Рішення

від 16.02.2023 по справі 439/1557/22

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №439/1557/22

Провадження № 2/439/51/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Рахімової О.В..,

при секретарі Скорик І.Б.,

розглянувши в місті Броди у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Містшляхбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Концерну «Містшляхбуд», в якому просить суд стягнути з Концерну «Містшляхбуд» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 21 266 (двадцять одна тисяча двісті шістдесят шість) гривень і 06 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять ) тисяч гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 червня 2020 року позивач була прийнята на посаду головного бухгалтера, за сумісництвом, на 0.5 ставки посадового окладу у концерн « Містшляхбуд», а 13 квітня 2022 року звільнена із займаної посади за згодою сторін, тобто перебувала у трудових відносинах з концерном « Містшляхбуд» з 10 червня 2020 року по 13 квітня 2022 року включно. Позивач наголошує, що в період коли вона вже не працювала на даному підприємстві їй не була виплачена заборгованість по заробітній платі за 27 календарних днів, а саме: 19 робочих днів серпня місяця 2021 року і 13 календарних днів (9 робочих) квітня місяця 2022 року, індексація за 19 робочих днів в сумі 238 гривень 92 копійки, на загальну суму 4969 гривень 88 копійок. Крім того позивач зазначає, що за час знаходження у трудових відносинах, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, декілька разів перебувала у лікарняній відпустці. Загальна сума заборгованості за час перебування у лікарняній відпустці становить 13871 гривень 52 копійки; відповідачем не було компенсовано 5 днів відпустки, у якій позивач перебувала в грудні 2021 року, що складає 634 гривні 65 копійок; станом на день її звільнення відповідачем не було проведено компенсацію за 57 днів не використаної відпустки, що складає 6941 гривень 41 копійку. Тому сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 26 417 гривень 46 копійок без урахування податкового навантаження, 21 266 гривень 06 копійок - з урахуванням сплачених податків та зборів, яка не виплачена.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 18.11.2022 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи, а також витребувано у відповідача інформацію щодо суми заборгованості по заробітній платі концерну перед позивачем.

Одночасно з відкриттям провадження у справі суд повідомив сторонам, в тому числі про обов`язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також щодо неможливості приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз`яснено порядок та строки подання доказів.

Таким чином суд виконав вимогист.221 ЦПК України.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27 жовтня 2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції.

Позивач в судове засідання не з`явилася.

У судове засідання представник позивача адвокат Микитюк С.М. не з`явився, однак подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі та участі позивачки, просив позов задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання представник відповідача не з`явився тричі: 08.12.2022; 22.12.2022; 16.02.2023, про дату, місце та час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, відзив на адресу суду не надходив, як і заяви про відкладення розгляду справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1ст. 223 ЦПК України).

Відповідно дост. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК Україниза згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинстава є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинстава - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченийстаттею 16 ЦК України.

У частині другійстатті 16 ЦК Українивизначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокремастаттею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до вимог частини четвертоїстатті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Застаттею 43 Конституції Україниза кожним громадянином закріплено гарантоване право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянин, як правило, реалізує своє право на працю, укладаючи трудовий договір з власником або уповноваженим ним органом підприємства, установи, організації чи фізичною особою, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Відповідно до частини другоїстатті 21 КЗпПпрацівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної i творчої праці, укладаючи трудовий договір на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо іншого не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, додатково укладати трудові договори (угоди) за сумісництвом.

Порядок i умови сумісництва визначеніпостановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ i організацій»(далі - постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ i організацій, затвердженимнаказом Мінпраці, Мін`юсту i Мінфіну України від 28.06.93 № 43(далі - Положення № 43).

Відповідно до пункту 1 Положення № 43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у. вільний від основної роботи час. тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, власності особи) за наймом.

Аналогічне за змістом визначення поняття сумісництва закріплено у частині першійстатті 102-1 КЗпП України, згідно якої сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Відповідно до пункту 1 постанови № 245 робітники, спеціалісти i службовці державних підприємств, установ i організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Якщо, трудовий договір про роботу за сумісництвом укладено на іншому підприємстві, в установі, організації (поза основним місцем роботи працівника), то така робота є зовнішнім сумісництвом.

На сумісника поширюються всі права, гарантії та обов`язки, передбачені чинним законодавством, колективним договором i правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вказане свідчить про те, що за сумісництвом можна працювати на одному, двох або більше підприємствах, в установах, організаціях. Проте за будь-яких обставин одне місце роботи працівника має бути основним.

Судом встановлено, що 10.06.2020 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду головного бухгалтера за сумісництвом, згідно наказу № 9-К від 10.06.2020 року (а.с. 9).

Встановлено, що 13.04.2022 року ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін, п.1ст. 36 КЗпП України, згідно з наказом № 1-к від 13.04.2022 року (а.с. 10).

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 РНОБКПП НОМЕР_1 у графі відомості про страхувальників застрахованої особи містить код НОМЕР_2 найменування страхувальника - концерн « Містшляхбуд». Відповідно до відомостей звітних років 2020,2021,2022 років є дані страхувальника за кодом 35047482 концерн « Містшляхбуд» , а саме сум заробітку для нарахування пенсії( у тому числі для нарахування пенсії, кількість днів трудових або цивільно-правових відносин, позначки про сплату страхових внесків відносно позивача, що підверджують факт трудових відносин між позивачем та відповідачем, сплату страхових внесків ( а.с. 11-14).

Як вбачається із змісту позовних вимог, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітної плати у розмірі 21 266,06 гривень, розмір даної суми не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно розрахунку доданого позивачем (а.с. 15-16) сума заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 складає 26 417 гривень 46 копійок без урахування податкового навантаження, 21 266 гривень 06 копійок - з урахуванням сплачених податків та зборів.

В той же час представником відповідача до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би спростовував працевлаштування позивача за сумісництвом у концерні «« Містшляхбуд», чи то підтверджував , що при звільненні ОСОБА_1 було сплачено всю суму заборгованості по заробітній платі.

Тому суд рахує позов слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати заробітної плати за сумісництвом у загальному розмірі 21 266 гривень 06 копійок.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу за складання правової допомоги, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зіст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Микитюком С.М. був укладений договір про надання правової допомоги (а.с. 22,23).

В матеріалах даної справи міститься ордер серії ВС № 1164167 на надання правничої (правової) допомоги від 21.10.2022 (а.с. 20), протокол погодження ціни (гонорару) до договору про надання правової допомоги від 21.10.2022 року, де загальна сума вират на правову допомогу становить 5 000 грн.(а.с. 24), та квитанція про оплату послуг від 04.11.2022 року на суму5000 грн. (а.с.25).

ЦПК Українимістить норми, які визначають процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень).

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд вважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи, заявлений розмір витрат є обґрунтованим, реальним та підтвердженим матеріалами справи, заяв щодо не співмірності не надходило.

За наведеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Крім того, відповідно дост.141 ЦПК України, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Враховуючи викладене, керуючисьст. 44 КЗпП України, ст. ст.77-83,89,95,141,259,263-265,268,280-289,353-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Концерну «Містшляхбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Концерну «Містшляхбуд» (код ЄДРПОУ 35047482, адреса місця знаходження: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Мельника, 7) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 21266 (двадцять одна тисяча двісті шістдесят шість) гривень 06 копійок, з урахуванням сплачених податків і зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Концерну «Містшляхбуд» (код ЄДРПОУ 35047482, адреса місця знаходження: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Мельника, 7) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять) тисяч гривень.

Стягнути з Концерну «Містшляхбуд» (код ЄДРПОУ 35047482, адреса місця знаходження: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Мельника, 7) в користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення її без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) до Львівського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду заяви повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Рахімова