Постанова

від 03.03.2023 по справі 826/4667/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року

м. Київ

справа №826/4667/17

адміністративне провадження №К/9901/1235/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Громадської організації «Громада на варті закону» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-енергетична компанія «Енергоінвест», про визнання протиправними та скасування рішень, за касаційною скаргою Громадської організації «Громада на варті закону» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., Огурцова О.П. від 12.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., Федотова І.В. від 10.12.2020,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року Громадська організація «Громада на варті закону» (далі також ГО «Громада на варті закону», позивач) звернулася з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-енергетична компанія «Енергоінвест» (далі також ТОВ «ТЕК «Енергоінвест», Товариство), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-енергетична компанія «Енергоінвест» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 11.03.2011 №2377-Пд.

- визнати протиправним та скасувати сертифікат відповідності закінченого будівництва об`єкта «Будівництво торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою : вул. Набережно - Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі м. Києва (Ярославська, 58), перша черга будівництва» № ІУ 165162032208 (далі також спірні, оскаржувані дозвіл та сертифікат).

2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ГО «Громада на варті закону» зазначала, що будівництво здійснюється з численними грубими порушеннями чинного законодавства України, зумовлює спотворення архітектурного ансамблю історичної частини міста Києва, зокрема Старого Подолу. Про зазначене незаконне будівництво позивачу стало відомо із звернення небайдужих мешканців м. Києва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020, у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалюючи такі судові рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у відповідача не виникло передбачених законом правових підстав для відмови у видачі оскаржуваних дозволу та сертифікату, оскільки ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» було подано усі передбачені законодавством документи, а наявності порушень вимог законодавства під час будівництва обставинами цієї справи не встановлено.

5. Суди попередніх інстанцій також відзначали, що юридична оцінка законності будівництва ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» об`єкту, щодо якого відповідачем було видано спірні дозвіл та сертифікат, вже була предметом судового розгляду у справі №826/8409/15 й порушень вимог законодавства такого будівництва встановлено не було.

6. При цьому, на переконання судів попередніх інстанцій, оскаржувані позивачем дозвіл та сертифікат є актами індивідуальної дії та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів Громадської організації, яка не була безпосереднім учасником відносин, що виникли між відповідачем та третьою особою, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що замовником будівництва ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі також Інспекція) 11.03.2011 подано заяву про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва торговельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно - Хрещатицька та вул. Нижній Вал у місті Києві.

9. До заяви замовником було додано:

договір оренди земельної ділянки від 05.12.2007;

рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1096/1757 про передачу земельної ділянки;

проектну документацію розробленої ТОВ «Крамалл Студіо» та наказ ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» від 09.03.2011 №2/2011 року про затвердження проекту;

лист-погодження про Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 12.08.2010 №15-9820;

позитивний висновок комплексної державної експертизи від 04.03.2011 №11-00443-10;

лист ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» від 09.03.2011 №09/03/11-2;

лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 04.02.2011 №1223/0/18/27-11;

наказ ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» від 09.03.2011 №1/2011 року про призначення інженера технічного нагляду та його кваліфікаційний сертифікат;

наказ ТОВ «Крамалл Студіо» від 09.03.2011 №49 47-01/ОД про призначення відповідального за авторський нагляд.

10. Також підрядником ТОВ «Піон-груп» було подано наступні документи;

ліцензію від 14 липня 2009 серія АВ № 475475;

копія статуту ТОВ «Піон-груп»;

копія свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Піон-груп»;

наказ «ТОВ «Піон-груп» від 09.03.2011 №20 про призначення відповідального виконавця робіт та копія його диплома;

Договір генпідряду від 09.03.2011 року № 09/03/11;

Професійна структура і кваліфікація інженерно-технічних працівників.

11. Розглянувши подані документи, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видала замовнику будівництва - ТОВ «Торгово-енергетична компанія «Енергоінвест» дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва торговельно - офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно - Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі міста Києва від 11.03.2011 №2377-Пд.

12. В подальшому, Держархбудінспекція 15.07.2016 отримала подану ТОВ ТЕК «Енергоінвест» заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката «Будівництво торговельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно - Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі міста Києва (вул. Ярославська, 58)» перша черга будівництва.

13. До заяви було додано акт готовності об`єктів до експлуатації, який підписаний без зауважень замовником, генеральним підрядником, субпідрядними організаціями та відповідальною особою проектувальника - головного архітектора (інженера) проекту.

14. Держархбудінспекція розглянула подані документи та видала замовнику - ТОВ ТЕК «Енергоінвест» сертифікат ІУ №165162032208, яким засвідчила відповідність закінченого будівництво об`єкта «Будівництво торговельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі міста Києва (вул. Ярославська, 58)» перша черга будівництва» проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.

15. Не погоджуючись з правомірністю дозволу на виконання будівельних робіт, виданого ТОВ «Торгово-енергетична компанія «Енергоінвест», а також вбачаючи наявність підстав для скасування сертифікату відповідності закінченого будівництва об`єкта «Будівництво торговельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі м. Києва (Ярославська, 58), перша черга будівництва» №ІУ165162032208, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень Громадська організація «Громада на варті закону» вказує на порушеннями судами першої та апеляційної інстанції пункту 1 та пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

17. Виклад такої підстави мотивує тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи застосовано норми частини першої, другої та третьої статті 34, статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також пункту 18 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, без урахування висновків Верховного Суду України, викладених у справі №3-44гс15 та постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №826/4485/18 щодо застосування статей 53, 54 Земельного Кодексу України та статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

18. Також скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано статті 5, 9, 23 Закону України «Про архітектурну діяльність», статті 27, 28 Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки згідно пункту 10 Архітектурно-планувального завдання №07-0765 від 10.04.2008 ділянка будівництва належить до зони регулювання забудови ІІ категорії, архітектурної охоронної зони та археологічної охоронної зони (рішення Київського міськвиконкому від 16.07.1979 №920, розпорядження КМДА від 17.05.2002 №979 - додаток 1, підпункти 2.1.1, 2.2 статті 10 Закону України «Про охорону археологічної спадщини»).

19. Окрім цього, в якості підстави для касаційного оскарження, скаржник вказує на порушеннями судами попередніх інстанцій пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки під час прийняття рішень не досліджено та не враховано абзац третій пункту 2.3.11 Рішення Київської міської ради від 27.01.2005 №11/2587 «Про Правила забудови м. Києва» щодо необхідності погодження історико-містобудівного обґрунтування об`єкту із центральним органом виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини, а також пункт 10.2 Розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» щодо погодження архітектурно-планувального завдання із уповноваженим органом з питань охорони культурної спадщини, оскільки відповідно до Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, спірний об`єкт будівництва знаходиться в межах Центрального історичного ареалу м. Києва.

20. Порушення норм матеріального та процесуального права, на думку скаржника, згідно з пунктом 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для касаційного оскарження судових рішень.

21. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» зазначає про необґрунтованість доводів скаржника стосовно незаконності спірного дозволу і начебто незаконності будівництва об`єкта, стосовно якого цей дозвіл видано.

22. Зокрема, зазначає, що згідно листа Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 04.02.2011 №1223/0/18/27-11 повідомлено про можливість керуватися наданими раніше вихідними даними для проектування об`єкта будівництва та підтверджено чинність архітектурно-планувального завдання від 10.04.2008 №07-0765 на проектування будівництва.

23. Товариство наголошує, що визначена у проектній документації висотність об`єкта відповідала вимогам, встановленим містобудівною документацією на місцевому рівні та визначена з урахуванням отриманих замовником вихідних даних.

24. Наполягає Товариство і на тому, що ним у порядку, встановленому законом, було розроблено і погоджено історико-містобудівне обґрунтування.

25. З цього приводу третьою особою зауважується, що історико-містобудівне обґрунтування у складі проєктної документації на об`єкт будівництва було погоджено з Головним управлінням охорони культурної спадщини, який у розумінні Правил забудови м. Києва від 27.01.2005 №11/2587, наказу Міністерства культури і мистецтв України №86 від 16.02.2005, статті 3, 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у редакції, чинній станом на час його розробки та затвердження, був уповноваженим на те органом.

26. У зв`язку з цим Товариство вважає безпідставними твердження Громадської організації про те, що розроблене у складі проєктної документації на об`єкт будівництва історико-містобудівне обґрунтування було погоджене з не уповноваженим на це органом.

27. Звертає увагу третя особа і на те, що під час розроблення проєктної документації на об`єкт будівництва були у повному обсязі дотримані вимоги вихідних даних у вигляді отриманих замовником Містобудівних умов та обмежень, у пункті 5 яких вимагалось узгодити проєктні рішення з органами охорони культурної спадщини та Інститутом археології НАН України.

28. Так, за твердженнями третьої особи, ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» отримало погодження Інституту археологи Національної академії наук України на проведення земляних робіт від 29.10.2012 (копія наявна в матеріалах справи) та Державної служби з питань національної культурної спадщини, про що свідчить наявний у матеріалах справи лист цього органу від 05.07.07р. №22-1648/35.

29. Необґрунтованими ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» вважає й аргументи скаржника про те, що погодження історико-містобудівних обґрунтувань повинно було бути отримано саме від центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України), оскільки згідно з пунктом 19 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ці повноваження можуть бути делеговані органам охорони культурної спадщини нижчого рівня відповідно до закону.

30. З урахуванням вимог вищевказаних норм, Товариство вважає, що у період 2007-2009 років функції Міністерства культури і мистецтв України з питань погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, зокрема, в історичних ареалах міст та селищ, занесених до Списку історичних населених місць України, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини, покладенні на Державну службу охорони культурної спадщини.

31. Третя особа вказує, що у повному обсязі виконало вимоги Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, зокрема, за замовленням ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» в 2007 році Всеукраїнським науково-методичним та дослідно- інформаційним центром архітектурної спадщини розроблено Історико-містобудівне обґрунтування, яке 29.09.2007 було погоджено Начальником Головного управління охорони культурної спадщини КМДА (відмітка на Історико-містобудівному обґрунтуванні).

32. Окрім цього, за доводами Товариства, проєкт будівництва об`єкту було розроблено в 2010 році та 13.08.2010 погоджено Державною службою з питань охорони культурної спадщини за реєстраційним №1110, що, на думку третьої особи, відповідало вимогам статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та наказу Міністерства культури і мистецтв України від 16.02.2005 №86).

33. При цьому, Товариство наголошує, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» ні в редакції 2009 року, ні в подальших редакціях, не передбачено повторне погодження проектної документації в разі зміни органу, уповноваженого на погодження відповідної документації, або в разі внесення будь-яких інших змін у законодавство. Виходячи з приписів зазначеного Закону, фактично, погодження проекту надається один раз під час узгодження проектної документації до початку будівництва.

34. З урахуванням вищезазначеного, Товариство вказує на безпідставність тверджень скаржника стосовно невиконання ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» вимог законодавства про охорону культурної спадщини в частині непогодження (неналежного погодження) історико - містобудівного обґрунтування.

35. У відзиві на касаційну скаргу також зазначається, що охоплений предметом цього спору дозвіл на виконання будівельних робіт отримано Товариством 11.03.2011, а вже на наступний день 12.03.2011 набрав чинності Закон України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».

36. Однак, Товариство підкреслює, що відповідно до пунктів 5, 8 Прикінцевих положень вищевказаного Закону вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно-кошторисної документації на будівництво об`єктів, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об`єкта.

37. Можливість керуватись наданими раніше вихідними даними для проектування об`єкта будівництва була підтверджена листом №1223/0/18/27-11 від 04.02.2011 за підписом начальника Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА Целовальника С.А.

38. Крім того, Товариство зауважує, що у 2011 році були внесені зміни до Закону України «Про архітектурну діяльність», зокрема, передбачалось, що проектна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

39. При цьому, саме ж Міністерство культури України в листі вих.№ 6219/10- 2/13-18 від 20.12.2018, надісланим на адресу ТОВ «ТЕК «Енергоінвест», підтвердило, що отримання повторного погодження Мінкультури щодо проектної документації, погодженої в попередній час центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини та відкоригованої в порядку, встановленому актуальним законодавством, без зміни зовнішніх габаритів та об`ємно-просторових характеристик, визначених погодженим відповідним органом у встановленому порядку історико-містобудівним обґрунтуванням, вимогами чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини не передбачене.

40. Отже, на думку Товариства, беручи до уваги наявні погодження проєкту будівництва, одержані від Державної служби національної культурної спадщини (13.08.2010 за №1110); Головного управління охорони культурної спадщини м. Києва (02.08.2010) та від Головного управління містобудування архітектури та дизайну (лист погодження від 12.08.2010), правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що замовником були надані усі необхідні документи для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а отже, й підстави для відмови ТОВ «Торгово-енергетична компанія «Енергоінвест» у видачі дозволу у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві як і для скасування цього дозволу у судовому порядку - відсутні.

41. Оскільки вимоги позову Громадської організації про визнання протиправним та скасування сертифікату засновані на обґрунтуваннях стосовно незаконності видачі дозволу і наявності, на переконання позивача, порушень вимог законодавства Товариством, що за результатом розгляду справи у судах попередніх інстанцій не підтвердилось, то такі вимоги, на думку третьої особи, також є безпідставними і правильно відхилені судами.

42. Товариство також посилається на те, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував обставини, встановлені у судових рішеннях у справі №826/8409/15, які набрали законної сили і підтверджували відсутність порушення законодавства під час будівництва об`єкту, щодо якого видавались оскаржувані у справі, що розглядається дозвіл та сертифікат.

43. Правильними і такими, що не спростовані скаржником, Товариство вважає й висновки суду апеляційної інстанції про відсутність впливу оскаржуваних Громадською організацією дозволу та сертифікату на права цієї організації та її охоронювані законом інтереси.

44. З урахуванням цього Товариство просить залишити касаційну каргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

45. З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі разом з копією касаційної скарги та доданими до неї документами було отримано відповідачем 19.03.2021, проте у встановлений касаційним судом строк відзиву на касаційну скаргу від цього учасника не надійшло, що, однак, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

46. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд апеляційної інстанції виходив з таких приписів законодавства.

47. Пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

48. Частиною другою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що зазначені у частині першій цієї статті документи що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

49. Згідно частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

50. Абзацом другим частини другої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

51. Частиною шостою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано: органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; адміністративним судом за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо застосування такого заходу реагування у разі перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.

52. Пунктом 18 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, визначено, що для отримання дозволу замовник (його уповноважена особа) має право подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об`єкта заяву про отримання дозволу за формою згідно з додатком 5.

53. До заяви додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмова згода його власника на проведення будівельних робіт у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта;

копія ліцензії, яка дає право на виконання будівельних робіт, засвідчена в установленому порядку (подається у разі потреби);

копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

копії кваліфікаційних сертифікатів, засвідчені в установленому порядку, подаються з 1 червня 2012 року (крім сертифікатів інженерів технічного нагляду, які подаються з дня набрання чинності цим Порядком).

Витребування від замовника інших документів для видачі дозволу законодавством не передбачено.

54. Відповідно до пункту 20 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, підставою для відмови у видачі дозволу є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

55. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу. Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах. Відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду.

56. Згідно з пунктом 8 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом (до 12.03.2011), є чинними до завершення будівництва об`єкта.

57. Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461.

58. Відповідно до пунктів 23-25 вищевказаного Порядку сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку.

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

59. Відповідно до пункту 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі.

Сертифікат виготовляється в одному примірнику та видається замовнику (уповноваженій ним особі), який має зберігати його протягом всього періоду експлуатації об`єкта.

60. Підставою для відмови у видачі сертифіката є:

- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;

- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

- невідповідність об`єкта проектній документації та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо доступності для маломобільних груп населення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

61. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

63. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

64. Оскільки підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі не слугували доводи про відсутність негативного впливу спірних дозволу та сертифікату на права Громадської організації, відсутності у неї права на оскарження таких актів індивідуальної дії, та щодо належності обраного нею способу судового захисту, колегія суддів не здійснює касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень з цих підстав та не надає оцінку висновкам судів попередніх інстанцій в цій частині.

65. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається, слугували доводи касаційної скарги, стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду України у справі №3-44гс15 та постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №826/4485/18 щодо застосування статей 53, 54 Земельного Кодексу України та статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме:

- в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови, зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини;

- на території історико-культурних заповідників забороняється будь-яке будівництво, не пов`язане з прокладкою інженерних мереж, необхідних для заповідників. Впорядкуванням території, відтворенням і реставрацією пам`яток історії та культури, та дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд за індивідуальними проектами. Натомість офісно-житловий комплекс із приміщеннями соціально громадського призначення та підземною автостоянкою не відноситься до особливо важливих споруд.

66. Скаржник наголошує, що у контексті наведених ним підстав позову, предмету спору та предмету доказування у справі, яка розглядається, вищенаведені висновки Верховного Суду України та Верховного Суду підлягали врахуванню під час вибору і застосування норм права до спірних правовідносин.

67. Зокрема, підстави поданого Громадською організацією позову були обґрунтовані такими обставинами:

- в порушення вимог Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць та Правил забудови міста Києва історико - містобудівне обґрунтування не було погоджене з із центральним органом виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини, яким станом на момент розроблення історико - містобудівного обґрунтування була Державна служба з питань національної культурної спадщини;

- земельна ділянка, на якій будується об`єкт стосовно якого видано оскаржувані у цій справі дозвіл та сертифікат, перебуває у межах зони регулювання забудови ІІ категорії, в архітектурній охоронній зоні та археологічній охоронній зоні у розумінні статті 10 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», а тому для здійснення будівництва на такій земельній ділянці Товариство було зобов`язано отримати відповідний дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, який отримано не було;

- відповідно до Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, пункту 6 додатку до розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» спірний об`єкт будівництва знаходиться в межах Центрального історичного ареалу м. Києва, а тому з урахуванням такого правового статусу земельної ділянки та згідно приписів статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» Товариством необхідно було отримати дозвіл на будівельні та земляні роботи від Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища і погодження з Інститутом археології Національної академії наук України, чого також не було зроблено;

- в порушення вимог пунктів 9, 12 розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» отримано дозвіл на будівництво об`єкта, який ну розумінні цього правового акту не відноситься до особливо важливих споруд, що можуть бути зведені в архітектурних охоронних зонах;

- з урахуванням розділу 5 арк. 27 Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року та роз`яснень, наданих у листі Міністерства культури України, допустима висота будівництва повинна становити не більше 27 метрів, однак відповідно до проєктної документації на об`єкт будівництва, стосовно якої видано спірні дозвіл та сертифікат, умовна висота будівництва складає 41,4 метра, що є порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

- в порушення вимог статей 9, 23 Закону України «Про архітектурну діяльність» коригування проєкту будівництва на підставі Містобудівних умов та обмежень, виданих Товариству 07.11.2014, здійснено на підставі архітектурно - планувального завдання, яке втратило чинність 14.10.2010, у зв`язку з прийняттям Закону України від 16.09.2008 №509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» та втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 №2328 «Про Порядок надання архітектурно - планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об`єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу»;

- архітектурно - планувальне завдання на проєктування будівництва №07-0765, видане Товариству, всупереч вимог пункту 10.2 розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», не було погоджено з уповноваженим органом з питань охорони культурної спадщини.

68. Відхиляючи такі аргументи позову, суди попередніх інстанцій взяли до уваги лише висновки щодо законності будівництва того ж самого об`єкту, стосовно якого у спірних правовідносинах видано оспорювані дозволи і сертифікат, викладені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі №826/8409/15, однак не навели жодної правової оцінки підставам позову, які були заявлені Громадською організацією, не з`ясували обставини справи в цій частині і не перевірили їх доказами з відображенням відповідних мотивів у рішенні суду, яким закінчено розгляд справи по суті спору.

69. При цьому, за правилами частини сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

70. Висновки щодо застосування цієї норми права неодноразово викладались Верховним Судом, за позицією якого преюдиційними можуть бути, за визначених у Кодексі адміністративного судочинства України умов, саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набуло законної сили. Проте преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17).

71. Проте, суди попередніх інстанцій, взявши до уваги лише висновок, викладений у судових рішеннях у справі №826/8409/15 щодо законності будівництва об`єкту, не врахували, що до предмету доказування у тій справі не входили обставини, з якими Громадська організація пов`язувала підстави позову у справі, що розглядається.

72. Як вбачається зі змісту судових рішень, ухвалених у справі №826/8409/15, предмет цього спору стосувався зобов`язання Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зупинити будівництво на перетині вул. Набережно - Хрещатицької та вул. Нижній Вал у Подільському районі м. Києва, що здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-енергетична компанія «Енергоінвест». Дозвіл, виданий замовнику на таке будівництво, не охоплювався предметом спору у вказаній судовій справі, у зв`язку з чим судами не встановлювались обставини стосовно правомірності його видачі.

73. Більше того, оскаржуваний у справі, яка розглядається, сертифікат, станом на момент виникнення правовідносин, яких стосувався предмет спору у справі №826/8409/15, а також на час вирішення вказаної справи судами та ухвалення у ній судових рішень, ще не було видано.

74. Висновок судів у справі №826/8409/15 щодо відсутності підстав для зупинення будівництва вищевказаного об`єкта ґрунтувався на тому, що виданий Товариству дозвіл на виконання будівельних робіт від 11.03.2011 в установленому законом порядку не анулювано і такий є чинним, у зв`язку з чим суди констатували наявність законних підстав для виконання будівельних робіт на цьому об`єкті.

75. Крім того, вказуючи на необґрунтованість позову у справі №826/8409/15, суди першої та апеляційної інстанцій відзначали, що обставинами справи не підтверджується наявність передбачених законом правових підстав для можливості реалізації повноважень Державної архітектурно-будівельної інспекції України зупиняти будівельні роботи, а відповідач такими повноваженнями не наділений.

76. Під час розгляду справи №826/8409/15 судами обох інстанцій аналізувались обставини стосовно права користування ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» земельною ділянкою, на якій здійснювалось будівництво, а також доводи про недотримання під час виконання будівельних робіт на спірному об`єкті вимог Державних будівельних норм В.2.3.-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів».

77. Вищевикладене переконує, що у межах розгляду справи №826/8409/15 не встановлювались обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається. Такі обставини не входили до предмету доказування вищезгаданої справи, і судами обох інстанцій не встановлювались.

78. Тому колегія суддів вважає безпідставними посилання судів попередніх інстанцій на обставини, які були встановлені у справі №826/8409/15, оскільки вони, з огляду на підстави цього позову, предмет спору та предмет доказування у справі, що розглядається, не мають значення для її правильного вирішення.

79. Не надавши жодної оцінки наведеним позивачем аргументам, суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, не забезпечили дотримання однієї з основних засада (одного з принципів) адміністративного судочинства, а саме - змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який закріплено у пункті 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

80. При цьому, за правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

81. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення цього позову, оскільки судами було допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

82. Колегія суддів звертає увагу й на те, що судами першої та апеляційної інстанції, в обґрунтуванні висновку про подання Товариством усіх документів, передбачених законом для отримання спірного дозволу, застосовано норми Закону України Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання будівельних робіт, які станом на момент звернення Товариства за отриманням спірного дозволу та на дату його видачі, ще не набули чинності.

83. На момент виникнення спірних у цій справі правовідносин був чинний Закон України від 20.04.2000 №1699-III «Про планування і забудову територій», що не було враховано судами попередніх інстанцій.

84. Не з`ясувавши усіх обставин справи, які охоплюються предметом доказування у ній та мають значення для правильного вирішення спору, а також не перевіривши їх доказами, та застосувавши до спірних правовідносин норми законодавства, які станом на момент їх виникнення ще не набули чинності, суди попередніх інстанцій передчасно вирішили цей спір та ухвалили судові рішення, які не відповідають закону.

85. Суд же касаційної інстанції, в силу наявних у нього повноважень, закріплених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

86. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів констатує, що оскаржувані судові рішення не відповідають встановленим у статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки судами не було повно та всебічно з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, й не перевірено їх належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

88. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

89. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим та на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, оскаржувані судові рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

90. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дослідити відповідні докази, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин й охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами, та постановити рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

91. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації «Громада на варті закону» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін