Постанова

від 01.03.2023 по справі 210/7075/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/159/23 Справа № 210/7075/20 Категорія 54 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Гаржі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа: Первинна організація профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що починаючи з 2005 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (раніше ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь»). 21 вересня 2012 року його було переведено на посаду провідний фахівець по оперативній роботі департаменту по безпеці.

Зазначає, що 22 липня 2020 року було видано Наказ № 1146 «Про внесення змін до організаційної структури управління департаменту безпеки», за яким з 02 листопада 2020 року з організаційної структури управління та штатного розпису департаменту безпеки виключено посаду «провідний фахівець відділу з оперативної роботи (оперативне технічне управління)», на якій він працював.

31 липня 2020 року йому було надано Попередження №2 про майбутнє звільнення з пропозицією переведення на наявну на підприємстві вакантну посаду. Проте, вакантна посада, що була запропонована, діяла до 15 грудня 2020 року, отже пропозиція була досить формальною, і не мала на меті реальну пропозицію іншої роботи.

17 листопада 2020 року було видано наказ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №996/л про звільнення ОСОБА_1 , провідного фахівця відділу з оперативної роботи (оперативно-технічного управління) департаменту безпеки, з підприємства за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що його звільнення відбулось в порушення діючого законодавства, оскільки останній є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 28 грудня 2018 року. Крім того, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. При цьому, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Зазначає, що в даному випадку, жодних порівняльних аналізів не проводилось.

Вважає, що підприємство мало врахувати його більш високу професійну кваліфікацію ніж в працівників зазначених однорідних посад, також він нагороджений грамотою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в честь Дня робітників металургійної та гірничодобувної діяльності від 13 липня 2012 року, та врахувати той факт, що позивач має перевагу на залишенні роботі встановлену п. 5 ч.2 ст.42 КЗпП України та п. 13 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначає, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» мало право провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника - позивача, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Вказує, що підприємство всупереч рішенню Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 звільнило останнього.

Крім того, зазначає, що незаконне звільнення завдало йому моральної шкоди, яку він оцінює у 140 000 грн.

Враховуючи зазначене вище, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» № 996/л від 17 листопада 2020 року про звільнення з підприємства за скороченням штату ОСОБА_1 , поновити ОСОБА_1 на посаді провідний фахівець відділу оперативної роботи (оперативне технічне управління) в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 17 листопада 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2020 року по 15 лютого 2021 року в сумі 48 050,18 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів, стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 140 000,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю та недоведеністю заявлених позовних вимог. Суд зазначив, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було проведено без порушень вимог законодавства України про працю.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та не застосовано норми матеріального права, які повинні були бути застосовані. Судом не взято до уваги, що посади "Провідний фахівець по оперативній роботі" на якій працював скаржник та "Фахівець по оперативній роботі" є посадами на яких виконувалась аналогічна робота, навіть з назв випливає однорідність виконуваної нами роботи і той факт, що скаржник був провідним фахівцем вже вказує на те, що останній є більш кваліфікованим працівником з більшим досвідом роботи. Вважає, що вданому випадку, відповідач мав можливість провести порівняльний аналіз продуктивності праці та здійснити перестановку, однак останнім зазначених дій не вчинено. Зазначає, що відповідачем не дотримано вимог статті 49-2 КЗпП України, не запропоновано усіх наявних на підприємстві вільних вакансій за відповідною професією чи спеціальністю з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. Вказує, що вакантні посади, що були запропоновані, діяли до 30 грудня 2020 року та були робочих професій, промислових, вузьких та специфічних спеціалізацій, отже пропозиції були досить формальними, і не мали на меті реальну пропозицію іншої роботи, враховуючи, що скаржник володіє спеціальними знаннями та досвідом роботи в департаменті безпеки. Крім того звільнення відбулося підприємством всупереч рішенню Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 Зазначає, що факт незаконного звільнення завдав моральних страждань, які оцінює у 140 000,00 грн.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подало відзив, у якому просило залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21 вересня 2012 року було переведено на посаду провідного спеціаліста з оперативної роботи (оперативна робота) департаменту з безпеки, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 10-12).

З 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 займав посаду «провідний фахівець» відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління департаменту з безпеки.

Наказом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №1146 від 22 липня 2020 року «Про внесення змін до організаційної структури управління департаменту безпеки» у зв`язку з перерозподілом функцій та задач між керівниками та фахівцями департаменту безпеки, а також для забезпечення оптимального завантаження персоналу було прийнято рішення виключити із організаційної структури управління та штатного розпису департаменту безпеки штатні одиниці згідно з додатком 1 до цього наказу (а.с. 13).

Згідно додатку №1 до наказу №1146 від 22 липня 2020 року скороченню підлягала 1 штатна одиниця провідного фахівця відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління департаменту безпеки (а.с. 14).

Додатком №2 до наказу №1146 від 22 липня 2020 року передбачена організаційна структура управління департаменту безпеки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в якому в структурі управління департаменту безпеки відсутні штатні одиниці за посадою «провідний фахівець відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління» (а.с. 52).

З наказом №1146 від 22 липня 2020 року позивач був ознайомлений 28 липня 2020 року, що підтверджено актом від 28 липня 2020 року «Про ознайомлення провідного фахівця відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління департаменту безпеки з наказом від 22 липня 2020 року №1146 «Про внесення змін до організаційної структури управління департаменту безпеки» шляхом проголошення останнього вголос. Однак, проставити підпис позивач відмовився (а.с. 53).

Встановлено, що розпорядженням від 29 липня 2020 року департаменту безпеки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №100 «Про створення комісії» було створено відповідну комісію для виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України, тобто для проведення процедури можливого перепрацевлаштування осіб, посади яких підлягали виключенню зі штатного розпису підприємства (а.с. 54).

Розпорядженням №130 від 30 вересня 2020 року «Про внесення змін до розпорядження від 29 липня 2020 №100 «Про створення комісії», склад комісії був змінений (а.с. 55).

На засіданні комісії від 30 липня 2020 року було визначено, що посада провідного фахівця відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління департаменту безпеки виключається зі штатного розпису департаменту безпеки в тій кількості, яка відповідає її кількості в штатному розписі, що унеможливлює будь-яке порівняння з метою визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці. У зв`язку з цим, комісія визначила, що вивільненню підлягає провідний фахівець відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління департаменту безпеки Губар О.В. (а.с. 56-58).

На виконання пункту 3 наказу №1146 від 31 липня 2020 року комісією 31 липня 2020 року було вручено позивачу попередження №2 про майбутнє звільнення з пропозицією іншої роботи. Згідно вказаного документу, ОСОБА_1 був попереджений про можливе майбутнє звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України не раніше ніж 03 листопада 2020 року. Позивач відмовився від підпису про отримання вказаного попередження №2 від 31 липня 2020 року, про що комісія зробила відповідну відмітку за текстом попередження (а.с. 59-60).

Разом з вказаним попередженням про звільнення позивачу було надано перелік вакантних місць на підприємстві, які пропонуються ОСОБА_1 для вирішення питання про його подальше працевлаштування на іншу роботу, яку він може виконувати з урахуванням перенавчання за рахунок коштів підприємства станом на 31 липня 2020 року (а.с. 61-62). Від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства ОСОБА_1 відмовився, що підтверджено Актом №2 від 31 липня 2020 року про відмову від переведення, від підписання якого позивач також відмовився (а.с. 63-64).

Встановлено, що попередження №2 від 31 липня 2020 року не містить пропозиції вакантних посад, що діяли до 15 грудня 2020 року, як про це стверджував позивач у своєму позові.

28 серпня 2020 року комісією вдруге було надано позивачу інформацію про наявність вакантних на підприємстві місць, які пропонуються ОСОБА_1 для вирішення питання про його подальше працевлаштування на іншу роботу, яку він може виконувати з урахуванням перенавчання за рахунок коштів підприємства - перелік № 511-734від 28 серпня 2020 року (а.с. 65-66).

Встановлено, що позивач, ознайомившись з переліком вакантних посад, відмовився від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства, що підтверджено Актом №4 від 28 серпня 2020 року про відмову від переведення, від підписання якого позивач також відмовився (а.с. 67-68).

08 жовтня 2020 року комісією було втретє запропоновано позивачу переведення на іншу роботу в межах підприємства та надано ОСОБА_1 перелік вакантних місць на підприємстві, які пропонувались позивачу для вирішення питання про подальше працевлаштування на іншу роботу, яку він міг виконувати з урахуванням перенавчання за рахунок коштів підприємства №511-853 від 08 жовтня 2020 року (а.с. 69-70).

Від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства ОСОБА_1 відмовився, що підтверджено Актом №6 від 08 жовтня 2020 року про відмову від переведення, від підписання якого позивач також відмовився (а.с. 71-72).

17 листопада 2020 року комісією вчетверте було надано ОСОБА_1 інформацію про наявність вакантних місць на підприємстві - перелік № 511-902від 17 листопада 2020 року (а.с.73-74). Однак позивач, ознайомившись з переліком вакантних посад, відмовився від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства, що підтверджено Актом №8 від 17 листопада 2020 року про відмову від переведення (75-76).

Наказом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №996/л від 17 листопада 2020 року «Про звільнення з підприємства за скороченням штату ОСОБА_1 » позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 16-17). В цей же день ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом про своє звільнення, що підтверджено актом від 17 листопада 2020 року (а.с. 77). 17 листопада 2020 року позивач отримав належним чином засвідчену копію вказаного наказу, про що є відмітка на оригіналі вказаного наказу (а.с. 48).

На підставі звернення ОСОБА_1 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», за результатами якого було складено акт №119/4.2/1511 від 18 листопада 2020 року, згідно якого, перевіривши стан додержання на підприємстві законодавства про працю, зазначено, що «на виконання Наказу №1146 з штатного розпису відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління департаменту безпеки виключаються посади начальника відділу та провідного фахівця в повному обсязі у кількості двох штатних одиниць, це виключає можливість порівняння на предмет переважного права на залишення на роботі» (а.с. 80-86).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю,

що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір

до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником

або уповноваженим органом у випадках зміни в організації виробництва і праці,

в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При розгляді спорів про звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 1 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається

на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року (провадження № 6-40цс15)).

Встановивши, що наказом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №1146 від 22 липня 2020 року внесено зміни до організаційної структури управління департаменту безпеки, а саме, у зв`язку з перерозподілом функцій та задач між керівниками та фахівцями департаменту безпеки, а також для забезпечення оптимального завантаження персоналу було прийнято рішення виключити із організаційної структури управління та штатного розпису департаменту безпеки штатну одиницю провідного фахівця відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління департаменту безпеки, враховуючи, що ОСОБА_1 попереджений про майбутнє вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників у межах строку, визначеного законом та одночасно з попередженням про майбутнє вивільнення позивачу запропоновано всі вакантні посади на підприємстві, на які може бути переведений позивач та від яких останній відмовився, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд дійшов правильного висновку про правомірність звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про порушення переважного права позивача на залишення на роботі є необґрунтованими, оскільки переваги на залишення на роботі, що встановлені статтею 42 КЗпП України, діють при звільненні за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, проте до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу. Посада провідного фахівця відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління департаменту безпеки, яку скорочено, була одна, рівнозначної вакантної посади у відповідача не було передбачено, а отже вимоги статті 42 КЗпП України не порушено.

Щодо доводів апеляційної скарги про звільнення позивача всупереч рішенню Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час перегляду справи у апеляційному порядку встановлено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернувся до голови профспілкового комітету Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з поданням №05-1191 від 21 жовтня 2020 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

02 листопада 2020 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» був отриманий витяг з протоколу засідання президії Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №58 від 02 листопада 2020 року, в якому вказано про відмову адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки останній знаходиться на лікарняному.

Таким чином, фактично питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 Первинною організацією профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не розглядалось.

Відповідно до частини 9 статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

На виконання вказаних норм, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» запитано згоду або відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади провідного фахівця відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління департаменту безпеки на підставі пункту1 статті 40 КЗпП України.

11 серпня 2022 року на виконання вимог вказаної ухвали суду надійшов лист разом з витягом із протоколу засідання президії ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №141 від 03 серпня 2022 року, згідно якого прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1

Відповідно до положень частини 7 статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначеної норми права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування відмови у звільнені працівника з підстав, вказаних у поданні роботодавця. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, стаття 2 ЦПК України).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Надаючи оцінку вказаному рішенню, колегія суддів вважає, що таке рішення не відповідає нормам частини 7 статті 43 КЗпП України та є необґрунтованим, оскільки переважне право на залишення на роботі не тотожне переважному праву на працевлаштування на нову посаду. Як зазначалось вище посада провідного фахівця відділу з оперативної роботи оперативно-технічного управління департаменту безпеки, яку скорочено, була одна, рівнозначної вакантної посади у відповідача не було передбачено, а отже вимоги статті 42 КЗпП України відповідачем не порушено. Первинна організація профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зазначаючи про порушення адміністрацією підприємства статті 49-2 КЗпП України, не вказала, які саме вакансії не були запропоновані працівнику, а лише обмежилася загальною фразою.

Аргументи апеляційної скарги про те, що вакантні посади, що були запропоновані, діяли до 30 грудня 2020 року та були робочих професій, промислових, вузьких та специфічних спеціалізацій, отже пропозиції були досить формальними, і не мали на меті реальну пропозицію іншої роботи, враховуючи, що скаржник володіє спеціальними знаннями та досвідом роботи в департаменті безпеки до уваги не беруться, оскільки такі доводи

є припущенням, яке не підтверджується належними і допустимими доказами.

Вказані та інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який, на думку позивача, свідчить про незаконність його звільнення з посади, яку він займав, а отже, і наявність підстав для поновлення його на роботі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи, що порушення прав позивача у сфері трудових відносин не встановлено, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова