Постанова

від 09.08.2023 по справі 910/10089/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/10089/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.02.2023 (повний текст складено та підписано 06.03.2023)

у справі № 910/10089/22 (суддя Ю.О.Підченко)

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР"

про стягнення 28 725, 68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (далі також - позивач, ТОВ "С.П.А.Р.Т.А.") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" (далі також - відповідач, ТОВ "АГРОДНІПРОЦЕНТР") про стягнення заборгованості за договором № 1/0517 від 01.05.2017 в розмірі 28 725,68 грн, з яких 20 743,42 грн сума основного боргу, 6 835,10 грн сума інфляційних втрат, 1 147,16 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з сплати суми основного боргу в сумі 20 743,42 грн щодо оплати наданих послуг охорони за спірний період (вересень 2020 року) по договору. Також, позивачем заявлено до стягнення з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України 6 835,10 грн інфляційних втрат за період з 06.11.2020 по 31.07.2022, 1 147,16 грн 3% річних за період з 06.11.2020 по 09.09.2022.

Короткий зміст відзиву на позовну заяву

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те,що заявлена до стягнення заборгованість в сумі 20 743,42 грн щодо оплати наданих послуг охорони за спірний період (вересень 2020 року) по договору - відсутня, оскільки такі послуги не надавались позивачем, а акт № ОУ-0000173 здачі - приймання таких послуг відповідачем не підписаний саме внаслідок відсутності підтвердження факту надання послуг за спірний період.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22 Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" про стягнення 28 725, 68 грн. задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" (01054, м. Київ, провулок Георгіївський, 2, кімната 12, код ЄДРПОУ 36679579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 8-а, код ЄДРПОУ 40900348) заборгованість в розмірі 20 743,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 835,10 грн, 3 % річних в розмірі 1 147,16 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що акт № ОУ-0000173 підтверджує факт надання послуг у вересні 2020 відповідно до договору № 1/05/17 та відповідно до приписів п. 3.2. договору вважається таким, що прийнятий замовником (відповідачем) без зауважень. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у вересні 2020 в розмірі 20 743, 42 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, за перерахунком суду присуджено до стягнення 6 835,10 грн сума інфляційних втрат, 1 147,16 грн 3% річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" (21.03.2023, згідно фіскальної накладної на конверті,у якому направлено апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник вказував, що судом першої інстанції не враховано доводи відповідача про те, що послуги на суму 20 743,42 грн. - не надавались позивачем, а акт № ОУ-0000173 здачі - приймання таких послуг відповідачем не підписаний саме внаслідок відсутності підтвердження факту надання послуг за спірний період. Крім того, вказаний Акт не має жодного відношення до укладеного договору № 1/05/17 від 01.05.2017, адже йог зміст свідчить про те, що його складено до договору з номером № ДГ-17 від 01.05.2017, який з позивачем не укладався. Отже, скаржник вказував про те, що вказаний Акт є недопустимим доказом. Також, позивачем не виставлялось відповідачу жодного рахунку - фактури на спірну суму, як це обумовлено пунктом 3.4 договору, а додатковою угодою до договору сторони зафіксували відсутність претензій щодо виконання умов договору.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

09.05.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято до розгляду у відповідності до ст. 119, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що акт № ОУ-0000173 є належним доказом в підтвердження факту надання спірних послуг на суму 20 743,42 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" на рішення Господарського суду від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10089/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" на рішення Господарського суду від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22.

03.04.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/10089/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 в клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" на рішення Господарського суду від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22 - залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме:

- подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 50 коп.

24.04.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22, до якої долучено:

- платіжна інструкція № 7396 від 18.04.2023 про сплату судового збору у розмірі 3 721,50 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22.

Судом встановлено, що скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження згідно з ст. 262 Господарського процесуального кодексу України.

При дослідженні судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22.

В свою чергу, рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22 ухвалено 23.02.2023, а повний текст складено 06.03.2023, а отже, 20-деннй строк на його оскарження, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, тривав до 26.03.2023.

Згідно фіскальної накладної поштової установи на конверті (в якому була направлена апеляційна скарга до суду), апеляційна скарга подана Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" до суду 21.03.2023, тобто в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, і що відповідає ч. 6 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" не пропущено обумовлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а тому клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про поновлення відповідного строку, залишається судом без розгляду.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 268 400,00 грн. грн. (2 684,00 грн * 100 = 268 400,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та на момент звернення з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення коштів у розмірі 28 725,68 грн. вказана справа, у відповідності до приписів п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10089/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" на рішення Господарського суду від 23.02.2023, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" на рішення Господарського суду від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 надіслана учасникам справи засобами поштового зв`язку.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 573 від 12 серпня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 листопада № 757/2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого № 58/2023, від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, і наданий час воєнний стан продовжено і він триває.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" (як замовником) було укладено договір № 1/05/17 за умовами якого замовник доручає, а виконавець за плату приймає на себе зобов`язання з охорони майна, що належить замовнику (далі також - об`єкт). Замовник зобов`язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і сплатити виконавцю встановлену плату.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, охорона об`єкту, переданого під охорону здійснюється за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський р-н, с. Тарасо-Шевченківка, вул. Центральна, 70-А. Охорона об`єкту здійснюється в години і дні, зазначені в дислокації постів (Додаток № 1 до цього договору).

Ціна послуг з охорони об`єкту виконавцем, визначених цим договором становить 62 230, 25 грн в місяць, в тому числі ПДВ.. Акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до 15 числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень (п.п. 3.1., 3.2. договору, в редакції додаткової угоди від 28.12.2019).

У п. 7.1. договору сторони погодили, що договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з дня підписання сторонами.

10.09.2020 сторони підписали додаткову угоду до договору у якій, зокрема, прийшли до згоди розірвати договір з 10.09.2020, при цьому, останнім днем дії договору вважається 10.09.2020.

Крім того, позивачем долучено до справи копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за договором, зокрема, й акт № ОУ-0000173 по договору № ДГ-17 від 01.05.2017 за послуги охорони за вересень 2020 на суму 20 743,42 грн з ПДВ.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач не розрахувався за надані послуги охорони, які позивач надавав на вкидання умов договору з до 10.09.2020, зокрема за актом № ОУ-0000173.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено доказ направлення відповідачу акту № ОУ-0000173 від 10.09.2020 на спірну суму та рахунок - фактуру на оплату № СФ-0000171 від 10.09.2020, а саме: опис вкладеного у цінний лист, список згрупованих відправлень та фіскальний чек від 14.07.2022.

Також, матеріали справи не містять жодних заперечень відповідача щодо вказаного акту № ОУ-0000173.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 1/05/17 від 01.05.2017, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

ЯК вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивачем надано в обгрунтування своїх позовних вимог копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за договором, зокрема, й акт № ОУ-0000173 по договору № ДГ-17 від 01.05.2017 за послуги охорони за вересень 2020 на суму 20 743,42 грн з ПДВ.

Крім того, як стверджував позивач та не спростовано відповідачем, спірний акт та рахунок до нього надсилалися відповідачу (опис вкладеного у цінний лист, список згрупованих відправлень та фіскальний чек від 14.07.2022), проте, акт ТОВ "АГРОДНІПРОЦЕНТР" так і не підписав, жодних заперечень щодо спірного акту - відповідачем в установленому порядку не висловлювалось.

Згідно з п. 3.2. договору, якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень.

Доказів того, що відповідач надавав зауваження на акт № ОУ-0000173 (у тому числі стосовно виявлених технічних недоліків) - матеріали справи не містять, що вірно встановлено судом першої інстанції і перевірено судом апеляційної інстанції.

Доводи ТОВ "АГРОДНІПРОЦЕНТР" стосовно не відповідності акту формі, яка передбачена договором не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи ні в суді першої , н в суді апеляційної інстанцій, оскільки у договорі не затверджено конкретної форми акту. У той же час, складені позивачем акти не суперечать вимогам чинного законодавства України та містять всі необхідні реквізити з яких можна встановити характер правовідносин сторін та правочин, за яким надавалися послуги.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, протягом періоду дії договору всі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складалися позивачем саме в такій формі як акт № ОУ-0000173, а відповідач, у свою чергу, здійснював оплату на підставі таких актів не роблячи зауважень стосовно форми та змісту.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт № ОУ-0000173 підтверджує факт надання послуг у вересні 2020 відповідно до договору № 1/05/17 та відповідно до приписів п. 3.2. договору вважається таким, що прийнятий замовником (відповідачем) без зауважень, на спірну суму - 20 743,42 грн.

Доводи скаржника про те, що Акт не має жодного відношення до укладеного договору № 1/05/17 від 01.05.2017, адже йог зміст свідчить про те, що його складено до договору з номером № ДГ-17 від 01.05.2017, який з позивачем не укладався - судом апеляційної інстанції відхиляються яск підстава для касування оскаржуваного рішення, оскільки не спростовують вищенаведених обставин, зокрема і відсутності будь-яких інших договорів між позивачем та відповідачем.

Доводи скаржника про те, що позивачем не виставлялось відповідачу жодного рахунку - фактури на спірну суму, як це обумовлено пунктом 3.4 договору, а додатковою угодою до договору сторони зафіксували відсутність претензій щодо виконання умов договору - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки позивачем до матеріалів справи долучено докзт направлення відповідачу акту № ОУ-0000173 від 10.09.2020 на спірну суму та рахунок - фактуру на оплату № СФ-0000171 від 10.09.2020, а саме: опис вкладеного у цінний лист, список згрупованих відправлень та фіскальний чек від 14.07.2022, а зазначення відсутності претензій не позбавляє позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у вересні 2020 в розмірі 20 743, 42 грн - є обґрунтованими, доведеними більш вірогідними доказами та не спростованими відповідачем, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у вказаному розмірі. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 147,16 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 835,10 грн за період з 06.11.2020 по 09.09.2022.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних щодо сум, строків і ставок нарахувань, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 147,16 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат щодо сум, строків і ставок нарахувань, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 6 835,10 грн підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов у повному обсязі, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР" на рішення Господарського суду від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22- залишити без задоволення.

2. Рішення рішення Господарського суду від 23.02.2023 у справі № 910/10089/22-залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОДНІПРОЦЕНТР".

4. Матеріали справи № 910/10089/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала