Рішення

від 01.03.2023 по справі 755/5852/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/5852/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря судових засідань - Бовкун М.В.,

представника позивача - Ніколенка Є.А. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Палагута Лариса Олександрівна, про визнання недійсним заповіту, -

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року позивач ОСОБА_3 , через адвоката Ніколенка Євгена Анатолійовича (а.с.39,40), звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійним.

Позивачем вказується, що відповідач ОСОБА_4 є її рідним братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін - ОСОБА_5 ,1938 року народження, що підтверджено свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 12 січня 2022 року, причиною смерті стала хронічна недостатність кровообігу, цереброваскулярна хвороба на гранті гіпертонії. Батько сторін проживав окремо за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві приватної власності.

Після смерті батька, ОСОБА_5 , позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак виявилось, що за життя померлий склав заповіт, посвідчений 13 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палагутою Л.О., відповідно до якого, ОСОБА_5 заповів сину ОСОБА_4 6/7 часток вказаної квартири, а доньці ОСОБА_3 - 1/7 частку квартири.

Позивач вважає що заповіт, складений батьком, викликає сумніви щодо справжньої волі заповідача, відтак є вагомі підставі вважати, що заповіт складено без розуміння значення своїх дій, заповідач не міг керувати свої діями під час складання заповіту.

Позивач посилається на те, що вона регулярно відвідувала батька, піклувалась про нього, купувала продукти, між були міцні та довірливі відносини. Відповідач привласнював пенсію батька, яка було розміром 15 000,00 грн., купуючи при цьому дешеві продукти. У позові вказується, що 27 березня 2017 року у батька стався інсульт, який мав негативні наслідки на його стан здоров`я: поведінка стала емоційно нестійкою, батько був слабкий та неуважний, забував елементарні побутові речі, у просторі орієнтувався важко, потребував постійної допомоги. Внаслідок перенесеного інсульту батько перебував на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні з 29 листопада до 14 грудня 2018 року та з 13 червня до 26 червня 2019 року. Відповідач забрав всю медичну документацію щодо перебування батька на лікуванні.

Позивачем зазначається, що вказані обставини свідчать про те, що, перебуваючи у нотаріуса на момент складання заповіту, батько не мав свідомого розуміння щодо часток його квартири, яку він заповів; не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними в час складання заповіту. Внаслідок чого позивач просить суд визнати недійним заповіт, складений від імені померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , посвідчений 12 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палагутаю Л.О., зареєстрований у реєстрі за № 614, оскільки волевиявлення спадкодавця не відповідало його внутрішній волі та не було вільним. Судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с.44-46).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року, постановленою усно у підготовчому судовому засіданні, задоволені взаємні клопотання представників позивача та відповідача про виклик у судове засідання свідків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року задоволено клопотання представника позивачки - Ніколенка Є.А. , витребувано медичну документацію у Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3», Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 11» та у Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 Дніпровського району м. Києва» щодо померлого ОСОБА_5 . Витребувано у відповідача ОСОБА_4 медичку картку, довідку про причини смерті ОСОБА_5 . Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Палагути Л.О. копію матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 (а.с.92-95).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року, постановленою усно у підготовчому судовому засіданні, закрито підготовче судове засідання, здійснено перехід до судового розгляду справи по суті.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва 09 листопада 2022 року задоволено клопотання представника позивачки - Ніколенка Є.А. , призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Державній установі «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторінгу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України», зупинено провадження у справі до отримання висновку судової експертизи (а.с.214-217).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва суду від 16 лютого 2022 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду (а.с.225).

За матеріалами справи представник відповідача ОСОБА_6 (ордер а.с.72,73), ознайомившись з матеріалами справи, 02 вересня 2022 року, отримав копію позовної заяви і ухвалу (а.с.74).

20 вересня 2022 року від представника відповідача - ОСОБА_2 (ордер, договір а.с.84,85) надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог, просить у задоволенні позову відмовити (а.с.107-112).

У відзиві на позов зазначається, що посилання позивача на погіршення здоров`я батька, які б могли вплинути на його несприйняття або нерозуміння своїх дій при укладанні заповіту, є безпідставними. Оскільки, як вбачається з оскаржуваного заповіту, дієздатність заповідача була перевірена приватним нотаріусом, як то вимагає закон. Перенесений батьком інсульт, про який йдеться у позові, ніяким чином не впливам на усвідомлення та розуміння значення останнім своїх дій. Представником відповідача вказується, що фактично позивача не влаштовує та частка у майні, яка визначена у заповіті, проте, це не дає підстави вважати, що заповідач не усвідомлював значення своїх дій при укладанні заповіту.

29 вересня 2022 року від представника позивачки - Ніколенка Є.А. надійшла відповідь на відзив, в якій наголошується на хибному уявленні стороною відповідача стосовного того, що позивачка має намір у будь-який спосіб заволодіти майном померлого батька, а не на встановленні справедливості у питанні спадкування майна померлого батька; поділу майна між спадкоємцями законним та справедливим способом. У відповіді зазначається, що посилання у відзиві на позов на те, що позивачку не влаштовує частка у спадковому майні, базується лише на припущеннях. Спір виник з підстав, що спадкодавець в момент укладання заповіту не усвідомлював значення своїх дій і не міг ними керувати, що має бути підтверджено або спростовано висновком посмертної судово-психіатричної експертизи. Зазначається, що відповідач отримував пенсію батька (а.с.124-127).

В запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву представниками відповідача - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , що надійшли до суду 04 жовтня 2022 року, спростовується отримання відповідачем пенсії батька ОСОБА_5 , оскільки прямої вказівки у довіреності, яку було видано останнім на ім`я відповідача, не містилось таких повноважень. Зазначається у запереченнях інше майно, яке не є предметом заповіту (а.с.132-134).

Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Палагута Л.О. просить розглянути справу у її відсутність, надавши свої пояснення. У поясненнях зазначається, що ОСОБА_5 особисто звернувся до нотаріуса з питання посвідчення заповіту. Під час посвідчення правочину (заповіту) визначено обсяг цивільної дієздатності особи за паспортом громадянина України, іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності. ОСОБА_5 було роз`яснено наслідки складання заповіту, що його можна у бідь-який час скасувати, заповіт вступає в силу тільки після смерті. Заповіт заповідачем було прочитано в голос, з`ясовано всі виниклі питання, особисто ним підписано заповіт. В процесі спілкування адекватно відповідав на питання, встановлено дійсні наміри заповідача, будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності у приватного нотаріуса не виникло. (а.с.57,58).

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали обставини викладені в позовній заяві, інших заявах по суті, просили задовольнити позовні вимоги. Додатково позивач зазначила, що питання щодо квартири виникло ще до смерті батьків; батько казав, щоб позивач не хвилювалась, батьки все зроблять, але померла мати сторін, що дуже негативно вплинуло як на фізичний так і на психологічний стан батька, внаслідок чого він стан багато забувати. Батько страждав на гіпертонічну хворобу, у 2017 році у нього стався інсульт. Позивач була поруч із батьком коли він перебував у лікарні, після його повернення до дому, а він проживав сам, двічі на тиждень навідувала його разом із своїм чоловіком; вдома у батька готувала йому їжу, прасувала, прибирала. Перший рік після інсульту батько сам виходив на прогулянки, потім його фізичний стан погіршився, він багато забував, після чого позивач вже супроводжувала батька на вулиці. За життя батько сторін був порядною, спокійною людиною, проте після інсульту він став невпевненим, забував про смерть своєї дружини, постійно питав про неї. Після перенесеного інсульту батько прожив 4,5 роки, перший рік після інсульту ще з ним можна було звичайно розмовляти, проте згодом спілкування з батьком стало утрудненим, йому було тяжко підбирати слова, здебільш він слухав, міг сидіти дивитись в одну точку, батько забув своїх онуків - дітей позивача. Внаслідок часткової втрати пам`яті, на думку позивача, він міг і неправильно вказати у приватного нотаріуса її прізвище, через що наявна помилка у прізвищі позивача у тексті заповіту.

Представник відповідача та відповідач у судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнали, просили відмовити у її задоволенні посилаючись на обставини, викладені у заявах по суті справи. Відповідач ОСОБА_4 пояснив, що після смерті матері батько був у пригніченому стані, почувався дуже одиноким, проте сплутаної свідомості у нього не було, свої онуків - дітей відповідача, батько пам`ятав. Відповідач водив батька до психолога, який повідомив, що мозок батька не може сприйняти смерть своєї дружини. Сестра відповідача - позивач по справі, повідомила його, що зможе приїздити до батька один раз на тиждень, тому він провідував батька в інші дні тижня. Коли приходив до батька, готував йому дієтичну їжу, виводив через день батька на вулицю, двічі на тиждень прибирав квартиру. Із батьком відповідач вільно розмовляв на побутові теми, грали у шахи. У вересні 2021 року батько попросив відвести його до приватного нотаріуса, у якого він склав заповіт. Пізніше, коли відповідач дізнався від батька про його зміст, батько йому пояснив, що оскільки його дочка ходить до нього один раз на тиждень, то батько заповів їй 1/7 частку квартири, та оскільки син приїжджає шість разів на тиждень - син успадкує 6/7 часток квартири.

У судовому засіданні за клопотанням сторін були допитані свідки.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_7 - онук померлого ОСОБА_5 та син позивача ОСОБА_3 пояснив, що після інсульту його дідусь погано себе почував, у нього був поганий зір, він почав всіх забувати. Свідок навідував дідуся на свята та, по можливості, десь раз на місяць. Коли був у дідуся, останній часто плакав коли пригадував, що його дружина померла, потім забував, що онук був у нього. Мати свідка - позивач по справі приїздила до дідуся двічі на тиждень, коли її стан здоров`я погіршився - була у батька один раз на тиждень

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що є двоюрідною сестрою позивача, проживає у місті Чернігів. У кінці листопада 2019 року приїхала разом зі своєю матір`ю до ОСОБА_5 , під час зустрічі ОСОБА_5 свідка спочатку не впізнав, був у дуже пригніченому стані, постійно плакав, пригадуючи свою померлу дружину. Інший раз коли вона приїхала до ОСОБА_5 (у жовтні 2021 року), він вже не впізнав матір свідка, майже не спілкувався, розмову підтримувати йому було складно. Зі слів своєї матері свідку було відомо, що позивач постійно піклується про батька, приїздить до дому двічі на тиждень, де готує та прибирає.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що він є сусідом померлого ОСОБА_5 , з яким вони підтримували сусідські стосунки, бачились 3 - 4 рази на місяць, здебільш спілкувались у коридорі. ОСОБА_5 міг спитати як родина свідка, сам розказував, що після смерті дружини пробував пожити у сина, проте вирішив повернутись до власного дому, до якого звик. У спілкуванні був спокійним, доброзичливим, на всі питання свідка померлий відповідав нормально, як звичайна людина. Свідок бачив як сусід сам гуляв у парку, до сусіда приїздили родичі, бачив по суботам доньку ОСОБА_5 . Останній раз бачив сусіда у листопаді 2021 року, ОСОБА_5 похудав, при спілкуванні просив говорити голосніше, адже погано чув, говорив повільно. ОСОБА_5 казав свідку, що їжу йому возять, за допомогою до свідка сусід звертався дуже рідко, наприклад коли були проблеми зі світлом.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_10 показав, що він займається ремонтом техніки, весною 2020 року відповідач попросив свідка приїхати до свого батька щоб відремонтувати холодильник. Перший раз свідок приїхав на діагностику, другий раз приїхав через 3 - 4 дні вже безпосередньо для ремонту. ОСОБА_5 під час другого відвідування майстра впізнав його. Свідок пояснив, що зазвичай він ставить клієнтам декілька питань щодо техніки, на всі питання, які свідок задавав ОСОБА_5 , він отримував чіткі адекватні відповіді. ОСОБА_5 особисто провів свідка на кухню, де все було охайно прибрано. Спілкувались вони лише на тему ремонту, при свідкові ОСОБА_5 разом із сином звільнювали холодильник для ремонту.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 948 від 12 січня 2022 року Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Мінюсту України (м. Київ) (а.с.19).

Згідно довідки про причину смерті від 12 січня 2022 року, причиною смерті ОСОБА_5 стала хронічна недостатність кровообігу цереброваскулярна хвороба на ґрунті гіпертонії (а.с.200).

За життя, 13 вересня 2021 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палагутою Ларисою Олександрівною, зареєстровано в реєстрі № 614 (а.с.20).

За змістом вказаного заповіту, ОСОБА_5 заповів сину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 6/7 часток, доньці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1/7 частку належної ОСОБА_5 кв. АДРЕСА_2 . Заповіт складений та записаний приватним нотаріусом зі слів ОСОБА_5 . На прохання заповідача та з його слів цей заповіт у відповідності із ч.2 ст.1248 Цивільного Кодексу України складено нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. На заповіті міститься відмітка ОСОБА_5 про те, що заповіт ним прочитано вголос і власноручно підписано. У заповіті вказано, що особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Заповіт за номером в реєстрі 614, складений 13 вересня 2021 року, внесено до Спадкового реєстру 13 вересня 2021 о 13:06, як то вбачається з витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі (а.с.21).

Із наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палагутою Л.О., копії спадкової справи № 15/2022 (почато 23 травня 2022 року) щодо майна померлого ОСОБА_5 , вбачається, що він був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 06 березня 1996 року, договір зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації за № 18-531 (копія спадкової справи а.с.181-196).

23 травня 2022 року із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Палагути Л.О. звернулась позивачка, за паспортом ОСОБА_3 (а.с.183).

23 травня 2022 року із заявами про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Палагути Л.О. звернулись позивачка, за паспортом (а.с.194) ОСОБА_3 (а.с.183) і відповідач ОСОБА_4 (а.с.190).

Позивач ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_3 ), після реєстрації шлюбу 06 вересня 1980 року змінила прізвище, згідно свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.18).

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, посилається на те, що батько в момент складання оспорюваного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно до положень ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом ст.ст. 1218, 1220, 1221 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ст. 1236 ЦК України).

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ст. 1257 ЦК України).

За статтею 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено у п. п. 7,8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15,16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила цієї статті поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України суду слід встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі, тому вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину робиться перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт щодо вказаної вище належної йому квартири на ім`я своїх дітей, визначивши їх частки у майні.

Згідно вимог ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

За змістом ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Як вбачається із оспорнюваного заповіту, приватним нотаріусом при його складанні було дотримано вимоги чинного законодавства.

Ухвалою суду від 09 листопада 2022 року призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручалось Державній установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторінгу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України».

За змістом висновку судово-психіатричної експертизи № 55 від 18 січня 2023 року (п.23), на момент складання заповіту 13 вересня 2021 року ОСОБА_5 виявляв ознаки органічного ураження головного мозку, поєднаного (судинно-дисметаболічного) гензу з інтелектуально-мнестичним зниженням (F 07.9 за МКХ-10) та за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними (а.с. 239).

Поряд з цим, ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи всі наявні докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки будь-яких доказів того, що померлий не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними в момент вчинення оспорюваних правочинів суду не були надані.

Відповідно до постанов Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28 вересня 2016 року, №36-9цс12 від 29 лютого 2012 року, №6-9цс12 від 29 лютого 2012 року підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У суду немає підстав вважати, що наданий висновок посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_5 не відповідає вимогам закону та така експертиза була проведена з порушенням встановлених норм. Надана на ухвалу суду медична документація була об`єктом дослідження під час проведення судової експертизи та їй надана відповідна оцінка.

Стосовно доказів, наданих сторонами - показів свідків, суд приходить до того, що покази свідків як сторони позивача, так і сторони відповідача, щодо психічного стану ОСОБА_5 судом не приймаються до уваги як належні та допустимі докази.

Надаючи оцінку таким показам суд зазначає, що показання свідків не стосується саме часу складання та посвідчення оспорюваного правочину. При цьому, особи які безпосередньо були присутні при вчиненні відповідної процесуальної дії стверджують, що ОСОБА_5 знаходився в адекватному стані.

Поряд із цим суд також дійшов висновку, що покази свідків, які не є профільними спеціалістами в галузі психіатрії, про незадовільний психічний стан здоров`я заповідача, не можуть бути підставою для обґрунтованого висновку про неусвідомлення заповідачем значення своїх дій та/або неможливості керувати ними під час вчинення спірного правочину.

Судом враховуються пояснення нотаріуса Київського міського нотаріального округу Палагути Л.О., яка посвідчувала спірний заповіт, мала розмову з ОСОБА_5 , впевнилася в тому, що заповіт ОСОБА_5 складає, маючи на це волю, розуміючи, що робить.

Разом з тим, надані стороною позивача фотознімки судом не враховуються, оскільки вони не містять ніякої інформації, що стосується предмету спору.

Отже, жодного належного, достовірного, допустимого доказу того, що спірний заповіт ОСОБА_5 був складений всупереч його волі, бажанню, що він перебував в такому стані, що не розумів значення своїх дій під час складання заповіту та/або не міг керувати ними, судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 207, 215, 225, 1216-1218, 1220-1223, 1233-1236, 1247, 1248, 1253, 1257, 1258, 1261 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Палагута Лариса Олександрівна, про визнання недійсним заповіту - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Палагута Лариса Олександрівна, адреса: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено 06 березня 2023 року.

Суддя А.В. Слободянюк