Постанова

від 10.12.2020 по справі 826/4667/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4667/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації "Громада на варті закону" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Громада на варті закону" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест", про визнання протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест", в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-енергетична компанія Енергоінвест Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві від 11 березня 2011 року № 2377-Пд.

- визнати протиправним та скасувати сертифікат відповідності закінченого будівництва об`єкта Будівництво торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою : вул.Набережно-Хрещатицька та вул.Нижній Вал у Подільському районі м.Києва (Ярославська, 58), перша черга будівництва № ІУ 165162032208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві були відсутні підстави для відмови у видачі замовнику будівництва - ТОВ "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" дозволу на виконання будівельних робіт із будівництва торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі міста Києва від 11 березня 2011 року № 2377-Пд. Наголосив, що ТОВ ТЕК "Енергоінвест" нададало усі документи необхідні для прийняття рішень про видачу сертифіката відповідності закінченого будівництва. Зауважив, що юридична оцінка законності будівництва ТОВ "ТЕК "Енергоінвест" зазначеного об`єкту була предметом судового розгляду у справі № 826/8409/15 за позовом Громадської спілки "Громадський контроль та порядок". Вказав на те, що позивачем не доведено безпосередньої участі у відповідних правовідносинах публічно-правового характеру.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої доводи обгрунтовує тим, що розроблення проектної документації, затвердженої наказом від 09 березня 2011 року, на підставі якої було видано дозвіл від 11 березня 2011 року № 2377-ПД, здійснювалося відповідно до архітектурно-планувального завдання від 10 квітня 2008 року, яке втратило чинність 14 жовтня 2010 року на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву . Підкреслює, що земельна ділянка, на якій будується спірний об`єкт, перебуває в зоні регулювання забудови ІІ категорії, в археологічній охоронній зоні в межах території пам`ятки археології місцевого значення Культурний шар Подолу та є складовою частиною пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра . Зауважує, що третьою особою не було дотримано всіх вимог чинного законодавства під час розроблення історико-містобудівного обгрунтування.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що проект будівництва торговельно-офісного комплексу пройшов комплексну державну експертизу, що підтверджується експертним звітом щодо розгляду проектної документації з позитивним висновком, виданим ТОВ Укрбудекспертиза 31 грудня 2015 року за № 3-057-15-ЕП/КО-ДУ1. Наголошує, що ТОВ ТЕК Енергоінвест відповідно до вимог законодавства отримало погодження Інституту археології Національної академії наук України на проведення земляних робіт від 19 жовтня 2012 року. Звертає увагу на те, що проект спірного будівництва було також погоджено Державною службою з питань національної культурної спадщини, реєстраційний номер № 1110 від 13 серпня 2010 року. Підкреслив, що ГО Громада на варті закону в позовній заяві не обгрунтовала яке саме право позивача порушено відповідачем внаслідок надання відповідних дозволів ТОВ ТЕК Енергоінвест .

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що замовником будівництва ТОВ ТЕК Енергоінвест до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі -Інспекція) 11 березня 2011 року подано заяву про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва Торговельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у місті Києві.

До заяви замовником було додано:

- Договір оренди земельної ділянки від 05 грудня 2007 року;

- Рішення Київської міської ради від 12 липня 2007 року № 1096/1757 про передачу земельної ділянки;

- Проектну документацію розробленої ТОВ Крамалл Студіо та наказ ТОВ ТЕК Енергоінвест від 09 березня 2011 року № 2/2011 року про затвердження проекту;

- лист-погодження про Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 12 серпня 2010 року № 15-9820;

- Позитивний висновок комплексної державної експертизи від 04 березня 2011 року № 11-00443-10;

- Лист ТОВ ТЕК Енергоінвест від 09 березня 2011 року № 09/03/11-2;

- Лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 04 лютого 2011 року № 1223/0/18/27-11;

- Наказ ТОВ ТЕК Енергоінвест від 09 березня 2011 року № 1/2011 року про призначення інженера технічного нагляду та його кваліфікаційний сертифікат;

- Наказ ТОВ Крамалл Студіо від 09 березня 2011 року № 49 47-01/ОД про призначення відповідального за авторський нагляд.

Також підрядником ТОВ Піон-груп було подано наступні документи;

- Ліцензію від 14 липня 2009 серія АВ № 475475;

- Копія статута ТОВ Піон-груп ;

- Копія свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ Піон-руп ;

- Наказ ТОВ Піон-груп від 09 березня 2011 року № 20 про призначення відповідального виконавця робіт та копія його диплома;

- Договір генпідряду від 09 березня 2011 року № 09/03/11;

- Професійна структура і кваліфікація інженерно-технічних працівників.

Розглянувши подані документи, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видала замовнику будівництва - ТОВ Торгово-енергетична компанія Енергоінвест дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі міста Києва від 11 березня 2011 року № 2377-Пд.

В подальшому, Держархбудінспекція 15 липня 2016 року отримала подану ТОВ ТЕК Енергоінвест заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката Будівництво торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі міста Києва (вул. Ярославська, 58) перша черга будівництва.

До заяви було додано акт готовності об`єктів до експлуатації, який підписаний без зауважень замовником, генеральним підрядником, субпідрядними організаціями та відповідальною особою проектувальника -головного архітектора (інженера) проекту.

Держархбудінспекція розглянувши подані документи та видала замовнику - ТОВ ТЕК Енергоінвест сертифікат ІУ № 165162032208, яким засвідчила відповідність закінченого будівництво об`єкта Будівництво торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі міста Києва (вул. Ярославська, 58) перша черга будівництва проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.

Не погоджуючись з правомірністю дозволу на виконання будівельних робіт, виданого ТОВ Торгово-енергетична компанія Енергоінвест , а також вбачаючи наявність підстав для скасування сертифікату відповідності закінченого будівництва об`єкта Будівництво торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою : вул.Набережно-Хрещатицька та вул.Нижній Вал у Подільському районі м.Києва (Ярославська, 58), перша черга будівництва № ІУ 165162032208, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що зібрані і досліджені матеріали цієї справи не підтверджують та не обґрунтовують порушення оспорюваними діями та рішеннями прав, свобод чи інтересів позивача й не засвідчують можливість їх поновлення внаслідок вирішення цієї справи, а також не засвідчують належної обґрунтованість вимог, з якими звернувся до суду позивач.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі по тексту - Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Частиною другою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що зазначені у частині першій цієї статті документи що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Згідно частини першої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Абзацом другим частини другої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Частиною шостою статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано: органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; адміністративним судом за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо застосування такого заходу реагування у разі перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.

Пунктом 18 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, визначено, що для отримання дозволу замовник (його уповноважена особа) має право подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об`єкта заяву про отримання дозволу за формою згідно з додатком 5.

До заяви додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмова згода його власника на проведення будівельних робіт у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта;

копія ліцензії, яка дає право на виконання будівельних робіт, засвідчена в установленому порядку (подається у разі потреби);

копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

копії кваліфікаційних сертифікатів, засвідчені в установленому порядку, подаються з 1 червня 2012 року (крім сертифікатів інженерів технічного нагляду, які подаються з дня набрання чинності цим Порядком).

Витребування від замовника інших документів для видачі дозволу законодавством не передбачено.

Відповідно до пункту 20 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, підставою для відмови у видачі дозволу є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу. Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах. Відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, замовником будівництва ТОВ ТЕК Енергоінвест до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі -Інспекція) 11 березня 2011 року подано заяву про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва Торговельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у місті Києві.

До заяви замовником було додано:

- Договір оренди земельної ділянки від 05 грудня 2007 року;

- Рішення Київської міської ради від 12 липня 2007 року № 1096/1757 про передачу земельної ділянки;

- Проектну документацію розробленої ТОВ Крамалл Студіо та наказ ТОВ ТЕК Енергоінвест від 09 березня 2011 року № 2/2011 року про затвердження проекту;

- лист-погодження про Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 12 серпня 2010 року № 15-9820;

- Позитивний висновок комплексної державної експертизи від 04 березня 2011 року № 11-00443-10;

- Лист ТОВ ТЕК Енергоінвест від 09 березня 2011 року № 09/03/11-2;

- Лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 04 лютого 2011 року № 1223/0/18/27-11;

- Наказ ТОВ ТЕК Енергоінвест від 09 березня 2011 року № 1/2011 року про призначення інженера технічного нагляду та його кваліфікаційний сертифікат;

- Наказ ТОВ Крамалл Студіо від 09 березня 2011 року .49 47-01/ОД про призначення відповідального за авторський нагляд.

Також підрядником ТОВ Піон-груп було подано наступні документи;

- Ліцензію від 14 липня 2009 серія АВ № 475475;

- Копія статута ТОВ Піон-груп ;

- Копія свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ Піон-руп ;

- Наказ ТОВ Піон-груп від 09 березня 2011 року № 20 про призначення відповідального виконавця робіт та копія його диплома;

- Договір генпідряду від 09 березня 2011 року № 09/03/11;

- Професійна структура і кваліфікація інженерно-технічних працівників.

11 березня 2011 року ТОВ "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № 2377-Пд.

Згідно з п. 8 Порядку № 1104, підставою для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт є :

неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

наявність недостовірних відомостей у поданих документах.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що замовником були надані усі необхідні документи для отримання такого дозволу, а отже, підстави для відмови ТОВ "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" у видачі дозволу у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відсутні.

Доводи апелянта про допущення ТОВ ТЕК Енергоінвест порушень законодавства в частині погодження архітектурно-планувального завдання з уповноваженим органом з питань охорони культурної спадщини та порушення вимог до висотності спірного будівництва судом апеляційної інстанції оцінюються критично з огляду на наступне.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на замовлення ТОВ "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест", Всеукраїнським науково-методичним та дослідно-інформаційним центом архітектурної спадщини при Міністерстві регіонального розвитку та будівництва розроблено "Історико-містобудівне обґрунтування", яке погоджено Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29 вересня 2008 року за № 68.

Також, ТОВ "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" одержало від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на перетині вул. Набережно-Хрещатицької та Нижній Вал у Подільському районі м. Києва від 07 листопада 2014 року № .12493/14/12-3/009-14.

При цьому, ТОВ "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" отримало позитивний висновок проекту будівництва торговельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель на перетині вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі м. Києва комплексної державної експертизи від 05 квітня 2011 року №11-00443-10, яким встановлено, що проектна документація відповідає нормам з питань міцності, надійності та довговічності будинку і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідемічного благополуччя населення, енергозбереження та енергоефективності і пожежної безпеки, а також виконання архітектурних вимог.

З урахування наведеного, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-енергетична компанія Енергоінвест Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві від 11 березня 2011 року № 2377-Пд.

Крім того, згідно з п. 8 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом (до 12 березня 2011 року), є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Відповідно до п. 23-25 Порядку № 461, сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку.

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

Держархбудінспекція 15 липня 2016 року отримала подану ТОВ ТЕК Енергоінвест заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката Будівництво торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі міста Києва (вул. Ярославська, 58) перша черга будівництва.

До заяви було додано акт готовності об`єктів до експлуатації, який підписаний без зауважень замовником, генеральним підрядником, субпідрядними організаціями та відповідальною особою проектувальника -головного архітектора (інженера) проекту.

При цьому відповідно до п. 7 зазначеного акту, на об`єкті виконані згідно з державними будівельними нормами, стандартами правилами всі роботи, передбачені проектною документацією.

Відповідно до п. 27 Порядку № 461, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі.

Сертифікат виготовляється в одному примірнику та видається замовнику (уповноваженій ним особі), який має зберігати його протягом всього періоду експлуатації об`єкта.

Підставою для відмови у видачі сертифіката є:

- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;

- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

- невідповідність об`єкта проектній документації та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо доступності для маломобільних груп населення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ ТЕК Енергоінвест надав усі документи необхідні для прийняття рішень про видачу сертифіката, а тому Держархбудінспекція правомірно видала замовнику - ТОВ ТЕК Енергоінвест сертифікат ІУ № 165162032208, яким засвідчила відповідність закінченого будівництво об`єкта Будівництво торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька та вул. Нижній Вал у Подільському районі міста Києва (вул. Ярославська, 58) перша черга

При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, юридична оцінка законності будівництва ТОВ ТЕК Енергоінвест зазначеного об`єкту була предметом судового розгляду у справі №826/8409/15 за по позовом Громадської спілки Громадський контроль та порядок . У вказаній справі Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2015 року, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 826/8409/15 за адміністративним позовом Громадської спілки Громадський контроль та порядок до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Департамент земельних ресурсів. Управління охорони культурної спадщини, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Департамент містобудування та архітектури, ТОВ Торговельно-енергетична компанія Енергоінвест , про зобов`язання зупинити будівництво на перетині вул. Набережно-Хрещатицької та вул. Нижній Вал у Подільському районі м. Києва, в задоволенні адміністративного позову відмовлено, зважаючи на те, що позивачем не було наведено доказів того, що ТОВ ТЕК Енергоінвест проводить будівництво з порушенням норм чинного законодавства України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що викладеним у позовній заяві ГО Громада на варті закону доводам було надано належну правову оцінку судами першої та апеляційної інстанції в межах розгляду вказаної вище справи № 826/8409/15.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування сертифікату відповідності закінченого будівництва об`єкта Будівництво торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою : вул.Набережно-Хрещатицька та вул.Нижній Вал у Подільському районі м.Києва (Ярославська, 58), перша черга будівництва № ІУ 165162032208 є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже ефективний спосіб захисту, у розумінні Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У своєму рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 року Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Тобто, право кожної особи на звернення до суду у випадку, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси є беззаперечним та не може бути піддане сумніву. Водночас, визначені такою особою способи захисту або інші способи, які самостійно можуть визначатися судом, на переконання судової колегії, повинні передусім відповідати підставам позову та його змісту.

Однак, у даному випадку позивачем не доведено того, що він є безпосереднім учасником відповідних правовідносин публічно-правового характеру, які породжуються та регулюються оспорюваними рішеннями архітектурно-будівельної інспекції, що вони стосуються позивача чи породжують для нього які-небудь наслідки в публічно-правовій площині.

Аналогічний за своїм змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 9901/751/18.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи, що згідно статуту позивача метою ГО Громада на варті закону є, зокрема, захист прав, свобод та законних інтересів членів Організації та громадян України у сфері містобудування, вважає, що вказана громадська організація наділена правом на належний розгляд її повідомлення до відповідного органу про ознаки порушень забудовниками норм містобудівного, земельного та іншого законодавства.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що предметом даного спору позивачем визначено саме скасування відповідних актів контролюючого органу, а не результатів розгляду заяви позивача. Крім того, ГО Громада на варті закону не надано до суду жодних доказів, які б свідчили про те, що остання зверталася до органів архітектурно-будівельного контролю з метою проведення перевірки відповідності об`єкта Будівництво торгівельно-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель за адресою : вул.Набережно-Хрещатицька та вул.Нижній Вал у Подільському районі м.Києва (Ярославська, 58), перша черга будівництва № ІУ 165162032208 вимогам чинного законодавства.

У контексті наведеного, колегія суддів зауважує, що за правилами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Тобто, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав. Іншими словами, для того, аби надати судовий захист, суд повинен був встановити, що ця особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес були порушені відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювалася щодо оскарження індивідуального акта й зробила висновок, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів, якої він безпосередньо стосується чи спрямований на виникнення певних юридичних наслідків. Індивідуальні акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких передбачені суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їхня юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року, справа № 9901/226/19, провадження № 11-702заі19).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи не вбачається порушення оспорюваними діями та рішеннями прав, свобод чи інтересів позивача, а також відсутні правові підстави вважати позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Громада на варті закону" - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов