Рішення

від 28.02.2023 по справі 754/7502/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1029/23

Справа №754/7502/21

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2023 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Якименко А.І

за участю представника позивача - адвоката Москалюк Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-інструмент» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди.

Свої уточнені позовні вимоги, які прийняті судом, мотивує тим, що 18.08.2020 о 14год 35хв в с. Крюковщина по вулиці Балухова, 85, Києво-Святошинського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фіат Добло», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Тесла», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в наслідок ДТП обидва автомобілі зазнали технічних ушкоджень. На ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення. 09.09.2020 Києво-Святошинським районним судом Київської області постановлено постанову, якою визнано винним за ст. 124 КУпАП та призначено штраф у розмірі 340грн. Зазначають, що ТОВ «Профі-інструмент», якому належить автомобіль «Фіат Добло», заподіяно шкоду в наслідок ДТП на суму ремонту 76550,00грн та заподіяно збитків на суму 116629,60грн. Вказують, що своїми неправомірними діями водій автомобіля «Тесла», державний під керуванням ОСОБА_1 завдав майнової шкоди власнику автомобіля ТОВ «Профі-інструмент». Згідно інформації на офіційному сайті МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Тесла», державний номер НОМЕР_2 , а також всіх осіб які керують цим транспортним засобом на законних підставах, була застрахована у ТДВ «Страхова компанія Кредо» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 181044628, який діяв на дату настання ДТП. 02.10.2020 на адресу ТДВ «Страхова компанія Кредо» спрямовано вимогу про сплату суми відшкодування, однак станом на дату подання позовної заяви суму страхового відшкодування не сплачено. 21.06.2021 на адресу ОСОБА_1 спрямовано вимогу про сплату суми у розмірі 193179,60грн, але станом на дату подання позовної заяви кошти на рахунок ТОВ «Профі-інструмент» не надходили.

Просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Профі-інструмент» грошову суму в розмірі 119129,00грн та стягнути з ТДВ «Страхова компанія Кредо» на користь ТОВ «Профі-інструмент» суму страхового відшкодування в розмірі 74050,00грн. Покласти судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2897,70грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10000грн на відповідачів.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 18.05.2021, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

08.02.2023 від ТДВ «Страхова компанія Кредо» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнають факт ДТП яке сталось 14.09.2021 за участю транспортних засобів «Фіат Добло», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Тесла», державний номер НОМЕР_2 . Зазначають, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «Тесла» була застрахована, згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/181044628 від 03.05.2020. З урахуванням наданих позивачем доказів ТДВ «Страхова компанія Кредо» визнає вимогу позивача про відшкодування шкоди, в сумі 74050,00грн, за винятком суми франшизи в розмірі 2500,00грн. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зазначають, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню оскільки при виготовленні позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів. Просять позовні вимоги ТОВ «Профі-інструмент» до ТДВ «Страхова компанія Кредо» задовольнити в розмірі 74050,00грн та зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1500,00грн.

10.02.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , відповідно до якого вважає позовну заяву ТОВ «Профі-інструмент» безпідставною, та такою, що не підлягає до задоволення в повному обсязі по тим підставам, що позивачем не надано обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюється. Зазначає, що позивачем не надано доказів того, що саме автомобіль «Тойота Прадо» був орендований позивачем замість належного йому автомобіля «Фіат Добло», який був пошкоджений в результаті ДТП. У відзиві вказує, що заявлені позивачем до нього вимоги відшкодування витрат на оренду іншого автомобіля та витрат на паливо для такого автомобіля аж ніяк не можна назвати роботами, необхідними для відновлення пошкодженого в результаті ДТП. Відповідач зазначає, що його цивільно-правова відповідальність як володільця транспортного засобу «Тесла», була застрахована до умов Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 181044628, то ТДВ «Страхова компанія Кредо» повинна відшкодувати завдану позивачу в результаті ДТП шкоди в ліміті 130000,00грн. Просить в задоволенні позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Профі-інструмент» грошової суми в розмірі 119129,60грн - відмовити.

Представник позивача ТОВ «Профі-інструмент» в судове засідання 23.02.2023 не з`явився. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутні представника позивача по наявним в матеріалах справи документами. Просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ТДВ «Страхова компанія Кредо» в судове засідання 23.02.2023 не з`явився. Подали до суду заяву з проханням слухати справу без участі їх представника, взяти до уваги обґрунтування зазначені у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шупик О.А. в судове засідання 23.02.2023 не з`явились. Подали до суду заяву з проханням слухати справу без їх участі з урахуванням обґрунтувань зазначених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

18.08.2020 о 14год 00хв в с. Крюковщина по вул. Балукова, 85, Києво-Святошинського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фіат Добло», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Тесла», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в наслідок ДТП обидва автомобілі зазнали технічних ушкоджень.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2020 було встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з призначення штрафу в розмір 340,00грн. Постанова набрала законної сили.

У відповідності із ч. 4 та ч.6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , «Фіат Добло», державний номер НОМЕР_1 , загальний вантажний фургон малотоннажний, належить на праві власності ТОВ «Профі-інструмент».

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «Страхова компанія Кредо», відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/181044628 від 03.05.2020. Фрашиза згідно Полісу становить 2500,00грн.

Відповідно до акту виконаних робіт № 1811-20-1 від 18.11.2020 та платіжного доручення №1767 від 04.12.2020 ТОВ «Профі-інструмент», якому належить автомобіль «Фіат Добло», заподіяно шкоду в наслідок ДТП на суму ремонту 76550,00грн.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам.

Стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про страхування» - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку Страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку.

Визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Стаття 12 Закону України «Про страхування» передбачає, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до п.12.1. ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тобто, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи.

Вирішуючи питання щодо обов`язку відшкодувати суму франшизи, суд виходить з того, що у відповідності до п.36.6 ст.36 Закону, саме страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Отже, судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ТДВ СК «Кредо» визнала дорожньо-транспортну подію 18.08.2020 страховим випадком, а позивач ТОВ «Профі-Інструмент» звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування.

Крім того, судом установлено, що ТДВ СК «Кредо» визнала акт виконаних робіт від 18.11.2020 та вважає правомірним відшкодування на суму 74050,00грн з вирахування суми франшизи в розмірі 2500,00грн.

Відповідно ст. 1166 ЦК України, встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України, визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 4 липня 2018 року, розмежувавши інститути регресу та суброгації.

Отже суд вважає, що позовна вимога про стягнення коштів в розмірі 74050,00грн, збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу саме з ТДВ СК «Кредо» обґрунтована, заснована на законі та підлягає задоволенню, а фрашиза в розмірі 2500,00грн підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення грошової суми в розмірі 116629,60грн = (119129,60грн - 2500,00грн) з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, суд дійшов до такого.

Так, згідно зі частинами першою, третьою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зі змісту наведених норм права вбачається, що відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди.

Збитки можуть бути у вигляді реальних збитків і упущеної вигоди.

Відшкодування реальних збитків (майнової шкоди) пов`язано із встановлення юридичного факту втрати, знищення або пошкодження майна, а також витрат, необхідних для відновлення, у разі його пошкодженої.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Отже, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Однак суд ставиться критично до договору суборенди від 20.08.2020 № 20/08, акту приймання-передачі майна №1, наказу про використання пально-мастильних матеріалів для автомобілів, актів №НП-001 20.10.2020, №НП-002 від 20.11.2020, № НП-003 від 20.03.2020, платіжних доручень, актів списання бензину, накладних на відпуск товарів ТОВ «Профі-інструмент», визначення суми збитків в розмірі 116629,60грн, які були понесені у вигляді витрат на оренду автомобіля «Тайота Прадо», д/н НОМЕР_4 , та не приймає їх в якості доказів, з таких підстав.

Так з матеріалів справи, доданих документів позивачем, встановлено, що автомобілі «Фіат Добло» це за своїм класом є загальним вантажним малотоннажним фургоном, а «Тайота Прадо» є п`яти місцевим легковим автомобілем із призначення для автоперевезенням, а тому мають зовсім різні технічні призначення. Крім того відсутні будь-які докази, що саме автомобіль «Тайота Прадо» дійсно був орендований замість належного позивачу автомобіля «Фіат Добло» для виконання тих самих функції, для того самого водія та факт орендування дійсно потребував.

Отже судом не встановлено, а представником позивача не надано належних та допустимих доказів, що понесені позивачем витрати на оренду та затрати на паливо для іншого автомобіля пов`язані з відновленням порушеного права позивача (реальні збитки), або заявлена сума є упущеною вигодою чи вартістю додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо.

У відповідності до положень статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, маючи рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 116629,60грн необґрунтовані та не підлягають задоволенню, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки представником позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.

Отже виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00грн суд зазначає про таке.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.4 ст.137 ЦПК України).

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ТОВ «Профі-Інструмент» в суді здійснював адвокат Москалюк Т.В. на підставі Договору про надання правової допомоги від 03.09.2020 укладеного між Адвокатським об`єднанням «Волощук та партнери» та ТОВ «Профі-Інструмент», повноваження якого було підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №690 та Ордером на надання правової допомоги серії КВ № 114103.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 10000,00грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат.

Однак судом враховується, що відповідач ТДВ СК «Кредо» визнав витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 1500,00грн, суд вважає правильним зменшити розмір стягнень з відповідача ТДВ СК «Кредо» на користь позивача витрат на правничу допомогу до визнаною суми, якавідповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України - у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України, беручі до уваги часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ТДВ СК «Кредо» на користь позивача слід стягнути 1500,00грн понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді та судовий збір в розмірі 724,42грн = (2897,70грн : 2 відповідача = 1448,85грн :50%).

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в розмірі 1448,85грн.

Керуючись Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 11, 207, 536, 610, 626, 629, 979, 993, 1191 ЦК України, статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-інструмент» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Інструмент" суму страхового відшкодування в розмірі 74050,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Інструмент" франшизу в розмірі 2500,00грн.

В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Інструмент" грошову суму в розмірі 116629,60грн - відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Інструмент судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 724,42грн та витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 1500,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Інструмент" судовий збір в розмірі 1448,85грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі-інструмент», адреса місцезнаходження: Київська обл., м. Боярка, вул. Крупської, 4, ЄДРПОУ 39402603

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальність «Страхова компанія «Кредо», адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр.-т Моторобудівельників 34, ЄДРПОУ 13622789

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2023

Суддя В.В. Бабко