Рішення

від 23.02.2023 по справі 910/10089/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2023Справа № 910/10089/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А."доТовариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР"простягнення 28 725, 68 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10089/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 1/0517 від 01.05.2017 в розмірі 28 725,68 грн, з яких 20 743,42 грн сума основного боргу, 6 835,10 грн сума інфляційних втрат, 1 147,16 грн 3% річних.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10089/22, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 06.12.2022 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.01.2023. Строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів.

16 та 17 січня 2023 позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності його представника.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 23.02.2023.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання 23.02.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" (як замовником) було укладено договір № 1/05/17 за умовами якого замовник доручає, а виконавець за плату приймає на себе зобов`язання з охорони майна, що належить замовнику (далі також - об`єкт). Замовник зобов`язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і сплатити виконавцю встановлену плату.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, охорона об`єкту, переданого під охорону здійснюється за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський р-н, с. Тарасо-Шевченківка, вул. Центральна, 70-А. Охорона об`єкту здійснюється в години і дні, зазначені в дислокації постів (Додаток № 1 до цього договору).

Ціна послуг з охорони об`єкту виконавцем, визначених цим договором становить 62 230, 25 грн в місяць, в тому числі ПДВ.. Акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до 15 числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень (п.п. 3.1., 3.2. договору, в редакції додаткової угоди від 28.12.2019).

У п. 7.1. договору сторони погодили, що договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з дня підписання сторонами.

10.09.2020 сторони підписали додаткову угоду до договору у якій, зокрема, прийшли до згоди розірвати договір з 10.09.2020, при цьому, останнім днем дії договору вважається 10.09.2020.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач не розрахувався за надані послуги охорони, які позивач надавав на вкидання умов договору з до 10.09.2020.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- заборгованість за вищевказаним договором відсутня, оскільки позивачем не надавалися послуги з охорони у вересні 2020;

- не надання послуг у вересні підтверджується не підписанням акту за формою, що передбачена договором;

- акт містить очевидно неправдиву інформацію, оскільки фіксує послуги охорони за вересень 2020 як за повний місяць, хоча договір було розірвано 10.09.2020.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 1/05/17 від 01.05.2017, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження своїх доводів позивачем долучено до справи копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за договором, зокрема, й акт № ОУ-0000173 по договору № ДГ-17 від 01.05.2017 за послуги охорони за вересень 2020 на суму 20 743,42 грн з ПДВ.

Крім того, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, спірний акт та рахунок до нього неодноразово надсилалися відповідачу, проте, акт ТОВ "АГРОДНІПРОЦЕНТР" так і не підписало. Докази надіслання акту та рахунку є в додатках до позову.

Згідно з п. 3.2. договору, якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень.

Доказів того, що відповідач надавав зауваження на акт № ОУ-0000173 (у тому числі стосовно виявлених технічних недоліків) у матеріалах справи немає.

Більше того, доводи ТОВ "АГРОДНІПРОЦЕНТР" стосовно не відповідності акту формі, яка передбачена договором не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки у договорі не затверджено конкретної форми акту. У той же час, складені позивачем акти не суперечать вимогам чинного законодавства України та містять всі необхідні реквізити з яких можна встановити характер правовідносин сторін та правочин, за яким надавалися послуги.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, протягом періоду дії договору всі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складалися позивачем саме в такій формі як акт № ОУ-0000173, а відповідач, у свою чергу, здійснював оплату на підставі таких актів не роблячи зауважень стосовно форми та змісту.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що акт № ОУ-0000173 підтверджує факт надання послуг у вересні 2020 відповідно до договору № 1/05/17 та відповідно до приписів п. 3.2. договору вважається таким, що прийнятий замовником (відповідачем) без зауважень.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у вересні 2020 в розмірі 20 743, 42 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1 147,16 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 835,10 грн за період з 06.11.2020 по 09.09.2022.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 147,16 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 6 835,10 грн підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" (01054, м. Київ, провулок Георгіївський, 2, кімната 12, код ЄДРПОУ 36679579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 8-а, код ЄДРПОУ 40900348) заборгованість в розмірі 20 743,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 835,10 грн, 3 % річних в розмірі 1 147,16 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко