Рішення

від 23.02.2023 по справі 927/15/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2023 року м. Чернігівсправа № 927/15/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Котової А. І.

Позивач: Чернігівська міська рада,

код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дар-С»,

код ЄДРПОУ 32303254, вул. Жуковського, 22, м. Київ, 03022

Предмет спору: про визнання укладеною додаткової угоди,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Гладченко Н. Л., представник; Луценко Я. В., представник;

від відповідача: Монастирський О. Ю., адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Чернігівська міська рада звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар-С», у якому просить суд визнати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 07.04.2014 № 4139, укладеною з дня набрання законної сили даним судовим рішенням у такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА ВІД 14.12.2022 ДО ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

№ 4139 від 07 квітня 2014 року

Чернігівська міська рада - у подальшому «Орендодавець», юридична адреса: місто Чернігів, вулиця Магістратська, 7, в особі начальника управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради Дмитренка Василя Лук`яновича, що діє на підставі Положення про управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, яке затверджене рішенням міської ради від 30.06.2022 року №18/VІІІ-13 та довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Музикою Л. І. за № 37 від 27.01.2021 року, з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАР-С», юридична адреса: 03040, м. Київ, вул. Жуковського, 22, код ЄДРПОУ 32303254, в особі директора Євдокімової Тамари Іванівни, яка діє на підставі Статуту, у подальшому «Орендар» з другого, уклали цю угоду про нижченаведене:

1. Враховуючи рішення Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки» (47 сесія 6 скликання) зі змінами і доповненнями, рішення Чернігівської міської ради від 25 червня 2019 року № 43/VІІ-7 «Про внесення змін і доповнень до рішення міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки» (47 сесія 6 скликання) зі змінами і доповненнями (49 сесія, 53 сесія 6 скликання, №3/VII-11, №13/VII-20, №14/VII-20, №16/VII-2, №19/VII-16, №25/VII-26, №26/VII-14, №28/VII-21, №29/VII-19, №35/VII-22, №36/VII-30, №38/VII-5, №40/VII-7, №41/VII-9), внести зміни до пунктів 4, 7 та 9 договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:014:0044), площею 0,2252 га в місті Чернігові по вул. 77 Гвардійської Дивізії, 1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації будівлі автозаправної станції) від 07.04.2014 року № 4139:

-Пункт 4 викласти в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:014:0044) становить 5 068 549,38 грн (2250,688 грн за 1 кв.м)»;

-Пункт 7 викласти в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 608 226,02 грн (270,0826 грн за 1 кв.м) на рік»;

-Пункт 9 викласти в наступній редакції: «Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням добутку коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки, К=1,166.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов Договору оренди чи продовження його дії».

2. Ця угода є невід`ємною частиною Договору оренди від 07 квітня 2014 року №4139 та набирає чинності з дня набрання законної сили даним судовим рішенням. Всі інші умови договору, які не зачіпаються даною угодою, залишаються незмінними. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.».

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07.02.2023 о 10:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу.

У підготовчому засіданні 07.02.2023 суд долучив до матеріалів справи відзив з доданими до нього документами, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 07.02.2023 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківки трекінгу відправлень з сайту Укрпошти на підтвердження обставин, зазначених у відзиві, щодо отримання від Чернігівської міської ради листа-пропозиції про укладення додаткової угоди лише 26.12.2022.

Суд задовольнив вказане клопотання та долучив до матеріалів справи подану представником відповідача роздруківку трекінгу відправлень.

У підготовчому засіданні 07.02.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.02.2023 на 11:30. За клопотанням представника відповідача суд постановив ухвалу про проведення наступного судового засідання у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Ухвалою суду від 07.02.2023 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 23.02.2023.

До початку судового засідання від позивача надійшла відповідь на відзив, а від відповідача заперечення з доказами їх направлення іншій стороні.

У судовому засіданні 23.02.2023 суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті (відповідь на відзив та заперечення), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

У судовому засіданні 23.02.2023 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку зі зміною відсоткової ставки розміру орендної плати земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:014:0044), яка перебуває в оренді у відповідача, позивач разом з листом від 14.12.2022 надіслав відповідачу проект додаткової угоди до договору оренди № 4139, проте станом на момент складання позовної заяви відповіді від ТОВ «ДАР-С» отримано не було.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав:

- позивач, звернувшись до відповідача із листом від 14.12.2022 про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та подавши позов до суду вже 26.12.2022, порушив вимоги приписів ч. 3 ст. 188 ГК України щодо двадцятиденного строку розгляду такої пропозиції, а отже подання цього позову є передчасним;

- наданий позивачем витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку (НГО) спірної земельної ділянки та проект додаткової угоди містять суперечності щодо коефіцієнта індексації НГО;

- умови договору оренди землі, а саме додаткової угоди до нього від 29.06.2018, не містять такої підстави для внесення змін до договору як прийняття Чернігівською міською радою рішення про зміну ставки орендної плати.

Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає:

- відповідач у двадцятиденний строк після одержання спірної додаткової угоди її так і не підписав;

- обчислення коефіцієнту індексації НГО відбувалось кумулятивно за попередні роки;

- органам місцевого самоврядування надано право встановлювати місцеві податки і збори; рішення міської ради про зміну розміру орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки), визначеної на певний бюджетний рік, може бути підставою для внесення змін до договору оренди землі щодо зміни розміру орендної плати у різі, якщо сторони такого договору безпосередньо визначили таку підставу для внесення змін. Позивач вважає, що прийняті Чернігівською міською радою рішення про місцеві податки, є обов`язковими до виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами.

У наданих запереченнях відповідач зазначає, що:

- у п. 9 спірної додаткової угоди позивач визначив сукупний коефіцієнт індексації за попередні роки на рівні 1,166, проте не врахував такий коефіцієнт за 2022 рік;

- з моменту підписання сторонами додаткової угоди до договору від 29.06.2018 сторони керуються новими зміненими положеннями Договору, у яких відсутні підстави для зміни розміру оренди плати на підставі відповідного рішення міської ради.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

07.04.2014 між Чернігівською міською радою (далі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАР-С» укладено договір оренди земельної ділянки №4139 (далі Договір оренди) (а.с. 13-14).

Відповідно до п. 1 Договору оренди Орендодавець надає, а Орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:02:014:0044), площею 0,2252 га, в місті Чернігові по вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, для експлуатації будівлі автозаправної станції

В оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 7410100000:02:014:0044) площею 0,2252 га. На земельній ділянці знаходиться автозаправна станція (п. 2, 3 Договору оренди).

Згідно з п. 4 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 066 781,67 грн (1847,46 грн за 1 кв. м).

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки 2 197 186,32 грн.

Договір укладено до 28.02.2019. Після закінчення терміну дії Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово Орендаря про намір продовжити його дію (п. 6 Договору оренди).

Відповідно до п. 7 Договору оренди орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 6,0 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 131 831,18 грн (58,5396 грн за 1 кв. м) на рік.

Орендна плата вноситься Орендарем у строки, встановлені ст. 287 Податкового кодексу України, на рахунок, вказаний Орендодавцем (одержаний в Державній податковій інспекції у м. Чернігові) (п. 8 Договору оренди).

Згідно з п. 9 Договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації за 2013 рік, К=1,0.

У п. 10 Договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- збільшення розмірів ставки земельного податку та орендної плати;

- затвердження нормативної грошової оцінки;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Цільове (функціональне) призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (комерційне використання) (п. 14 Договору оренди).

Відповідно до п. 28 Договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до акту прийому-передачі від 07.04.2014 Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:02:014:0044) в короткострокову оренду, терміном дії договору до 28.02.2019, площею 0,2252 га, по вул. Гвардійської Дивізії, 1, для експлуатації автозаправної станції (а. с. 16).

26.01.2017 Чернігівська міська рада прийняла рішення №15/VII-18, у якому вирішила затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2016, що додається. Це рішення набуває чинності з 01.01.2018 (а.с. 25).

На підставі звернення ТОВ «ДАР-С» Чернігівська міська рада вирішила поновити Договір оренди спірної земельної ділянки строком до 29.11.2023 та встановити розмір орендної плати на рівні 6 відсотків нормативної грошової оцінки (рішення Чернігівської міської ради від 29.11.2018 №36/VII-38, а.с. 20).

29.12.2018 між Чернігівською міською радою (далі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАР-С» укладено додаткову угоду до Договору оренди (далі Додаткова угода від 29.12.2018, а.с. 21), якою внесені зміни, зокрема до п. 4, 6, 7, 8, 9, 10, 14 Договору оренди, а саме:

- пункт 4 викладено в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:014:0044) становить 4 607 772,16 грн (2 046,08 грн за 1 кв. м)»;

- у пункті 6 читати: «Договір укладено до 29 листопада 2023 року», замість «Договір укладено терміном до 28 лютого 2019 року»;

- пункт 7 викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 6,0 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 276 466,33 грн (122,7648 грн за 1 кв. м) на рік»;

- пункт 8 викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України), на рахунок, вказаний Орендодавцем, одержаний в Головному управлінні ДФС у Чернігівській області)»;

- пункт 9 викладено в наступній редакції: «Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням добутку коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки К=1,06.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов Договору оренди чи продовження його дії».

- пункт 10 викладено в наступній редакції: «Розмір орендної плати переглядається не більше 1 разу на рік у разі:

·зміни умов господарювання, передбачених договором;

·зміни розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

·погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

·зміни нормативної грошової оцінки земель комунальної власності;

·в інших випадках, передбачених законодавчими актами України»;

- п. 14 викладено в наступній редакції: «Цільове призначення земельної ділянки: «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі 03.07».

Згідно з п. 2 Додаткової угоди від 29.12.2018 ця угода є невід`ємною частиною Договору оренди та набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди земельної ділянки підлягає державні реєстрації.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «ДАР-С» зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 0,2252 га, для експлуатації будівлі автозаправної станції, кадастровий номер 7410100000:02:014:0044, за договором оренди від 11.04.2014 №4139, додаткової угоди від 29.06.2018 (а. с. 10).

25.06.2019 Чернігівська міська рада прийняла рішення №43/VII-7, у якому вирішила внести зміни до рішення міської ради від 30.01.2015 «Про місцеві податки» та встановити розмір орендної плати для земель громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для будівництва та експлуатації автозаправних станцій) 12% нормативної грошової оцінки. Це рішення набирає чинності з 01.07.2019 (а.с. 26).

Відповідно до витягу Відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з технічної документації від 03.03.2020 №527 розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:014:0044) становить 4 607 772,16 грн, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки 1,060 (а.с. 22).

14.12.2022 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, враховуючи прийняте Чернігівською міською радою рішення щодо зміни розміру орендної ставки, направило відповідачу лист від 14.12.2022 №586/ІН/2-08 з проектом додаткової угоди до Договору оренди, у якому просило підписати цю додаткову угоду, а у разі відмови надати аргументовану відповідь протягом десяти календарних днів (а.с. 23-24).

Відповідач спірну додаткову угоду до Договору оренди не підписав.

Оцінка суду.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За статтею 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Спір у цій справі виник внаслідок непідписання відповідачем додаткової угоди щодо внесення змін до Договору оренди, які обумовлені зміною відсоткової ставки розміру орендної плати на підставі прийнятого Чернігівською міською радою рішення.

Відповідач вважає цей позов передчасним у зв`язку з тим, що позивачем не дотримано двадцятиденного строку, встановленого ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу для надання відповідачем відповіді, між отриманням останнім проекту додаткової угоди та поданням цього позову до суду.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що лист позивача, разом з яким надсилався проект додаткової угоди, відповідач отримав 26.12.2022 і у цей же день позивач звернувся із цим позовом до суду.

Підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Натомість статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

Правила, передбачені частинами другою-четвертою статті 188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 6 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 8 вересня 2020 року у справі № 920/418/19

Відтак суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з наведених відповідачем причин.

Щодо внесення змін до Договору оренди в частині зміни відсоткової ставки розміру орендної плати.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У частині першій статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини перша - третя статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Разом з тим згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі» необхідно враховувати і вимоги ПК України.

За змістом статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Частинами першою, другою статті 20 цього Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Згідно із частиною першою цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Відповідно до частини третьої цієї статті витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Частиною четвертою вказаної статті врегульовано, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII ПК України.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

У пункті 288.1 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Такі висновки підтверджуються і пунктом 10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року N 220, у якому вказано, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації. Тобто при передачі в оренду земель, які перебувають у приватній власності, обчислення орендної плати з урахуванням чи без урахування індексації віднесено до розсуду сторін договору та досягнення ними відповідної згоди.

Однак обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Тобто в Типовому договорі безальтернативно зазначено про обчислення орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності виключно з урахуванням коефіцієнтів індексації, а сторони договору обмежені у визначенні оцінки земельної ділянки обов`язком враховувати вказаний коефіцієнт індексації.

При цьому в пункті 5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року N 220 зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України N 1724 від 13 грудня 2006 року, N 780 від 03 вересня 2008 року, N 843 від 23 листопада 2016 року, N 890 від 22 листопада 2017 року та N 650 від 22 липня 2020 року, передбачено обов`язкове зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору, оскільки вказаний показник як складова орендної плати є істотною умовою договору оренди.

У пункті 288.4 статті 288 ПК України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Лише у випадку, передбаченому підпунктом 288.5.3. пункту 288.5 статті 288 ПК України орендна плата може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, - у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Однак у даному випадку така обставина відсутня.

При цьому мінімальна ставка орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначена в розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, а для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Отже, при вирішенні цього спору необхідно враховувати як можливість зміни умов договору щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, так і розміру, ставки орендної плати щодо такої нормативної оцінки.

У п. 7 Договору оренди, у редакції Додаткової угоди від 29.12.2018, встановлено річну орендну плату в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі.

25.06.2019 Чернігівська міська рада прийняла рішення №43/VII-7, у якому вирішила внести зміни до рішення міської ради від 30.01.2015 «Про місцеві податки» та встановити розмір орендної плати для земель громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для будівництва та експлуатації автозаправних станцій) 12% нормативної грошової оцінки.

За змістом статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Тобто визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

У пункті 10 Договору оренди, у редакції Додаткової угоди від 29.12.2018, сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається не більше одного разу на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земель комунальної власності; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 28 Договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

Такий висновок підтверджується і такими вимогами законів.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).

Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

У статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту а) частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

До переліку повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, визначеного у статті 12 ЗК України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення статті 288 ПК України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.

Тобто орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється у ПК України. А порядок зміни умов договору врегульовано як у законах України, так і в конкретному договорі, укладеному між сторонами спору.

У даному випадку рішення Чернігівської міської ради від 25.06.2019 №43/VII-7 про встановлення ставки орендної плати для земель громадської забудови (для будівництва та експлуатації автозаправних станцій) у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не підпадає під розуміння законодавчої зміни розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, як це обумовлено п. 10 Договору.

Договором оренди зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 29.12.2018, не передбачено такої підстави для внесення змін до договору щодо розміру (ставки) орендної плати, як прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування.

Рішення органу місцевого самоврядування, у даному випадку міської ради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у ПК України.

Такі рішення міської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.

При цьому слід звернути увагу, що у первісній редакції Договору існувала така підстава для внесення змін, проте Додатковою угодою від 29.12.2018 за взаємною згодою сторін вона була скасована, а отже саме міська рада має нести тягар таких негативних наслідків.

Крім того, визначена в Договорі оренди ставка орендної плати - 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам податкового законодавства, визначена в межах між мінімальною та максимальною ставкою податку, тому правові підстави для внесення змін до договору оренди землі та збільшення ставки орендної плати до 12 % відсутні.

Щодо внесення змін до п. 4, 9 Договору оренди.

За змістом статті 13, частини першої статті 15 та статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Розмір орендної плати, визначений сторонами договору оренди, у випадку, коли об`єктом оренди є землі державної і комунальної власності, має враховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

З аналізу нормативно-правових норм ПК України, Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про оренду землі» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19 вважає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

В частинах першій та другій статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частини перша - третя статті 23 Закону України «Про оцінку земель»).

Нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 201 ЗК України).

Отже, витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Він складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради.

У постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі N 814/789/12, від 10 вересня 2020 року у справі N 817/1793/17, від 30 вересня 2020 року у справі N 817/1779/17 зроблено висновок про те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а носить індивідуальний характер.

26.01.2017 Чернігівська міська рада прийняла рішення №15/VII-18, у якому вирішила затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2016, що додається. Це рішення набуває чинності з 01.01.2018.

Інших рішень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова (після 26.01.2017) Чернігівською міською радою не приймалось, що визнає сам позивач.

Додатковою угодою від 29.12.2018 сторонами внесені зміни до Договору оренди щодо грошової нормативної оцінки спірної земельної ділянки, яка становить 4 607 772,16 грн з урахуванням коефіцієнту індексації за 2016 рік 1,06.

Відповідно до наданого позивачем витягу Відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з технічної документації від 03.03.2020 №527 розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:014:0044) становить 4 607 772,16 грн (з урахуванням коефіцієнту індексації за 2016 рік 1,06).

У спірній додатковій угоді позивач пропонує внести зміни до п. 4, 9 Договору, які полягають у здійснення обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки за 2021 рік (1,1) та зазначенні зміненої величини нормативної грошової оцінки з урахуванням такого коефіцієнту

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Таким чином, такий обов`язок здійснювати обчислення орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності виключно з урахуванням коефіцієнтів індексації встановлений чинним законодавством, а сам коефіцієнт індексації, який обчислюється кумулятивно за попередні роки, може змінюватись кожного року.

Отже, зазначення конкретної величини кумулятивного коефіцієнту індексації грошової оцінки, яка є дійсною на певний рік, не буде мати обов`язком для орендаря обчислювати орендну плату протягом наступних років з урахуванням саме цієї величини, оскільки він має враховувати такі коефіцієнти за усі попередні роки.

При цьому, сама нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не змінилась, змінюється по суті саме база нарахування орендної плати, залежно від встановлення коефіцієнтів індексації.

Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, у разі ухвалення рішення про внесення відповідних змін до п. 4, 9 Договору оренди у 2023 році, визначений позивачем розмір нормативної грошової оцінки не буде враховувати коефіцієнт індексації за 2022 рік (який наразі становить 1,15), а відтак і не відповідати реальній базі нарахування орендної плати у 2023 році, у тому числі за необхідності задекларувати її відповідний розмір вже до 20 лютого цього року (ст. 285, 286.2 ПК України).

Разом з тим, обов`язок визначення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності з використанням проіндексованої нормативної грошової оцінки виникає у відповідача в силу приписів п. 289.1 статті 289 ПК України, що не потребує внесення змін до договору оренди в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Тобто незалежно від розміру НГО, зазначеної у договорі оренди, відповідач кожного року повинен нараховувати орендну плату, враховуючи коефіцієнти індексації НГО за попередні роки.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Таким чином, суд доходить висновку, що внесення змін до п. 4, 9 Договору оренди у запропонованій позивачем редакції не є ефективним способом захисту, оскільки жодним чином не вплине на дотримання інтересів позивача в частині визначення та отримання орендної плати у 2023 році у належному розмірі.

У свою чергу, у разі порушення відповідачем порядку нарахування і сплати орендної плати відповідно до положень ПК України у 2022 році, захист своїх інтересів повинен здійснюватись в інший встановлений законом спосіб.

За наведених обставин у їх сукупності суд вважає, що в цій частині позов задоволенню також не підлягає.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 06.03.2023.

Суддя В. В. Шморгун