовом) не виконав заявки позивача (за первісним позовом) та не поставив товар, зобов`язання поставити який взяв на себе уклавши договір поставки №ОД/НХ-21-926-НЮ від 28.12.2021. Доказів, які б дали змогу дійти протилежних висновків ТОВ "Дім взуття "Б.Ніколас" до суду не надано, що й не заперечується самими сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом п.11.3 Договору постачальник за цим договором несе наступну відповідальність, зокрема, за порушення термінів поставки товару, визначених Договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого в строк товару.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зокрема, факт невиконання відповідачем (за первісним позовом) свого обов`язку з поставки товару, в позивача (за первісним позовом) виникло право вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 20% від вартості непоставленого товару, тобто - 364 140,00грн (1 820 700,00грн х 20%), яку суд вважає обґрунтованою.

Судом критично оцінюються посилання відповідача (за первісним позовом), в якості заперечень проти первісного позову, на істотну зміну обставин, що полягають у виникненні негативних наслідків у результаті військових дій в Україні, з наступних підстав.

Як судом зазначалося вище, за змістом п.10.1, 10.2 Договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання наступних обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофа, інших незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт та імпорт, якщо вони виникнуть після вступу цього договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що передбачені даним договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості цим обставинам.

Сторони у п`ятиденний термін повинні сповістити одна одну про початок та закінчення вказаних обставин, що має бути підтверджено довідкою Торгово-промислової палати України.

Проте, відповідачем (за первісним позовом) попереджено позивача (за первісним позовом) про неможливість виконання обов`язку з поставки товару (з посиланням на незалежні від нього обставини) та намір розірвати договір лише після отримання заявки останнього №НХ-09/3059 від 06.09.2022. Водночас, воєнний стан в Україні введено відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (з подальшим його продовженням). Також, нормативно-правові документи у сфері регулювання правовідносин в умовах воєнного стану, якими відповідач (за первісним позовом) обґрунтовує свої заперечення проти первісних позовних вимог, прийняті раніше листа-відповіді ТОВ "Дім Взуття "Б.Ніколас" №06/09-1 від 06.09.2022.

Крім того, відповідачем (за первісним позовом) подано в матеріали справи експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №2619, яким засвідчено, неможливість ТОВ "Дім Взуття "Б. Ніколас" ведення господарської діяльності після введення в Україні воєнного стану, у тому числі - виконання умов договору поставки №ОД/НХ-21-926-НЮ від 28.12.2021 в частині постачання товару (а.с. 134-139). Водночас, даний висновок датований лише 2 3 . 1 2 . 2 0 2 2, тобто наданий після направлення позивачем (за первісним позовом) відповідачу (за первісним позовом) заявки №НХ-09/3059 від 06.09.2022, а також вже після відкриття провадження у даній справі.

Таким чином, відповідачем (за первісним позовом) не виконано умов п.10.2 Договору, що, у свою чергу, виключає звільнення останнього від відповідальності за порушення умов даного договору в частині поставки товару.

При цьому, суд враховує, що ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Отже, суд першої інстанції має право на власний розсуд, враховуючи фактичні обставини справи, а також керуючись критеріями, визначеними законом, зменшити розмір неустойки. (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штраф, у тому числі за власною ініціативою.

20.01.2023 ТОВ "Дім Взуття "Б.Ніколас" подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000,00грн (а.с. 173-178). В обґрунтування даного клопотання, на підтвердження незадовільного фінансового становища, надано Фінансові звіти відповідача (за первісним позовом) за 2021 та 2022 роки (а.с. 181-182).

Також, судом враховано, що розмір штрафу, який обґрунтовано заявлений позивачем (за первісним позовом) до стягнення, становить 364 140,00грн. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків у розмірі, співмірному із сумою заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Суд виходить із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, незадовільні фінансові результати відповідача (за первісним позовом) у спірний період, а також негативні наслідки для здійснення господарської діяльності суб`єктів господарювання в Україні внаслідок проведення військових дій на території нашої держави, тому вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та зменшити розмір нарахованого позивачем (за первісним позовом) штрафу на третину від обґрунтовано заявленої.

Водночас, суд враховує і доводи позивача (за первісним позовом) стосовно того, що несвоєчасне здійснення поставки товару відповідачем (за первісним позовом) має негативний вплив на позивача (за первісним позовом) у зв`язку з чим, клопотання відповідача (за первісним позовом) про зменшення розміру штрафу підлягає задоволенню частково.

Варто зауважити, що дане зменшення розміру штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються судом частково в сумі 121 380,00грн штрафу, зменшеної судом в порядку ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 121 380,00грн штрафу. У частині вимог щодо стягнення 242 760,00грн штрафу (364 140,00грн - 121 380,00грн) суд відмовляє в позові.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача (за первісним позовом), з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними останнього, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача (за зустрічним позовом).

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Взуття "Б.Ніколас" (10006, м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, буд. 122; ідентифікаційний код 39468849) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200):

- 121 380,00грн штрафу;

- 5 462,10грн судового збору.

3. У задоволенні первісного позову в частині вимог щодо стягнення 242 760,00грн штрафу відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.03.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу на електронну пошту: ngu@naftogaz.com,

3 - відповідачу на електронну пошту: kp_ozernoe@ukr.net