Рішення

від 23.02.2023 по справі 481/1284/21

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1284/21

Провадж.№ 2/481/89/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.02.2023 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Вжещ С.І.,

при секретарі судових засідань Юхименко Т.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

її представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

30.09.2021 року до Новобузького районного суду звернулась ОСОБА_4 з позовом до Софіївської сільської ради, за яким просила визнати за нею ОСОБА_4 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , по праву спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Софіївка, Новобузького району, Миколаївської області помер ОСОБА_6 , який на день своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за цією ж адресою, разом з ОСОБА_6 проживали та були зареєстровані вона ОСОБА_4 та правнуки ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Згідно довідки Софіївської сільської ради від 10.08.2011 року № 928 ОСОБА_6 належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у якому останній був зареєстрований до 28.06.2006 року. За життя, 25.08.2010 року ОСОБА_6 склав заповіт, що був посвідчений секретарем виконкому Софіївської сільської ради Бурдейною Л.В. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 46, в якому, на випадок своєї смерті, зробив розпорядження згідно з яким усе майно, що належить чи буде належати йому, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, а також все те, на що він матиме право, заповів ОСОБА_4 . 22.02.2011 року даний заповіт був зареєстрований в Спадковому реєстрі за № 50771623. Вона є спадкоємцем за заповітом від 25.08.2010 року, спадщину прийняла шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини. Нотаріусом їй було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, що належала спадкодавцеві, але видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_6 немає можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на таке майно. Інформація про інших осіб, яким належав би даний житловий будинок на момент відкриття спадщини ОСОБА_6 , відсутня, так як і інформація про те, що дана спадщина визнана судом відумерлою за заявою Софіївської сільської ради.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021року матеріалисправи переданідо провадженнясудді ВжещС.І.

Ухвалою судді від 21.10.2021 року відкрито провадження та призначено вказану справу в порядку загального позовного провадження до розгляду у підготовчому судовому засіданніна 09:00 годину22.11.2021 року, яке не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання в суді та відкладене до 20.12.2021 року.

20.12.2021 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 12.01.2022 року 09:00, які надані суду 11.01.2022 року.

29.12.2021 року за ухвалою судді витребувано у приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. належним чином завірену копію спадкової справи №3/2013 після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Софіївка Новобузького району Миколаївської області.

12.01.2022 року за ухвалою суду залучено третю особу без заявлення позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 та продовжено перерву до 31.01.2022 року 10:00.

31.01.2022 року за ухвалою суду визнано явку представника відповідача Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області у цій цивільній справі обов`язковою та витребувано з Софіївської сільськоїради Баштанськогорайону Миколаївськоїобласті оригінали книг погосподарського обліку на домоволодіння заадресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 за період володіння будинком ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , тобто з2006року по 2010 рікта з2010 рокупо теперішнійчас, у зв`язку з витребуванням доказів продовжено перерву до 08.02.2022 року.

08.02.2022 року в підготовчому судовому засіданні продовжено перерву за клопотанням представника позивача до 02.03.2022 року.

02.03.2022 року підготовче судове засідання не відбулось, так як справа знята з розгляду для забезпечення безпеки учасників судового процесу та працівників суду через близькість бойових дій внаслідок збройної агресії російської федерації в Україну з 24.02.2022 року.

04.05.2022 року в підготовчому судовому засіданні продовжено перерву за клопотанням сторін до 30.05.2022 року.

30.05.2022 року в підготовчому судовому засіданніпродовжено перервуза клопотаннямтретьої особи ОСОБА_5 до 22.06.2022року.

22.06.2022 року відповідно довимог п.2ч.5ст.198 ЦПКУкраїни,в підготовчому судовому засіданніпродовжено перерву до12.07.2022року дляотримання письмових доказів,витребуваних заухвалою суду, з застосуванням до Софіївської сільськоїради Баштанськогорайону Миколаївськоїобласті за неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом ухвалою суду від 31.01.2022 року, та неподання таких доказів без поважних причин, заходи процесуального примусу у виді штрафу в розмірі 0.5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

12.07.2022 року відкладене підготовче судове засідання, у зв`язку з неявкою представника відповідача Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області участь якого визнано обов`язковою, до 09.08.2022 року.

09.08.2022року заухвалою судузалучено третюособу,яка незаявляє самостійних вимог щодопредмету споруна сторонівідповідача, ОСОБА_2 , у зв`язку з залученням третьої особи, в підготовчому судовому засіданні продовжено перерву до 18.08.2022 року 11:00 год.

Ухвалою судді від 16.08.2022 року скасована постановлена Новобузьким районним судом Миколаївської області ухвала від 22.06.2022 року про застосування заходів процесуального примусу відносно Софіївської сільськоїрадиБаштанськогорайону Миколаївськоїобласті у виді штрафу в розмірі 1240 гривень.

17 серпня 2022 року до суду надійшла письмова заява представника позивача ОСОБА_4 , адвоката Павлова Ю.В., про зміну предмету позову, в якій останній вказав, що житловий будинок, на який ОСОБА_4 просить суд визнати право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , місце розташування якого в позовній заяві зазначено за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_1 є одним і тим самим житловим будинком. Зокрема, згідно відомостей погосподарського обліку, в 2016 році даний будинок отримав номер 3, а до цього він мав номер 2А. Обставини зміни нумерації житлового будинку пов`язані з прийняттям виконавчим комітетом Софіївської сільської ради рішення від 29.07.2016 року № 32 «Про найменування вулиць та присвоєння нумерації будинкам в населених пунктах Софіївської сільської ради». Тому вважає, що до предмета позову слід внести зміни стосовно нумерації житлового будинку, зазначивши його нумерацію за станом на теперішній час та вказавши до якого року існувала попередня нумерація. Просить змінити предмет позову у справі № 481/1284/21 та визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (до 2016 року - АДРЕСА_1 , по праву спадкування з заповітом після ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, 17 серпня 2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_4 , адвоката Павлова Ю.В. про заміну первісного відповідача належним відповідачем, в якому останній зазначив, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.09.2016 року, 22.08.2016 року державним реєстратором Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Н.С., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, був вчинений запис про право власності за № 16169483 про право приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 . У якості підстави виникнення права власності зазначено рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 32, виданого 29.07.2016 року Софіївською сільською радою. Отже, предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується ОСОБА_2 , а не Софіївської сільської ради, яка значиться відповідачем у справі. Тому вважає, що Софіївська сільська рада не є належним відповідачем у справі та потребує заміни на ОСОБА_2 , яка повинна відповідати за позовом. Просить змінити у справі № 481/1284/21 первісного відповідача Софіївську сільську раду, належним відповідачем ОСОБА_2 . Виключити ОСОБА_2 зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у даній справі.

Ухвалою суду від 08.09.2022 року прийнято заяву представника позивача ОСОБА_4 , адвоката Павлова Ю.В., про зміну предмету позову та замінено первісного відповідача. Софіївську сільську раду Баштанського району Миколаївської області, на належного відповідача ОСОБА_2 , вивівши її зі складу третіх осіб, у зв`язку з чим продовжено перерву до 20.09.2022 року 11:00 год.

20.09.2022 року продовжено перерву в підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 до 13.10.2022 року.

28.09.2022 року представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги необґрунтовані. Спадкування відбувається лише на те майно, яке належало спадкодавцю на момент його смерті. Право власності на нерухоме майно пов`язується з фактом його державної реєстрації. І хоча за обліком в погосподарських книгах за 2006-2010 роки будинок по АДРЕСА_1 належав спадкодавцю ОСОБА_6 , однак з 28.08.2006 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований в іншому житловому будинку в АДРЕСА_2 . Жодних прав на житловий будинок по АДРЕСА_1 не пред`являв. Вказаний будинок було передано в користування ОСОБА_5 з 2006 року. А з 22.08.2016 року право власності на спірний житловий будинок належить ОСОБА_2 , як частина домоволодіння АДРЕСА_3 . Це право ніким не було оскаржене. Домоволодіння АДРЕСА_1 , як цілісний об`єкт вже не існує, тому що вказаний будинок натепер є частиною домоволодіння АДРЕСА_3 . Позивачка бажає визнати право власності на будинок, який належить іншій особі, при цьому право власності спадкодавця на вказаний будинок не було зареєстровано, а до моменту смерті ОСОБА_6 будинок протягом майже 5 років числився за іншою особою ОСОБА_5 . Також і земельна ділянка, на якій розташовано будинок належить на праві власності відповідачу. Крім того, посилалась на те, що позов подано з порушенням строків позовної давності. Позивачці було відомо, що будинок з 2006 року перебував у користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Таким чином, на момент смерті спадкодавця позивачці було відомо, що будинком користується інша особа, однак до 2021 року жодних претензій з приводу вказаного будинку не мала, спадщину на спірний будинок не оформляла, звернулась до суду лише 30.09.2021 року, тобто з порушенням строку позовної давності. В зв`язку з чим просила застосувати наслідки пропущення строку позовної давності.

Ухвалою суду від 13.10.2022 року закрито підготовче провадження усправі тапризначеноїї досудовогорозглядупо суті,суддеюодноособовона 22.11.2022 року о 10:00 год. в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області.

Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивачки ОСОБА_1 під час судового розгляду справи, заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 під час судового розгляду справи, позовні вимоги не визнали, просили в позові відмовити у повному обсязі з підстав його необґрунтованості та застосувати наслідки пропущення строків позовної давності, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві.

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , в судові засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце його проведення, причину неявки не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено у судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Софіївка Новобузького району Миколаївської області помер спадкодавець ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06.06.2011 року виконавчим комітетом Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (а.с. 5 т.1).

Згідно довідки № 1069, виданої сільським головою Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області Бурдейною Л.В. 07.06.2011 року вбачається, що ОСОБА_4 поховала свого дідуся ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Софіївка Новобузького району Миколаївської області (а.с.6 т.1).

За життя, а саме 25.08.2010 року ОСОБА_6 склав заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: усе майно, що належить чи буде належати йому, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, а також все те, на що він матиме право, заповідає ОСОБА_4 , що підтверджується копією заповіту від 25.08.2010 року, посвідченого секретарем виконкому Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області Бурдейною Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 46 22.02.2011 року, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 26205854, виданого 22.02.2011 року Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (а.с. 7, 8 т.1).

Як вбачається з довідки № 1068 від 07.06.2011 року, виданої сільським головою Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області Бурдейною Л.В. та копії погосподарської книги № 5 за 2006-2010 роки, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_2 з 28.08.2006 року, на момент його смерті за вказаною адресою постійно проживали та були зареєстровані: онука ОСОБА_4 , правнука ОСОБА_7 , правнук - ОСОБА_8 (а.с. 9, 219-220 т.1).

Позивачка, як спадкоємець за заповітом, після смерті ОСОБА_6 , в установлений законом строк прийняла всю спадщину за заповітом, шляхом подачі 26.04.2013 року до приватного нотаріуса Новобузького районного нотаріального округу Савченко А.В. заяви про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 4,83 га, кадастровий номер 4824585000:04:000:0562, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що підтверджується копією спадкової справи № 3/2013, яка витребувана судом та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.46, 98,99 т.1).

Інші спадкоємці, як за законом, так і за заповітом відсутні. Майно померлого ОСОБА_6 , більшого ніж зазначено в свідоцтві про спадкування нотаріусом, не встановлено.

Як вбачається з копії довідки № 1378 від 10.08.2011 року, виданої сільським головою Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області Бурдейною Л.В., будинок АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 , хоча ніяких документів на нього немає (а.с.11 т.1).

Разом з тим, відповідно до довідки № 928 від 27.07.2021 року та довідки № 741 від 24.06.2021 року, виданих секретарем виконавчого комітету Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області Маєвською А., а також копій погосподарських книг № 5 за 2006-2010 роки та № 6 за 2011-2015 роки, оригінали яких були оглянуті в підготовчому судовому засіданні, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 згідно погосподарської книги № 5 за 2006-2010 роки с. Софіївка номера об`єкта погосподарського обліку 441 був зареєстрований ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вибув 28.06.2006 року у особовий рахунок НОМЕР_2 погосподарської книги № 4 (вул. Комсомольська, 63) і був зареєстрований за цією адресою до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; До нього за цією адресою, як голова господарства зареєстрований ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вибув з цієї адреси 15.08.2006 року у зв`язку зі смертю. Згідно погосподарської книги № 6 за 2011 2015 роки с. Софіївка номера об`єкта погосподарського обліку 0484, погосподарської книги № 6 за 2016-2020 роки с. Софіївка номера об`єкта погосподарського обліку 0484 землекористувачем був ОСОБА_5 . Дане домоволодіння обліковувалось і обліковується в даний час за гр. ОСОБА_5 (а.с. 12-13, 215-217, 219-220 т.1).

Згідно повідомлення начальника Новобузької філії КП «Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації» Миколаївської міської ради Комарчук М.С. вбачається, що інформація в архіві БТІ на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (а.с.14 т.1).

Листом приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. №168/02-14 від 05.08.2021 року позивачці ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті спадкодавця/заповідача ОСОБА_6 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на указане майно, які б підтвердили право власності та належності майна спадкодавцеві (а.с.15 т.1).

Згідно повідомлення начальника Новобузької філії КП «Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації» Миколаївської міської ради Комарчука М.С. № 50 від 03.10.2022 року на запит суду вбачається, що архівну справу на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 виконано у 2016 році на підставі рішення виконавчого комітету Софіївської сільської ради № 32 від 29.07.2016 року, попередня інформація на дане домоволодіння, яке побудоване у 1956 році, відсутня (а.с. 26 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області № 32 від 29.07.2016 року про найменування вулиць та присвоєння нумерації будинкам в населених пунктах Софіївської сільської ради вирішено присвоїти адреси земельним ділянкам для обслуговування житлових будинків сіл Софіївської сільської ради, а саме по АДРЕСА_3 , рік побудови 1956, що підтверджується витягом з рішення № 32 (а.с.118 т.1).

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , виготовленого МНБТІ 11.08.2016 року, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 67081867 від 01.09.2016 року та погосподарської книги № 6 на 2016-2020 роки, власником даного будинку зазначена ОСОБА_2 , державна реєстрація права власності за якою проведена 22.08.2016 року (а.с.114-118 т.1, 26-34 т.2).

Рішенням № 182 від 21.12.2017 року XXIV сесії сьомого скликання Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області вирішено надати дозвіл громадянці ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах села Софіївка Софіївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_3 (площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) (а.с. 120 т.1).

Рішенням № 70 від 11.12.2019 року ІV сесії сьомого скликання Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області вирішено надати дозвіл громадянці ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,41 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_3 на території Софіївської сільської ради (а.с.119 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкуванням за ст.1216 ЦК України є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

За ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ч. 1ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1956 рік) регулювалися підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року за № 56, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарських книгах місцевих рад.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105, сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалося рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності житлового будинку, чи частини даного будинку, певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим. Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації.

В подальшому, відповідно до п.п. 42, 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; 2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем докази не підтверджують того факту, що за життя спадкодавець позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , набув і не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки відповідно до книг погосподарського обліку, він після вибуття з цієї адреси постійно проживав та був зареєстрований, як голова домогосподарства по АДРЕСА_2 , де й помер; з 2011 року по 2015 рік житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рахувався за ОСОБА_5 , при цьому домоволодіння під номером АДРЕСА_1 ввійшло до складу домоволодіння номер АДРЕСА_3 , а з 2016 року таке домоволодіння зареєстроване за власником ОСОБА_2 .

Виходячи з того, що сторона позивача належних доказів, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини на спірний житловий будинок, який побудований згідно даних техпаспорту у 1956 році, не надав, а сам факт користування спадкодавцем до 28.06.2006 року спірним домоволодінням не тягне за собою виникнення в останньою права власності на житловий будинок, суд вважає недоведеним факту належності спадкодавцю позивача спірним майном на час смерті ОСОБА_6 , що вказує на необґрунтованість позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, питання застосування позовної давності, про яку заявив відповідач, не вирішується.

До закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами представником відповідача, адвокатом Матвієнко В.В., було заявлено про понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу та їх стягнення з позивача.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні з цього питання пояснень, заперечень не давав.

Щодо розподілу судових витрат , суд приходить до такого.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України)

Відповідно до ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на позов представник відповідача повідомила про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач понесла, в зв`язку із розглядом справи, який становить 3600 гривень( а.с.24 т.2).

В судовому засіданні, яке відбулось 23.02.2023 року представник відповідача подала збільшений розрахунок витрат на правничу допомогу на суму 5900 гривень з додаванням квитанцій про сплату відповідачем адвокату таких сум.

Розрахунок витрат такий: гонорар адвоката за ознайомлення з матеріалами справи 300 гривень, за написання клієнту відзиву 1300 гривень, за участь в судових засіданнях 1000 гривень за кожне судове засідання, витрати на поштові відправлення та копіювання документів 300 гривень,

З матеріалів цивільної справи вбачається, що по ній були проведені судові засідання за участю представника відповідача ОСОБА_3 , які зазначені в розрахунку, 08.09.2022 року, 13.10.2022 року, 23.12.2022 року; судове засідання 24.01.2023 року не відбулось та відкладене за клопотанням представника позивача.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи та її складність, час, з якого адвокат вступила в справу, пропорційність задоволених та відхилених позовних вимог, обґрунтованість та пропорційність таких витрат до предмета спору та проведених процесуальних дій, участь представника відповідача у судових засіданнях, об`єм доказів та їх суттєвість щодо предмета спору, керуючись критерієм розумності та реальності розміру адвокатських витрат, зважаючи на вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача частини витрат на професійну правову допомогу в сумі 4900 гривень.

Витрати, понесені позивачем, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частину понесенних нею судових витрат на правничу допомогу в сумі 4900 ( чотири тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано .

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлений 06.03.2023 року.

Суддя С.І. Вжещ