Ухвала

від 02.03.2023 по справі 725/1016/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 березня 2023 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

та сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 308 КК України, на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 лютого 2023 року, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст судового рішення.

Цією ухвалою, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - продовжено на 60 днів, тобто до 22.04.2023 року.

Одночасно визначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

ЄУНСС №725/1016/23 Головуючий суддя І інстанції: ОСОБА_9

Провадження №11-кп/822/122/23 Суддя - доповідач: ОСОБА_1

Категорія ст. 331 КПК України

Розмір застави обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено в сумі 1 200 000, 00 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

- прибувати за вимогою суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

- докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Доводи апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_7 , у своїй апеляційній скарзі вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді необґрунтованою та такою, що не відповідає приписам ст. 196, 199 КПК України, оскільки суддею не приведено доказів на підтвердження обставин щодо наявності достатніх підстав, які б виправдовували подальше застосування найсуворішого запобіжного заходу, не вмотивовано належним чином, що заявлений ризик не зменшився, не надано й оцінки жодним доказам та доводам сторони захисту.

За змістом ухвали суду, підставами продовження строку застосування ОСОБА_6 вказаного запобіжного заходу є те, що на даний час закінчити розгляд справи неможливо, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою буде недостатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Окрім того, визначений розмір застави, а саме 1200000,00 грн. є абсолютно не співмірним і суттєво завищеним, враховуючи матеріальне та сімейне становище, а також тривалість поточного утримання в умовах позбавлення волі понад 7 місяців, за період якого ОСОБА_6 був позбавлений можливості забезпечувати себе та свою сім`ю. Крім того, тривале позбавлення волі призвело до звільнення ОСОБА_6 із займаних посад, як з ОКНП «Чернівецька ОКЛ», так і з Буковинського державного медичного університету. В рамках даного провадження було арештовано й усе майно.

В порушення вимог ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не приведено конкретних обставин, що враховуються при продовженні тримання під вартою ОСОБА_6 , передбачених ст. 177 КПК України, а саме застосування до підзахисного найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Наявність обставин, що свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам - відсутні.

При постановленні ухвали наявні формальні висновки, не зазначено жодного ризику, не враховано міцності соціальних зв?язків, приведену стороною захисту в письмових доказах динаміку погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 , його сімейний стан, дотримання ОСОБА_6 всіх умов застосованого в рамках іншого провадження запобіжного заходу, не обґрунтовано підстав неможливості застосування запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою. А також враховуючи низку тяжких захворювань членів його родини, а саме: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є батьками дружини ОСОБА_6 , які потребують додаткового піклування та постійного догляду.

Вважає, що зміна запобіжного заходу та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час доби є достатньо обґрунтованим запобіжним заходом для забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, а також забезпечить можливість виконання ним інших побутових обов`язків перед сім`єю та суспільством.

Позиції сторін.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та в його інтересах захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, скасувати ухвалу суду та обрати йому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, задовольнивши клопотання захисту, яке було подано до Першотравневого районного суду 20.02.2023 року. Даний запобіжний захід є занадто суворим, а тому до обвинуваченого необхідно застосувати запобіжний захід не пов`язаний із обмеженням волі.

Прокурор заперечував проти апеляційних вимог захисника ОСОБА_7 , яка представляє ОСОБА_6 , вважав рішення суду першої інстанції про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеною сумою застави законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог сторони захисту.

Мотиви суду.

Перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , наявні матеріали, обговоривши вимоги апелянта, колегія суддів приходить до наступного.

Вказаний запобіжний захід продовжений ОСОБА_6 на стадії судового провадження під час підготовчого судового засідання в порядку ст.ст. 314, 315 КПК України, які не можуть бути оскаржені.

Разом з тим, враховуючи вимоги ст. 9 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість прийняття та розгляду цієї апеляційної скарги, з огляду на практику ЕСПЛ та ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, оскільки мова йде про право на свободу та особисту недоторканість в розрізі ст. 5 Конвенції.

Згідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апеляційною інстанцією встановлено, що рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 суддею прийнято на стадії підготовчого судового засідання (ст. 315 КПК України), яка в цілому/загальному відноситься вже до стадії судового провадження, окрім того свою ухвалу суд постановив керуючись ст. 331 КПК України, яка підлягає апеляційному оскарженню.

Частиною 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з`ясувати доцільність обрання такого запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

На думку колегії суддів, дані вимоги закону при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , судом першої інстанції були дотримані повністю.

Стороною обвинувачення було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази свідчать про об`єктивний зв`язок обвинуваченого ОСОБА_6 із вчиненням інкримінованих йому діянь та обґрунтованістю пред`явленого обвинувачення, надісланого для розгляду в суді, про що вказано у клопотанні прокурора та ухвалі суду.

Встановлено, що в провадженні Першотравневого районного суду м. Чернівці знаходиться на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 308 КК України.

22 лютого 2023 року під час підготовчого засідання, з урахуванням вимог ст.315 КПК України, ухвалою судді дане кримінальне провадження призначено до судового розгляду на 11 год. 00 хв. 01 березня 2023 року.

Отже, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано прийшов до висновків про існування ризиків можливої протиправної поведінки останнього.

При цьому слід зазначити, що розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції лише розпочинається, тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 діянь, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та суворість передбачуваного покарання (від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років), а також період вчинення останнім злочинних дій (військовий стан) та обставини, які встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, що саме тримання під вартою спроможне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а ризики зазначені в клопотанні прокурора продовжують існувати.

Таким чином, висновки суду про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Більше того, визначений судом розмір застави в даному провадженні є цілком обґрунтованим, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що злочинним діями ОСОБА_6 обласному комунальному некомерційному підприємству «Чернівецька обласна клінічна лікарня» спричинена матеріальна шкода у загальній сумі 1 013 713, 45 грн., а отже твердження сторони захисту щодо надмірного розміру застави, не можуть бути взяті судом до уваги.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Отже, визначений суддею розмір застави, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, буде з одного боку утримувати обвинуваченого ОСОБА_6 , від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.

Колегія суддів критично ставиться до посилань сторони захисту щодо необхідності підтримки ОСОБА_6 батьків його дружини, і що це буде стримуючим засобом при зміні запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки їх існування та міцні соціальні зв`язки, не були такими запобіжниками при вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому правопорушень. Стороною захисту не було надано будь-яких доказів, що батьки не мають можливості самостійно себе забезпечувати або, що ОСОБА_6 є їх опікуном або піклувальником. Окрім того, стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами важкого/критичного стану здоров`я її підзахисного.

Колегія суддів звертає також увагу і на те, що ч.2 ст. 422-1 КПК України, передбачає вичерпний перелік документів, які можуть бути витребувані суддею-доповідачем з суду першої інстанції у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.

За таких обставин, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку всім доводам апелянта наведених в скарзі, оскільки обмежена матеріалами кримінального провадження для повного дослідження заявлених вимог.

Отже, апеляційний суд вважає, що доводи наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали та обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, як про те апелює захисник.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176-178, 182, 183, 315, 331, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 лютого 2023 року, якою ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22 квітня 2023 року, - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3