Постанова

від 01.03.2023 по справі 727/5763/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Чернівці

справа № 727/5763/22

провадження 822/158/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Лисака І.Н., Одинака О.О.,

учасники справи:

позивач Чернівецька міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 грудня 2022 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Бойко М.Є.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати у розмірі 6 330,56 гривень з кожного за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,1509 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 731013600:01:002:0015, за період з 19 липня 2019 року по 08 серпня 2019 року.

На підтвердження розміру безпідставно збережених коштів, який становить 18 991, 69 гривень, позивач надав суду відповідний розрахунок від 06 липня 2022 року.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 6 330,56 гривень з кожного за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,1509 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 731013600:01:002:0015, за період з 19 липня 2019 року по 08 серпня 2019 року та вирішити питання про судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 грудня 2022 року позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по безпідставно збережених коштах-орендної плати у розмірі 16 830,61 гривні та витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 267, 63 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по безпідставно збережених коштах-орендної плати у розмірі 1 714, 21 гривні та витрати по оплаті судового збору в розмірі 173,67 гривень.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по безпідставно збережених коштах-орендної плати у розмірі 446, 87 гривень та витрати по оплаті судового збору в розмірі 39,70 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника, зберігали у себе кошти, які мали сплатити за користування земельною ділянкою, внаслідок чого міська рада позбавлена можливості отримати дохід від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки в розмірі 18 991, 69 гривень у вигляді неодержаної орендної плати за землю, зобов`язані повернути вказані кошти власнику земельної ділянки, на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Разом з тим, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не погодився в повному обсязі із визначеною позивачем сумою безпідставно збережених коштів, яка підлягає стягненню з кожного відповідача, оскільки вказаний розрахунок позивачем здійснено без врахування тих обставин, що площа земельної ділянки, якою фактично користується кожний з них, є різною, а тому орендна плата повинна визначатись пропорційно площі об`єктів нерухомого майна, яке розміщено на вказаній земельній ділянці.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянти посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, визнано встановленими обставини, які є недоведеними та порушено норми процесуального права.

Апелянт ОСОБА_2 посилається на те, що ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що до звернення Чернівецької міської ради до суду з даним позовом відповідачі належним чином повідомили позивача про намір укласти договір оренди.

Зокрема, апелянт ОСОБА_1 зазначає, що розрахунок безпідставно збережених коштів від 06 липня 2022 року є неправильним, оскільки виконаний на підставі розміру нормативної грошової оцінки, розрахованого з порушенням пункту 289.2 статті 289 ПК України, а відтак сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 18 991,69 гривень є недоведеною та безпідставною.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не перевірив відповідність здійсненого позивачем розрахунку вимогам законодавства та неповно встановив дійсні обставини справи, внаслідок чого помилково визнав доведеною суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 18 991, 69 гривень.

Відтак, враховуючи, що позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь безпідставно збережені кошти в розмірі 6 330, 56 гривень за використання без правовстановлюючих документів спірної земельної ділянки, суд стягнув з останнього 16 830, 61 гривню, тобто суму більшу, ніж була заявлена в позові, чим фактично вийшов за межі позову.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

01 лютого 2017 року між Чернівецькою міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Трембіта» (далі-ТДВ «Трембіта») укладено договір оренди землі № 10401, за умовами якого товариство отримало в строкове платне користування земельну ділянку, на 5 років, площею 0,1509 га, кадастровий номер 731013600:01:002:0015, для обслуговування будівель та торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки за ТДВ «Трембіта» було зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке розташоване на зазначеній земельній ділянці.

Рішенням Чернівецької міської рад 7 скликання від 04 вересня 2018 року №1411 (пункт 35) припинено договір оренди землі від 01 лютого 2017 року №10401, укладений між Чернівецькою міською радою та ТДВ «Трембіта», у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вищезазначеним рішенням (пункт 35.1) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рекомендовано оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,1509 га, кадастровий номер 731013600:01:002:0015, для обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу № 116338704 від 06 березня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 306,5 кв.м.

Згідно договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності від 26 квітня 2019 року ОСОБА_1 належать на праві власності нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3009, 30 кв.м , а ОСОБА_3 -79,90 кв.м.

Згідно витягів № 255564500 від 06 травня 2021 року та № 255557056 від 06 травня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 376,20 кв.м та 2153,30 кв.м.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 травня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 731013600:01:002:0015 є комунальною власністю.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника, зберігали у себе кошти, які мали сплатити за користування земельною ділянкою, внаслідок чого міська рада позбавлена можливості отримати дохід від здачі спірної земельної ділянки в оренду, а тому зобов`язані повернути власнику земельної ділянки кошти, на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до положень статті 7 частини 3 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України. Положеннями частини 4 цього Кодексу передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

Виходячи із наведених вище положень законодавства право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки з одночасним набуттям такого права новим власником об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, оскільки договір оренди землі в силу положень статті 13 Закону України "Про оренду землі" є двостороннім.

Новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , набувши у власність нерухоме майно на нежитлові приміщення, набули статусу орендарів по договору оренди землі № 10401 від 01 лютого 2017 року, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника - ТДВ «Трембіта».

Апеляційний суд вважає, що рішення Чернівецької міської ради 7 скликання № 1411 від 04 вересня 2018 року про припинення договору оренди землі № 10401 від 01 лютого 2017 року не потягло за собою наслідків у вигляді припинення або розірвання договору оренди землі, який був укладений між Чернівецькою міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Трембіта», за яким орендарями стали ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Зокрема, відповідно до пункту 9.2 договору оренди землі дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством; поєднання власника та орендаря земельної ділянки в одній особі; у випадку ліквідації юридичної особи-орендаря.

Умовами договору не передбачено такої підстави для припинення договору оренди землі, як зміна власників нерухомого майна, яке розміщено на спірній земельній ділянці. Договір не може бути припинений на підставі одноосібного рішення однієї із сторін договору оренди.

За правилами ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь безпідставно збережені кошти в розмірі 6 330, 56 гривень за використання без правовстановлюючих документів спірної земельної ділянки, суд стягнув з останнього 16 830, 61 гривню, тобто суму більшу, ніж була заявлена в позові, чим фактично вийшов за межі позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю помилково зроблений на підставі витягу з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки 2008 року, яка втратила чинність.

Відповідно до абз. 2 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Ухвалюючи рішення у справі суд не врахував вищенаведених обставин і прийшов до помилкового висновку, задовольнивши частково позов Чернівецької міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати, на підставі ст.1212 ЦК України.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 грудня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів-орендної плати, слід скасувати.

В задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з мотивувальної частини постанови Чернівецького апеляційного суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів-орендної плати, з ухваленням нового судового рішення у вказаній частині про відмову в задоволенні позову.

За подання до суду апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила 3721 гривню 50 коп.

За подання до суду апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 3721 гривню 50 коп.

Отже, з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 слід стягнути по 3721 гривню 50 копійок кожному в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правової допомоги №132/18 від 08 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Поляк та Партнери» (а.с.147-149); звітом про надані послуги, у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції від 09 грудня 2022 року (а.с.146 зворот); квитанціями до прибуткового касового ордеру №31/22/10 від 31 жовтня 2022 року та №09/22/12 від 09 грудня 2022 року(а.с.150, 149 зворот); звітом про надані послуги, у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції від 20 січня 2023 року (а.с.186); квитанцією до прибуткового касового ордеру №20/23/01 від 20 січня 2023 року (а.с.187).

ОСОБА_1 за надану професійну правничу допомогу у суді першої інстанції сплатив 17 333 гривні 33 копійки, в суді апеляційної інстанції - 10 720 гривень, а всього за надану професійну правничу допомогу сплатив 28053 гривні 33 копійки.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

Отже, необхідно стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 28053 гривні 33 копійки.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 грудня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів-орендної плати, скасувати.

В задоволенні позову Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати, відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 3721 гривню 50 копійок у рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_2 3721 гривню 50 копійок у рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28053 гривні 33 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий М. І. Кулянда

Судді: І. Н. Лисак

О. О. Одинак