Рішення

від 03.08.2010 по справі 2-583-10

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-583/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

3 серпня 2010 року                                                                            Бородянський районний суд

Київської області в складі : головуючого – судді Унятицького Д.Є.,

                                                при секретарі – Клочко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про стягнення заборгованості по пенсії,

в с т а н о в и в:

В березні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він пенсіонер, постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, крім того, віднесений до першої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і йому встановлена ІІ група інвалідності, яка пов'язана впливом аварії на ЧАЕС. Відповідно до положень ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Також, відповідно до вимог ст. 39 зазначеного Закону він має право на отримання щомісячної грошової доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як непрацюючий пенсіонер, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Проте відповідачем нарахування та сплата йому основної та додаткової пенсії, а також доплата за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю здійснювалася всупереч чинному законодавству.

Просив зобов’язати Управління ПФУ в Бородянському районі Київської області провести з 1 лютого 2007 року перерахунок його пенсії як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліда 2-ї групи, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно зі статтями 39,50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нарахувавши державну пенсію по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров"ю – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячну грошову доплату, як проживаючому в  зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, та в подальшому проводити виплату пенсії, доплати до неї у вказаних розмірах.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України Бородянського району Київської області заборгоаність по пенсії як основній, додатковій пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, так і по  щомісячній грошовій доплаті за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 1 лютого 2007 року по 31 березня 2010 року в сумі 156 543,59 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, просив слухати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, до суду надіслав заперечення, просив справу розглядати без участі його представника, позов не визнає, вважає, що позивачу правомірно, відповідно до діючого законодавства проводилось нарахування та виплата пенсії, до того ж, позивачем пропущено строк позовної давності.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач проживає в зоні посиленого раіоекологічного контролю, являється пенсіонером та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та є інвалідом ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується копіями посвідчення та вкладки до нього, витягу з акту, довідки  (а.с.8-9,37-38) та визнається відповідачем.

Відповідно до листа УПФ у Бородянському районі Київської області №3946 від 3 серпня 2010 року, позивачу доплата по ст.39 не призначалась, оскільки він рахується прицюючим пенсіонером.

Як вбачається з довідки Управління ПФУ у Бородянському районі (а.с.37-38) та заперечення відповідача (а.с.28-31) позивач перебуває на обліку в УПФУ у Бородянському районі і отримує пенсію по ІІ групі інвалідності, пов'язаної впливом аварії на ЧАЕС, в розмірі відповідно до вимог ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На виконання ч.4 ст. 54 вказаного Закону постановою КМ України № 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" визначено розрахункову величину 19,91 грн., з 1 вересня 2004 року – 22,30 грн., відповідно до яких проводився розрахунок пенсії. Відповідно до постанов КМ України від 26 липня 1996 року №831,836 додаткова пенсія до пенсії по інвалідності, призначеної згідно ст. 54 Закону (від заробітної плати в зоні відчуження) обчислювалася, виходячи з розрахункової величини 16,62 грн., а до пенсії по інвалідності згідно Закону України (Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) та ч.4 ст. 54 (мінімальний розмір) – виходячи з розрахункової величини 19,91 грн. З 1 січня 2008 року за Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розрахунок додаткової пенсії встановлено у відсотках до прожиткового мінімуму визначеного для осіб, які втратили працездатність. При збільшенні прожиткового мінімуму всі додаткові пенсії щоразу перераховувалися.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 4 ст. 54 вищевказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI п.28 розділу ІІ вносились зміни в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема в статтю 50 та ч.3 і 4 ст.54, які  викладались в новій редакції та змінювали у бік зниження особам, віднесеним до категорії І, інвалідам ІІ групи розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, -  з   75 % прожиткового мінімуму до 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та нижній розмір пенсії з 8 мінімальних пенсій за віком до 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення вказаних статей Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано неконституційними.

Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" також було знижено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю для інвалідів ІІ групи до 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та встановлено, що у  всіх  випадках  розміри  пенсій  для інвалідів,  щодо  яких  встановлено   зв'язок   з   Чорнобильською катастрофою,  і  пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче для інвалідів ІІ групи - 965 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує правовий акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Також суд не звертає увагу на посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

З положень ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

При цьому суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.        

За таких обставин суд вважає, що позивач з 1 лютого 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року мав право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, відповідно до ст.257,267 ЦК України позовні вимоги до 1 березня 2007 року не підлягають задоволенню.

У зазначений період, відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року та «Про Державний бюджет України на 2010 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 березня 2007 року – 380 грн., з 1 квітня 2007 року – 406 грн., з 1 жовтня 2007 року – 411 грн., з 22 травня 2008 року – 481 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн., з 1 жовтня 2008 року – 498 грн., з 1 листопада 2009 року – 573 грн., з 1 січня 2010 року – 695грн.

Враховуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року позивачу повинно було нараховано пенсію (без урахування щомісячних доплат) в сумі 138566,41 грн., що складається із суми основних пенсії у зазначений період 126689,29 грн. (380грн.х8, 406грн.х8х6міс., 411грн.х8х3міс., 481грн./31х10дн.х8, 481грн.х8, 482грн.х8х3міс., 498грн.х8х13міс., 573грн.х8х2міс., 695х8х3міс.) та із суми додаткових пенсій 11877,12 грн. (380грнх75%, 406грн.х75%х6міс., 411грн.х75%х3міс., 481грн./31х10дн.х75%, 481грн.х75%, 482грн.х75%х3міс., 498грн.х75%х13міс., 573грн.х75%х2міс., 695х75%х3міс.).

Оскільки, у зазначений період, відповідно до довідки №3835 від 29 липня 2010 року (а.с.37-38), позивачу було сплачено основну та додаткову пенсію в сумі 21 462,3 грн., то недонарахована та не виплачена сума основних та додаткових пенсій становить 117 104,11 грн.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 39 ЗУ України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Оскільки відповідно до довідки № 3835 від 29 липня 2010 року (а.с.37-38) та листа УПФ у Бородянському районі Київської області № 3946 від 3 серпня 2010 року (а.с.35) позивачу не нараховувалась зазначена доплата, оскільки він рахується працюючим пенсіонером, то підстав для задоволення позову в цій частині не вбачається.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, зобов'язати Управління ПФУ в Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії позивача як потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліда 2-ї групи, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно зі статтями 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нарахувавши з 1 березня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року державну пенсію по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров"ю – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України Бородянського району Київської області недоплачену суму основної пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, за період з 1 березня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року в сумі 117 104,11 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 120 гривень, як витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.10, 11, 88, 209, 174, 212-215, 218 ЦПК України, ст.257,267 ЦК, ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Законами України "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", "Про державний бюджет України на 2009 рік", "Про державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про стягнення заборгованості по пенсії задовольнити частково.

Зобов'язати Управління ПФУ в Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 як потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліда 2-ї групи, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно зі статтями 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нарахувавши з 1 березня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року державну пенсію по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров"ю – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України Бородянського району Київської області на користь ОСОБА_1 недоплачену суму основної пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю за період з 1 березня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року в сумі 117 104 (сто сімнадцять тисяч сто чотири) гривні 11 копійок.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України Бородянського району Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

       Головуючий - суддя                                                                              Унятицький Д.Є.