Постанова

від 06.06.2023 по справі 910/11903/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р. Справа№ 910/11903/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023

у справі № 910/11903/22 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА"

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 1 699 946, 07 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Корнійчук М.В.;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач) та просило стягнути 1 413 819, 00 грн боргу, 259 399, 69 грн інфляційних втрат, 26 727, 00 грн 3% річних , а також 25 499, 19 грн судового збору.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що наданий позивачем акт звірки підписаний невідомою особою і не є документом, який може підтверджувати розмір заборгованості, і позивачем не надано доказів несплати відповідачем коштів за поставлений товар, також невиконання чи/або прострочення зобов`язань сталося з незалежних обставин (військова агресія російської федерації та введення воєнного стану), які визнані форс-мажорними обставинами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини справи, оскільки надані позивачем документи не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку та підтверджують заборгованість, а наданий позивачем акт звірки розрахунків не є первинним бухгалтерським документом, тому суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення економічної експертизи. Також, невиконання чи/або прострочення зобов`язань сталося з незалежних обставин (військова агресія російської федерації та введення воєнного стану), які визнані форс-мажорними обставинами згідно листа ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, опублікованого на її офіційному веб-сайті, а на підприємстві відповідача з 01.03.2022 було оголошено початок простою, працівники були фактично відсутні на робочих місцях і господарська діяльність зупинена.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що наданими позивачем доказами (видатковими накладними, довіреностями, платіжними дорученнями) підтверджується розмір заборгованості і відсутня необхідність у призначенні економічної експертизи. Крім того, відповідачем не повідомлялось про настання обставин непереборної сили в порядку, визначеному договором, а лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 має загальний характер і не доводить форс-мажорних обставин саме щодо неможливості виконання укладеного сторонами договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11903/22; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/11903/22 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

17.04.2023 супровідним листом № 910/11903/22/2379/2023 від 17.04.2023 матеріали справи № 910/11903/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/11903/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Своєю ухвалою суд зобов`язав апелянта надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.

01.05.2023 представником Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 подано до суду платіжну інструкцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 прийнято справу № 910/11903/22 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/11903/22 та призначено справу до розгляду на 06.06.2023.

Сторони належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів до їх електронних кабінетів.

Від представника відповідача Клименко О.А. 05.06.2023 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю явки, оскільки є представником у іншій справі, яка призначена в цей же день, однак не надано доказів на підтвердження цього, а також не надано доказів неможливості направлення в засідання іншого представника.

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача, тому клопотання про відкладення не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА", як постачальником, та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд", як замовником, було укладено договір поставки № 925/3 (далі - договір), відповідно до якого постачальник в порядку і на умовах, передбачених даним договором, протягом 2021-2022 років, зобов`язується поставити та передати у власність замовника запірну, регулювальну, запобіжну арматуру та комплектуючі для внутрішніх і зовнішніх мереж тепло- і водопостачання для об`єктів замовника, далі за текстом - товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна цього договору становить 25 000 000, 00 грн, у тому числі ПДВ(20%) - 4 166 666, 67 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок позивача у строк не пізніше 20 календарних днів після дати поставки партії товару позивачем.

Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань.

Позивач у позовній заяві вказує, що на виконання умов договору ним у період 18.01.2022 до 16.02.2022 було поставлено позивачу товар на загальну суму 1 413 819, 38 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписні представниками обох сторін без зауважень і підписи скріплені печатками товариств (належним чином засвідчені копії видаткових накладних наявні у матеріалах справи).

Товар з боку відповідача одержаний інженером-консультантом (будівництва) Адруженко О.В. та фахівцем Рябуха М.В. (належним чином засвідчені копії довіреностей наявні у матеріалах справи).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем були висловлені якісь претензії щодо кількості, якості чи вартості поставленого товару. Відповідач не надав суду відповідних заперечень і доказів на оплату товару.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 1 413 819, 38 грн суми основного боргу за поставлений товар.

Відповідач, заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, посилався на те, що розмір заборгованості не підтверджений належними доказами, тому просив призначити економічну експертизу, а також вказував на те, що невиконання чи/або прострочення зобов`язань сталося з незалежних обставин (військова агресія російської федерації, введення воєнного стану, оголошення простою на підприємстві).

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки № 925/3 від 27.10.2021, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями підтверджується факт поставки позивачем відповідачу у період 18.01.2022 до 16.02.2022 товару на суму 1 413 819, 38 грн і відповідач факт не заперечує.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 4.1 договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після дати постави партії товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4 даного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Однак, як зазначає позивач, відповідач у встановлені пунктом 4.1 Договору строки за отриманий товар не розрахувався. Відповідач цю обставину не оспорює.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідач, вказуючи на те, що позивачем не надано доказів несплати відповідачем коштів позивачу за поставлений товар, не надав жодних доказів (платіжних доручень, банківських виписок тощо), які б підтверджували повну оплату отриманого ним товару та спростовували розмір заборгованості, натомість наданими позивачем доказами підтверджується розмір заборгованості.

Клопотання відповідача про призначення економічної експертизи обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки матеріали справи містять всі необхідні документи для визначення розміру заборгованості, а отже відсутня потреба у спеціальних знаннях.

Поданий позивачем акт звірки розрахунків відображає стан заборгованості, рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто, має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Проте, у даній справі у сукупності з іншими доказами, що є первинними бухгалтерськими обліковими документами, акт звірки, на думку суду апеляційної інстанції, є прийнятним доказом, належним і допустимим, який також свідчить про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач не повністю виконав зобов`язання по оплаті отриманого товару, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, розмір якої не спростовано відповідачем, у сумі 1 413 819, 38 грн, тому позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Щодо посилань відповідача, як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором, на наявність форс-мажорної обставини то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 9.3 договору якщо виконання зобов`язань за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їх дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку, встановленому договором.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", на який посилається відповідач, Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Відповідачем також не надано відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), отриманого в порядку, встановленому Регламентом ТПП України, який би підтверджував вплив вказаних обставин на неможливість виконання ним умов договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

Оскільки покупець допустив прострочення розрахунків з постачальником за отриманий товар, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України постачальником нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення.

Виконаний судом першої інстанції розрахунок 3% річних за період з 11.03.2022 до 27.10.2022 та інфляційних втрат не суперечить приписам чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення компенсаційних втрат обґрунтовано задоволені судом першої інстанції у визначеному судом розмірі.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та умови договору, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 910/11903/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі 910/11903/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11903/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2023.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко