Постанова

від 06.03.2023 по справі 120/8521/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8521/22

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

06 березня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Інтернешнл Контакт" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Інтернешнл Контакт" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Інтернешнл Контакт" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення від 30.09.2022 №6703/02-32-09-01/40757049 про застосування фінансових санкцій.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом відзначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечив та просив відмовити в їх задоволенні.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Фортуна Інтернешнл Контакт" (ТОВ "Фортуна Інтер Контакт") є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

10.08.2022 заступником начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, керуючись ст.20, 61, 62 на підставі п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами від 09.08.2022 №1042/02-32-09-03 видано наказ №2052к "Про проведення фактичної перевірки", відповідно до якого, зобов`язано провести фактичну перевірку ТОВ "Фортуна Інтернешнл Контакт", (ЄДРПОУ 40757049) за адресою місця здійснення діяльності: м. Вінниця, вул. Зулінського, 48, терміном 10 діб з 12.08.2022, період, що перевіряється з 01.01.2020.

За результатами перевірки ТОВ "Фортуна Інтернешнл Контакт", складено акт фактичної перевірки від 19.08.2022 №4982/02-32-09-04/40757049, від підпису та отримання якого керівництво підприємства відмовилось, тому працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області було складено акт відмови від підпису та отримання акта фактичної перевірки від 22.08.2022 №774/02-32-09-04/40757049. Примірники складених актів направлено поштою на юридичну адресу ТОВ "Фортуна Інтернешнл Контакт", та отримано останнім 13.09.2022.

Фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (із внесеними змінами та доповненнями), а саме ТОВ "Фортуна Інтернешнл Контакт" у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 здійснювало господарську діяльність із отримання, зберігання та використання дизельного пального в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів, без реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП СЕ); статті 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", а саме ТОВ "Фортуна Інтернешнл Контакт" у період з 03.07.2020 по 20.09.2021 здійснювало господарську діяльність із зберігання пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення від 30.09.2022 №6703/02-32-09-01/40757049, яким до ТОВ "Фортуна Інтернешнл Контакт" застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн.

Вважаючи спірне рішення протиправним та вказуючи, що фактична перевірка товариства була проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 30.09.2022 №6703/02-32-09-01/40757049 про застосування фінансових санкцій.

При цьому, судом першої інстанції відзначено, що перевірка позивача була проведена контролюючим органом за передбачених п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України підстав для її проведення, а відповідачем не було порушено вимог чинного податкового законодавства при проведенні такої перевірки та не допущено процедурних порушень її оформлення.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, підставою для скасування спірного рішення є порушення відповідачем процедурипроведення перевірки.

Судова колегія, надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної інстанції, відзначає наступне.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Положенням пункту 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття відповідного рішення контролюючим органом, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на відповідні дії.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків у зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Таким чином, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15) від 20 вересня 2019 року (справа №0340/1931/18) та від 04.11.2021 (справа № 640/11902/19).

Тобто, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття відповідного рішення. У такому випадку висновки Акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

При цьому, колегія суддів також враховує, що за правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020), "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".

У постанові від 22.09.2020 (справа №520/8836/18) Верховний Суд зазначив, що "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".

Як встановлено з матеріалів справи, як підставу для проведення фактичної перевірки позивача у наказі Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10.08.2022року "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Фортуна Інтер Контакт" №2052к зазначено п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області від 09.08.2022 №1042/02-32/09-03.

У постановах від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16), висновок у яких врахував суд першої інстанції у цій справі, Верховний Суд вказав, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Колегія суддів у цій справі погоджується з таким висновком і не вбачає підстав для відступу від нього.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК щодо визначення цієї підстави фактичної перевірки кореспондується з нормами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями).

Водночас, у постанові від 16.09.2021 у справі №120/1431/20-а, на яку посилається позивач в в апеляційній скарзі Верховний Суд відзначив про необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення (відповідно до підстав, визначених нормами цього підпункту).

Судова колегія вважає за необхідне відзначити, що наведена апелянтом постанова Верховного Суду не є такою, що суперечать позиції, викладеній у постановах від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16), висновок Верховного Суду в яких врахував суд першої інстанції. У вказаній позивачем постанові уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Аналогічна правова позицію висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 року у справі №500/1331/21.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки, однак, суд не звернув увагу, що в наказі від 10.08.2022 №2052к підстава проведення перевірки відповідно до вичерпного переліку підстав, з яких може проводитися фактична перевірка, встановленого нормами пункту 80.2 статті 80 ПК, не зазначена. Формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковите розуміння, що підставою перевірки є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки в наказі є також відсилання до Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Вказана правова позиція відзначена Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 року у справі №500/1331/21.

Відтак, доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Враховуючи викладене, відповідачем не дотримано вимог пункту 81.1 статті 81 ПК, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Стосовно посилання в наказі на доповідну записку, то слід звернути увагу на те, що внаслідок отримання відповідної інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю. В той же час, така інформація та фактичний контроль не може бути безмежним у часі її призначення та проведення.

Відтак, посилання на доповідну записку без зазначення конкретних фактів, що зумовили призначення фактичної перевірки позивача є необґрунтованим.

Крім того, доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпункту 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Отже, податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу.

Крім того, відсутня також і будь-яка інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки.

Судова колегія зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Водночас, принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

У відповідності до вимог ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини відповідачем не спростовані, жодних належних та достатніх доказів на спростування встановлених судом апеляційної інстанції обставин відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано та матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень податкового органу платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, колегія суддів вважає, що встановлені обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийняте оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій, є достатніми для висновку про його протиправність, а тому відсутня необхідність перевірки порушень позивачем вимог Податкового законодавства, як підстави для нарахування фінансової санкції.

Враховуючи факт встановлення судом апеляційної інстанції наявності порушення в діях відповідача норм Податкового законодавства в частині проведення фактичної перевірки, тому прийняте за її наслідком рішення від 30.09.2022 №6703/02-32-09-01/ НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Враховуючи, що за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем відповідно до платіжних доручень №613 від 18.10.2022 року, №615 від 21.10.2022 року та платіжного доручення від 20.01.2023 року сплачено судові збори в сумі 18750 грн., то за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень кошти, сплачені у відповідності до вищезазначених платіжних доручень, підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Інтернешнл Контакт" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Інтернешнл Контакт" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області від 30.09.2022 №6703/02-32-09-01/40757049 про застосування фінансових санкцій.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Інтернешнл Контакт" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області судові витрати на сплату судового збору у розмірі 18750 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень).

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.