Рішення

від 21.02.2023 по справі 917/1293/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023 Справа № 917/1293/22

за позовною заявою Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, ЄДРПОУ 02910060, вул. Покровська. 22, м. Решетилівка, 37, Полтавської області, 38400, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Державної екологічної інспекції Центрального округу, ЄДРПОУ 42149108, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3

до Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», ЄДРПОУ 00374829, вул. Полтавська, 3, м. Карлівка Полтавського району (Карлівського району), Полтавської області, 39503 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Карлівська міська рада Полтавського району Полтавської області (ЄДРПОУ 21046549, вул. Полтавський шлях, 85, м. Карлівка Полтавського району (Карлівського району) Полтавської області, 39500, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4.)

про стягнення 5 318 207,80 грн

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

Від позивача: Юрченко Р.П., док. в справі

Від відповідача: не з"явився

Від прокуратури: Волков С.В., док. в справі

Від третьої особи: не з"явився

Заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» про стягнення на користь держави збитків, завданих порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, в сумі 5 318 207 грн. 80 коп.

Ухвалою від 21.10.2022р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 17.11.22.

Ухвалою від 17.11.2022р. суд постановив залучити до участі у справі №917/1293/22 Карлівську міську раду Полтавського району Полтавської області як третю особу що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відкласти підготовче засідання на 06.12.2022 р., запропонувати третій особі надати з урахуванням отриманих від сторін документів, документально підтверджені письмові пояснення, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

Ухвалою від 06.12.2022р. суд постановив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 05.01.2023 р., запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

Від відповідача відзив на позов не надходив.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення. а також заява, в якій третя осба просить проводити розгляд справи без участі її представника.

У підготовчому засіданні, 05.01.2023р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 05.01.23 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 19.01.2023.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

24.01.23 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 24.01.23 суд відклав розгляд справи на 21.02.2023.

В судовому засіданні 21.02.23 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 21.02.23 не з"явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

При цьому, суд враховує, що відповідач відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, оскільки явка учасників справи у призначене засідання обов`язковою судом не визнавалася, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.02.23 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Проведеним Решетилівською окружною прокуратурою вивченням стану додержання вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання на території Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області встановлено, що Держаним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» допущено наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

Так, Державною екологічною інспекцією Центрального округу, у період з 12.04.2021 до 23.04.2021, на підставі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за № 275, Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 59, наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу від 08.04.2021 № 06-27/260 проведено плановий захід (перевірку) дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод».

За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в період з 25.05.2020 до 09.01.2021 складено Акт № 06- 28/252 від 23.04.2021 та зафіксовано виявлені порушення. Примірник вказаного акту отримано в.о. директора Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» Павленком О.О. 23.04.2021.

Перевіркою встановлено, що Державне підприємство «Жовтневий спиртовий завод» надано діючий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 5321610100-130 від 11.01.2021, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації, строком на 10 років та попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5321610100-1 від 23.02.2007, строк дії якого становить 5 років (з 23.02.2007 до 23.02.2012).

Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» надано довідку від 12.04.2021 № 76, згідно з якою підприємством в період з 08.02.2009 до 25.05.2020 виробнича діяльність не здійснювалась.

Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» надано довідку від 13.04.2021 № 81 щодо часу роботи стаціонарних джерел викиду за відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря за 2020 рік.

Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» надано довідки від 11.05.2021 № 116 та від 07.10.2021 № 307 щодо часу роботи стаціонарних джерел викиду за відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря за період 3 01.01.2021 до 09.01.2021.

Отже, стверджує прокурор, Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» з 25.05.2020 до 09.01.2021 здійснювалася експлуатація стаціонарних джерел викиду за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням вимог частин 5, 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Таким чином, у період часу з 25.05.2020 до 09.01.2021 Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод», у порушення вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», здійснювались наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду за адресою: 39503, Полтавська область, Полтавський район, м. Карлівка, вул. Полтавська, будинок 3, без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

Ураховуючи викладене та за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» вимог природоохоронного законодавства в період з 25.05.2020 до 09.01.2021 видано обов`язковий для виконання припис № 15/02/3- 23 від 28.04.2021.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу 14.04.2021 складено протокол № 01069 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 78 КУпАП, на в.о. директора Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» Павленка О.О. Відповідно до зазначеного протоколу, Павленко О. О., будучи посадовою особою Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», допустив викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, а саме допустив здійснення викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу (дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами).

Державною екологічною інспекцією Центрального округу 14.04.2021 винесено постанову № 54/02/3-24 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 78 КУпАП, на в.о. директора Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» Павленка О.О. у виді штрафу в розмірі 136,00 грн. Останнім постанова не оскаржувалась, відповідне правопорушення ним визнано та сплачено штраф, що підтверджується квитанцією № 27-10119667/С від 27.04.2021.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» за період з 25.05.2020 по 09.01.2021, на підставі акту планової перевірки від 23.04.2021 № 06-28/252. Розмір збитків за здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду склав 5 320 145,53 грн. (згідно з «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277 (далі - Методика)).

Державною екологічною інспекцією Центрального округу до Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» направлено претензію від 08.10.2021 № 185/07-17/2021 (№ 02.3-13/5361) про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 25.05.2020 по 09.01.2021 на суму 5 320 145,53 грн.

Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» надано Державній екологічній інспекції Центрального округу заперечення № 313 від 25.10.2021 на претензію № 185/07-17/2021 від 08.10.2021. У запереченнях зазначено, що Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» на початку липня 2020 року подано пакет документів до Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який видано 11.01.2021. Окрім того, у запереченнях викладено незгоду з нарахованими збитками та прохання здійснити перерахунок. Так, зазначено, що Державне підприємство «Жовтневий спиртовий завод» протягом 2020 року працювало не на повну потужність: фактично вироблено спирту за період з 25.05.2020 до 09.01.2021 - 310058,73 дал та використано газу - 742229 м3. Якщо брати максимальне навантаження котлів 1868 м3/год * 2 котли = 3736 м3/год та витрати газу фактичні 742229 м3 за період з 25.05.2020 по 09.01.2021, то час роботи 2 котлів одночасно при максимальному навантаженні може складати 742229 м3/3736м3/год = 199 год, що відповідає величинам максимальних масових витрат забруднюючих речовин в дозволі на викиди. Також, Державне підприємство «Жовтневий спиртовий завод» зазначає, що у розрахунках невірно вказано ГДК для оксиду діазоту, для якого згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.01.2020 № 52 відсутнє ГДК.

Прокурор зазначає, що Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.01.2020 №52 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць», встановлено гранично допустимі середньодобові концентрації, мг/м-3 хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць (ГДКі). В розрахунку розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Державної екологічної інспекції Центрального округу, зазначені наднормові викиди забруднюючих речовин, які відсутні в переліку Міністерства охорони здоров`я, а саме: метан, етиленгліколь, пил абразивний, пил металевий, етантінол, суміш насичених вуглеводнів С2-С8 і суміш насичених вуглеводнів С1-С4. Таким чином, розрахунок збитків по вище вказаним речовинам здійснити не можливо. Підсумовуючи викладене, експертом здійснено розрахунок збитків тільки по тим забруднюючим речовинам, які містяться в переліку Міністерства охорони здоров`я України від 14.01.2020 № 52.

Таким чином, за результатами перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу та проведення судової економічної експертизи установлено, що загальний розмір заподіяних державі збитків Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» за період з 25.05.2020 по 09.01.2021 внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря склав 5 318 207,80 грн.

Прокурор вказує, що збитки, заподіяні державі внаслідок порушення Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» законодавства про охорону атмосферного повітря, залишаються невідшкодованими, тому такі збитки в сумі 5 318 207,80 грн., які підтверджені висновком судово- економічної експертизи та «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженою наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277, підлягають стягненню в примусовому порядку.

Щодо інтересів держави та підстав їх представництва прокурором у суді прокурор зазначив, що за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля Державною екологічною інспекцією Центрального округу, до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів, не здійснюється захист інтересів держави щодо стягнення з Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що Державна екологічна інспекція Центрального округу не виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Решетилівською окружною прокуратурою 24.08.2022 скеровано на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу лист щодо самостійного вжиття заходів по стягненню суми збитків в примусовому порядку.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції Центрального округу № 07-09/3488 від 06.09.2022 у зв`язку з введенням в країні воєнного стану в квітні 2022 року було проведено секвестр бюджету по всім видаткам, як наслідок, в Інспекції відсутні кошти для сплати судового збору за подачу позовної заяви. На підставі викладеного вище, Інспекція не має можливості самостійно вжити заходи щодо стягнення нарахованих збитків у судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, Решетилівською окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, як органу який уповноважений вживати заходів щодо відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У письмових поясненнях третя особа вказала, що Державне підприємство «Жовтневий спиртовий завод» не розробив та не подав на погодження до виконавчого органу поточні та перспективні плани роботи підприємства з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів. Крім того, відповідно до ст. 7 Закону «Про оцінку впливу на довкілля» для виявлення, збирання та врахування зауважень і пропозицій до планованої діяльності, у процесі оцінки впливу на довкілля Державне підприємство «Жовтневий спиртовий завод» громадське обговорення не проводило.

Таким чином, Карлівська міська рада Полтавського району Полтавської області, як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підтримує в повному обсязі позовну заяву заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу до Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

При вирішенні спору суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Приписами статті 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначено Законами України "Про охорону атмосферного повітря", "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зокрема, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Приписами частини 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно положень статті 33 цього Закону особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.

Приписами статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Правове регулювання цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стягнення збитків за наднормативні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, майнової шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 17.04.2018 року по справі № 909/285/16, від 04 травня 2022 року по справі № 922/3228/20.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як встановлено судом, за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в період з 25.05.2020 до 09.01.2021 складено Акт № 06- 28/252 від 23.04.2021 та зафіксовано виявлені порушення. Примірник вказаного акту отримано в.о. директора Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» Павленком О.О. 23.04.2021.

Перевіркою встановлено, що Державне підприємство «Жовтневий спиртовий завод» надано діючий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 5321610100-130 від 11.01.2021, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації, строком на 10 років та попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5321610100-1 від 23.02.2007, строк дії якого становить 5 років (з 23.02.2007 до 23.02.2012).

Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» надано довідку від 12.04.2021 № 76, згідно з якою підприємством в період з 08.02.2009 до 25.05.2020 виробнича діяльність не здійснювалась.

Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» надано довідку від 13.04.2021 № 81 щодо часу роботи стаціонарних джерел викиду за відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря за 2020 рік.

Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» надано довідки від 11.05.2021 № 116 та від 07.10.2021 № 307 щодо часу роботи стаціонарних джерел викиду за відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря за період 3 01.01.2021 до 09.01.2021.

Отже, Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» з 25.05.2020 до 09.01.2021 здійснювалася експлуатація стаціонарних джерел викиду за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням вимог частин 5, 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Відповідач при розгляді справи не спростовував факт здійснення його підприємством з 25.05.2020 до 09.01.2021 експлуатації стаціонарних джерел викиду за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

При цьому, суд враховує, що примірник Акту № 06- 28/252 від 23.04.2021, в якому зафіксовано виявлені виявлені порушення отримано в.о. директора Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» Павленком О.О. 23.04.2021. Відомості щодо оскарження Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» зазначеного акту перевірки до суду не подавалися.

Крім того, Державною екологічною інспекцією Центрального округу 14.04.2021 складено протокол № 01069 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 78 КУпАП, на в.о. директора Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» Павленка О.О. Відповідно до зазначеного протоколу, Павленко О. О., будучи посадовою особою Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», допустив викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, а саме допустив здійснення викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу (дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами).

Державною екологічною інспекцією Центрального округу 14.04.2021 винесено постанову № 54/02/3-24 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 78 КУпАП, на в.о. директора Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» Павленка О.О. у виді штрафу в розмірі 136,00 грн. Останнім постанова не оскаржувалась, відповідне правопорушення ним визнано та сплачено штраф, що підтверджується квитанцією № 27-10119667/С від 27.04.2021.

Враховуючи зазначене вище, господарський суд вважає, що позивачем належним чином доведено наявність неправомірності поведінки відповідача.

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджується, що відповідач в процесі своєї господарської діяльності вчинив порушення екологічного законодавства, зокрема тим, що з 25.05.2020 до 09.01.2021 ним здійснювалася експлуатація стаціонарних джерел викиду за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням вимог частин 5, 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Внаслідок дій відповідача, Інспекцією визначено, що державі заподіяно збитки.

Щодо наявності підстав для стягнення збитків, суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків (шкоди); 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При вирішенні спору на позивача покладається обов`язок довести розмір шкоди, завданої протиправною поведінкою, факт порушення відповідачем законодавства та причинний зв`язок між цим порушенням і завданою шкодою навколишньому середовищу.

Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини.

В той же час у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема:

- протиправна поведінка, яка полягає в тому, що відповідач в процесі своєї господарської діяльності з 25.05.2020 до 09.01.2021 здійснював експлуатацію стаціонарних джерел викиду за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням вимог частин 5, 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»;

- вина особи, яка полягає у здійсненні господарської діяльності, що призвела до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу, на підтвердження чого надано акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення;

- наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277 (далі - Методика);

- причинний зв`язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Таким чином, не отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачем порушено внаслідок власних дій, дії посадових осіб Держекоінспекції щодо складання акту перевірки, складання розрахунку збитків та пред`явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків відповідачем не оскаржувались, а отже у спірних правовідносинах наявні всі елементи складу цивільного правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що питання правильності розрахунку збитків, заявленого до стягнення з підприємства відповідача підлягає дослідженню.

Розрахунок збитків, які заподіяно державі в результаті наднормативних викидів, позивачем проведено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2020 № 414/3469 (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.2 Методики, вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснених юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання, фізичними особами - підприємцями, а також юридичними особами - нерезидентами (далі - суб`єкти господарювання).

Згідно з п. 1.4 Методики вона застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного нагляду (контролю) за додержанням суб`єктами господарювання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в частині охорони атмосферного повітря.

Згідно з Методикою (п. 1.5) забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я та стан навколишнього природного середовища; стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Відповідно до пункту 2.1 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в тому числі вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єкта господарювання та/або розрахунковими методами.

Відповідно до пункту 2.8 Методики розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб`єкта господарювання без дозволу.

Таким чином, позивач уповноважений здійснювати розрахунок розміру збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі документальної перевірки суб`єкта господарювання розрахунковим методом.

Відповідно до п.4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою 12 Методики: З = mі х 1,1П х Aі х Кт х Кзі, де З - розмір збитків, грн; mі - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на дату виявлення правопорушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Aі - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною. Загальний розмір збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Згідно проведеного розрахунку розмір відшкодування збитків, заподіяних внаслідок експлуатацію стаціонарних джерел викиду за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, в даному випадку становить 5 320 145,53 грн.

Суд зазначає про відсутність доказів, які б могли свідчити про неправомірность дій посадових осіб позивача в частині проведеного розрахунку розміру заподіяних навколишньому природному середовищу збитків. При цьому суд зазначає, що відповідно до висновку судової економічної експертизи № 1855 від 05.08.2022, проведеної під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021170450000650, розрахунок розміру шкоди в результаті наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, визначений у довідці Державної екологічної інспекції Центрального округу від 08.10.2021, арифметично підтверджується в розмірі 5 318 207,80 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що з урахуванням наявних у справі доказів та наданих сторонами пояснень зазначений позивачем розрахунок є документально обґрунтованим та математично правильним та відповідає вимогам Методики.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь держави суми збитків, є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди в результаті наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у сумі 5 318 207,80 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» (ЄДРПОУ 00374829, вул. Полтавська, 3, м. Карлівка Полтавського району (Карлівського району) Полтавської області, 39503) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, в сумі 5 318 207 грн. 80 коп. на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6 м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 42149108) (розрахунковий рахунок НОМЕР_1, ГКУ у Полт.обл/тг у Полтавська обл./тг м.Карлівка, код ЄДРПОУ 37959255 - для зарахування надходжень по коду юджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства У країни у Полтавській області).

3. Стягнути з відповідача Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» (ЄДРПОУ 00374829, вул. Полтавська, 3, м. Карлівка Полтавського району (Карлівського району) Полтавської області, 39503) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UА118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 79 773,12 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.03.23 р.

Суддя Киричук О.А.