Постанова

від 01.03.2023 по справі 380/5883/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5883/22 пров. № А/857/16541/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.

Сеника Р.П.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сидор Н.Т.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 15 год. 47 хв. 06 жовтня 2022 року, повне судове рішення складено 12 жовтня 2022 року, у справі №380/5883/22 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

01.04.2022 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: №13994-13 від 19.04.2017; №13992-13 від 19.04.2017; №13996-13 від 19.04.2017; №7737-13 від 20.02.2018; №7738-13 від 20.02.2018; №7739-13 від 20.02.2018; №1222739-2409-1319 від 05.08.2021; №1222738-2409-1319 від 05.08.2021; №1222737-2409-1319 від 05.08.2021; №1222736-2409-1319 від 05.08.2021.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду у справі №380/5883/22 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області: №1222739-2409-1319 від 05.08.2021; №1222738-2409-1319 від 05.08.2021; №1222737-2409-1319 від 05.08.2021; №1222736-2409-1319 від 05.08.2021 та поновлено строк звернення до адміністративного суду в цій частині позовних вимог.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області: №13994-13 від 19.04.2017; №13992-13 від 19.04.2017; №13996-13 від 19.04.2017; №7737-13 від 20.02.2018; №7738-13 від 20.02.2018; №7739-13 від 20.02.2018 позовну заяву залишено без розгляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 01.01.2020 до 17.03.2020 (період, за який позивачу нараховано податкове зобов`язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями) позивач на праві власності володів будівлями, які належать до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271). Суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджували б те, що спірні будівлі використовуються ним виключно через створені ним юридичні особи безпосередньо під час здійснення сільськогосподарського товаровиробництва та зазначив, що встановлена пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження, сам лише факт створення позивачем юридичних осіб, за відсутності доказів використання ним спірних будівель через створені юридичні особи у межах провадження сільськогосподарської діяльності, не є підставою для застосування передбаченої пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільги. Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення за податкові період 2020 року прийняті відповідачем в межах строку давності, визначеного пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення надіслано позивачу в березні 2022 року з пропуском строку встановленого п. 266.7.2. ст. 266 ПК України. Скаржник вказує, що такі податкові повідомлення-рішення не містять інформації про адресу місцезнаходження об`єктів нежитлової нерухомості, їх площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Скаржник зазначає, що у відповідача не було жодних правових підстав нараховувати позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2020 року, оскільки нерухоме майно, щодо якого винесено податкові повідомлення-рішення, вибуло з власності позивача та внесене до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «ЗАГАЇ».

Головне управління ДПС у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Позивач є власником нежитлової нерухомості на території Кам`янка-Бузького району Львівської області: - нежитлова будівля-пташник № 1, реєстраційний номер майна 17830248, адреса: АДРЕСА_1 : 1410,5; - нежитлова будівля-пташник № 5, реєстраційний номер майна 17830296, адреса: АДРЕСА_1 : 1869,6; - нежитлова будівля-пташник № 3, реєстраційний номер майна 17830328, адреса: АДРЕСА_1 : 1649,7. Зазначає, що лише в 18.03.2020 році вищезазначене нерухоме майно вибуло із власності ОСОБА_2 та перейшло у власність до ТзОВ АГРОФІРМА «ЗАГАЇ». Вважає, що Головне управління ДПС у Львівській області діяло в порядку та в межах встановлених Податковим кодексом України, а позиція апелянта не відповідає фактичним обставинам справи та порушує норми податкового законодавства.

В судовому засіданні 01.03.2023 представник позивача подану апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо поданої апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДПС у Львівській області сформовані податкові повідомлення-рішення від 05.08.2021 №1222739-2409-1319, №1222738-2409-1319, №1222737-2409-1319, №1222736-2409-1319, якими ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2020 рік.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи такі незаконними та необґрунтованими, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Відповідно до Інформації у з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у власності ОСОБА_2 перебували: нежитлова будівля-пташник № 1 літ. А-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717342146221, адреса: АДРЕСА_1 . Загальна площа 1 410,5 м2; 2. Нежитлова будівля-пташник № 5 літ. 3-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718910646221, адреса: АДРЕСА_1 . Загальна площа 1 869,6 м2; 3. Нежитлова будівля-пташник № 3 літ. А-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718673746221, адреса: АДРЕСА_1 . Загальна площа 1 649,7 м2, 4. Будівлі та споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1717251746221, адреса: АДРЕСА_1 , до складу яких входять пташники, будівлі кормоскладу, яйцескладу, санпропусника, ветаптеки, овочесховища, забійного цеху, кормоскладу та допоміжні приміщення.

Скаржник зазначає, що нерухоме майно, щодо якого винесено податкові повідомлення - рішення, вибуло з власності Позивача та внесене до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «ЗАГАЇ». Вказує, що податкові повідомлення-рішення за податковий період - 2020 рік надіслані з пропуском строку встановленого п. 266.7.2. ст. 266 ПК України; не містять інформації про адресу місцезнаходження об`єктів нежитлової нерухомості, їх площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У зв`язку із чим не є можливим встановити яких об`єктів нерухомості стосується податок, обґрунтованість їх кількості та інші відомості, які впливають на визначення суми податку.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності будівлі сільськогосподарського призначення, а саме щодо нежитлової будівлі-пташника № 1 літ. А-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717342146221, нежитлової будівлі-пташника № 5 літ. 3-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718910646221, нежитлової будівлі-пташника № 3 літ. А-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718673746221, в розділі «Опис об`єкта» міститься посилання на Технічний паспорт. Щодо будівель та споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1717251746221, то міститься інформація про те, що такий об`єкт нерухомого майна складається з пташників та допоміжних будівель. Технічними паспортами нежитлової будівлі-пташника № 1 літ. А-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717342146221, нежитлової будівлі-пташника № 5 літ. 3-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718910646221, нежитлової будівлі-пташника № 3 літ. А-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718673746221 підтверджено, що ці будівля являють собою пташники.

Скаржник вказує, що оскільки будівлі для птахівництва не відносяться до жодного з класів будівель для якого Рішенням 59 сесії VII скликання (ІІ пленарне засідання) Жовтанецької сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області від 21.06.2019 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік» передбачена ставка податку у розмірі 1%, тому відповідач необґрунтовано застосував максимальну ставку для обрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

За своїм функціональним призначенням пташник відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» - 1271.2 Будівлі для птахівництва.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку («ж»).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.2001 №2238-III сільськогосподарський товаровиробник - це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (стаття 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»).

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, від 01 квітня 2021 року у справі №820/6752/16.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 29 липня 2021 року у справі №620/3530/18 застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту - платнику. Разом з тим, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме споруди сільськогосподарських товаровиробників не може бути підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності), а й з використанням цієї будівлі у сільськогосподарській діяльності. Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі та використання цієї будівлі за її призначенням.

Обґрунтовуючи наявність статусу сільськогосподарського товаровиробника, позивач вказує, що він є засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Загаї» (код ЄДРПОУ 05477095, місцезнаходження: України, 80431, Львівська обл., Кам`янка-Бузький р-н, с. Жовтанці; основний вид діяльності: розведення свійської птиці) та Фермерського господарства «Словіта» (код ЄДРПОУ 34912118, місцезнаходження: Україна, 80735, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Словіта; основний вид діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур).

Разом з тим, належні та допустимі докази, які підтверджували б те, що спірні будівлі використовувалися позивачем у спірний період виключно через створені ним юридичні особи безпосередньо під час здійснення сільськогосподарського товаровиробництва в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сам лише факт створення позивачем юридичних осіб, за відсутності доказів використання ним спірних будівель через створені юридичні особи у межах провадження сільськогосподарської діяльності, не є підставою для застосування передбаченої пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільги.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що вказані об`єкти нерухомості знаходяться у селі Жовтанці Кам`янка-Бузький район, Львівська область.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення сформовані за період з 01.01.2020 по 01.02.2020. Згідно рішення учасника ТзОВ АГРОФІРМА «ЗАГАЇ» від 18.03.2020 №2 нежитлової нерухомості на території Кам`янка-Бузького району Львівської області: - нежитлова будівля-пташник № 1, реєстраційний номер майна 17830248, адреса: АДРЕСА_1 : 1410,5; - нежитлова будівля-пташник № 5, реєстраційний номер майна 17830296, адреса: АДРЕСА_1 : 1869,6; - нежитлова будівля-пташник № 3, реєстраційний номер майна 17830328, адреса: АДРЕСА_1 : 1649,7, були внесені до статутного капіталу ТзОВ АГРОФІРМА «ЗАГАЇ».

До матеріалів справи відповідач долучив Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_2 відповідно до якого контролюючий орган застосував ставку для обрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 1%.

Відповідно до Рішення 59 сесії VII скликання (ІІ пленарне засідання) Жовтанецької сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області від 21.06.2019 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік» не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Ставки податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлюються у розмірах згідно з додатком до Рішення, зокрема, ставка податку 1% для фізичних осіб встановлена для класу « 1251 - Будівлі промислові», тоді як для класу « 1271.9 - Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» для фізичних осіб визначена ставка податку 0,5%.

Вказане не враховано контролюючим органом при проведенні розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_2 , що ставить під сумнів правильність проведеного розрахунку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини у справі, положення ПК України щодо визначення об`єкта та ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що розмір такого податку, який має бути внесено позивачем за січень-лютий 2020 року не може бути самостійно перерахований судом, оскільки не належить до його повноважень. Суд лише перевіряє обґрунтованість рішення контролюючого органу, зокрема, й у частині розрахунків, однак не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. В свою чергу рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Інші аргументи скаржника щодо строків направлення платнику податку податкових повідомлень-рішень за період 2020 року та їх належного оформлення не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, такі направлені на поштову адресу позивача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тоді як добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

По-друге, загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 21 січня 2022 року у справі №810/2889/17 у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли недотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

По-третє, відповідно до підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України, в редакції чинній на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (протягом 1095 днів).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення за податкові період 2020 року прийняті відповідачем в межах строку давності, визначеного пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Разом з тим, вказане не спростовує наявності правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень з підстав помилковості проведеного розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке перебувало у власності позивача.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору, то відповідно до положень статті 139 КАС України, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір», ціну позову та подання позивачем до суду процесуальних документів в електронній формі, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_2 793 грн. (сімсот дев`яносто три гривні дев`яносто дві копійки) 92 коп. судового збору за подання позовної заяви, сплаченого відповідно до квитанції №0.0.2502505584.1 від 31.03.2022, та 1190 грн. (тисячу сто дев`яносто гривень вісімдесят вісім копійок) 88 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, сплаченого відповідно до квитанції 0.0.2764541873.1 від 05.12.2022.

Керуючись статтями 139, 229, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №380/5883/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області: №1222739-2409-1319 від 05.08.2021; №1222738-2409-1319 від 05.08.2021; №1222737-2409-1319 від 05.08.2021; №1222736-2409-1319 від 05.08.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місце знаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79026, код ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 793 грн. (сімсот дев`яносто три гривні дев`яносто дві копійки) 92 коп. судового збору за подання позовної заяви, сплаченого відповідно до квитанції №0.0.2502505584.1 від 31.03.2022, та 1190 грн. (тисячу сто дев`яносто гривень вісімдесят вісім копійок) 88 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, сплаченого відповідно до квитанції 0.0.2764541873.1 від 05.12.2022.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук Р. П. Сеник Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 06.03.2023 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.