Постанова

від 06.03.2023 по справі 484/1905/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.03.23

22-ц/812/261/23

Єдиний унікальний номер судової справи 484/1905/21

Номер провадження 22-ц/812/261/23

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

06 березня 2023 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 29 листопада 2022 року під головуванням судді Максютенко О.А. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «СЮІТА 2006», арбітражний керуючий Дашко Ігор Валерійович, про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» (далі - ТОВ «ФК «Фінвест груп») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне підприємство «СЮІТА 2006» (далі - ПП «СЮІТА 2006»), про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Інвестбанк» (далі - ПАТ «КБ «Інвестбанк») та ПП «СЮІТА 2006» було укладено кредитний договір №75/10, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у сумі 1 200 000 доларів США, з подальшою конвертацією у гривню, або безпосередньо у гривні, в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту у доларах США.

З метою забезпечення виконання умов вищевказаного договору 25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено ряд іпотечних договорів з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до яких приватне підприємство передало в іпотеку банку квартири в будинку за АДРЕСА_1 .

Зокрема, 25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено іпотечний договір, зареєстрований за №821, відповідно до якого підприємством передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

Взятий на себе обов`язок банк виконав належним чином, в той час як позичальник ПП «СЮІТА 2006» належним чином своїх договірних зобов`язань не дотримало, у зв`язку із чим станом на 01 липня 2018 року утворилась заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 4 993 014 грн. 47 коп., з яких: 4 905 900 грн. заборгованість за тілом кредиту, 87 114 грн. 47 коп. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.

Зазначені обставини стосовно наявності заборгованості за кредитним договором №75/10 були досліджені Господарським судом Одеської області, що відображено у рішенні вказаного суду від 18 грудня 2018 року у справі №916/2231/18. Судовим рішенням з ПП «СЮІТА 2006» на користь ПАТ «КБ «Інвестбанк» було стягнуто частину заборгованості за кредитним договором №75/10.

14 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ТОВ «ФК «Фінвест груп» було укладено договір №5 про відступлення прав вимоги та нотаріально посвідчений договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеками та договорами застави, за якими позивач набув прав вимоги до позичальників, зокрема, за кредитними договорами та договорами іпотеки, тобто відбулась заміна кредитора в зобов`язанні.

Згідно інформаційної довідки натепер право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2014 року та договору про внесення змін від 20 жовтня 2016 року, посвідченими приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоня В.А.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «ФК «Фінвест груп» просило звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за №821, а саме на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості ПП «СЮІТА 2006» перед ТОВ «ФК «Фінвест груп» за кредитним договором №75/10 від 21 грудня 2010 року, що складається з суми простроченої заборгованості по кредиту у загальному розмірі 5 097 231 грн. 81 коп., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Також просило покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, арбітражного керуючого Дашка Ігоря Валерійовича (том 1 а.с.125).

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав до суду заяву, в якій просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у зв`язку із цим у задоволені позову.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2022 року позов ТОВ «ФК «Фінвест груп» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., зареєстрований в реєстрі за №821, а саме на нерухоме майно - ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 39.60 кв.м., житловою площею 17.10 кв.м. та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості ПП «СЮІТА 2006» перед ТОВ «ФК «Фінвест груп» за кредитним договором №75/10 від 21 грудня 2010 року, що складається з суми простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 4 905 900 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 191 331 грн. 81 коп., всього заборгованості 5 097 231 грн. 81 коп., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінвест груп» судові витрати в сумі 2 270 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що оскільки позичальник ПП «СЮІТА 2006» не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором за №75/10 від 21 грудня 2010 року, які забезпечені іпотекою, то відповідно до положень ст.12 Закону України «Про іпотеку» у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню. А оскільки відповідач, придбавши квартиру, що раніше перебувала в іпотеці, набув статус іпотекодавця, то саме він має обов`язок за порушеним зобов`язанням ПП «СЮІТА 2006», яке забезпечується шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, про відмову у задоволені позову за спливом позовної давності.

Окрім того, апеляційна скарга мотивована тим, що позов про звернення стягнення на іпотечне майно є похідним і залежить від виконання основного зобов`язання, в даному випадку стягнення кредитної заборгованості в сумі 5 097 231 грн. 81 коп.

В ході розгляду справи представником відповідача було подано клопотання про витребування у позивача розрахунків заборгованості саме ОСОБА_1 за кредитними зобов`язаннями ПП «СЮІТА 2006».

Позивач даної інформації не надав, посилаючись на неможливість здійснення таких розрахунків. В свою чергу суд першої інстанції погодився з позицією позивача щодо необхідності відповідача нести відповідальність своїм майном за невиконання умов кредитного договору ПП «СЮІТА 2006» перед банком в розмірах повної суми.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає такий висновок суду помилковим, та таким, що призвів до винесення необґрунтованого рішення у справі.

Крім того, в ході розгляду справи, було подано заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив в такому застосуванні.

Станом на момент подання позову про звернення стягнення на іпотечне майно, строк стягнення кредитної заборгованості фактично сплив, оскільки позивач звернувся з позовом більше ніж через 4 роки після виникнення такого права.

ТОВ «ФК «Фінвест груп» надало відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві ТОВ «ФК «Фінвест груп» зазначало, що з приводу зауваження в апеляційній скарзі про ненадання розрахунків заборгованості саме відповідача, необхідно вказати, що сторонами по кредитному договору виступали ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006». Питання щодо розміру заборгованості по вказаному кредитному договору було детально досліджено Господарським судом Одеської області і відображено у рішенні від 18 грудня 2018 року по справі за №916/2231/18.

Представником відповідача неправильно здійснено тлумачення законодавства та здійснено висновок, що «… за невиконання грошового зобов`язання ПП «СЮІТА 2006» перед банком, ОСОБА_1 несе відповідальність в цілому, тобто в розмірах суми 5 097 231 грн. 81 коп.». Тоді як вірним є висновок, що відповідальність ОСОБА_1 обмежується вартістю предмета іпотеки, що було також відображено в оскаржуваному судовому рішенні.

Стосовно поданої представником відповідача заяви про застосування позовної давності, то ТОВ «ФК «Фінвест груп» вважало за потрібне зазначити, що позивачем було досліджено зміст вказаної заяви та надано письмові пояснення з аргументами, які повністю спростували доводи представника відповідача. Також, позицію позивача було підтримано і районним судом під час судового розгляду.

Щодо висновку Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 18 серпня 2021 року у справі №201/15310/16, який, на думку представника відповідача повинен бути застосований до спірних правовідносин, то позивач вважав, що доречним буде звернути увагу на те, що висновок Верховного Суду стосовно перебігу позовної давності, зокрема, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності, та на неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки, а застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено, був зроблений у рамках конкретних правовідносин, які не є подібними із правовідносинами, які мають місце в рамках справи №484/1905/21.

Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що 21 грудня 2010 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» був укладений кредитний договір №75/10, за умовами якого банк надав кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у сумі 1 200 000 доларів США з подальшою конвертацією у гривню, або безпосередньо у гривні, в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) у доларах США (том 1 а.с.11-18).

У період з 22 лютого 2011 року до 30 січня 2015 року сторони кредитного договору неодноразово укладали договори про внесення змін до кредитного договору №75/10 від 21 грудня 2010 року, щодо зміни порядку розрахунку, предмета договору, строку його дії (том 1 а.с.19-42).

З метою забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору 25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено ряд іпотечних договорів з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до яких підприємство передало в іпотеку банку квартири в будинку АДРЕСА_1 .

Зокрема, 25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченком Г.А., зареєстрований за №821, відповідно до якого підприємством передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (том 1 а.с.51-54).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18 грудня 2018 року у справі №916/2231/18 задоволено позов ПАТ «КБ «Інвестбанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Інвестбанк» до ПП «СЮІТА 2006» про стягнення коштів. Стягнуто з ПП «СЮІТА 2006» на користь ПАТ «КБ «Інвестбанк» 109 770 грн. 22 коп. як частину заборгованості за кредитом в загальному розмірі 4 905 900 грн., заборгованість по процентам за період з 21 вересня 2016 року по 20 листопада 2016 року в сумі 8 229 грн. 78 коп., судовий збір в розмірі 1 770 грн. (том 1 а.с.43-50).

Вказаним рішенням встановлено, що банк свої зобов`язання за кредитним договором за №75/10 виконав своєчасно та надав ПП «СЮІТА 2006» кредитні кошти на загальну суму 21 114 221 грн. 49 коп. Позичальник повернув кредитні кошти лише в розмірі 16 208 321 грн. 49 коп. В порушення умов кредитного договору №75/10, станом на 01 липня 2018 року у позичальника ПП «СЮІТА 2006» існувала прострочена заборгованість в загальному розмірі 4 993 014 грн 47 коп., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4 905 900 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87 114 грн. 47 коп.

14 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Інвестбанк», та ТОВ «ФК «Фінвест груп» укладено договір про відступлення прав вимоги №5, відповідно до якого відбулася заміна кредитора, а саме: ТОВ «ФК «Фінвест груп» набуло прав замість ПАТ «КБ «Інвестбанк» вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань, зокрема, й за кредитним договором за №75/10 від 21 грудня 2010 року, позичальником та боржником за яким є ПП «СЮІТА 2006» (том 1 а.с.55-66).

У зв`язку з укладенням між сторонами договору №5 та переходом до ТОВ «ФК «Фінвест груп» права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у договорі №5 між ПАТ «КБ «Інвестбанк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «ФК «Фінвест груп» (новий іпотекодержатель) 14 серпня 2020 року було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., зареєстрований в реєстрі за №1093 (надалі - договір №1093) (том 1 а.с.67-69).

Згідно з пунктом 1.1 договору №1093 первісний іпотекодержатель передав та відступив новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмети застави та/або іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предметів застави та /або іпотеки, за рядом договорів іпотеки та договорів застави у загальній кількості 31-го договору, у тому числі й за іпотечним договором, посвідченим 25 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим №821, яким в іпотеку було передано належну відповідачу квартиру.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 листопада 2020 року №232806525 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А. В інформації наявний запис про вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підставою для внесення запису є іпотечний договір №821, виданий 25 жовтня 2012 року (том 1 а.с.70-72).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до ст.589 ЦК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в ст.590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з ч.3 ст.33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції не звернув увагу на предметну юрисдикцію такого спору.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, визначено у ст.20 ГПК України.

Так, за змістом п.1 ч.1 ст.20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Як зазначалось вище, 21 грудня 2010 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» був укладений кредитний договір №75/10, за умовами якого банк надав кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у сумі 1 200 000 доларів США з подальшою конвертацією у гривню, або безпосередньо у гривні, в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) у доларах США.

З метою забезпечення виконання умов вищевказаного договору 25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено ряд іпотечних договорів з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до яких підприємство передало в іпотеку банку квартири в будинку АДРЕСА_1 .

Зокрема, 25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченком Г.А., зареєстрований за №821, відповідно до якого підприємством передано в іпотек банку квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, матеріали справи свідчать, що правовідносини у цьому спорі виникли стосовно договору іпотеки, укладеного для виконання кредитного договору, сторонами якого є юридична особа та приватне підприємство.

Необхідно зауважити, що у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі №910/1733/18 (провадження 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі №904/2526/18 (провадження 12-272гс18) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції господарських судів належать справи щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Оскільки предметом спору у цій справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним для забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридична особа як кредитодавець і приватне підприємство, як позичальник, то такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами спору у даній справі є юридична та фізична особа - сторони іпотечного договору.

Наведене дає підстави для висновку про те, суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, а саме ст.19 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно ст.377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст.19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства ( ч.1 ст.256 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Згідно із пп.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.255,367,374,377,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2022 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «СЮІТА 2006», арбітражний керуючий Дашко Ігор Валерійович, про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором - закрити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп», що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: Т.Б. Кушнірова

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 06 березня 2023 року