Рішення

від 30.01.2023 по справі 156/701/22

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/701/22

Провадження № 2/156/14/23

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року смт. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участю секретаря - Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Адамович Надія Євгеніївна до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Павлівської сільської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 року ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Адамович Н.Є. звернулася до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Павлівської сільської ради про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 22.11.2022 року провадження у справі відкрито, справу призначено до підготовчого засідання (а.с. 23).

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 06.12.2022 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 30).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 , перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Печихвости Горохівського району Волинської області. Від спільного подружнього життя в них народилося четверо дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На даний час їхні спільні з відповідачем доньки - повнолітні. Неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 потребує додаткового піклування, оскільки від народження отримав гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи внаслідок чого має діагноз дитячий церебральний параліч. Фактично від народження дитини незважаючи на обов`язки покладені на відповідача законом, останній зник з життя дитини. За усі ці роки відповідач жодного разу не бачив сина, не допомагав ні матеріально, ні фізично, ні морально. В період з 2006 по 2021 він неодноразово перебував в місцях позбавлення волі за кримінальні покарання. В періоди коли відповідач перебував на волі він жодного разу не поцікавився життям дітей. Всі питання щодо виховання, лікування, розвитку дітей вирішувались та вирішуються позивачкою самостійно. Неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на повному утриманні та вихованні позивача. Позивач вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є єдиним дієвим захистом його прав на піклування та на належні умови проживання, виховання та лікування дитини.

Представниця позивача Адамович Н.А. , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, для участі в судовому засіданні не прибула, просить справу розглянути без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала повністю, про що суду надала відповідну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, для участі в судовому засіданні не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Третю особу - Орган опіки та піклування Павлівської сільської ради було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом; третьою особою не направлено свого представника для участі в судовому засіданні, надано заяву про розгляд справи без участі представника, заперечень проти задоволення позову третьою особою висловлено не було.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.11.2010 року Завидівською сільською радою Іваничівського району Волинської області, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с. 7).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 02.11.2022 позивач ОСОБА_1 разом із своєю родиною мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовольні, син ОСОБА_2 має окрему кімнату, спальне місце, забезпечений всім необхідним. В житловому будинку просторно, чисто та охайно (а.с. 11).

Відповідно до інформаційної довідки № 82/04, виданої 17.10.2022 директором Павлівського ліцею Павлівської сільської ради Волинської області позивач ОСОБА_1 опікується сином - ОСОБА_2 , цікавиться успіхами дитини, допомагає в навчанні, батько дитини участі в навчанні дитини не приймає.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , не піклується про стан здоров`я сина ОСОБА_2 , не приймає участі в його вихованні, не надає матеріальної допомоги на його утримання (а.с. 12,14,15).

Стаття 150 Сімейного Кодексу України встановлює обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини та передбачає, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.

Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя (не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти). Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Разом з тим, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Отже, зважаючи на той факт, що відповідач фактично не бере участі у вихованні дитини, не надає допомоги на його утримання, суд приходить до висновку про його ухилення від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

При цьому суд виходить з вимог ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач в судове засідання не прибув, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надали належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні такої категорії справ про позбавлення батьківських прав Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Савіни проти України» (CASE OF SAVINY v. UKRAINE, заява № 39948/06, від 18.12.2008 року, пп.47-51) в черговий раз зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (п. 47 вказаного рішення Суду)

Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей п. 2 ст. 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає ст.8 Конвенції (п. 48 згаданого рішення Суду).

Суди повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (п.49 наведеного рішення Суду).

Потрібно з`ясовувати наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (п.50 вказаного рішення Суду).

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання. Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (п. 51 згаданого рішення Суду).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Позивачкою при зверненні до суду з вказаним позовом був сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн., понесення відповідних витрат підтверджується належними доказами, а саме: квитанцією про сплату судового збору.

За таких обставин з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 992,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 150, 155, 164, 165, 166 СК України, ст. 7, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Адамович Надія Євгеніївна до ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено протягом 09.02.2023.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: Адамович Надія Євгеніївна , юридична адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - в матеріалах справи відсутній, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Орган опіки та піклування Павлівської сільської ради, код ЄДРПОУ 04333342, юридична адреса: вул. Незалежності, 27Б, с. Павлівка, Володимирський район, Волинська область.

Суддя - І. М. Бахаєв