Рішення

від 17.02.2023 по справі 915/84/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2023 року Справа № 915/84/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор-Миколаїв", вул. Корабелів, 8, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020;

адреса для листування пр. Центральний, 69, а/с № 66, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 39573908)

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгро Траст", вул. Мала Морська, 108/7, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54002 (код ЄДРПОУ 42484588)

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 146 827,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Смагін В.В.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркатор-Миколаїв" з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгро Траст", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгро Траст" заборгованість за договором поставки № 1-06/Ук від 01.06.2021 року в сумі 146 827, 02 грн., з яких:

- сума заборгованості за поставками складає 127 975, 00 грн.

- 3 % річних - 1 760, 93 грн.

- інфляційні витрати - 4 293, 59 грн.

- штрафні санкції - 12 797, 50 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор-Миколаїв" (вх. № 1145/22 від 25.01.2022) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгро Траст" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 146 827, 02 грн. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 09.03.2022 року. Витребувано у відповідача докази.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Судове засідання 09.03.2022 не відбулось.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Справи Господарського суду Миколаївської області на розгляд Господарського суду Одеської області не передавались.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2022 призначено судове засідання на 26.12.2022 та ухвалено повторно витребувати у відповідача докази.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2022 відкладено підготовче засідання на 30.01.2023, ухвалено витребувати у відповідача та у ГУ ДПС у Миколаївській області докази.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2023 відкладено розгляд справи на 17.02.2023, витребувано у сторін та ГУ ДПС у Миколаївській області докази.

В судовому засіданні 17.02.2023 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 1-06/Ук від 01.06.2021 року, а саме: зобов`язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар на загальну суму 127 975, 00 грн., внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі.

В зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, на суму заборгованості позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати та 3 % річних, а також 10 % штрафу від суми заборгованості відповідно до умов п. 7.7 договору.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 612, 625, 626, 629 ЦК України, ст. 173, 174, 193, 712 ГК України та умовами договору.

2.2. Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином та завчасно.

Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022, від 14.12.2022, від 26.12.2022, від 30.01.2023, надіслані на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгро Траст", вул. Мала Морська, 108/7, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54002, яка вказана у позовній заяві та у ЄДРЮОФОПГФ, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Додатково судом направлялась відповідачу телефонограма від 15.12.2022.

Інші відомості щодо місцезнаходження відповідача або інші засоби зв`язку суду не відомі.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вчинення необхідних дій для повідомлення відповідача про розгляд справи.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

01.06.2021 між ТзОВ «Меркатор-Миколаїв» (постачальник) та ТзОВ «УкрАгро Траст» (покупець) було укладено договір поставки № 1-06/Ук.

Відповідно до п. 6.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 6.2 договору строк дії договору починає перебіг з моменту визначеному у п. 6.1 Договору та закінчується 31 грудня 2021 року.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах передбачених цим договором передати у власність покупця майно, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити майно (надалі - товар).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, загальна кількість окремої партії товару, що підлягає поставці, одиниці виміру товару, ціна одиниці виміру товару визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних, що оформлюються сторонами протягом строку дії цього договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодили, що загальна кількість товару за цим договором визначається сумарною кількістю партій товарних поставок, які зазначаються рахунками-фактурами та видатковими накладними, що оформлюються належним чином сторонами.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником одноразово або окремими партіями на підставі наданих покупцем постачальнику усно, засобами факсимільного зв`язку або електронної пошти письмових замовлень.

Відповідно до п. 2.2 договору постачальник відпускає покупцеві товар на умовах EXW «Ex Works» (склад постачальника за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Корабелів, 8) згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010.

Відповідно до п. 2.4 договору право власності на окрему партію товару виникає у покупця з дати належного оформлення сторонами видаткової накладної/накладних (її/їх підписання та скріплення печатками).

Відповідно до п. 2.6 договору поставка окремої партії товару за відповідним рахунком-фактурою здійснюється постачальником у строк, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з моменту пред`явлення до оплати відповідного рахунку-фактури.

Відповідно до п. 2.7 договору постачальник зобов`язується одночасно з поставкою товару за відповідним рахунком-фактурою на вимогу покупця передати йому оригінали наступних документів:

- рахунки на оплату товару;

- видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Постачальник на вимогу покупця зобов`язується направити на його адресу податкову накладну в електронному вигляді, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна на товар формується постачальником та вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних, що оформлюються постачальником протягом дії договору та пред`являються покупцю до оплати.

Відповідно до п. 5.4 договору покупець здійснює оплату ціни окремої партії товару на умовах 100 % оплати по факту отримання товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати належного оформлення сторонами видаткової накладної (накладних).

Відповідно до п. 5.5 договору датою належного виконання покупцем грошового зобов`язання за договором вважається дата перерахування покупцем грошових коштів за окрему партію товару на поточний банківський рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури.

Відповідно до п. 6.3 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання за договором.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення, невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених даним договором, винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України, з урахуванням умов цього договору.

Відповідно до п. 7.2 договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п. 7.7 договору у разі прострочення покупцем зобов`язання передбаченого п. 5.4 договору більш ніж на 45 календарних днів, покупець зобов`язується сплатити постачальнику штраф в розмір 10-ти (десяти) відсотків від суми поставленого товару.

Відповідно до п. 7.8 договору сплата штрафних санкцій, передбачених умовами цього договору та положеннями чинного законодавства України не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань по договору в повному обсязі.

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товару позивачем ТзОВ «Меркатор-Миколаїв» (постачальником) відповідачу ТзОВ «Украгро Траст» (покупцю) відповідно до умов договору поставки позивачем подано видаткові накладні на загальну суму 127 975, 00 грн., а саме:

- видаткова накладна № 73 від 05.06.2021 на суму 38 455, 00 грн.;

- видаткова накладна № 74 від 05.06.2021 на суму 7 915, 00 грн.;

- видаткова накладна № 177 від 11.06.2021 на суму 9 160, 00 грн.;

- видаткова накладна № 179 від 12.06.2021 на суму 19 970, 00 грн.;

- видаткова накладна № 180 від 12.06.2021 на суму 19 505, 00 грн.;

- видаткова накладна № 215 від 15.06.2021 на суму 4 620, 00 грн.;

- видаткова накладна № 243 від 16.06.2021 на суму 4 185, 00 грн.;

- видаткова накладна № 272 від 18.06.2021 на суму 6 700, 00 грн.;

- видаткова накладна № 185 від 15.07.2021 на суму 4 030, 00 грн.;

- видаткова накладна № 403 від 29.07.2021 на суму 3 220, 00 грн.;

- видаткова накладна № 404 від 29.07.2021 на суму 3 100, 00 грн.;

- видаткова накладна № 420 від 29.07.2021 на суму 915,00 грн.;

- видаткова накладна № 181 від 12.08.2021 на суму 1 980, 00 грн.;

- видаткова накладна № 77 від 06.09.2021 на суму 4 220, 00 грн.;

Судом встановлено, що видаткові накладні № 73, 74, 177, 179, 180, 215, 243, 272 підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками сторін.

Видаткові накладні № 185, 403, 404, 420, 181, 77 не підписано відповідачем.

Для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме:

- рахунок на оплату № 1196 від 05.06.2021 на суму 38 455, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1238 від 05.06.2021 на суму 7 915, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1283 від 11.06.2021 на суму 9 360, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1282 від 12.06.2021 на суму 19 970, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1335 від 12.06.2021 на суму 19 505, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1357 від 15.06.2021 на суму 4 620, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1356 від 16.06.2021 на суму 4 185, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1415 від 18.06.2021 на суму 6 700, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1731 від 15.07.2021 на суму 4 030, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1735 від 29.07.2021 на суму 3 220, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1930 від 29.07.2021 на суму 3 100, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 1947 від 29.07.2021 на суму 915, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 2128 від 12.08.2021 на суму 1 980, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 2440 від 06.09.2021 на суму 4 220, 00 грн. з ПДВ.

На виконання вимог податкового законодавства позивачем виписано та зареєстровано в ЄРПН:

- податкову накладну № 66 від 05.06.2021 на суму 38 455, 00 грн., яку 30.06.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 67 від 05.06.2021 на суму 7 915, 00 грн., яку 30.06.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 152 від 11.06.2021 на суму 9 160, 00 грн., яку 30.06.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 159 від 12.06.2021 на суму 19 970, 00 грн., яку 30.06.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 160 від 12.06.2021 на суму 19 505, 00 грн., яку 30.06.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 188 від 15.06.2021 на суму 4 620, 00 грн., яку 30.06.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 213 від 16.06.2021 на суму 4 185, 00 грн., яку 13.07.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 241 від 18.06.2021 на суму 6 700, 00 грн., яку 13.07.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 162 від 15.07.2021 на суму 4 030, 00 грн., яку 30.07.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 356 від 29.07.2021 на суму 3 220, 00 грн., яку 13.08.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 357 від 29.07.2021 на суму 3 100, 00 грн., яку 13.08.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 372 від 29.07.2021 на суму 915, 00 грн., яку 13.08.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 152 від 12.08.2021 на суму 1 980, 00 грн., яку 31.08.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- податкову накладну № 79 від 06.09.2021 на суму 4 220, 00 грн., яку 28.09.2021 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2022 витребувано у Головного управління ДПС у Миколаївській області інформацію щодо включення ТзОВ «УкрАгро Траст» до складу податкового кредиту сум ПДВ по шести господарським операціям, по яким видаткові накладні відповідачем не підписано.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області (вх. 1636/23 від 13.02.2023), наданої на запит суду, подано копії податкових накладних, роздруковані з інформаційних баз даних ДПС України на загальну суму ПДВ 2 910, 84 грн. Відповідно до інформаційних баз даних ДПС України ТзОВ «УкрАгро Траст» у період з 01.07.2021 по теперішній час включено до податкового кредиту по операціям з постачальником ТзОВ «Меркатор-Миколаїв» ПДВ на загальну суму 1 535, 84 грн.

Згідно доданого Головним управлінням ДПС у Миколаївській області додатку до інформації (перелік копій податкових накладних), судом встановлено, що відповідачем ТзОВ «УкрАгро Траст» не включено до складу податкового кредиту по операціям з постачальником ТзОВ «Меркатор-Миколаїв» суми ПДВ на загальну суму 1 375, 00 грн., а саме:

- по видатковій накладній № 185 від 15.07.2021 на суму 4 030, 00 грн. (ПДВ 671, 67 грн.);

- по видатковій накладній № 77 від 06.09.2021 на суму 4 220, 00 грн. (ПДВ 703, 33 грн.).

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 28.12.2021, в якій позивач вимагав невідкладно погасити заборгованість за договором поставки № 1-06/Ук від 01.06.2021. Факт направлення претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та фіскальним чеком.

Суду не подано доказів оплати відповідачем коштів за поставлений товар.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання договірних відносин з поставки товару.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

4.2. Правове регулювання відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 14.11.2020) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 804/15389/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 925/291/18).

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 909/146/19).

4.3. Правове регулювання порядку та підстав реєстрації податкової накладної.

Положеннями ч. 1 ст. 19 та ч. 1, 2 ст. 67 ГК України (в редакції від 15.05.2021) визначено, що суб`єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частинами 3, 8 ст. 19 ГК України передбачено, що обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції від 15.05.2021) господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. 4.29-п. 4.31 постанови ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що з метою забезпечення однакового застосування норм права в подібних правовідносинах, які підлягають застосуванню, виникла необхідність для відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні, а саме в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 14 лютого 2020 року у справі № 640/18643/18 (адміністративне провадження № К/9901/20404/19).

У наведеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду на підставі аналізу приписів частини першої статті 202, частини першої статті 205 ЦК України, статті 180, частини першої статті 181 ГК України зробив висновок, що оскільки закон не встановлює спеціальних вимог для форми та порядку укладення договору підряду, предметом якого є виконання вантажно-розвантажувальних робіт, питання про докази укладення такого договору (вчинення правочину) повинно вирішуватися судом із застосуванням норм статей 72, 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким доказом може бути податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Також у цій постанові зазначено, що згідно з абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац другий цього пункту). За встановленого в судовому процесі факту реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофлексгруп 2015" податкових накладних, складених на операції з постачання послуг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор", суд касаційної інстанції дійшов висновку про помилкове відхилення судами попередніх інстанцій доводу ГУ ДФС про вчинення правочину цими юридичними особами.

З огляду на наведене вище Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 640/18643/18 (адміністративне провадження № К/9901/20404/19). (п. 4.42 - п. 4.45 постанови ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (п. 7.9 постанови КГС ВС від 01.06.2020 у справі № 906/355/19).

Подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.

4.4. Висновки суду щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Як встановлено судом вище, між сторонами у справі укладено договір поставки. Позивач зазначає, що на виконання умов договору позивачем ТзОВ «Меркатор-Миколаїв» (постачальником) поставлено відповідачу ТзОВ «Украгро Траст» (покупцю) товар на загальну суму 127 975, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Судом встановлено, що видаткові накладні № 73, 74, 177, 179, 180, 215, 243, 272 підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками сторін. Крім того, на виконання вимог податкового законодавства позивачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Судом також встановлено, що видаткові накладні № 77, 181, 185, 403, 404, 420 не підписано відповідачем, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Водночас судом встановлено, що позивачем на виконання вимог податкового законодавства зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, складені на операції з постачання товарів на користь відповідача. В свою чергу відповідачем, незважаючи на не підписання чотирьох видаткових накладних № 181, 403, 404, 420, включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям за вказаними вище видатковими накладними № 181, 403, 404, 420, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС в Миколаївській області. Отже, оцінюючи докази в їх сукупності, а також дії відповідача (покупця) щодо відображення ним в податковому обліку постачання спірного товару, суд дійшов висновку про реальність господарської операції та підтвердження факту поставки товару відповідачу на підставі видаткових накладних № 181, 403, 404, 420, що в свою чергу зумовлює виникнення у відповідача обов`язку з оплати за товар.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар (п. 5.4 договору), суд дійшов висновку про обгрунтованість, підставність та задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 119 725,00 грн. за поставлений товар на підставі видаткових накладних № 73, 74, 177, 179, 180, 215, 243, 272 , 181, 403, 404, 420.

Водночас враховуючи, що відповідачем не підписано видаткові накладні № 77 та 185, не включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по вищевказаним господарським операціям, а також з урахуванням відсутності будь-яких інших доказів у справі на підтвердження факту поставки товару позивачем відповідачу, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення суми коштів по видатковим накладним № 185 від 15.07.2021 на суму 4 030, 00 грн. та № 77 від 06.09.2021 на суму 4 220, 00 грн. В цій частині позову судом відмовлено.

4.5. Висновки суду щодо вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.7 договору у разі прострочення покупцем зобов`язання передбаченого п. 5.4 договору більш ніж на 45 календарних днів, покупець зобов`язується сплатити постачальнику штраф в розмір 10-ти (десяти) відсотків від суми поставленого товару.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати товару відповідно до п. 7.7 договору нараховано відповідачу штраф в сумі 12 797, 50 грн., що складає 10 % від суми поставленого товару.

Враховуючи, що матеріалами даної господарської справи підтверджено факт поставки товару на загальну суму 119 725 грн., а також факт прострочення відповідачем оплати за товар на строк більше 45 календарних днів, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення позовної вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 11 972, 50 грн.

В частині стягнення штрафних санкцій в сумі 825 грн. судом відмовлено у зв`язку з безпідставністю.

4.6. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 1 760, 93 грн. - 3 % річних за період з 05.07.2021 по 31.12.2021 по кожній видатковій накладеній окремо (детальний розрахунок том 1, арк. 70-83).

Розрахунок здійснено позивачем арифметично правильно по кожній окремій накладній, період нарахування визначено правильно.

Враховуючи, що судом відмовлено у стягненні суми основного боргу по видатковим накладним № 185 від 15.07.2021 на суму 4 030, 00 грн. та № 77 від 06.09.2021 на суму 4 220, 00 грн., суд дійшов висновку про безпідставність нарахувань 3 % річних по вказаним двом видатковим накладним.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та встановлено, що 3 % річних становлять 1 684, 71 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 76, 22 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Позивачем також нараховано відповідачу 4 293, 59 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з липня 2021 року по грудень 2021 року (детальний розрахунок том 1, арк. 84-97).

Розрахунок здійснено позивачем арифметично правильно по кожній окремій накладній, період нарахування визначено правильно, дефляцію враховано.

Враховуючи, що судом відмовлено у стягненні суми основного боргу по видатковим накладним № 185 від 15.07.2021 на суму 4 030, 00 грн. та № 77 від 06.09.2021 на суму 4 220, 00 грн., суд дійшов висновку про безпідставність нарахувань інфляційних втрат річних по вказаним двом видатковим накладним.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати становлять 4 061, 26 грн. Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 4 061, 26 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 232, 33 грн. судом відмовлено у зв`язку з безпідставністю.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 322, 46 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 158, 54 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгро Траст", вул. Мала Морська, 108/7, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54002 (код ЄДРПОУ 42484588) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор-Миколаїв", вул. Корабелів, 8, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020; адреса для листування пр. Центральний, 69, а/с № 66, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 39573908):

- 119 725, 00 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять п`ять грн. 00 коп.) - заборгованості за договором поставки № 1-06/Ук від 01.06.2021;

- 1 684, 71 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири грн. 71 коп.) - 3 % річних;

- 4 061, 26 грн. (чотири тисячі шістдесят одна грн. 26 коп.) - інфляційних втрат;

- 11 972, 50 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві грн. 50 коп.) - штрафні санкції;

- 2 322, 46 грн. (дві тисячі триста двадцять дві грн. 46 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.03.2023.

Суддя Е.М. Олейняш