Рішення

від 01.03.2023 по справі 914/236/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023 Справа № 914/236/23

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Логістик", м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак", м.Львів

про стягнення 239440,00 грн. заборгованості Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: Луців О.М. - адвокат;

від відповідача: не з`явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Логістик" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" про стягнення 239440,00 грн. заборгованості за договорами на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Ухвалою суду від 16.01.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 08.02.2023.

Ухвалою суду від 08.02.2023 суд відклав розгляд справи відкладено на 01.03.2023, про що повідомив відповідача в порядку ст.ст.120-121 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 01.03.2023 з`явився, надав пояснення по суті спору, просив позов задоволити. Представником позивача заявлено клопотання про те, що докази понесених ним судових втрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

В судовому засіданні роз`яснено положення ч.8 ст.129 ГПК України та повідомлено час і місце судового засідання щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), а саме 15.03.2023 о 16:00 год.

Відповідач явки представника в судове засідання 01.03.2023 не забезпечив.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" є адреса: 79026, м.Львів, вул.Героїв Майдану, буд.5Б куди й скеровувались ухвали господарського суду рекомендованими листами.

Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414768647 (ухвала про відкриття провадження у справі від 16.01.2023) міститься відмітка «відправлення вручене: особисто-13.02.2023».

Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414800192 (ухвала від 08.02.2023) міститься відмітка «відправлення вручене особисто-23.02.2023».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обізнаний про розгляд цієї справи у суді.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов`язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Позиція позивача.

У позовній заяві стверджується, що відповідно до умов Договорів-заявок від 22.08.2022 №22/08, №23/08, №24/08, позивач виконав міжнародні перевезення за маршрутом м. Стрий (Україна) Lindenstrasse 43747 Ahorn Germany (Німеччина), на загальну суму 289440,00 грн, що підтверджується CMR, актами наданих послуг: №5788 від 26.08.2022 на суму 96480,00 грн., №5787 від 29.08.2022 на суму 96480,00 грн, №5786 від 29.08.2022 на суму 96480,00 грн, рахунками на оплату. Позивач вказує, що послуга перевезення, за обумовленим в Договорах-заявках маршрутом була виконана належним чином, без будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача.

Позивач зазначив, що відповідачем частково оплачено надані послуги у розмірі 50000,00 грн, проте решта заборгованості залишилась неоплаченою, що зумовило звернення до суду із відповідним позовом про стягнення 239440,00 грн заборгованості.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив. Доказів погашення заборгованості не подав.

Обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета-Логістик", надалі - Позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак", надалі - Відповідач, було укладено Договори-заявки: №22/08 від 22.08.2022, №23/08 від 22.08.2022, №24/08 від 22.08.2022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Позивач зобов`язався доставити довірений йому Відповідачем вантаж (піддони в кількості 51 т) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Відповідач, своєю чергою, зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (фрахт).

Суму фрахту сторони погодили у п. 12 Договорів, встановивши строк оплати в 1-2 дні (п. 13).

Відповідно до п. 9 Договорів остаточний розрахунок за перевезення вантажу мав бути проведений Відповідачем на підставі рахунка Позивача з доданням СМR.

Так, відповідно до договорів заявок позивач зобов`язувався поставити товар за маршрутом: м. Стрий (Україна) Lindenstrasse 43747 Ahorn Germany (Німеччина).

Позивач здійснив перевезення вантажів на загальну суму 289440,00 грн, що підтверджується CMR, актами наданих послуг: №5788 від 26.08.2022 на суму 96480,00 грн., №5787 від 29.08.2022 на суму 96480,00 грн, №5786 від 29.08.2022 на суму 96480,00 грн.

Позивачем виставлено рахунки на оплату №217 від 26.08.2022, №216 від 29.08.2022, №215 від 29.08.2022.

09.09.2022 та 19.09.2022 Відповідачем було здійснено часткову оплату, в сумі 50000,00 грн. з призначенням «оплата за міжнародні транспортні послуги зг. рахунку №215 від 29.08.2022р. без ПДВ».

Інших коштів від Відповідача на поточний рахунок Позивач не отримував. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Позивач також вживав заходів досудового врегулювання спору, передбаченого ст.ст. 6,7 ГПК України, а саме 25.11.2022р. Відповідачу через Укрпошту було відправлено рекомендованим листом з описом Претензію Вих №80 від 22.11.2022р. з вимогою оплатити заборгованість. Проте, Відповідач, відповідь на претензію не надав і вимоги претензії не виконав.

Таким чином, позов заявлено про стягнення заборгованості за Договорами-заявками у розмірі 239440,00 грн.

Оцінка суду.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір на підставі заявок відповідача є договором перевезення. У таких заявках погоджені всі істотні умови здійснення перевезення вантажу, зокрема, погоджено строки виконання перевезення, форму та спосіб оплати.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 916 За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

У Договорах-заявках № 22/08, №23/08, №24/08 від 22.08.2022 сторони погодили, що вартість перевезення вантажу за кожною такою заявкою складає 96480,00 грн, та відповідна сума коштів повинна бути сплачена замовником - протягом 1-2 днів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажу проводиться Замовником на підставі invoice/рахунку з доданням CMR.

Завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 918 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 919 ЦК України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж, погоджений сторонами у Договорах-заявках, був доставлений вантажоодержувачу своєчасно, та відвантажений у повному обсязі, без зауважень чи застережень щодо якості чи кількості. Вказане підтверджується відповідними відмітками у графі 24 міжнародних товаротранспортних накладних CMR проставленими датами та підписами уповноважених осіб вантажоодержувача.

Проте всупереч погодженим умовам, відповідач не здійснила повної оплати за надані позивачем послуги перевезення вантажу. У матеріалах справи наявні банківські виписки, з яких вбачається часткова оплата відповідачем отриманих послуг, зокрема, у розмірі 50000,00 грн, у той час як загальна вартість послуг становить 289440,00 грн. Тобто станом на дату ухвалення судом рішення у справі у ТзОВ «Перфект Пак» існує заборгованість перед ТзОВ «Мета-Логістик» у розмірі 238440,00 грн.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на сукупність наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимог підлягають до задоволення.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 239440,00 грн заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов належить задовольнити повністю, судовий збір слід стягнути з відповідача та користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Пак» (79026, м.Львів, вул.Героїв Майдану, буд.5Б, ідентифікаційний код 37711540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мета-Логістик» (79040, м.Львів, вул.Городоцька, буд.367А, буд.37Б, офіс 314, ідентифікаційний код 35775486) 239440,00 грн. заборгованості, 3591,60 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Призначити судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи на 15.03.2023 на 16:00 год.

Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-ий поверх, зал судових засідань №9.

5.Позивачу, у строк до 06.03.2023 включно подати суду докази на підтвердження судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у зв`язку з розглядом справі №914/236/23 з доказами скерування їх копій відповідачу.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 06.03.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.