Ухвала

від 27.02.2023 по справі 932/3921/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1136/23 Справа № 932/3921/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041640000411 відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, маючого середню-спеціальну освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, мешкаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

28 грудня 2011 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2011 року та остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. 16 лютого 2016 року звільнений на підставі ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 січня 2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України;

14 грудня 2017 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2017 року в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено вважати засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;

10 жовтня 2018 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2017 року призначено покарання за сукупністю вироків у вигляді трьох років позбавлення волі. За ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2017 року та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у вигляді трьох років двох місяців позбавлення волі;

09 квітня 2019 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покаранням за даним вироком покаранням за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2018 року, остаточно до відбуття призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі;

11 лютого 2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за даним вироком та за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2018 року остаточно до відбуття призначено покарання 3 роки 5 місяців позбавлення волі;

19 березня 2020 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України даним покаранням поглинено покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2020 року, остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 5 місяців;

16 серпня 2021 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2020 року та остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 5 місяців 10 днів позбавлення волі; Звільнений із-зали суду по відбуттю покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року ОСОБА_8 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років,

- за ч. 4 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 7 років.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою - залишено без змін, до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_8 обчислювати з 12 червня 2022 року.

Вирішено питання щодо речових доказів та щодо розподілу судових витрат.

Як встановлено судом, 20 травня 2022 року близько о 22 год. 00 хв., ОСОБА_8 , знаходячись в під`їзді будинку АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше приміщення, шляхом віджиму дверей, проник до шахти ліфту, звідки умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, за допомогою заготовленого інструменту зрізав та викрав кабельну продукцію, яка належить КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР, а саме, кабель КПВЛ 18х0,75 довжиною 56 м, загальною вартістю 10416,00 гривень, спричинюючи тим самим майнову шкоду на вказану суму. Після чого, ОСОБА_8 , утримуючи при собі викрадене майно з місця злочину зник розпорядившись викраденим на власний розсуд.

30 травня 2022 близько о 22 год. 30 хв., ОСОБА_8 , знаходячись в під`їзді будинку АДРЕСА_3 , діючи в аналогічний спосіб проник до шахти ліфту, звідки умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, за допомогою заготовленого інструменту зрізав та викрав кабельну продукцію, яка належить ОСББ «ТОПОЛЯ-2/7А», а саме, кабель КПВЛ 1х18 (плоський) довжиною 120 м, загальною вартістю 18720,00 гривень, спричинюючи тим самим майнову шкоду на вказану суму. Після чого, ОСОБА_8 , утримуючи при собі викрадене майно з місця злочину зник розпорядившись викраденим на власний розсуд.

04 червня 2022 приблизно о 09 год. 30 хв., ОСОБА_8 , знаходячись у подвір`ї буд. АДРЕСА_4 , достовірно знаючи, що на всій території України введено воєнний стан, маючи умисел на заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, наблизився до ОСОБА_9 та бажаючи подавити його волю до можливого опору, наніс декілька ударів кулаком в обличчя потерпілого ОСОБА_9 , тим самим спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: параорбітальної гематоми праворуч, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Подавивши, таким чином волю потерпілого ОСОБА_9 , до можливого опору, скориставшись тим, що потерпілий впав на землю, ОСОБА_8 , заволодів чоловічою сумкою, що належить потерпілому ОСОБА_9 , чорного кольору по типу барсетки, з шкірозамінника з трьома відсіками, середнього розміру, вартістю 380,00 грн., в якій знаходилость водійське посвідчення, записна книжка, червоного кольору, паспорт громадянина України, два посвідчення залізничника, окуляри у тубусі, картка «Ощадбанку» рахунок № НОМЕР_1 , картка «Ощадбанку» червоного кольору рахунок № НОМЕР_2 , банківська картка «Приват Банк», які не мають матеріальної цінності для потерпілого. Після чого ОСОБА_8 з викраденим майном покинув місце вчинення злочину, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 380,00 грн.

04 червня 2022 року ОСОБА_8 , в умовах воєнного стану, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходилися на рахунку банківської картки «Ощадбанк» № НОМЕР_3 , яка належить потерпілому ОСОБА_9 , діючи таємно, умисно, вчиняючи злочин повторно, з корисливих мотивів, у умовах воєнного стану, використовуючи вищевказану банківську картку, за допомогою функції безконтактної оплати, здійснив транзакції на загальну суму 5037,17 грн., таким чином таємно заволодів грошовими коштами, які належали потерпілому ОСОБА_9 , спричинивши останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

12 червня 2022 року приблизно о 10 год. 00 хв., ОСОБА_8 перебуваючи в приміщенні магазину, який належить ПП «ОСОБА_10.», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Козака Мамая буд. 30, в умовах воєнного стану, де на полиці біля касової зони магазину, побачив коробку з грошовими коштами та реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне, повторне, викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, і вони є непомітними для інших, діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу викрав з полиці вищевказаного магазину коробку з грошовими коштами в сумі 6500 грн, що належать ЧП «ОСОБА_10» Після чого, ОСОБА_8 утримуючи при собі викрадені грошові кошти, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив ЧП « ОСОБА_10 » матеріальну шкоду на загальну суму 6500 грн.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Обвинувачений в своїй апеляційній скарзі просить врахувати обставини, які пом`якшують покарання - з`явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди та вчинення злочину внаслідок тяжких життєвих обставин, і на підставі ст. ст. 66, 69 КК України призначити більш м`яке покарання, аніж було обрано судом першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження.

ОСОБА_8 свою апеляційну скаргу повністю підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній. Додатково зазначив про те, що в повному обсязі визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях.

Захисник апеляційну скаргу обвинуваченого, також, підтримала, просила її задовольнити та призначити більш м`яке покарання.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого заперечував, посилався на її безпідставність та необґрунтованість, просив залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку та пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання є повністю обґрунтованим, відповідним обставинам кримінального провадження, ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, з огляду на наступне.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, за вказаних у вироку обставин, а також, щодо кримінально-правової кваліфікації злочинів, не оскаржуються, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_8 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України, може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно з вимогами ст. ст. 65 і 69 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м`якого покарання, не зазначеного у санкції статті.

Виходячи з положень ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону України щодо призначення покарання.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як тяжкі злочини, характер кримінальних правопорушень, які пов`язані із злочинами проти власності та які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, поєднаному із проникненням в інше приміщення, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, а також, у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану та правильно врахував суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення.

Належно прийняв до уваги дані про особу ОСОБА_8 , який раніше 7 разів судимий, в тому числі за вчинення аналогічних умисних корисливих злочинів проти власності, не одружений, офіційно ніде не працює, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

Врахував і конкретні обставини справи, зокрема, наявність обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття та сприяння розкриттю злочинів. До обставин, що обтяжують покарання судом першої інстанції віднесено рецидив злочину.

Тож, врахувавши вищевказані обставини, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, яке повністю відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, встановленим обставинам справи та даним про особу обвинуваченого, а також, сприятиме меті покарання, буде достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження в подальшому вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

А тому, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів обвинуваченого про те, що призначене судом першої інстанції покарання є занадто суворим.

Колегія суддів критично оцінює вимоги обвинуваченого в апеляційній скарзі про необхідність призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України на підставі обставин, які пом`якшують покарання - з`явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди та вчинення злочину внаслідок тяжких життєвих обставин, оскільки жодних належних та допустимих доказів стосовно того, що ОСОБА_8 добровільно відшкодував матеріальну шкоду потерпілим в матеріали кримінального провадження не містять. Також, на запитання суду апеляційної інстанції ОСОБА_8 не зміг пояснити внаслідок яких саме складних життєвих обставин він вчинив 5 епізодів тяжких злочинів, в умовах воєнного стану. При цьому, колегія суддів приймає до уваги те, що обвинувачений раніше неодноразово засуджувався за вчинення аналогічних умисних корисливих злочинів проти власності, має 7 судимостей, однак, відбуваючи покарання належних висновків для себе не зробив, ніде не працює, що свідчить про відсутність в обвинуваченого наміру мати законне та стабільне джерело доходу, і як наслідок - забезпечення своїх прожиткових потреб за рахунок протиправного заволодіння чужим майном. Щодо щирого каяття та сприяння розкриттю злочинів, то такі обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, як такі що його пом`якшують, але, водночас, такі обставини, на думку колегії суддів, не є підставою для призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції закону України про кримінальну відповідальність, тобто, із застосуванням ст. 69 КК України, як просить обвинувачений в своїй апеляційній скарзі.

Тож, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання є обґрунтованим, призначеним із дотриманням вимог кримінального законодавства України, а тому, відповідно - правильним. Підстав для зміни судового рішення в частині призначеного покарання обвинуваченому колегія суддів не вбачає.

А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року відносно ОСОБА_8 , за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді Дніпровського

апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4