Ухвала

від 06.03.2023 по справі 826/3225/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2023 року

м. Київ

справа № 826/3225/15

адміністративне провадження № К/990/5907/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління МВС України в Київській області

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року

у справі №826/3225/15

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Київській області, Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області,

третя особа - Київська обласна профспілкова організації атестованих працівників внутрішніх справ України

про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 16 січня 2015 року № 48 о/с «По особовому складу» в частині його звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682 - VI та п.п. 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 26 січня 2015 року № 41 о/с «По особовому складу» в частині його звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682 -V I та п.п. 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114;

- поновити його з 26 січня 2015 року на посаді інспектора ДПС взводу №2 роти ДПС ДАІ з обслуговування стаціонарних постів при УДАІ ГУ МВС України в Київській області;

- стягнути з Головного управління МВС України в Київській області або Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Київській області на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 26 січня 2015 року по дату поновлення на службі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано Наказ Міністра внутрішніх справ України від 16 січня 2015 року № 48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682 - VI та п.п. 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 26 січня 2015 року № 41 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682 -V I та п.п. 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, поновлено ОСОБА_1 з 27 січня 2015 року на посаді інспектора ДПС взводу №2 роти ДПС ДАІ з обслуговування стаціонарних постів при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2015 року по 04 жовтня 2022 року у розмірі 409 120, 25 грн, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора ДПС взводу №2 роти ДПС ДАІ з обслуговування стаціонарних постів при УДАІ ГУ МВС України в Київській області з 27 січня 2015 року та в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4 567, 85 грн. В іншій частині у задоволені позову - відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Київській області задоволено.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року змінено, виклавши п`ятий абзац резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; ідентифікаційний код: 24521910) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.01.2015 по 04.10.2022 у розмірі 409 120, 25 грн (чотириста дев`ять тисяч сто двадцять гривень 25 копійок)».

В іншій частині решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року - залишено без змін.

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління МВС України в Київській області , в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга не містить посилань на підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, та відповідних обґрунтувань.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління МВС України в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі №826/3225/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Київській області, Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області, третя особа - Київська обласна профспілкова організації атестованих працівників внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяО.В. Калашнікова