Постанова

від 28.02.2023 по справі 916/876/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/876/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Богатиря К.В., Разюк Г.П.

секретар судового засідання Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокурора Бондаревський О.М.

від позивача Семака В.Ю.

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача -2 Костюченко С.Г.

від третьої особи 1 не з`явився

від третьої особи-2 Ігнатенко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) та Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від „28 жовтня 2021р., повний текст якого складено та підписано „08 листопада 2021р.

у справі № 916/876/20

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний)

до відповідачів Новобілярської селищної ради Лиманського району; Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «ТЕХАГРО»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінету Міністрів України; Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України

за участю: Одеської обласної прокуратури

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору,

головуючий суддя Рога Н.В.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 23.02.2023 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) (позивач, ДП "АМПУ") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Новобілярської селищної ради Лиманського району (відповідач-1, Селищна рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "ТЕХАГРО" (відповідач-2, ТОВ Компанія "ТЕХАГРО", Товариство) про визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 № 492-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" земельної ділянки в оренду строком на 49 років та надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області"; визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 від 17.05.2019, укладеного між Новобілярською селищною радою та ТОВ Компанією "ТЕХАГРО".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області законодавства при формуванні земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 та передачі останньої в оренду ТОВ Компанії ТЕХАГРО.

Позивач наполягав на тому, що вказана земельна ділянка входить до акваторії Аджалицького лиману, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007р. №1073 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013р. №406, яка, в свою чергу, надана у користування ДП АМПУ, входить до меж морського порту Південний та не може бути передана іншим суб`єктам господарювання, зокрема в оренду ТОВ Компанії ТЕХАГРО.

ДП «АМПУ» зауважував, що відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 в оренду ТОВ Компанії ТЕХАГРО йде всупереч з розробленою проектною документацією Реконструкція водних підходів, маневрових зон та операційних акваторій біля причалів з урахуванням перспективного вантажообігу морського порту Южний в м. Южне Одеської області - стадія ТЕО, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.09.2016р. №657-р.Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2020 (суддя Петренко Н.Д.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2021р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021р. та рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2020р. у справі №916/876/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

У своїй постанові Верховним Судом зазначено, що суди обох інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області діяла у межах наданих їй повноважень, передаючи в оренду земельну ділянку, розташовану під Аджалицьким лиманом, посилаючись при цьому виключно на дотримання сільською радою норм земельного законодавства.

Також, Верховний Суд звернув увагу на те, що відмовляючи в позові про скасування рішення селищної ради щодо передачі в оренду земельної ділянки під акваторією порту, суди виходили з того, що наявність чинного і ніким не оспореного рішення ради про віднесення земельної ділянки під акваторією лиману, тобто порту, до меж селища є достатньою підставою для набуття радою повноважень щодо передачі такої земельної ділянки в оренду.

Судами не враховано, що такий висновок фактично може означати, що до комунальної власності перейшла не тільки земельна ділянка, але і розташована над нею частина об`єкта водного фонду, яка належить до акваторії морського порту, оскільки в силу приписів ст. 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах, також на водні об`єкти, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Між тим, як встановлено судами і достеменно підтверджується наявними матеріалами справи, право користування акваторією морського порту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073 належить позивачу, а виключне право розпорядження таким об`єктом - Кабінету Міністрів України, тому судами зроблено помилковий висновок про недоведеність порушеного права позивача з огляду лише на неоформлення ним речового права користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку, та передчасний висновок про те, що розпорядження Новобілярською селищною радою землею комунальної власності шляхом передання її в оренду ТОВ "ТЕХАГРО" відбулось в межах наявних у неї повноважень.

Верховним Судом зазначено, що під час нового розгляду суду необхідно належним чином дослідити питання наявності або відсутності у сільської ради повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 в оренду з урахуванням законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, ст. 122 Земельного кодексу України у взаємозв`язку зі ст. 15 Водного кодексу України, та зробити вичерпний висновок щодо того, чи знаходиться земельна ділянка під акваторією порту, чи можливим є передача цієї земельної ділянки в оренду з дотриманням чинного на час такої передачі законодавства, чи порушено відповідачами право позивача на користування акваторією морського порту і чи здатний обраний позивачем спосіб ефективно захистити порушене право з урахуванням встановлених обставин чинності рішень сільської ради, на підставі яких право комунальної власності на цю земельну ділянку зареєстровано за територіальною громадою Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.10.2021 року (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) до Новобілярської селищної ради Лиманського району та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «ТЕХАГРО» про визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 26.04.2019р. №492-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ компанії «ТЕХАГРО» земельної ділянки в оренду строком на 49 років та надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області»; визнання недійсним на майбутнє Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 від 17.05.2019р., укладеного між Новобілярською селищною радою з ТОВ Компанія «ТЕХАГРО» відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Новобілярської селищної ради, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування земельною ділянкою, а отже, потребуватиме додаткових засобів захисту.

Крім того зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання договору оренди земельної ділянки недійсним без заявлення вимоги про повернення майна є неналежним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.10.2021 у справі №916/876/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням та невірним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 15, 21,202,203,215,216,393 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 20 ГК України, невідповідністю висновків суду обставинам справи та судом не враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17 та від 14.07.2020 у справі №487/10132/14-ц.

Крім того, прокурор звернув увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції за наслідками розгляду справи встановлено порушення права позивача з боку Новобілярської сільради та ТОВ Компанії «Техагро» під час винесення спірного рішення сесії та укладання на його підставі договору оренди спільної земельної ділянки.

При цьому судом не враховано, що вказане рішення Новобілярської сільради реалізовано шляхом реєстрації права комунальної власності та укладання договору оренди земельної ділянки щодо якого заявлена вимога про визнання його недійсним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від „28 жовтня 2021р. у справі № 916/876/20; призначено розгляд апеляційної скарги Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури до розгляду на 02 лютого 2022року о 14:00 год.

Також, з рішенням суду першої інстанції не погодилось Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Південний) та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Одеської області від 28.10.2021р. у справі №916/876/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) (позивач, ДП "АМПУ") до Новобілярської селищної ради Лиманського району та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "ТЕХАГРО" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 від 17.05.2019, укладеного між Новобілярською селищною радою та ТОВ Компанією "ТЕХАГРО" та у цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 28.10.2021 у справі №916/876/20 залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що результатом перегляду даної справи судом касаційної інстанції зроблено вичерпний перелік питань, які потрібно дослідити під час нового розгляду даної справи:

- наявності або відсутності у сільської ради повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 в оренду з урахуванням законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зокрема ст.122 Земельного кодексу України;

- зробити вичерпний висновок щодо того, чи знаходиться земельна ділянка під акваторією порту;

- чи можливим є передача цієї земельної ділянки в оренду з дотриманням чинного на час такої передачі законодавства;

- чи порушено відповідачами право позивача на користування акваторією морського порту;

- чи здатний обраний позивачем спосіб ефективно захистити порушене право з урахуванням встановлених обставин чинності рішень сільської ради, на підставі яких право комунальної власності на цю земельну ділянку зареєстровано за територіальною громадою Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області.

Скаржник наголошує, що господарським судом Одеської області при повторному розгляді справи не досліджено жодного із вище перелічених питань, а здійснено вибіркові висновки та власне трактування обставин справи.

Крім того, апелянт зазначив, що судом не були досліджені обставини, які викладені в письмових поясненнях на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 06.07.2021 щодо підтвердження того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 знаходиться під акваторією порту та докази порушення відповідачами права позивача на користування акваторією морського порту, що свідчить про неповне дослідження обставин справи.

Скаржник вказує, що укладання спірного договору позбавляло позивача права на належне оформлення речового права на користування спірною земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку, а також права на безпечне та безперешкодне користування гідротехнічними спорудами причалу №38 та операційною акваторією причалу №38, що є беззаперечним порушенням прав Державного підприємства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) на рішення на рішення Господарського суду Одеської області від „28 жовтня 2021р. у справі № 916/876/20; об`єднано розгляд апеляційних скарг Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) на рішення Господарського суду Одеської області від „28 жовтня 2021р. у справі №916/876/20 в одне апеляційне провадження; призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на 02 лютого 2022 року о 14:00 год.

28.12.2021р. від ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури, в якому відповідач-2 не погоджується з доводами останньої та просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

27.01.2022 від представника Міністерства інфраструктури України Ігнатенко Т.Б. надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (e-mail ihnatenko@mtu.gov.ua).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 заяву представника Міністерства інфраструктури України Ігнатенко Т.Б. про проведення судового засідання, призначеного на 02 лютого 2022р. о 14:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 продовжено строк розгляду справи №916/876/20 на термін, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов`язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання. Повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційних скарг у справі №916/876/20 Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) та Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури відбудеться 24 березня 2022 року о 12:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 рекомендовано учасникам справи утриматися від відвідування суду. Свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з урахуванням рекомендацій Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, опублікованих 04 березня 2022 року на веб-сайті Верховного Суду за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261727/, та наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного часу №6-ОД від 28.02.2022, опублікованих 01 березня 2022 року на веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду за посиланням: https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1260585/. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Повідомлено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

24.03.2022 від представника Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України надійшло клопотання про перенесення судового засідання по справі №916/876/20 на іншу дату.

24.03.2022 від представника Міністерства інфраструктури надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи №916/876/20 до закінчення строку дії воєнного стану в Україні.

24.03.2022 від представника ТОВ Компанії «ТЕХАГРО» адвоката С. Костюченко надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №916/876/20 та призначення до розгляду у судовому засіданні після закінчення воєнного стану.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 року повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/876/20 відбудеться 07.07.2022 о 14:30год.

15.06.2022 від представника Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (e-mail Volodymyr.Semaka@pf.uspa.gov.ua).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 клопотання представника Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України В.Ю. Самака про проведення судового засідання, призначеного на 07 липня 2022р. о 14:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 розгляд апеляційних скарг Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) та Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури відкладено на 08.09.2022 о 14:15. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 розгляд апеляційних скарг Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) та Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури відкладено на 08.09.2022 о 14:15. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

07.09.2022 від представника ТОВ Компанії «ТЕХАРГО» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із хворобою.

Судове засідання, призначене на 08.09.2022р. не відбулось, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Колоколова С.І. з 08.09.2022 по 13.09.2022 у відпустці ( Наказ в.о. Голови суду від 08.09.2022 №251-в).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/876/20 відбудеться 22 грудня 2022 року о 14:00 год.; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

14.12.2022 від третьої особи-2 надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів, що підтверджують перейменування Міністерства інфраструктури України на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Як вбачається з доданих заявником доказів, постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2022 р. № 1343 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство інфраструктури перейменоване на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України; відомості щодо зміни найменування внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну найменування третьої особи-2 з Міністерства інфраструктури України на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/876/20 відбудеться 07 лютого 2023 року о 10:00 год.

27.01.2023 від представника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (e-mail o.shevchenko@mtu.gov.ua).

07.02.2023 від Одеської обласної прокуратури надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю прокурора в іншому судовому процесі.

07.02.2023 від представника ТОВ Компанії «ТЕХАГРО» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зверненням до медичного закладу.

Судове засідання в режимі відеоконференції 07.02.2023 не відбулось у зв`язку з технічними проблемами.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/876/20 відбудеться 28 лютого 2023 року о 10:00 год.; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

У судовому засіданні в режимі відеоконференції 28.02.2023 року представники скаржників доводи власних апеляційних скарг підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача-2 заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Представники відповідача-1, третьої особи-1 в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 №291-VІІ затверджено Генеральний план смт. Нові Біляри, поєднаний з планом зонування смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області, згідно з яким межі смт. Нові Біляри збільшено з 107.9943 га до 1291,9300 га. Також рішенням № 91-VІІ було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області відповідно до генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області; доручено виконавчому комітету Новобілярської селищної ради замовити в землевпорядній організації розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

Рішенням Лиманської районної ради Одеської області від №03.04.2018 №372-VІ затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри, яким встановлено межі селища загальною площею 1291,9300 га.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць №НВ-5106342312018 від 25.05.2018 на підставі рішення Лиманської районної ради Одеської області від №03.04.2018 №372-VII 25.05.2018 внесено відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць: смт. Нові Біляри площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці - 1291,9300 га.

Рішенням Новобілярської селищної ради від 21.12.2018 №442-VІІ ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,52 га в оренду строком на 49 років для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

На підставі вказаного рішення ТОВ Компанією "ТЕХАГРО" замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" 05.04.2019 земельну ділянку площею 2,5119 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289, форма власності комунальна).

Даним проектом землеустрою було передбачено зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки з земель водного фонду на землі промисловості, транспорту промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель J-12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту). Проект землеустрою було погоджено Державним агентством водних ресурсів України (висновок від 13.02.2019 №716/4/11-19), Відділом містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області (висновок від 08.02.2018 №144/01-21/136), також, отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації (висновок Держгеокадастру від 21.03.2019 №740-19).

В подальшому, рішенням сесії Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 №492-VІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" земельної ділянки площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) в оренду строком на 49 років для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту, та передано останню в оренду терміном на 49 років ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" зі зміною цільового призначення земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (цільове призначення згідно з КВЦПЗ - 12.02.), вид використання - для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.

17.05.2019 між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області (Орендодавець, відповідач-1) та ТОВ Компанією "ТЕХАГРО" (Орендар, відповідач-2) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області №492-VII від 26.04.2019 передав, а Орендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності, загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області. Згідно із розділом 3 договору, він укладений строком на 49 років.

Відповідно до Акта приймання-передачі земельної ділянки, Орендодавець надав, а Орендар прийняв в оренду строком на 49 років вказану земельну ділянку. 28.05.2019 право користування на підставі договору від 17.05.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи свої вимоги у даній справі, позивач, а згодом і прокурор, стверджували, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073 "Про межі акваторії морського порту Південний", державному підприємству Морський торговельний порт "Южний" надано у користування акваторію в межах згідно з додатком, у тому числі, Аджалицького лиману, за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання та доручено забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії, визначених у додатку. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 №1356-р "Про надання Державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний" у постійне користування земельної ділянки" державному підприємству Морський торгівельний порт Южний надано у постійне користування земельну ділянку, розташовану у межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману та доручено Одеській облдержадміністрації та Держкомзему забезпечити виконання цього розпорядження. Схемою меж акваторії морського порту Южний (Південний) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073, за доводами позивача, підтверджується розташування переданої ділянки саме в акваторії лиману.

Як свідчать встановлені обставини, причиною виникнення спору у даній справі стала незаконна, на думку позивача, передача в оренду земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктом водного фонду, а саме, під акваторією лиману, що в свою чергу є частиною акваторії порту, яка надана в користування позивачу, та яка не може бути передана в оренду згідно з приписами чинного законодавства.

Відмовляючи в задоволені позові, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Новобілярської селищної ради, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування земельною ділянкою, а отже, потребуватиме додаткових засобів захисту.

Крім того зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання договору оренди земельної ділянки недійсним без заявлення вимоги про повернення майна є неналежним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Відповідно до загальних засад господарського судочинства спором є юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок порушення, невизнання охоронюваних законом прав та інтересів. При цьому, одним із способів вирішення такого спору є звернення до суду з відповідним позовом.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про:

визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 № 492-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" земельної ділянки в оренду строком на 49 років та надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області";

визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 від 17.05.2019, укладеного між Новобілярською селищною радою та ТОВ Компанією "ТЕХАГРО".

Скасовуючи судові рішення у справі № 916/876/20 та направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, Верховний Суд наголосив на необхідності вирішення питання щодо наявності або відсутності у сільської ради повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 в оренду з урахуванням законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, ст. 122 Земельного кодексу України у взаємозв`язку зі ст. 15 Водного кодексу України, та зробити вичерпний висновок щодо того, чи знаходиться земельна ділянка під акваторією порту, чи можливим є передача цієї земельної ділянки в оренду з дотриманням чинного на час такої передачі законодавства, чи порушено відповідачами право позивача на користування акваторією морського порту і чи здатний обраний позивачем спосіб ефективно захистити порушене право з урахуванням встановлених обставин чинності рішень сільської ради, на підставі яких право комунальної власності на цю земельну ділянку зареєстровано за територіальною громадою Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області.

В ході розгляду справи №916/876/20 судом встановлено, що:

межі смт. Нові Біляри встановлені рішенням Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018р. №372-VІ, відомості про межі смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області було внесено до Державного земельного кадастру - 25.05.2018;

спірна земельна ділянка кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289 передана в оренду ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт. Нові Біляри;

проектом землеустрою було передбачено зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки з земель водного фонду на землі промисловості, транспорту промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель J-12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту);

В свою чергу, право користування акваторією морського порту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007р. №1073 належить позивачу, а виключне право розпорядження таким об`єктом, в силу п.п. 2, 6 ч.1 ст. 1, ч.ч. 1-3 ст. 8 Закону України "Про морські порти України", ст. ст. 10, 14 Водного кодексу, Кабінету Міністрів України.

Відсутність доказів визначення меж земельної ділянки, переданої в тимчасове користування позивачу, не є тотожнім відсутності доказів визначення меж частини водного об`єкта, який входить до акваторії порту, що свідчить про наявність порушеного права позивача.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та (або) є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див., наприклад, постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 71)).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 по справі № 925/642/19 (щодо ефективності способу захисту) сформовано наступний правовий висновок:

"Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Уманської міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Родниківської сільської ради про визнання незаконним та скасування спірного рішення Уманської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав"».

У світлі наведеного задоволення вимог про визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 № 492-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" земельної ділянки в оренду строком на 49 років та надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області", яке вичерпало дію фактичним виконанням внаслідок укладання відповідного договору, не відновлює права позивача у справі.

Щодо вимог про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 від 17.05.2019, укладеного між Новобілярською селищною радою та ТОВ Компанією "ТЕХАГРО", колегією суддів враховується, що Верховний Суд у постанові від 14.06.2021 у даній справі, акцентував увагу на врахуванні правового висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, згідно з яким особа, що звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).

В ході судового розгляду судом, на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що спірна земельна ділянка, стосовно якої приймалися оспорювані рішення та укладався оспорюваний договір оренди, з одного боку, є комунальною власністю територіальної громади смт Нові Біляри, а з іншого боку, відноситься до земель водного фонду - Аджалицького лиману як складової частини внутрішніх морських вод.

При цьому, рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області», на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав територіальної громади та визначено статус земель, за рахунок яких сформовано спірну земельну ділянку, як землі комунальної власності, так само як і сама державна реєстрація є чинними та у встановленому законом порядку ніким не оспорені.

Крім того, з поданих відповідачем доказів додатково вбачається, що станом на момент розгляду справи договір оренди землі від 17.05.2019 на підставі рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 700-VIII від 30.09.2021 та угоди від 08.10.2021 - розірвано, земельну ділянку повернуто Южненській міській раді Одеського району Одеської області.

Отже, спірна земельна ділянка загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) і надалі зберігає статус комунальної і на теперішній час перебуває у віданні Южненській міській раді Одеського району Одеської області.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту, адже без вирішення у встановленому законом порядку правової долі речового права на земельну ділянку, повернення цієї земельної ділянки власнику / користувачу не буде ефективним захистом прав та інтересів останнього.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 ГПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки не відновить його порушених прав, а правильним захистом буде саме подання віндикаційного позову - спеціальний спосіб захисту, прямо передбачений для спірних правовідносин чинним законодавством.

Такі висновки суду узгоджуються, зокрема, із вказівками Верховного Суду, які викладені в постанові від 14.06.2021 у даній справі, які, в силу вимог ст. 316 ГПК України, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За таких обставин, перевіривши відповідно до ст. 270 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального права, що регулює спірні правовідносини, врахував положення ст. ст. 76-79 ГПК України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянтів про порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального права при прийнятті рішення від 28.10.2021р. не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційні скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) та Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 28.10.2021 у справі №916/876/20 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

06.03.2023р.

Головуючий суддяС.І. Колоколов

СуддяК.В. Богатир

СуддяГ.П. Разюк