Ухвала

від 27.02.2023 по справі 915/1097/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

27 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1097/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA - адвокат Бортик Р.О.

від ДП " Миколаївський суднобудівний завод" - адвокат Царюк В.В.

від ДП "УКРОБОРОНПРОМ" - адвокат Гетта Т.М.

від Міністерства оборони України - Дідух С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020

по справі №915/1097/20

за заявою боржника Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод

про банкрутство

ВСТАНОВИВ

18.08.2020 Державне підприємство Миколаївський суднобудівний завод звернулося до Господарського суду Миколаївської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство останнього за ознаками ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020 відкрито провадження у справі №915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександровича, тощо.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що Державне підприємство Миколаївський суднобудівний завод відповідає законодавчому визначенню юридичної особи, яка неспроможна виконати свої грошові зобов`язання перед кредитором не інакше, як через застосування відповідних судових процедур банкрутства до боржника, а тому визнав за доцільне задовольнити заяву боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство у передбачений діючим законодавством спосіб, шляхом відкриття провадження у справі про банкрутство.

Не погодившись даною ухвалою Компанія SEA EMERALD S.A. PANAMA звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16 жовтня 2020 року у справі №915/1097/20.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду про відкриття провадження у справі про банкрутство була прийнята з порушенням норм процесуального права, і тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, за твердженням апелянта, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначено, що загальний розмір кредиторської заборгованості Боржника складає 829 678 251,91 грн., балансова вартість активів Боржника складає 959 695 000,00 грн.

Тобто, як стверджує апелянт, балансова вартість активів Боржника перевищує розмір його кредиторської заборгованості на 130 016 748,09 грн.

За таких обставин, на думку скаржника, перевищення розміру активів над розміром кредиторської заборгованості дозволяє Боржнику виконати свої зобов`язання.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не встановлений розмір дебіторської заборгованості Боржника, зокрема, оскаржувана ухвала містить суперечливі відомості стосовно розміру дебіторської заборгованості Боржника, що також впливає на спроможність Боржника виконати свої грошові зобов`язання.

За твердженням скаржника, заява Боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство була обґрунтована наявністю грошового зобов`язання Боржника перед Компанією зі сплати заборгованості на підставі виконавчого листа від 06.10.2011, який, за твердженням суду першої інстанції, перебуває на виконанні в Державній казначейській службі України.

Апелянт вважає, що в силу статей 1, 2, 4, пунктів 1, 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» борг боржника перед компанією «SEA EMERALD S.A. PANAMA» за виконавчим листом від 06.10.2011 та арбітражним рішенням від 29.11.2006 підлягає виконанню (погашенню) Державною казначейською службою України за рахунок коштів Державного бюджету України, а саме, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а не за рахунок грошових коштів Боржника.

З огляду на таке, скаржник вважає, що місцевим господарським судом не було перевірено наявність саме у Боржника перед Компанією грошового зобов`язання станом на дату звернення Боржника з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Також, на переконання скаржника, у порушення приписів ч.1ст. 96 КУзПБ суд першої інстанції не залучив до участі у справі представника Державного концерну «Укроборонпром», хоча в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначив про необхідність такого залучення.

Скаржник також вважає, що наданий Боржником лист Державного концерну «Укроборонпром», як на підтвердження прийняття органом управління рішення про надання згоди на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, не є рішенням власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі в розумінні ч.4 ст.34 КУзПБ, оскільки: прийняття генеральним директором рішення у формі листа не передбачено статутом та лише за погодженням з наглядовою радою Концерну, генеральний директор може прийняти рішення про припинення учасника концерну.

Таким чином, на переконання апелянта, Боржник повинен був додати до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство наказ (розпорядження) генерального директора Концерну «Укроборонпром» та рішення наглядової ради Концерну (у формі протоколу засідання, згідно п. 46 Статуту) про погодження наказу (розпорядження) генерального директора Концерну.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановив існування інших безспірних боргів, крім боргу перед Компанією, строк виконання яких настав на дату звернення Заводу з заявою до суду, існування інших боргів, крім боргу перед Компанією, в розмірі, який призводить до неможливості проведення Заводом розрахунків з іншими кредиторами у разі їх погашення Заводом та існування реальної загрози стягнення цих боргів з Заводу в примусовому порядку, що призведе до виникнення його неплатоспроможності (загрози неплатоспроможності).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 відкрито апеляційне провадження по справі №915/1097/20 за апеляційною скаргою Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16 жовтня 2020 року та призначено справу до розгляду на 25.01.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від Державного концерну «Укроборонпром» в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень ДК «Укроборонпром» зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджується те, що активів боржника, за рахунок яких можливе погашення кредиторської заборгованості без здійснення судових процедур банкрутства, є недостатнім, а тому Господарський суд Миколаївської області вірно зробив висновок, що ДП «МСЗ» відповідає законодавчому визначенню юридичної особи, яка не спроможна виконати свої грошові зобов`язання перед кредитором інакше, як через застосування відповідних судових процедур банкрутства до боржника.

З приводу відомостей про кредиторську заборгованість, ДК «Укроборонпром» зазначає, що боржником було надано відомості щодо наявної дебіторської та кредиторської заборгованості, а тому, можлива наявність певних арифметичних описок у змісті оскаржуваної ухвали суду абсолютно не впливає на спроможність Боржника виконати свої грошові зобов`язання та на суть прийнятого судом першої інстанції рішення.

Щодо тверджень апелянта про те, що його вимоги до боржника мають виконуватись Державним казначейством, а не за рахунок коштів Боржника, ДК «Укроборонпром» зазначає, що сама по собі наявність виконавчого документа на виконанні у Органу, виконання якого передбачено за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, гарантовані державою» в межах третьої черги погашення заборгованості, не призводить до припинення виконавчого провадження щодо Боржника і не свідчить про перехід заборгованості від Боржника до Держави.

На переконання ДК «Укроборонпром», виключно проведення оплати та заміна стягувача в рамках виконавчого провадження є тим фактом, з яким Закон пов`язує перехід заборгованості (грошового зобов`язання) Боржника від Кредитора (Компанії) до Держави в особі Органу.

Враховуючи наведене, ДК «Укроборонпром» вважає, що доводи апеляційної скарги в частині не перевірки судом першої інстанції наявності саме у Боржника перед Компанією грошового зобов`язання не відповідають дійсним обставин справи та приписам Закону і КУзПБ.

З приводу доводів апелянта про відсутність в оскаржуваній ухвалі відомостей щодо залучення ДК «Укроборонпром» до участі в справі, ДК «Укроборонпром» відзначає, що дійсно, в резолютивній частині оскаржуваної ухвали не вказано про залучення ДК «Укроборонпром» до участі у справі в якості органу (суб`єкту), уповноваженого управляти державним майном боржника. Проте, в мотивувальній частині ухвали вказано, що ДП «МСЗ» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності та передане в управління ДК «Укроборонпром».

При цьому, ДК «Укроборонпром» зазначає, що норми КУзПБ не передбачають обов`язкову формалізацію статусу всіх учасників справи про банкрутство (окрім кредиторів), шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали).

Стосовно тверджень апелянта про не встановлення в ухвалі, зокрема, існування інших боргів, їх стягнення в примусовому порядку, ДК «Укроборонпром» вважає, що кодекс України з процедур банкрутства, не вимагає на стадії відкриття справи про банкрутства зазначати в ухвалі всіх інших кредиторів із розмірами кредиторської заборгованості, строк виконання яких настав.

Щодо посилання апелянта на порушення частини четвертої статті 34 КУзПБ, ДК «Укроборонпром» зазначає, що ані КУзПБ, ані Статутом Концерну не передбачено, що рішення про надання згоди підприємству учаснику Концерну на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство оформлюється наказом або розпорядженням.

До суду апеляційної інстанції також надійшли відзиви на апеляційну скаргу від Боржника та арбітражного керуючого Шалашного Л.О. в якому останні просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Щодо наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, Боржник та арбітражний керуючий зазначають, що при подачі до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржник виконав всі вимоги, визначені ч. 1, 4 ст. 34 КУзПБ та надав усі можливі документи (докази), які підтверджують реальну наявність ознак неплатоспроможності.

При цьому, як стверджують Боржник та арбітражний керуючий, питання про те, чи знаходиться боржник у стані неплатоспроможності чи ні, вирішується судом не за наслідками розгляду заяви про відкриття справи про банкрутство, а за наслідками підсумкового засідання суду, на якому виноситься ухвала про санацію боржника чи постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвала про закриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо балансової вартості активів Боржника та їх співвідношення із кредиторською заборгованістю, Боржник та арбітражний керуючий зазначають, що перевищення балансової вартості активів боржника над розміром його кредиторської заборгованості не є визначальною ознакою для суду при вирішенні питання відкриття провадження у справі про банкрутство, а перевищення балансової вартості активів боржника над розміром його кредиторської заборгованості не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі у розумінні ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

Щодо встановлення розміру дебіторської заборгованості, Боржник та арбітражний керуючий зазначають, що на виконання вимог КУзПБ до заяви про порушення справи про банкрутство було надано відомості щодо дебіторської заборгованості.

У зв`язку із оголошенням у м. Одесі повітряної тривоги, та необхідністю перебування співробітників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання у справі №915/1097/20 за апеляційною скаргою Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020 призначене на 25.01.2023 не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 повідомлено учасників справи про розгляд справи №915/1097/20 за апеляційною скаргою Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020 27.02.2023.

Під час судового засідання від 27.02.2023 представник апелянта та Міністерства оборони України підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Представники ДП "Миколаївський суднобудівний завод" та ДП "УКРОБОРОНПРОМ" надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із вимогами та доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі №915/1097/20 за апеляційною скаргою Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020 підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм Господарсько процесуального кодексу України (ГПК України) та Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Варто враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17).

Частиною п`ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, поряд з цим відповідні зміни до ГПК України внесені не були. Відтак, при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням частини 3 статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням Барабаша О.Л. щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ (правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у пункті 55.26 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.

Так, за статтею 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ.

Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Тобто набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.

Порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, і таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів також звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, та зазначає наступне.

Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).

За приписами частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як учасника провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

Отже, лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

Лише із набуття статусу кредитора особа має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після визнання кредитором особи, однак за наявності доведення відповідного правового зв`язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням його прав та інтересів (близький за змістом висновок щодо права особи, яка набула статусу учасника провадження у справі про банкрутство на оскарження прийнятих у цій справі рішень сформований у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14).

Так, у відповідності до наявних матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод було відкрито в порядку загальних норм - статті 39 КуЗПБ, а тому апелянт не наділений безумовним правом на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство, а має довести наявність права на оскарження судових рішень у цій справі про банкрутство, зокрема, надати докази набуття статусу конкурсним кредитором у справі про банкрутство за нормами КУзПБ, довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав, а також те, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується його прав та обов`язків.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Компанія SEA EMERALD S.A. PANAMA станом на час прийняття оскаржуваної ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод не набула статусу кредитора, учасника провадження у справі про банкрутство.

Кредиторські вимоги Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA до боржника було визнано лише ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 та саме з чого час у кредитора виникло право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства та висновки Верховного Суду, які в силу приписів ст. 236 ГПК України мають враховуватись судом апеляційної інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, особа, яка не була учасником провадження у справі станом на час винесення оскаржуваного рішення має довести, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Однак, зі змісту оскаржуваної ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод не вбачається вирішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA.

Так, провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод було відкрито за заявою самого боржника, яка ґрунтувалась на неспроможності виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав не інакше, ніж через застосування судових процедур банкрутство, оскільки у боржника є в наявності загроза його неплатоспроможності, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Колегія суддів наголошує, що за приписами ст. 39 КуЗПБ, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про відкриття провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір.

З огляду на наведені законодавчі приписи, у разі ініціювання процедури банкрутства за заявою кредитора, суд першої інстанції суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання за такими вимогами, строк яких настав та вирішує питання щодо визнання вимог кредитора та їх розмір.

Однак, у даному випадку процедура банкрутства ініційована самим боржником, а тому судом не розглядалось жодних кредиторських вимог до Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод, не вирішувалось питання щодо їх не/обґрунтованості, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Натомість судом першої інстанції оцінювалась заява боржника Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод на предмет наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, оскаржуване рішення безпосередньо не стосується прав та обов`язків Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA, тобто судом першої інстанції не розглядався й не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник.

Колегія суддів зазначає, що ані мотивувальна, ані резолютивна частини оскаржуваної ухвали від 16.10.2020 не містять жодних висновків, суджень, тощо про права та обов`язки Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA у відповідних правовідносинах.

Пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020 слід закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження встановлено, що оскаржуваною ухвалою питання про права, інтереси та/або обов`язки апелянта не вирішувалося.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження по справі №915/1097/20 за апеляційною скаргою Компанії SEA EMERALD S.A. PANAMA на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.03.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Поліщук Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.