Постанова

від 21.02.2023 по справі 907/739/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2023 р. Справа №907/739/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін:

від позивача: Горопашний І.В. - представник;

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» №01/58686 від 28.12.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/22/23 від 02.01.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2022 (повний текст складено 08.12.2022)

у справі № 907/739/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-Центр-2021», м. Ужгород

про стягнення 6 666 817,05 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго заявило позов до ТОВ Промінь-Центр-2021 з вимогою про стягнення 6 666 817,05 грн, в т.ч. 1 080 663,07 грн - штрафу, 282 040,30 грн пені, 746 703,08 грн 3 % річних та 4 557 410,60 грн інфляційних втрат. Позов заявлено на підставі статей 549, 611, 625 ЦК України, статтей 218, 230, 231 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на момент подання позовної заяви, заборгованість відповідача за прострочення виконання зобов`язання становить 5 586 153,98 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2022 у справі №907/739/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Промінь-Центр-2021» на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 5 586 153,98 грн заборгованості за прострочення виконання зобов`язання, в т.ч. 282 040,30 грн пені, 746 703,08 грн 3 % річних та 4 557 410,60 грн інфляційних втрат та 83 801,93 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що здійснивши перерахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, які становлять 282 040,30 грн пені, 746 703,08 грн 3 % річних та 4 557 410,60 грн інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що такі є правовірними та обґрунтованими. Щодо нарахування штрафу, судом зазначено, що положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України не застосовується за порушення виконання грошового зобов`язання. В даній справі відповідач порушив строки виконання саме грошового зобов`язання. Враховуючи наведене, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 1 080 663,07 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2022 у справі №907/739/22 в частині відмови у задоволенні 1 080 663,07 грн штрафу та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити у повному обсязі. Стягнути з ТОВ «Промінь-Центр-2021» на користь ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» витрати по сплаті судового збору у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду у частині щодо відмови у задоволені стягнення 1 080 663,07 грн штрафу ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, ст. 231 ГК України.

Скаржник зазначає, що штраф у розмірі 1 080 663,07 грн відповідає умовам ст. 231 ГК України, а відмова суду першої інстанції у задоволені штрафу є необґрунтованою та незаконною. У ч.2. ст. 231 ГК України передбачена відповідальність за порушення строків виконання зобов`язання, без обмежень щодо застосування її до грошових зобов`язань. А штраф 7% від вартості товару нараховано за прострочення понад 30 днів виконання зобов`язання з його оплати, що відповідає умовам ст. 231 ГК України.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023 апеляційну скаргу ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» у справі №907/739/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 апеляційну скаргу ПАТ Національна енергетична компанія Укренерго залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 24 314,92 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Національна енергетична компанія Укренерго на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2022 та призначено розгляд справи на 21.02.2023.

Представник скаржника в судовому засіданні виклав доводи в обгрунтування вимог апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, участь в судовому засіданні останнього обов`язковою не визнавалась, судова колегія прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Заявою про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії ТОВ Теценергопостач (02.07.2021 змінено назву на ТОВ Промінь-Центр-2021) надано письмову згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, умови якого були затверджені наказом позивача №441 від 16.08.2019.

Згідно з п. 1.3, 1.4 договору користувач системи передачі/трейдер/оператор ринку/гарантований покупець, в якості учасника ринку (далі - СВБ) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. Оператор системи передачі (далі ОСП) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 307 від 14.03.2018.

Повідомленням № 01/40868 від 22.10.2019 позивач повідомив відповідача про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії: ідентифікатор договору №1253-01024, дата акцептування 22.10.2019.

Позивач через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) щодекадно надсилав відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів із зазначенням суми, що СВБ зобов`язано сплатити адміністратору розрахунків (далі - АР).

На виконання умов договору, п. 7.1. та 7.3 Правил ринку позивачем сформовано та виставлено рахунки-фактури відповідачу за періоди: з 18.01.2021 по 31.01.2021 на загальну суму 11 878 360,02 грн; з 01.02.2021 по 09.02.2021 на загальну суму 3 559 683,78 грн, відтак всього за зазначені періоди на загальну суму заборгованості 15 438 043,80 грн.

НЕК Укренерго зверталось до Господарського суду Закарпатської області з позовом від 21.12.2021 №907/1067/21 про стягнення вказаної заборгованості з відповідача.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2022 у справі №907/1067/21 стягнуто з ТОВ Промінь-Центр-2021 на користь НЕК Укренерго 15 438 043,80 грн, які відповідач на даний час не оплатив.

Рішення суду у зазначеній господарській справі № 907/1067/21, яке набрало законної сили, є преюдиційним, відтак обставини, що ним встановлені, не підлягають окремому доказуванню у даній справі.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 1 080 663,07 грн - штрафу, 282 040,30 грн пені, 746 703,08 грн 3 % річних та 4 557 410,60 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

ПАТ НЕК Укренерго виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії).

У відповідності до пунктів 7, 12, 46 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором; системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії; відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та, проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил | ринку.

У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України Про ринок електричної енергії обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі. Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, в тому числі шляхом укладання договору про врегулювання небалансів.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції правомірно встановлено, що 16.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір № 441 про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом підписання відповідачем заяви про укладення договору та повідомлення позивачем відповідача про приєднання до умов відповідного договору листом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу положень ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України. У разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів (далі - Акт купівлі-продажу) та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.4.2 договору).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку здійснених судом першої інстанції нарахувань, прийшов до висновку про правомірність нарахування та стягнення з відповідача пені в сумі 282 040,30 грн, три відсотки річних в сумі 746 703,08 грн, інфляційних втрат в сумі 4 557 410,60 грн.

Зазначені позовні вимоги не оскаржуються позивачем в апеляційній скарзі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 1 080 663,07 грн судова колегія зазначає таке.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, господарський суд виходив з того, що норми ч.2 ст.231 ГК України передбачають нарахування штрафу, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Тобто, положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України не застосовується за порушення виконання грошового зобов`язання, яке допущене в даній справі відповідачем.

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується лише в частині відмови у стягненні з відповідача штрафу в сумі 1 080 663,07грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача штрафу в сумі 1 080 663,07грн з наступних мотивів.

Предметом доказування у даній справі є наявність або відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу, визначеного ч.2 ст.231 ГК України, за невиконання грошового зобов`язання з оплати небалансів електричної енергії.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України у разі. якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Саме з огляду на вказану норму позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 1 080 663,07грн.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов`язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням (аналогічні правові висновки щодо застосування норми абзацу третього частини другої статті 231 ГК України викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 915/507/17, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.08.2022 у справі №910/9375/21, від 26.10.2021 у справі №910/16114/20.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов`язання, то господарським судом правомірно зроблено висновок, що до спірних відносин не може бути застосована норма ч.2 ст.231 ГК України, у зв`язку з чим підставно відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 1 080 663,07грн.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про можливість застосування ч.2 ст.231 ГК України до спірних відносин.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З огляду на викладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» №01/58686 від 28.12.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/22/23 від 02.01.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2022 у справі №907/739/22 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 06.03.2023.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддяОрищин Г.В.