Ухвала

від 28.02.2023 по справі 363/4108/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"28" лютого 2023 р. Справа № 363/4108/22

УХВАЛА

28 лютого 2023 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ;

у присутності:

прокурора - ОСОБА_3 ;

обвинуваченого - ОСОБА_4 ;

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання про повернення обвинувального акту на доопрацювання у кримінальному провадженні за № 62022100130000834, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До провадження Вишгородського районного суду Київської області з Київської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 62022100130000834 від 07.11.2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2022 року було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

Під час підготовчого судового засідання при вирішенні питання про можливість призначення судового розгляду за вказаним обвинувальним актом захисник - адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору на доопрацювання. У мотивувальній частині клопотання захисник ОСОБА_5 зазначив, що складений відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обвинувальний акт, містить ряд суперечностей: наявні розбіжності в правовій кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність; у реєстрі матеріалів досудового розслідування дата складання та затвердження обвинувального акту відрізняється від дати складання, підписання та затвердження обвинувального акту, що вказана на самому документі.

Крім того, захисник ОСОБА_5 , мотивуючи наявність підстав для повернення обвинувального акту на доопрацювання, у клопотанні зазначив, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення та не розкрито характер дій обвинуваченого разом із сутністю самого злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, а також у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт передачі ОСОБА_4 інформації, яку він незаконно скопіював та передав не встановленій особі. Відсутність формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинуваченого мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для реалізації свого права на захист.

Враховуючи вищевикладене, захисник ОСОБА_5 просив задовольнити його клопотання в повному обсязі та повернути обвинувальний акт разом з реєстром матеріалів досудового розслідування прокурору для усунення недоліків та виконання вимог кримінального процесуального законодавства.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника ОСОБА_5 підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі та повернути обвинувальний акт на доопрацювання прокурору.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні висловив заперечення проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту, мотивуючи це тим, що обвинувальний акт відповідає всім вимогам процесуального законодавства, що передбачені у ст. 291 КПК України, обвинувачення та обставини і факти вчинення кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті в такий спосіб, обсязі та мірі, в яких прокурор вважає їх встановленими. З приводу наявних розбіжностей в частині правової кваліфікації дій обвинуваченого, а також датах складання, підписання та затвердження обвинувального акту прокурор зазначив, що це є результатом технічної помилки, яка, однак, не впливає на можливість призначення та проведення судового розгляду. Враховуючи зазначене, прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту.

Ознайомившись із вказаним клопотанням захисника, вислухавши учасників справи, дослідивши обвинувальний акт разом з додатками до нього, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість суду зробити висновок, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, які пов`язані виключно з підготовкою справи до розгляду по суті з тією метою, щоб судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався ефективно, оперативно та у відповідності до завдань кримінального провадження, що визначені у ст. 2 КПК України. Тобто, під час підготовчого судового засідання за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявність чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження) суд не має права досліджувати докази та на основі них встановлювати, підтверджувати чи спростовувати у будь-який спосіб обставини та факти, що викладені в обвинувальному акті, стосуються суті обвинувачення чи в будь-якій інший спосіб занурюватися у питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.

Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюються та вирішуються виключно на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судом рішенням.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства має зосереджуватися саме на вирішенні організаційно-розпорядчих питань, які стосуються створення, забезпечення всіх належних умов для проведення ефективного, оперативного, своєчасного та справедливого судового розгляду обвинувачення по суті у відповідності до завдань кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК - Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

У ст. 291 КПК України встановлюються такі вимоги щодо обвинувального акту - обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 03.10.2012 року № 223-1430/0/4-12 зазначається, що під час підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт на доопрацювання прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291, 292 КПК України: зокрема, якщо у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що одним з організаційно-розпорядчих питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначені можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому оскільки вимоги до обвинувального акту встановлюються лише положеннями ст. 291, 292 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акту на предмет відповідності тільки цим статтям.

Суд також звертає увагу на ті обставини, що підстави для повернення обвинувального акту не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акту, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого.

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акту як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акту вимогам КПК України. Така правова позиція також міститься у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/8135/15-к.

У клопотанні про повернення обвинувального акту захисник ОСОБА_5 як на підстави його повернення посилався, зокрема, на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України через відсутність формулювання обвинувачення та не розкриття характеру дій обвинуваченого та суті злочину, у вчиненні якого він обвинувачується. Крім того, у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт передачі ОСОБА_4 інформації, яку він незаконно скопіював та передав не встановленій особі.

Аналіз ст. 91 КПК України дає можливість побачити, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини та факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України дає можливість зробити висновок, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як інтелектуальний процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторона обвинувачення у вигляді слідчого та прокурора мають право як збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази на підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України.

Оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду обвинувачення по суті та полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акту, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Під час підготовчого судового засідання суд перевіряє лише те, щоб у відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт містив відповідну частину, яка при цьому не мала б зайвої натуралізації правопорушення та суттєвих суперечностей, що перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду.

Враховуючи, що кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд доходить до висновку, що прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачення та суті злочину. Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».

Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, змінювати у будь-якій спосіб зміст та обсяг обвинувачення, правової кваліфікації.

Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне саме прокурор.

На додаток до цього ККС ВС у Постанові від 03.07.2019 року у справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинуваченого та суті злочину, підтвердження або спростування обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознаки та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні. Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.

Самі по собі обставини, на які посилається захисник - адвокат ОСОБА_5 , є фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, а тому їх встановлення, визначення та формулювання, збирання та надання доказів на їх підтвердження, як було зазначено вище, є дискреційними повноваженнями прокурора, який викладає їх в такий спосіб та в такій формі, в яких вважає встановленими, та надає на підтвердження цього докази, які вважає належними, допустимими та достатніми для підтвердження відповідних обставин. Суд, особливо під час підготовчого судового засідання, не має повноважень повертати обвинувальний акт прокурору з мотивів неповноти, неправильності, недостовірності фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення та визначення яких в обвинувальному акті є виключним повноваженням прокурора, а перевірка яких здійснюється судом лише під час розгляду справи по суті.

Внаслідок цього суд доходить до висновку, що повернення обвинувального акту з підстав неповноти, недостовірності фактичних обставин вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України, їх недоведеності під час підготовчого судового засідання є неможливим, оскільки суперечить завданню суду, яке він виконує під час підготовчого провадження, а також оскільки це призведе до порушення принципу змагальності та перебирання судом на себе функції обвинувачення, в межах якої він також буде брати участь у визначенні обвинувачення.

Щодо недоліків у вигляді розбіжності в частині правової кваліфікації дій обвинуваченого, невідповідності дати складання, підписання та затвердження обвинувального акту у реєстрі матеріалів досудового розслідування даті складання, підписання та затвердження обвинувального акту, що вказані на ньому, як підстави повернення обвинувального акту, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Суд доходить до висновку, що реєстр матеріалів досудового розслідування має містити всі дані, вказані в ч. 2 ст. 109 КПК України, без винятку, проте неповнота, неточність такого реєстру, за умови долучення його до обвинувального акту, також не свідчить про наявність підстав для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, і може бути з`ясована в ході судового розгляду кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

Згідно зі ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом із обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Судом встановлено, що обвинувальний акт відповідає вимогам статей 109 та 291 КПК України, оскільки містить в собі відомості, які повинен містити обвинувальний акт. Неповнота та неточність реєстру матеріалів досудового розслідування судом можуть бути усунені під час судового розгляду обвинувального акту.

Щодо розбіжностей у частині правової кваліфікації дій обвинуваченого, то суд звертає увагу, що зазначена розбіжність полягає у тому, що у назві обвинувального акту вказується, що він складений за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, у той час як на титульному листі обвинувального акту, у змісті самого обвинувального акту вказується, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 362 КК України.

Суд не вважає зазначені недоліки такими, що перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду, оскільки у змісті самого обвинувального акту (у частині викладу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, а також у частині формулювання обвинувачення дій обвинуваченого) вказується, що ОСОБА_4 обвинувачується саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України, та розкриваються відповідні ознаки саме цього складу кримінального правопорушення. У матеріалах справи (обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування) відсутні будь-які відомості щодо того, що у діях обвинуваченого були б наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, та він обвинувачувався у вчиненні саме цього кримінального правопорушення.

Внаслідок цього суд приходить до висновку, що така технічна помилка в розбіжності частини статей правової кваліфікації дій обвинуваченого не перешкоджає призначенню судового розгляду, не впливає на права, свободи та законні інтереси обвинуваченого, оскільки в усій іншій частині матеріали кримінального провадження є чіткими та точними, вказуючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту в кримінальному провадженні за № 62022100130000834 від 07.11.2022 року на доопрацювання прокурору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали проголошено 03 березня 2023 року о 14 годині 00 хвилин.

Головуючий суддя ОСОБА_1