Рішення

від 01.03.2023 по справі 910/11903/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2023Справа № 910/11903/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма «ЕТНА»

до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 1699946,07 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Клименко О.А.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова фірма «ЕТНА» (далі - Позивач) заборгованості та фінансових санкцій за договором поставки №925/3 від 27.10.2021 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на підставі Договору було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1413819,38 грн, за який останній у встановлений строк не розрахувався. За період прострочення оплати з 11.03.2022 до 27.10.2022 Позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано Відповідачу 36727 грн 3% річних та 259399,69 грн інфляційних втрат.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки Відповідачу товару. Відповідач зазначив, що сам по собі акт звірки не свідчить про підтвердження заборгованості Відповідача.

Відповідач вважає, що у спірному випадку відсутні підстави для нарахування фінансових санкцій за статтею 625 ЦК України, оскільки прострочення оплати сталося внаслідок обставин непереборної сили, а саме - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Відповідач також вказав, що внаслідок цих форс-мажорних обставин в його компанії з 01.03.2022 був оголошений простій, працівники компанії були фактично відсутні на робочих місцях, господарська діяльність в силу об`єктивних обставин була зупинена.

З цих підстав Відповідач просить суд у позові відмовити повністю.

Позивачем була надана відповідь на відзив, до якої, зважаючи на вищевказані заперечення Відповідача, були долучені додаткові первинні документи на підтвердження факту поставки Відповідачу товару на вищевказану суму (копії довіреностей на отримання товару та товаро-транспортних накладних за Договором).

Позивач вказав, що від Відповідача відповідно до розділу 9 Договору не надходило на адресу Позивача повідомлення про наявність обставин непереборної сили, які перешкоджали останньому розрахуватися за отриманий товар.

Заперечень на відповідь на відзив Відповідачем не подавалось.

Відповідачем у підготовчому засіданні подавалось клопотання про призначення у справі економічної експертизи з метою підтвердження на підставі первинних документів розміру заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором, а також визначення експертом дати виникнення прострочення та кількості днів прострочення.

Судом, враховуючи обсяг наданих первинних документів, було відмовлено у задоволенні цього клопотання Відповідача на підставі статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки заявником не доведено необхідності спеціальних знань у сфері іншій ніж право, без яких неможливо встановити у цій справі обставин наявності заборгованості та моменту її виникнення.

За клопотанням Відповідача, при розгляді справи по суті, судом надавався час для примирення сторін шляхом укладання мирової угоди. Однак таке примирення між сторонами не відбулося.

Позивачем 28.02.2023 через систему «Електронний суд» було подано клопотання про проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника Позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав свої заперечення проти позову із вищевикладених мотивів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2021 між Позивачем як постачальником та Відповідачем як покупцем було укладено Договір, відповідно до якого Позивач у порядку і на умовах, передбачених цим Договором, протягом 2021-2022 років зобов`язувався поставити та передати у власність Відповідача запірну, регулювальну, запобіжну арматуру та комплектуючі для внутрішніх і зовнішніх мереж тепло- і водопостачання для об`єктів Відповідача (далі - Товар) , а останній зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Позивачем протягом дії Договору та на його виконання, зокрема, у період з 18.01.2022 до 16.02.2022 було поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 1413819,38 грн, що підтверджується відповідними підписаними між сторонами видатковими накладними (повний перелік наведений у позовній заяві), копії яких долучено до матеріалів справи.

Ця обставина також підтверджується долученими до матеріалів справи копіями довіреностей Відповідача на приймання Товару від Позивача та копіями товаро-транспортних накладних за Договором.

Матеріали справи не містять доказів того, що Відповідачем були висловлені якісь претензії щодо кількості, якості чи вартості поставленого Товару. Відповідач не надав суду відповідних заперечень і доказів на спростування зазначеного.

Враховуючи наведені докази та положення статей 74, 79 ГПК України, суд вважає доведеною обставину поставки на користь Відповідача вище вказаного Товару на загальну суму 1413819,38 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Відповідач здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Позивача у строк не пізніше 20 календарних днів після дати поставки партії Товару Позивачем.

Однак, як зазначає Позивач, Відповідач у встановлені пунктом 4.1 Договору строки за отриманий Товар не розрахувався. Відповідач цю обставину не оспорює.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Факт отримання відповідачем Товару за Договором на спірну суму коштів Відповідачем не заперечується та підтверджується належними та допустимими доказами.

Доказів оплати вищевказаної суми боргу матеріали справи не містять.

Крім того, між сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків за Договором (копія долучена до матеріалів справи), яким підтверджується факт наявності у Відповідача перед Позивачем заборгованості за Договором на суму 1413819,38 грн.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача наведеного у позовній заяви вбачається, що ним за період з 11.03.2022 до 27.10.2022 на суму прострочення нараховані інфляційні втрати у сумі 259399,69 грн та три проценти річних у сумі 26727 грн.

Заперечень щодо здійснених Позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованих фінансових санкцій, відповідачем суду надано не було.

Судом перевірено наданий Позивачем розрахунок вищевказаних сум фінансових санкцій, і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним.

Щодо посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями Російської Федерації на території України, а відтак на безпідставність нарахування Позивачем інфляційного збільшення та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022, на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 суд звертав увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Отже, сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Тобто обставини невиконання свого зобов`язання повинні бути саме такими, що об`єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій. У спірному випадку неможливість провести розрахунок за отриманий товар.

Відповідачем усупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України не доведено суду наявність причинно-наслідкового зв`язку між воєнним станом та невиконанням ним грошового зобов`язання із оплати отриманого ним Товару.

Суд зауважує, що за змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Окрім того, частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед Позивачем.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач на обґрунтування своїх позовних вимог.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленко, 4/6; ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма «ЕТНА» (м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 52, прим. 429; ідентифікаційний код 41305388) 1413819 (один мільйон чотириста тринадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. боргу, 259399 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн 69 коп. інфляційних втрат, 26727 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять сім) грн 3% річних , а також 25499 (двадцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 19 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 06.03.2023.

Суддя Р.Б. Сташків