Постанова

від 07.02.2023 по справі 903/54/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року Справа № 903/54/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

прокурор - не з`явився

позивача Міністерство оборони України - не з`явився

позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський - не з`явився

відповідача - пред-к Михальченко С.П.

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону

на рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022 р.

ухвалене у м. Луцьку, повний текст складено 02.12.2022 р.

у справі № 903/54/22 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом заступника керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський

до відповідача Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам"

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022 р. у справі № 903/54/22 відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський до відповідача Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" про визнання недійсним договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022 р. у справі № 903/54/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Прокурор вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на нез`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Не погоджується із висновком суду, що спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди та не містить ознак удаваного правочину, а також те, що даний договір спрямований на реальне настання правових наслідків та в матеріалах справи відсутні докази передачі земельної ділянки в оренду відповідачу. Зазначає, що з метою встановлення правової природи оспорюваного договору необхідно проаналізувати його предмет та конкретизувати послуги за договором, що надаються сторонами.

Доводить, що за умовами договору послуги є односторонніми з боку відповідача (єдині для можливості вирощування сільськогосподарської продукції послуги з надання насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, послуги з обробітку, посіву, збору урожаю та транспортування сільськогосподарської продукції, надання сільськогосподарської техніки, її керування та технічної експлуатації екіпажами (водіями), оскільки зі сторони КЕВ м.Володимир-Волинський для вирощування сільськогосподарської продукції є лише фактична передача дочірньому підприємству «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» земельних ділянок військових містечок загальною площею 873,5965 га для виконання таких послуг.

Пояснює, що за умовами договору вирощування, переробка та реалізація товарної сільськогосподарської продукції здійснюється тільки дочірнім підприємством «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» без участі КЕВ м. Володимир-Волинський, який, у свою чергу, лише отримує грошові кошти у розмірі, визначеному цим договором, та надає Дочірньому підприємству «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» земельну ділянку, належну йому на праві постійного користування.

Таким чином, правовідносини, які виникли у даному випадку між сторонами за своєю природою підпадають під ознаки договору оренди землі, оскільки між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови укладеного між сторонами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки, а відтак, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Звертає увагу, що правовий статус постійних землекористувачів визначається статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування, і посилається на подібну правову позицію, сформовану у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 р. у справі № 910/22880/17.

Доводить, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, у тому числі шляхом надання в оренду чи вспільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій, і вказану правову позицію до подібних правовідносин застосував Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 р. у справі № 904/6385/20.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» визначено, що військові частини можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи те, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» порядок надання військовими частинами дозволів фізичним і юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлі сіна на землях, наданих їм у постійне користування, має бути визначений Кабінетом Міністрів України, а тому саме на Кабінет Міністрів України як на вищий орган виконавчої влади Конституцією та законами України покладено повноваження, зокрема, стосовно підзаконного регулювання порядку використання земель оборони, тому заміна такого порядку нормативними документами Міністерства оборони України або іншими локальними актами не може вважатися належним врегулюванням даних правовідносин, з огляду на що, відсутність такого встановленого Кабінетом Міністрів України порядку щодо надання дозволів, зокрема, на вирощування сільськогосподарських культур, а також відсутність погодження особи, яка зазначена в якості постійного користувача спірної земельної ділянки Волинської обласної державної адміністрації на здійснення такої спільної діяльності під час укладення спірного договору є належними підставами для визнання такого договору недійсним. Аналогічної позиції стосовно підзаконного регулювання порядку використання земель оборони дійшов Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 р. у справі № 815/1784/18.

Звертає увагу, що у разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідач Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» подав відзив на апеляційну скаргу.

Вказує на суперечливість позиції прокурора, який в апеляційній скарзі доводить, що за своєю правовою природою договір № 02-С0-2018 від 10.09.2018 р. укладений Дочірнім підприємством «АФ Луга-Нова» та КЕВ м. Володимир-Волинський є договором оренди хоча перед тим, в позовній заяві, стверджував, що цей договір є договором про спільну діяльність.

Вважає, що оскільки в суді першої інстанції позивачем в позовній заяві такі підстави, як співпадіння правовідносин, що виникли з оспорюваного договору з договором оренди не зазначались, а отже в силу ч.5 ст.269 ГПК України не повинні прийматися та розглядатися судом апеляційної інстанції.

Доводить, що оспорюваний договір не є договором оренди землі, оскільки в даному випадку відсутня передача землі в користування. Спірний договір не містить ані визначення меж земельної ділянки (про що стверджує сам прокурор) в т.ч. конкретної площі, що свідчить про повну неможливість встановлення строкового платного користування землею підприємством, ані встановлення жодних прав на землю у нашого підприємства.

В спірному договорі відсутні умови передачі Дочірньому підприємству «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» земельної ділянки і зобов`язання підприємства по її використанню.

Крім того, в спірному договорі відсутні умови по його державній реєстрації, як це передбачено ст.6 Закону України "Про оренду землі". За умовами оспорюваного договору відповідач сприяє та допомагає КЕВ м. Володимир-Волинський з обробітком землі.

Дії сторін по виконанню даного договору свідчать про те, що їх наміри відповідають меті договору - залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Володимир-Волинський, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України. За існування оспорюваного Договору КЕВ м. Володимир-Волинський отримує кожного місяця стабільний дохід, який в подальшому використовує на життєдіяльність військової частини.

Вказує на недоведеності матеріальних втрат у Міністерства оборони в зв`язку з укладенням оспорюваного договору та звертає увагу, що за договором КЕВ отримало значну суму коштів - 16500000 грн.

Підсумовує, що враховуючи вищевикладене в сукупності та зважаючи на те, що спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди та не містить ознак удаваного правочину, а також те, що договір спрямований на реальне настання правових наслідків, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Звертає увагу, що судами переглядалась справа № 903/925/18 і зроблені у ній висновки мають значення при розгляді даної справи.

Так, Верховний Суд у справі № 903/925/18 вказав, що погоджується з висновком апеляційного суду про те, що встановлені під час розгляду даної справи обставини свідчать про наявність у відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський наміру, вільного волевиявлення та необхідного обсягу повноважень щодо укладення договору № 02-С0-2018 від 10.09.2018 р. на підставі наявних пропозицій учасників конкурсу від 13.04.2017 р. Також обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що наявними матеріалами справи не підтверджено доводи скаржника про те, що оскаржуваними ним рішенням та договором порушено або не дотримано норми законодавства, які б давали підстави для їх скасування чи визнання недійсними

Стверджує, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, приймаючи рішення про визначення переможця конкурсу на підставі наданих раніше конкурсних пропозицій, керувався вказівками, що містяться в листі начальника Головного квартирного-експлуатаційного управління Збройних Сил України полковника за № 303/6/28/1545 від 16.08.2018 р. та в листі заступника директора департаменту-начальника відділу Юридичного департаменту Міністерства оборони України за № 298/5/2480 від 17.08.2018 р. щодо необхідності визначення переможця конкурсу за результатами конкурсних пропозицій учасників, які були подані до конкурсу оголошеного та проведеного 13.04.2017 р., у разі відповідності конкурсних пропозицій критеріям, які були визначені.

Вважає, що прокурором не доведено наявність порушених прав позивача у даній справі.

При цьому задоволення позовних вимог очевидно не призведе до відновлення прав позивача, адже земельна ділянка буде простоювати, а відповідач та, відповідно, держава не буде отримувати коштів.

Стосовно зазначених прокурором порушень ч.1 ст.4 Закону України «Про використання земель оборони» при укладенні договору, де зазначено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування, то стверджує, що укладенням оспорюваного договору не надавався дозвіл на вирощування с/г культур на землях оборони, натомість КЕВ м. Володимир- Волинський, як виконавець за сприяння ДП «Агрофірма Луга- Нова», яка надає послуги, проводить вирощування с/г культур.

На підставі викладеного просить рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022 р. залишити без змін.

Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський відзивів на апеляційну скаргу суду не подали.

Міністерство оборони України подало до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що на 07.02.2023 р. призначено раніше судове засідання у Господарському суді Хмельницької області у справі № 924/714/22 за участю представника Міністерства оборони України. Представництво інтересів Міноборони у вказаній справі доручено Літвіну Сергію Миколайовичу, який здійснює представництво інтересів Міноборони в порядку самопредставництва.

Також, Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Прокурор повідомляє, що не видається за можливе забезпечити участь у розгляді даної справи 07.02.2023 р. через зайнятість в іншому судовому засіданні, що розглядається Західним апеляційним господарським судом у справі № 914/2005/19.

Колегія суддів, розглянувши клопотання Міністерства оборони України та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, зазначає наступне.

В суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до норм ст.270 ГПК України.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суді апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини будуть визнані судом поважними. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

В даному випадку прокурор та представник позивача Міністерства оборони України були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання /а.с. 72 у т.3/, натомість представники сторін на власний розсуд розпорядились процесуальними правами щодо участі в іншій справі.

Разом з тим, сторонами не доведено неможливість участі в судовому засіданні іншого представника або неможливість розгляду справи без участі відповідача чи прокурора.

Колегією суддів враховано при цьому, що судом явка представників обов`язковою не визнавалась, тоді як правова позиція прокуратури викладена у позовній заяві і апеляційній скарзі, а позиція Міністерства оборони України викладена у письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції, і доказів того, що позиція сторін змінилася в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскільки позиція сторін у справі доведена колегії суддів, нові обставини судом не вивчаються, тому неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський зареєстровано як суб`єкт господарської діяльності у Збройних Силах, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію, виданим Департаментом фінансів Міністерства оборони України від 23.11.2015 р. № 429 та витягом з ЄДРПО /а.с.5 у т.2/.

Згідно з п.3.2 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м.Володимир-Волинський, затверджного наказом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 153 від 28.11.2016 р., установа здійснює свою діяльність на основі та відповідно до норм Конституції України, законів України, Указів Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів і дериктив Міністра оборони України, наказів і розпоряджень начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління і цього Положення.

03.09.2018р. конкурсною комісією Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський оформлено протокол № 13 про визначення переможця конкурсу з відбору учасників для спільної обробки землі з вирощуванням сільськогосподарських культур. Відповідно до протоколу за результатами розгляду конкурсних пропозицій учасників конкурсна комісія визначила переможцем Дочірнє підприємство «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» /а.с. 84-86 у т.1/.

10.09.2018 р. за результатами конкурсу Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський, який діє у відповідності до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.1999 р., Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 р., № 300 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.1997 р. за № 615/2419 та свідоцтва про реєстрацію, як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України в особі начальника КЕВ м. Володимир-Волинського Валового А.О. та Дочірнім підприємством «Агрофірма Луга-Нова» Приватного підприємства «Універсам» в особі директора, який діє на підставі статуту, укладений договір № 02-СО-2018 /а.с.117-124 у т.1/.

Відповідно до умов п.п 1.1 договору визначено, що з метою додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Володимир-Волинського, наповнення спеціального фонду Міністерства Оборони України, сторони дійшли згоди про те, що це договір є змішаним у розумінні ст.6, 626,627, 628 ЦК України в порядку та на умовах, визначених даним договором.

КЕВ м. Володимир-Волинський зобов`язалась за умови сприяння та підтримки Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, які є власністю держави в особі Міністерства оборони України та належать КЕВ м. Володимир-Волинський на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ВЛ № 7 від 28.12.1994 р., № 1 від 31.07.1980 р., а Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» зобов`язується вчасно оплачувати наданні послуги згідно з умовами даного договору. Умови договору містять посилання на свідоцтво про реєстрацію військової частини як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах від 23.11.2015 р. № 429, відповідно до якого дозволенні види господарської діяльності для КЕВ м. Володимир-Волинський є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11).

Загальна орієнтовна площа землі, на якій буде здійснюватися надання послуг становить 873,5965 га, згідно актів обстеження земельних ділянок, які є невід`ємною частиною договору. Загальна площа підлягає уточненню після розроблення технічної документації із землеустрою. Про готовність земельних ділянок до використання за цим договором складаються акти обстеження земельних ділянок, які є невід`ємною частиною договору та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за ним за цим договором.

Відповідно до п.п 2.1.3 договору визначено, що грошова сума, яку Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» перераховує Квартирно-експлуатаційному відділу м.Володимир-Волинський за наданні послуги складає 2876753,27 грн. на рік в т.ч. ПДВ із розрахунку 3293 грн. в т.ч. ПДВ на рік за 1 га площі земель, на яких надаються послуги. Загальна сума підлягає уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою, щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися послуги. Грошова сума, яка підлягає оплаті не залежить від розміру доходу сторони ДП «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» від реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами наданих за договором послуг.

Згідно з п.п 2.1.4 договору оплата проводиться у наступному порядку: щомісячно (до 10 числа місяця, шо передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 суми договірних зобов`язань у розмірі 239729,44 грн.)

Відповідно до п.п 7.2 договір набуває чинності з дня його укладення та діє до збору урожаю у 2024 році з обов`язковим підписанням сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов`язань за договором.

Згідно п.п 7.3 договору передбачено, що сторони зобов`язані щорічно після збору урожаю скласти та підписати загальний акт наданих послуг, загальний акт звірки взаєморозрахунків, якими вони підтверджують виконання сторонами зобов`язань за даним договором.

Пунктом 7.4 договору визначено, що збір урожаю здійснюється сторонами щорічно, але непізніше 31 грудня.

11.09.2018 р. Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський та Дочірнім підприємством «Агрофірма Луга-Нова Приватного підприємства «Універсам» укладено додаткову угоду до договору № 02-СО-2018, якою сторони внесли такі зміни в п. 2.1.3 та п. 2.1.4 /а.с. 125 у т.1/:

- пунктом 2.1.3 договору визначено, що грошова сума, яку Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга-Нова Приватного підприємства «Універсам» перераховує КЕВ м. Володимир-Волинський за наданні послуги 3013907,93 грн. на рік в т.ч. ПДВ із розрахунку 3450 грн. в т.ч. ПДВ на рік за 1 га площі земель, на яких надаються послуги. Загальна сума підлягає уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою, щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися послуги. Грошова сума, яка підлягає оплаті не залежить від розміру доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами наданих за договором послуг;

- пунктом 2.1.4 договору передбачено, що оплата проводиться у наступному порядку: щомісячно (до 10 числа місяця, шо передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 суми договірних зобов`язань у розмірі 251 158,99 грн.) в т.ч. ПДВ на рахунок КЕВ м. Володимир-Волинський.

Даний договір та додаткова угода підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Актами виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2021 р., 30.11.2021 р., 31.12.2021 р. підтверджено, що КЕВ м. Володимир-Волинський надані замовнику ДП «Агрофірмі Луга-Нова» послуги з вирощування сільськогосподарської продукції, на земельних ділянках площею 873,5965 га, що знаходяться у Володимир-Волинському районі. Вартість виконаних робіт становить загальну суму 753476,97 грн. /а.с. 248-250 у т.1/.

Прокурор у позові доводить, що договір є недійсним, оскільки при укладанні договору № 02-СО-2018 від 10.09.2018 р. сторони порушили вимоги чинного законодавства України, а саме - норми абзацу 2 ч.6 ст.20, п. б ч.1 ст.21 Земельного кодексу України, ч.1 ст.4 Закону України «Про використання земель оборони». Також доводить, що договір укадений КЕВ м. Володимир-Волинський з перевищенням повноважень всупереч ч.2 ст.19 Конституції України, тоді як «Методичні рекомендації щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства Оборони України», якими був визначений порядок укладення договору, визнані недійсними рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва 18.08.2021 р.

Господарський суд Волинської області відповідно до рішення від 22.11.2022 р. у справі № 903/54/22 відмовив в задоволенні позову. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції, враховує наступне.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Прокурор визначив Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський позивачами - органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Предметом спору є визнання недійсним договору спільної обробки земельних ділянок, які є землями оборони, належать до державної власності, і надані КЕВ м. Володимир-Волинський на підставі Державних актів на право постійного користування землею серії ВЛ № 7 від 28.12.1994 р. та № 1 від 31.07.1980 р. /а.с. 95-99 у т.1/.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 77 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський відповідно до норм ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та Положення «Про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський», є органом влади на місцях в системі Збройних Сил України, на який у зоні його відповідальності, покладено відомчий контроль (аналіз наявності і стану, правильного та раціонального використання) за використання земель оборони, наданих в користування Збройних Сил України, їх облік, а також який здійснює дозволені види господарської діяльності у відповідності до чинного законодавства України.

Волинською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону листом № 1698ВИХ-21 від 30.11.2021 р. з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді витребувано від Міністерства оборони України інформацію щодо вжитих Міністерством оборони України заходів у зв`язку з використанням Дочірнім підприємством «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» для здійснення своєї господарської діяльності земельних ділянок загальною площею 873,5965 га, які відносяться до земель оборони, шляхом визнання цього договору недійсним /а.с.53-54 у т.1/.

Листом від 23.12.2021 р. за вих. № 370/2/13457 у відповіді Міністерства оборони України зазначено, що у 2016 році квартирно-експлуатаційними органами організовано укладення договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на конкурсних засадах. Відповідно до протоколу ДП «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» визнано переможцем конкурсу. Умовами договору, укладеного КЕВ м. Володимир-Волинський та ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» передача земельних ділянок та припинення права постійного користування не передбачена. На цей час зобов`язання за договором виконується належним чином, строк дії договору - до 31.12.2024 р. З огляду на відсутність порушених інтересів Міністерством оборони України заходи претензійної та позовної роботи не вживалися /а.с. 55 у т.1/.

Також 30.11.2021 р., прокуратура звернулася до КЕВ м. Володимир-Волинський листом від 30.11.2021 р. за № 1699ВИХ-21, у якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді пропонувала надати інформацію щодо вжитих КЕВ м. Володимир-Волинський заходів у зв`язку з використанням Дочірнім підприємством «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» для здійснення своєї господарської діяльності земельних ділянок загальною площею 873,5965 га, які відносяться до земель оборони, шляхом визнання цього договору недійсним /а.с. 57-58 у т.1/.

У листі начальника КЕВ м. Володимир-Волинський від 13.12.2021 р. за вих. № 4/2743, наданий як відповідь на лист прокуратури від 30.11.2021 р. за № 1699ВИХ-21, зазначено, що КЕВ м. Володимир-Волинський не вживала заходів щодо розробки землевпорядної документації необхідної для надання кадастрових номерів земельним ділянкам загальною площею 873,5965 га., оскільки відповідно до рішення Міністра оборони України від 04.12.2021 р. № 19271/з, прийнятого за результатами доповіді його заступника, дія чинних договорів спільної обробки землі не продовжується. Звертає увагу, що договір про надання послуг по вирощуванню сільськогосподарської продукції № 02-00-2018 від 10.09.2018 р. укладений відповідно до Методичних рекомендацій щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України, які затверджені у 2016 році заступником Міністра оборони України генерал-лейтенантом Павловським І.В. /а.с.59-60 у т.1/.

Крім того, раніше листом за № 4/2323 від 23.10.2021 р. КЕВ м. Володимир-Волинський повідомив керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері про погодження Генеральним штабом ЗСУ використання земельних ділянок полігону військового містечка № 14 площею 727,3042 га та військового містечка № 9 площею 146,2923 га для ведення господарської діяльності та вирощування сільськогосподарських культур /а.с. 115 у т.1/.

29.12.2021 р. Волинською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону повідомлено Міністерство оборони України та КЕВ м. Володимир-Волинський в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення з позовом до суду /а.с.61-62 у т.1/.

Колегією суддів враховується, що позовну заяву подано до суду 13.01.2022 р., тоді як Міністерство оборони України та КЕВ м. Володимир-Волинський прокурор про порушення вимог законодавства прокурор інформував про намір реагувати в такий спосіб на стверджуване порушення листами від 29.10.2021 р., отже прокурор надав достатньо часу для того, щоб позивачі самостійно звернулися до суду за захистом інтересів держави.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що після звернення до суду Міністерство оборони України у поясненнях від 14.02.2022 р. № 83 вказало, що позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі /а.с.65 у т.1/.

В подальшому у додаткових поясненнях Міністерство оборони України повідомило суду, що на даний час конкурси по відбору учасників з мнтою спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони, оголошені до проведення в листопаді-грудні 2021 року відповідно до Методичних рекомендацій, були відмінені шляхом оприлюднення інформації про їх відміну на офіційному веб-сайті Міноборони у відповідних оголошеннях, і відповідно до доручення Міністра оборони України визначено нові договори не укладати до нормативного врегулювання питання, а дію чинних договорів - не продовжувати.

Одночасно Міністерство оборони України звертає увагу на окремі ризики та негативні для держави наслідки, до яких може призвести визнання в судовому порядку вищевказаних договорів недійсними, зокрема, звернення з позовами про безпідставно отриманих коштів, внаслідок чого первинна ідея позовів про визнання договорів недійсними на стадії свого практичного втілення призводить до того, що формально забезпечивши верховенство закону у вузькоспеціальних правовідносинах, держава втрачає економічно від такого позову. Вважає, що така ситуація є вкрай неприйнятною, а тому Заступник Міністра оборони України звернувся в Офіс Генерального прокурора з листом про можливість залишення без розгляду вже заявлених позовів прокуратури з відповідним предметом позову. Міністерство оборони України просить врахувати викладену позицію при розгляді даної справи.

Колегія суддів звертає увагу на таку суперечливу позицію Міністерства оборони України протягом процедури вирішення спору в суді, однак Міністерство фактично не заперечило проти позову прокуратури, і суд першої інстанції розглянув справу по суті з урахуванням норм ст. 53 ГПК України.

Отже, предметом спору є визнання недійсним договору спільної обробки земельних ділянок, які є землями оборони, належать до державної власності, з підстав невідповідності законодавству.

За змістом ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.4 ст.179 ГК України).

Відповідно до статті 6 та ст. 627 ЦК України встановлено правило свободи договору, в силу якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК Украіни є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 6 цього Закону господарську діяльність військової частини може бути обмежено або припинено за рішенням Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3.2 Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, затвердженого наказом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління №153 від 28.11.2016 р., установа здійснює свою діяльність на основі та відповідно до вимог Конституції України, Законів України, Указів Президента України, постанов і розпоряджень КМУ, наказів і директив Міністра оборони України, наказів та розпоряджень начальника Головного Квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ, наказів та розпоряджень начальника Західного територіального Квартирно-експлуатаційного управління і цього Положення.

Відповідно до п.п 4.5 Положення визначено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський користується закріпленою за ним землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Як зазначено вище, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський зареєстровано, як суб`єкт господарської діяльності у Збройних Силах, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію, як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, виданого Департаментом фінансів Міністерства оборони України від 23.11.2015 р. № 429 та витягом з ЄДРЮО, ФОП та ГФ /а.с.5 у т.2/.

Витягом з переліку земельних ділянок землекористувачів Міністерства оборони України, на яких можливе ведення господарської діяльності з вирощування сільськогосподарських культур, узгоджений встановленим порядком з Генеральним штабом ЗСУ 745/С від 12.01.2017 р. /а.с. 116 у т.1/, підтверджено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський на підставі Державних актів № 1 від 1980 року та ВЛ б/н /а.с.95-98 у т.1/ є землекористувачем земельних ділянок: у м. Володимир-Волинський загальною площею 5442,34 га (для сільськогосподарських цілей - 727,3042 га) та у с. Жовтнево Володимир-Волинського р-ну загальною площею 253,2500 га (для сільськогосподарських цілей 146,2923 га).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 р. № 1171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України 30 вересня 2015 р. № 769) затверджено перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил, входять зокрема і такі види діяльності, як вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів: допоміжна діяльність у рослинництві.

Матеріалами справи підтверджено також, що Заступником Міністра оборони України у 2016 році затверджені Методичні рекомендації щодо укладення договорів спільноі обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України, які підписані тимчасово виконуючим обов`язки начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України. Ці Методичні рекомендації містять вичерпний перелік умов конкурсу зобов`язань, які є однаковими і незмінними для всіх учасників конкурсу/а.с.66-71 у т.1/.

У п. 1 Методичних рекомендації закріплено, що вони визначають умови та процедуру укладення договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій щодо укладення договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на землях землекористувачів Міністерства оборони України, учасник конкурсу юридична особа або фізична особа, які допущені до участі у конкурсі; умови конкурсу - це вичерпний перелік зобов`язань, які є однаковими і незмінними для всіх учасників конкурсу.

Вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України здійснюється на конкурсних засадах. Укладення договору здійснюється після проведення відповідного конкурсу. Організатором конкурсу є Квартирно-експлуатаційний відділ, частина (району) на обліку якого перебуває земельна ділянка щодо якої проводиться конкурс (п.3 Методичних рекомендацій).

Згідно з п. 4 Методичних рекомендацій за дорученням начальника Головного КЕВ управління Збройних Сил України, начальник квартирно-експлуатаційного відділу, частини (району) утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та протягом трьох діб приймає рішення щодо проведення конкурсу.

Апеляційним судом взято до уваги, що відповідно до Методичних рекомендацій оголошення про конкурс на укладення договору спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур обов`язково підлягає опублікованню на офіційному сайті Міністерстава оборони, разом зі зразком договору (примірним договором), відповідно - контроль щодо укладення і виконання договору здійснюється Міністерством оборони України.

Враховано судом, що правомірність проведення конкурсу, результати якого були оформлені протоколом № 13 від 03.09.2018 р., та правомірність укладення оспорюваного у даній справі договору № 02-СО-2018, укладеного 10.09.2018 р. КЕВ м.Володимир-Волинський та ДП «АФ Луга-Нова», були предметом дослідження у справі № 903/925/18. Постановою Верховного Суду у справі № 903/925/18 від 17.09.2019 р. залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову Фермерського господарства «Західний Буг» до КЕВ м.Володимир-Волинський та ДП «АФ Луга-Нова» про визнання недійсними результатів конкурсу та договору.

У справі № 903/925/18 Верховний Суд у постанові погодився із висновком апеляційного суду про те, що встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про наявність у відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський наміру, вільного волевиявлення та необхідного обсягу повноважень щодо укладення договору № 02-СО-2018 від 10.09.2018 р. на підставі пропозицій учасників конкурсу від 13.04.2017 р. Також Верховний Суд погодився із висновком апеляційного суду про безпідставність доводів скаржника про те, що укладеним договором порушені або не дотримані норми законодавства, які б давали підстави для визнання недійсними результатів конкурсу та самого договору.

Також, судом касаційної інстанції зазначено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, приймаючи рішення про визначення переможця конкурсу на підставі наданих раніше конкурсних пропозицій, керувався вказівками, що містяться в листах начальника Головного квартирного-експлуатаційного управління Збройних Сил України за № 303/6/28/1545 від 16.08.2018 р. та заступника директора департаменту-начальника відділу Юридичного департаменту Міністерства оборони України за № 298/5/2480 від 17.08.2018 р. щодо необхідності визначення переможця конкурсу за результатами конкурсних пропозицій учасників, які були подані до конкурсу оголошеного та проведеного 13.04.2017 р.

Отже, у справі № 903/925/18 судом встановлено правомірність конкурсу щодо порядку використання земельної ділянки та укладення договору № 02-СО-2018 від 10.09.2018 р. Встановлено також, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, приймаючи рішення про визначення переможця конкурсу та уклавши договір, який оспорюється у даній справі № 903/925/18, діяв в межах необхідного обсягу повноважень щодо укладення договору. Таким чином, доводи прокурора, покладені в основу підстав позову у даній справі, вже були досліджені господарським судом, висновки суду викладені у постановах, які набрали законної сили, тому не підлягають доказуванню у даній справі згідно з ч. 4 ст.75 ГПК України.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті ж самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, посилання скаржника на факт визнання недійсними згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2021 р. та постановою Верховного Суду від 21.07.2020 р. у справі № 815/1784/18 Методичних рекомендацій щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства Оборони України від 2016, які діяли станом на дату укладення договору, для правової оцінки договору значення не має, оскільки при вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Тобто порушення повинні існувати на момент вчинення правочину, проте в даній справі, Методичні рекомендації на момент конкурсу та укладання договору № 02-СО-2018 від 10.09.2018 р. були чинними.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначено вище, порядок використання земель оборони в господарських цілях встановлюється законом, зокрема статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони". Проте, як на час укладання договору № 02-СО-2018 від 10.09.2018 р. про надання послуг по вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельних ділянках загальною площею 873,5965 га, які є землями оборони, та і на день подання позовної заяви до суду, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок (механізм) надання військовими частинами дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури на землях, наданих їм у постійне користування, в тому числі шляхом укладання договорів про спільну діяльність чи договорів про надання послуг. Таким чином, в силу відсутності законодавчих приписів укладення договору відбулось з урахуванням загального порядку укладення договорів, вищенаведених принципів вільного волевиявлення, свободи договору, а також чинних на той час Методичних рекомендацій.

Прокурор у позові і апеляційній скарзі доводить також, що правовідносини, які виникли у даному випадку між сторонами за своєю природою підпадають під ознаки договору оренди землі, оскільки між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки.

Колегія суддів, дослідивши зміст договору № 02-С0-2018 від 10.09.2018 р. спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур доходить висновку, що при підписанні оспорюваного договору сторони були вільними в його укладенні та мали необхідний об`єм повноважень на його укладення, порядок укладення цього договору був дотриманий згідно з Методичними рекомендаціями щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства Оборони України від 2016, затвердженими Міністерством оборони України та чинними станом на дату укладення договору.

Враховано також, що згідно з витягом з переліку земельних ділянок землекористувачів Міністерства оборони України, на яких можливе ведення господарської діяльності з вирощування сільськогосподарських культур узгоджений встановленим порядком з Генеральним штабом ЗСУ слідує, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський є землекористувачем земельної ділянки 5442,34 га - для сільськогосподарських цілей 727,3042 га, яка знаходиться у м. Володимир-Волинський Волинської обл., та земельної ділянки 253,2500 га - для сільськогосподарських цілей 146,2923 га, яка знаходиться у с. Жовтневе, Володимир-Волинського р-ну, тобто - загальна площа земельних ділянок, цільове призначення яких визначене для сільськогосподарських цілей , становить 873,5965 га /а.с 116 у т.1/.

Отже, КЕВ м. Володимир-Волинський будучи зареєстроване, як суб`єкт господарської діяльності у Збройних, відповідно до п.4.5 ст.4, п.5.1.3 ст.5 Положення КЕВ м. Володимир-Волинський мало право користуватись закріпленою за нею землею, укладати договори, набувати майнові та немайнові права, займатися видами діяльності, які передбачені Свідоцтвом про реєстрацію та враховуючи погодження в встановленому порядку з Генеральним штабом Збройних Сил України (№745/с від 12.01.2017р. ), на землі загальною площею 873,5965 га для ведення господарської діяльності з вирощування с/г культур, тому мало необхідний об`єм повноважень на укладення договору № 02-С0-2018 від 10.09.2018 р. спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур з Дочірнім підприємством «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам».

Як зазначено вище, умовами п.п 1.1 договору визначено, що з метою додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Володимир-Волинського, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України, сторони дійшли згоди про те, що це договір є змішаним у розумінні ст.6, 626,627, 628 ЦК України в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Дослідивши умови оспорюваного договору та зміст актів про надані послуги /а.с.117-127, 248-250 у т.1/, колегія суддів встановила, що договір за прововою природою є змішаним, оскільки містить як елементи договору про спільну дільність, так і договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в рядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За умовами договору сторони погодили такі цілі як обробіток землі (загальною площею 873,5965 га) для вирощування сільськогосподарської продукції з урахуванням розподілу праці та спеціалізації виробництва тощо (п.1.2.договору). Збір урожаю здійснюється сторонами щорічно, при цьому сторони погодили, що право власності на отриману сільгосппродукцію передається ДП «Луга Нова» ПП «Універсам», але незалежно від розміру доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга-Нова Приватного підприємства «Універсам» перераховує КЕВ м. Володимир-Волинський грошову суму на рік в т.ч. ПДВ; загальна сума підлягає уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою, щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися послуги (п. 2.1.3 та п. 2.1.4. додаткової угоди до договору № 02-СО-2018).

Колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору погоджено спільне використання земельної ділянки для ведення господарської діяльності з вирощування с/г культур і передача права користування земельної ділянки Дочірньому підприємству Агрофірма Луга-Нова не передбачена договором і не відбувалося, тоді як докази використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в матеріалах справи відсутні. Також у договорі відсутня така істотна умова договору оренди як орендна плата, яка підлягає індексації, що в сукупності спростовує наявність ознак договору оренди та удаваного правочину. Колегія суддів у зв`язку з цим вважає необґрунтованими доводи прокурора у позовній заяві про невідповідність умов оспорюваного договору нормам Закону України «Про оренду землі».

Підсумовуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується, що доводи прокурора спростовуються матеріалами справи, а саме :

- КЕВ м. Володимир- Волинський зареєстровано, як суб`єкт господарської діяльності у Збройних Силах відповідно до ст.3 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України та в порядку визначеному ст.4 цього ж Закону та Порядку реєстрації військових частин як суб`єктів господарської діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000р. №749. Відповідно до ст.6 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України господарську діяльність військової частини може бути обмежено або припинено за рішенням Міністерства Оборони України. До переліку видів діяльності, здійснення якої дозволяється в/ч, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 р. №1171 входять зокрема і такі як вирощування зернових культур, бобових і насіневих культур, допоміжна діяльність у тваринництві. КЕВ м. Володимир Волинський було отримано відповідне Свідоцтво;

- відповідно до п.4.5 ст.4 Положення КЕВ м. Володимир-Волинський, установа має право користуватись закріпленою за нею землею, а згідно п.5.1.3 ст.5 має право укладати договори, набувати майнові та немайнові права, займатися видами діяльності, які передбачені Свідоцтвом про реєстрацію; відповідно до Витягу з Переліку земельних ділянок землекористувачів Міністерства Оборони України, узгодженого в встановленому порядку з Генеральним штабом Збройних Сил України (№745/с від 12.01.2017р. ), землі загальною площею 873,5965 га. можна використовувати для ведення господарської діяльності з вирощування с/г культур. Докази про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в матеріалах справи відсутні;

- у даній справі має місце використання земельної ділянки для ведення господарської діяльності з вирощування с/г культур КЕВ як суб`єктом господарської діяльності. Передачі права користування земельною ділянкою ДП «Агрофірма Луга-Нова» не передбачено договором і не відбувалося. Спірний договір укладений на виконання завдань Міністерства оборони України та за активної участі щодо управління майном зі сторони Міністерства. Підтвердженням, зокрема, є те, що умови конкурсу та саме оголошення про нього на укладення оспорюваного договору були опубліковані на офіційному сайті Міністерстава оборони України, там же було опубліковано зразок (примірний зміст) такого договору;

- правомірність здійснення конкурсу, оформленого протоколом №13 від 03.09.2018 р., та правомірність укладення договору № 02-СО-2018 від 10.09.2018 встановлені постановою Верховного Суду у справі № 903/925/18 від 17.09.2019 за позовом ФГ «Західний Буг» до КЕВ м. Хмельницький та ДП «АФ Луга-Нова» про визнання недійсним спірного договору, що є приюдиційними обставинами відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України і не потребують доведення;

- при підписанні оспорюваного договору сторони були вільними в його укладенні та мали необхідний об`єм повноважень на його укладення, порядок укладення цього договору був дотриманий згідно Методичних рекомендацій щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства Оборони України від 2016, які діяли станом на дату укладення договору. Факт визнання їх недійсними згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2021 та постанови Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 815/1784/18 для правової оцінки договору юридичного значення не має, оскільки (як неодноразово звертав увагу Верховний Суд) при вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 910/12959/18.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції за результатами повного, у їх сукупності з`ясування обставин, які мають значення у справі і на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надав правильну оцінку встановленим обставинам відповідно до ст.ст. 75-79, 86 ГПК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки судом не встановлено обставин щодо захисту порушеного права, а відтак відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності .

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022 р. у справі № 903/54/22 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 22.11.2022 р. у справі № 903/54/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 903/54/22 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 06.03.2023 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.