Ухвала

від 28.02.2023 по справі 199/4275/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/998/23 Справа № 199/4275/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

виправданої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2023 року, якою закрито провадження за заявою ОСОБА_8 про визначення розміру майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як незаконну, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку щодо розгляду заяви про визначення розміру майнової шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури в порядку цивільного судочинства, та вважає, що вказану заяву треба розглядати в рамках того ж самого кримінального провадження відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (надалі - Закон № 266/94-ВР).

Зазначає, що відповідно до Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди повинно відбуватися в непозовному порядку в рамках кримінального провадження шляхом звернення до того органу, який або закрив кримінальне провадження за реабілітуючими підставами або ухвалив виправдувальний вирок. Тобто майнову шкоду можуть нараховувати органи досудового слідства, прокуратура чи суд.

Також відповідно до Закону № 266/94-ВР, оскарження винесеної постанови (ухвали) про відшкодування шкоди громадянин може здійснити відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, звернувшись до суду, проте цивільний суд в даній категорії справ може виносити тільки рішення.

Стверджує, що суд не може закрити кримінальне провадження, оскільки в суду першої інстанції відсутні повноваження, передбачені КПК України, для закриття кримінального провадження, а також у зв`язку із розглядом цієї справи судом касаційної інстанції.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2023 року закрито провадження за заявою ОСОБА_8 про визначення розміру майнової шкоди (заробітку, який вона втратила внаслідок незаконних дій, та суми, сплаченої нею у зв`язку з поданням їй юридичної допомоги), завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2022 року ОСОБА_8 у межах кримінального провадження № 12019040630000298 визнано невинуватою за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200 КК України, та виправдано її на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення нею зазначених кримінальних правопорушень. Вирок набрав законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції 05.10.2022 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 правильно звернулася з заявою до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська як суду першої інстанції, який ухвалив виправдувальний вирок.

В той же час, розгляд заяви ОСОБА_8 на теперішній час здійснюється в порядку кримінального судочинства тоді як Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року (справа № 201/10234/20) сформулювала правовий висновок, за яким постановлена за результатами розгляду заяви ухвала в разі незгоди потерпілої особи нею підлягає оскарженню у порядку, передбаченому ЦПК України (п. 102).

Оскільки у порядку, передбаченому ЦПК України, можуть бути оскаржені лише судові рішення, ухвалені в порядку цивільного судочинства, відповідна заява ОСОБА_8 також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не може бути розглянута по суті в порядку кримінального судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку виправданої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу суду залишити без змін, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_8 не підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З матеріалів провадження вбачається, що 18.01.2022 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_8 було визнано невинуватою за ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.1 ст.200, ч.2 ст.200 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення нею зазначених кримінальних правопорушень. Вирок набрав законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції 05.10.2022 року.

22.12.2022 року ОСОБА_8 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про визначення розміру майнової шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, в якому просила про відшкодування їй втраченого заробітку та витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження по справі за заявою ОСОБА_8 , послався на те, що вказана заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не може бути розглянута по суті в порядку кримінального судочинства, що узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року (справа № 201/10234/20).

З вказаними висновками суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду з таких підстав.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року №266/94-ВР (далі - Закон №266/94-ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно із ст. 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), в тому числі заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, моральна шкода.

Таким чином, законодавством України чітко встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та на день розгляду справи єдиним таким законом є Закон №266/94-ВР.

Статтею 11 Закону №266/94-ВР встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

За змістом положень ч. 1 ст. 12 Закону №266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» № 6/5/3/41 (далі - Положення № 6/5/3/41), пунктом 6 якого встановлено, зокрема, що відповідний орган одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

Згідно із п. 11, 12 Положення № 6/5/3/41 для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР ухвалу (постанову). Пункт 12 Положення № 6/5/3/41 містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.

Таким чином, внаслідок ухвалення судом виправдувального вироку або закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, особа має право на відшкодування шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.

Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Отже, виходячи з системного аналізу вищевказаних норм, колегія суддів дійшла висновку, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду саме в порядку цивільного судочинства.

Крім того, такий правовий висновок був висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року (справа № 201/10234/20), який, відповідно до п. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та повинен враховуватися іншими судами.

За таких обставин помилковими є наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_8 про неправильність рішення суду першої інстанції про закриття провадження по заяві у зв`язку з не розглядом її за правилами КПК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було прийняте правильне рішення, а підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги виправданої ОСОБА_8 - відсутні.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що прийняте апеляційним судом рішення не порушує право ОСОБА_8 на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, шляхом подачі позовної заяви в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2023 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2023 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4