Постанова

від 20.02.2023 по справі 523/7492/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/500/23

Справа № 523/7492/18

Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про скасування рішення та запису про реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про скасування рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича №36953065 від 07.09.2017р., яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» та скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за № 22210674, внесений державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченком Сергієм Олександровичем. Обґрунтовуючи позовну заяву тим, що у державного реєстратора були відсутні правові підстави щодо прийняття оскаржуваного рішення на підтвердження чого, зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 , відбулось з порушенням вимог Договору іпотеки від 27 червня 2007р., Закону України «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553). Зокрема, позивач стверджує, що на її адресу не надсилалося рекомендоване повідомлення про усунення порушення основного зобов`язання, передбачене ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що перед зверненням стягнення на предмет іпотеки, не була проведена оцінка квартири, а сума заборгованості перед кредитором, якою керувалося ТОВ «Кей-Колект», завищена майже в 2 рази.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О., Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про скасування рішення та запису про реєстрацію права власності задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С.О. № 36953065 від 07.09.2017 р., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ ««КЕЙ-КОЛЕКТ». Скасовано запис про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , за № 22210674 від 04.09.2017р., внесений державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О. Стягнено солідарно з Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О., ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати в сумі 2114, 40 гривень.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект» просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позову.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 08 лютого 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 лютого 2023 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 27 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, згідно п. 1.1. якого іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передала в іпотеку нерухоме майно квартиру, що складається з 1 (однієї) житлової кімнати та підсобних приміщень, а саме: 1-коридор, 2-житлова, 3-кухня, 4-санвузол, загальною площею 50,4 кв.м., житловою площею 22,1 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25).

Пунктом 1.2. даного іпотечного договору передбачено, що іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань ОСОБА_2 , індивідуальний ідентифікаційний номер за даними ДРФО НОМЕР_1 «Боржника» за договором про надання споживчого кредиту № 11174862000 від 27 червня 2007р., та за договором про надання споживчого кредиту № 11176880000 від 27 червня 2007р.

За змістом п. 4.1. іпотечного договору від 27 червня 2007р., звернення стягнення, здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених в п.п. 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки або у разі порушення іпотекодавцями та/або боржником будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, або в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п. 5.1. іпотечного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У разі настання обставин, зазначених в п. 4.1. цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.2. іпотечного договору від 27 червня 2007р.).

Відповідно до п. 5.3. іпотечного договору від 27 червня 2007р., в повідомленні, про яке йдеться в п. 5.2., іпотекодержатель зазначає який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року (справа № 520/13351/13-ц) позовні вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення у солідарному порядку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11174862000 від 27 червня 2007 року у сумі 1355 210, 27 гривень - задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕТ» 1 355 210 грн. 27 коп. (один мільйон триста п`ятдесят п`ять тисяч двісті десять грн. 27 коп.), де борг за тілом кредиту 841885,98 грн., відсотки за користування кредитом 513324,29 грн., а також стягнуто 3441 гривню судовий збір. Рішення суду набрало законної сили 18.12.2018 року (а.с.15-18, том № 2).

Судом першої інстанції досліджено матеріали реєстраційної справи № 1345221151101 на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.187-256).

Згідно із матеріалів реєстрації справи, вбачається наявність листа вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, адресованого на ім`я ОСОБА_1 (а.с.199), також вбачається наявність поштового повідомлення та відповідно до відмітки даного повідомлення 11.07.2016р. лист було отримано адресатом про, що поставлено підпис (а.с.198). Також, матеріали реєстраційної справи містять лист вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, адресованого на ім`я ОСОБА_2 , (а.с.201), який згідно із поштового повідомлення було отримано 24.05.2016р. про що поставлено підпис (а.с.200).

Державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко Сергієм Олександровичем було прийнято рішення «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» № 36953065 від 07 вересня 2017 року, відповідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.222).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 96645512 від 07.09.2017 16:37:07, державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченком Сергієм Олександровичем 04 вересня 2017р. було зроблено запис № 22210674 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «Кей-Колект» (а.с.223).

Для звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Кей-Колект» було використано застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в розділі 5 іпотечного договору від 27 червня 2007р.

Правовідносини, що стосуються виникнення та реєстрації іпотеки, умов передачі нерухомого майна в іпотеку, порядку та підстав звернення стягнення на предмет іпотеки регулюються Законом України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV (з наступними змінами і доповненнями) (далі Закон № 898-IV).

Так, згідно із ст. 1 Закону № 898-IV, іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 35 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 36 Закону № 898-IV, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки врегульовано ст. 37 Закону № 898-IV. Так, відповідно до зазначеної статті, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Згідно п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Так, відповідно до наявної в матеріалах реєстраційної справи картки прийому заяви № 96327327 від 04 вересня 2017 року разом з заявою про державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було подано: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0530000243026, видавник: Київ КОКК6; вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, серія та номер: 734577/F263, видавник: ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0315042664899, видавник: Київ 150; вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, серія та номер: 734577/F265, видавник: ТОВ «Кей-Колект»; іпотечний договір, серія та номер 2928, видавник: посвідчений Ситніковою Ю.Д., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу; договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 5207-5208, видавник: посвідчений Саєнко І.В., приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області; договір факторингу, серія та номер: 1, видавник: ПАТ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»; виписка з Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011р., серія та номер: б/н, видавник: ТОВ «Кей-Колект».

При цьому, картка прийому заяви № 96327327 від 04 вересня 2017 року не містить відомостей щодо виду документа: оригінал чи копія.

Зважаючи на приписи п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), для державної реєстрації права власності на спірну квартиру представник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» мала б надати державному реєстратору копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем (ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») іпотекодавцеві ( ОСОБА_1 ), а також оригінал рекомендованого повідомлення про вручення позивачці поштового відправлення з такою вимогою.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Перевіряючи вимогу про усунення порушень основного зобов`язання № 734577/F263 від 23.06.2016р., яка за твердженнями ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», викладених у відзиві на позовну заяву, надсилалась позивачці, на відповідність наведеним вище вимогам, суд першої інстанції правильно зазначив, що зі змісту вказаного документу неможливо встановити, хто саме його підписав та чи мала ця особа відповідні повноваження. До вимоги не додано довіреність представника, хоча в ній прямо зазначено, що документ підписується саме представником по довіреності. Вказівка на наявність будь-яких додатків в тексті самої вимоги також відсутня.

Відповідно до вимоги № 734577/F263, станом на 22.06.2016р. борг за Кредитним договором складає 2 621 885, 53 грн. Однак, згідно з рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2018р. борг ОСОБА_2 перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» за Кредитним договором № 11174862000 від 27.06.2007р. станом на дату ухвалення рішення є майже в 2 рази меншим та складає 1355210,27 грн.

В порушення п. 5.3. іпотечного договору від 27 червня 2007р. вимога № 734577/F263 не містить відомостей про спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який іпотекодержатель планував застосувати для задоволення своїх вимог. З вказаної вимоги також неможливо встановити за якою ціною ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було звернено стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не надано ні документів, ні пояснень щодо того, за якою ціною товариством було звернуто стягнення на предмет іпотеки. В матеріалах реєстраційної справи також відсутні докази проведення оцінки предмета іпотеки.

Однак, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна (Постанова ВП ВС від 20 березня 2019р. у справі № 306/2053/16-ц, провадження № 14-22цс19). Висновок про те, що ненадання для державної реєстрації права власності документів, які підтверджують вартість предмету іпотеки на момент його перереєстрації є порушенням положень частини 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку», викладено також у Постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року, справа № 206/4378/18, провадження № 61-19032св19.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в даному випадку факт не проведення оцінки має суттєве значення, оскільки ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» з метою задоволення своїх вимог за Кредитним договором № 11174862000 від 27.06.2007р. було звернуто стягнення на спірну квартиру без проведення оцінки останньої, що виключає можливість, здійснення перевірки наявної фактичної заборгованості боржника перед кредитором та вартістю спірного майна на яке було проведено реєстрацію права власності за Кредитором.

Щодо рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 з штрих-кодовим ідентифікатором «05300 00243026» суд першої інстанції вмотивовано зазначив наступне.

Зважаючи на вимоги пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015р. № 1127, оригінал поштового повідомлення щодо направлення Вимоги про усунення порушення основного зобов`язання № 734577/F263, мав зберігатися в матеріалах реєстраційної справи.

Однак, згідно із матеріалів реєстрації справи документального та інформативного забезпечення Управління державної реєстрації Юридичного департаменту ОМР від 14.05.2019р. №2191-19, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 з штрих-кодовим ідентифікатором - 0530000243026 в матеріалах реєстраційної справи № 1345221151101 зберігається у вигляді копії. Тобто, замість оригіналу документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» для державної реєстрації права власності була надана копія.

Ухвалою суду від 27 червня 2019р., від Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», в порядку ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України було витребувано оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 з штрих-кодовим ідентифікатором - 05300 00243026, а також оригінал розрахункового документа, що підтверджує оплату послуг відділення зв`язку з доставки відповідного поштового відправлення ОСОБА_1 .

Однак, витребувані документи надані не були. При цьому, ОСОБА_1 зазначила у позовній заяві, що вона ніколи не ставила свій підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором 05300 00243026. У зв`язку з цим, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що правові наслідки ненадання документів у подібних випадках визначено ч. 6 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до згаданої норми, якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Однак, відповідачами до суду не було надано жодних доказів подання для державної реєстрації оригіналу рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 05300 00243026.

Крім того, згідно даних офіційного сайту ДП «Укрпошта», дані про відправлення за номером 0530000243026, відсутні, тому що не зареєстровані в системі (а.с.41, том № 2).

Крім іншого, судом критично надана оцінка поясненням представника відповідача наданих у відзиві на позовну заяву, з приводу направлення поштового повідомлення рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 , з підстав зокрема того, що зворотній штрих-код рекомендованого повідомлення, яке за твердженнями ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» направлялось на адресу ОСОБА_1 має номер, що відповідає номеру поштового відділення «Одеса-39». Поштове відділення «Одеса-39» знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Також, суд першої інстанції правильно зауважив, що адреса отримувача у рекомендованому повідомленні № 0530000243026, зазначена, як: АДРЕСА_4 (а.с.198), однак, згідно реєстрації та проживання позивача ОСОБА_1 , остання реєстрована за адресою: АДРЕСА_5 . Таким чином, вбачається, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було здійснено направлення рекомендованого листа за адресою, яка не відповідає адресі місяця проживання та реєстрація позивача по справі.

Відповідно до п. 5.1. Договору іпотеки, Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Однак, сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.

Добровільна згода іпотекодавця на застереження в іпотечному договорі не означає, що він погоджується з примусовим зверненням стягнення на його квартиру. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя направленою до іпотекодержателя з метою задоволення своїх вимог.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018р. по справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року, справа № 759/20387/18, провадження № 61-19816св19.

Право іпотекодержателя на застосування застереження, передбаченого п. 5 Іпотечного договору не є абсолютним. Можливість його реалізації залежить від цілого ряду умов. На момент підписання Іпотечного договору, сторони (в тому числі ОСОБА_1 ) не могли визначити істотні умови застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя з об`єктивних причин. Саме у зв`язку з цим, договором передбачено надсилання повідомлення, де, насамперед, має бути зазначено який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано Іпотекодержателем, якими є строки добровільного виконання зобов`язання, за яку ціну буде звернено стягнення і т.п.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази, спростовують доводи ТОВ «Кей-Колект» про те, що під час звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , Товариством було дотримано вимоги Закону України «Про іпотеку» та іпотечного договору від 27 червня 2007р., зокрема, в частині попереднього надсилання вимоги (повідомлення) про усунення порушення основного зобов`язання та проведення оцінки предмета іпотеки, оскільки, останні не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV, державний реєстратор, зокрема:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим законом. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» за наявності підстав для відмови у такій реєстрації виключає правомірність рішення державного реєстратора Демченка Сергія Олександровича № 36953065 від 07.09.2017р. та запису № 22210674, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного рішення.

Право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1ст.328 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено свободу договору відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про скасування рішення та запису про реєстрацію права власності є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк