Постанова

від 16.10.2007 по справі 36/340-16/79

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.10.2007                                                                                          

№ 36/340-16/79

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:           Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_2- адвокат,

від відповідача - Осадчук О.Б. -

юрист,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Княжий

торгівельний майдан"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

24.04.2007

 у справі № 36/340-16/79  

 за позовом                               Суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 до                                                   Товариство

з обмеженою відповідальністю "Княжий торгівельний майдан"

 про                                                 

стягнення 28 621,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від

24.04.2007 у справі № 36/340-16/79 позов задоволений повністю. Стягнуто з

Товариства з обмеженою відповідальністю “Княжий торгівельний майдан” (далі

-відповідач) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1(далі -позивач)  28621,25 грн.

безпідставно одержаних коштів, 286,21 грн. держмита та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним

рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його

скасувати з  підстав неповного з'ясування

обставин, що мають значення для справи, прийняти нове рішення, яким у

задоволенні позову відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що висновок

суду про безпідставне отримання відповідачем коштів від позивача є помилковим,

оскільки позивач фактично займав торгове місце та користувався послугами

торгівельного майданчика (надання торгового місця, прибирання території,

охорона, електроенергія, тощо)  та

щомісячно в добровільному порядку сплачував отримані послуги.

Позивач у відзиві на апеляційну

скаргу проти викладених в ній доводів заперечує, вважаючи рішення суду законним

та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення

суду -без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу,

матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив

наступне:

Як було з'ясовано судом першої

інстанції та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції,

31.03.03 між позивачем та відповідачем був підписаний договір №042, в пункті 1

якого зазначено, що відповідач надає позивачу торгове місце на торгівельному

майданчику для реалізації товарів або надання послуг. Пункт 4.1 договору

передбачає, що він вступає в силу з моменту підписання та діє до кінця

поточного року.

Однак, у вказаному договорі

сторонами не був визначені номер орендованого позивачем торгового місця, його

площа, а також розмір орендної плати.

В подальшому відповідач направив

позивачу для підписання проект договору від 23.01.04  №042, який позивачем не був підписаний з

підстав відсутності в ньому істотних умов.

Згідно ст. 153 Цивільного кодексу

УРСР, який діяв на той час, договір вважається укладеним, коли між сторонами

в  потрібній у належних випадках формі

досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які

визнані такими за  законом або необхідні

для договорів даного виду, а  також  всі 

ті  умови, щодо яких за заявою

однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Враховуючи, що у договорі від

31.03.03 № 042  сторони не визначили

предмет та ціну договору, тобто не досягли згоди щодо істотних його умов, суд

першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що такий договір є

неукладеним.

Встановивши факт відсутності між

сторонами договірних відносин, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими

доводи позивача про те, що кошти, сплачені відповідачу на протязі жовтня 2003

-березня 2005 років в загальній сумі 28 621,25 грн. набуті останнім

безпідставно та підлягають поверненню відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного

кодексу України.

З таким висновком колегія суддів

погодитись не може виходячи з такого.

Скасовуючи постанову Київського

апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. та рішення Господарського

суду м. Києва від 02.10.2006р. по даній справі та направляючи її на новий

розгляд в іншому складі суддів, Вищий господарський суд України, в своїй

постанові від 20.02.2007р., зазначив, що судами попередніх інстанції не

з'ясовано та не надано правову оцінку послугам, які дійсно були надані

відповідачем позивачу, за які останній сплатив 28 621,25 грн.

Виконуючи вказівку суду касаційної

інстанції, колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи фіскальні

чеки, якими позивач сплатив відповідачу 

28 621,25 грн., та надані виписки банку з особового рахунку відповідача

встановила наступне.

Відповідачем протягом спірного

періоду була проведена оплата за водопостачання та водовідведення,

електроенергію, ринковий збір, дезінсекцію та дератизацію, плату за землю для

потреб всього ринку, що підтверджується виписками банку за особовим рахунком

ТОВ «Княжий торгівельний майдан» (код ЄДРПОУ 31118017). 

Сплачені відповідачем кошти

розподілялись між особами, які займають торгівельні місця території на ринку, у

вигляді ринкового збору, як це передбачено пунктами 18 та 23 Правил торгівлі на

ринках, затв. спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської

інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової

адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та

сертифікації України від 26.02.2002р № 57/188/84/105.

З наявних в матеріалах справи

фіскальних чеків вбачається, що позивач сплатив відповідачу 28 621,25 грн.

ринкового збору, або, як зазначено в самих чеках, «за послуги торгівельного

майдану», так як з жовтня 2003р по березень 2005р. користувався такими

послугами, про що сам не заперечує.

Слід звернути увагу також на той

факт, що грошові кошти, в сумі 28 621,25грн. були сплачені позивачем

добровільно, без будь-яких заперечень.

Таким чином у суду відсутні

підстави вважати, що грошові кошти були перераховані позивачем відповідачу

безпідставно, оскільки позивач сплатив 28 621,25 грн. саме за користування

послугами, які були надані йому відповідачем по розташуванню на території ринку

кіоску позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач повинен був довести факт

безпідставного отримання відповідачем грошових коштів, одна він це не зробив,

більш того матеріали справи свідчать про те, що позивач користувався послугами

відповідача, за що і сплачував, нараховані відповідачем, суми.

Враховуючи вищевикладене, колегія

суддів приходить до висновку, що позивач не довів факту безпідставного

отримання відповідачем коштів, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких умов апеляційна скарга

підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям

нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 99, 101-105

Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю “Княжийторгівельний майдан” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду

міста Києва від 24.04.2007 у справі № 36/340-16/79 скасувати.

3. В позові відмовити.

4. Матеріали справи № 36/340-16/79

повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

 22.10.07 (відправлено)