Постанова

від 06.03.2023 по справі 918/282/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року Справа № 918/282/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Центр єдиноборств "Удар" на рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2022 (повний текст - 11.11.2022) у справі №918/282/22 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Громадської організації "Центр єдиноборств "Удар"

про стягнення заборгованості в сумі 141800 грн 16 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 31.10.2022 у справі №918/282/22 задоволено позов Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до Громадської організації "Центр єдиноборств "Удар". Стягнуто з на користь позивача 141800 грн 16 коп. заборгованості по орендній платі та 2481 грн 00 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Громадська організація "Центр єдиноборств "Удар" звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Посилаючись на положення ст.ст.1, 9, 15 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" апелянт стверджує, що громадська організація "Центр єдиноборств "Удар" є тотожним фізкультурно-спортивному закладу.

Отже з урахуванням того, що відповідач, як орендар, який використовував нерухоме державне (комунальне) майно для розміщення спортивно-оздоровчого закладу для дітей та молоді входить до переліку орендарів, які звільняються від орендної плати, оскільки визначена договору мета використання орендованого майна підпадає під критерії, визначені Додатком 1 до Постанови Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 N611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", а саме: фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.

З урахуванням викладеного, згідно з Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 N611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором не здійснюється, а відповідач звільняється від орендної плати за спірний період серпень 2020 - січень 2022 року.

На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2022 у справі №918/282/22 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу суду апеляційної інстанції.

Листом від 08.12.2022 матеріали справи №918/282/22 витребувано з Господарського суду Рівненської області.

20.12.2022 належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 апеляційну скаргу Громадської організації "Центр єдиноборств "Удар" на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2022 у справі №918/282/22 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 3721,50грн; надати докази надсилання копії скарги з доданими до неї документами позивачу листом з описом вкладення.

02.01.2022 на адресу суду від Громадської організації "Центр єдиноборств "Удар" надійшла заява до якої долучено квитанцію АТ КБ "Приватбанк" від 02.01.2023 про сплату 3721,50грн судового збору.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.01.2023, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі Коломис В.В., відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №918/282/22.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2023 визначено колегію суддів для розгляду справи №918/282/22 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.01.2023, зокрема, поновлено Громадській організації "Центр єдиноборств "Удар" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2022 у справі №918/282/22 та відкрито апеляційне провадження. Запропоновано позивачу у строк до 27.01.2023 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України, та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів апелянту.

03.02.2023 до суду від Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (лист від 01.02.2023).

У відзиві позивач зазначає, що для застосування ст.762 Цивільного кодексу України, відповідачем не підтверджені наведені ним обставини, докази не надані. Відповідач не вживав заходів для встановлення факту неможливості використання майна. Твердження про відсутність відвідувачів, прийняття рішень батьками не відвідувати зайняття, неможливість отримання сертифікатів дітьми відповідачем, не підтверджене. До того ж посилання на такі обставини не спростовують неможливість використання приміщення, як на обставини, які від нього не залежали. Такі обставини могли бути усунені, орендар міг здійснити організаційні заходи для здійснення своєї діяльності. До прикладу, можлива організація занять з меншою кількістю дітей у групі аби дотримуватися правил проведення зібрань щодо кількості людей на квадратний метр площі, отримання сертифікатів учасниками спортивних заходів. Згідно Статуту громадської організації її діяльність спрямована не лише на організацію зайняття спортом дітей, а й молоді (згідно з Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», до молоді належать громадяни віком від 14 до 35 років). Використання приміщення та неможливість організувати здійснення діяльності з причин, що залежать від користувача, не є прямо залежні. Орендар не втрачав повної можливості користуватися орендованим майном, він мав доступ до приміщення, його речі зберігалися в орендованому приміщенні.

Що ж до застосування Постанови Кабінету Міністрів №611, то вона належна до виконання орендодавцями державного майна, на орендодавців комунального майна вона не поширюється. Це вбачається із самого тексту постанови. Апелянт довільно і на свій розсуд трактує положення нормативного акту уряду.

Зважаючи на викладене вище, позивач вважає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області у справі №918/282/22 - без змін.

Крім цього, до відзиву долучено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу в якому зазначає, що копію апеляційної скарги управління не отримало, а відтак надати відзив на скаргу у встановлений строк судом не може. Зі змістом апеляційної скарги управління ознайомилося шляхом подання відповідного клопотання до суду 01.02.2023.

Розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд апеляційної інстанції при розгляді питання про поновлення процесуального строку на подання відзиву, керуючись нормами статті 119 ГПК України, оцінює наведені позивачем обставини як поважні причини пропуску строку і тому поновлює пропущений процесуальний строк.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

26.11.2019 між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - орендодавець) та Громадська організація "Центр єдиноборств "Удар" (далі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір) загальною площею 282,8 кв.м за адресою м.Рівне, вул.Драгоманова, 7 (п.1 договору).

Згідно пункту 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різного виду спорту.

Як погоджено пунктом 2.1 договору оренди від 26 листопада 2019 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі Майна.

У пункті 3.1 та пункті 3.2 цього договору сторони передбачили, що орендна плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю громади міста Рівного і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - 5 372 грн. 17 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендар у свою чергу зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом прийому-передачі майна (п.7.1. договору).

Згідно п.9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Цей договір укладений строком на 2 років 11 місяців та діє з 26 листопада 2019 року по 25 жовтня 2022 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, але за умови згоди Балансоутримувача.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, сторонами не надано.

Позивачем на виконання умов договору передано в строкове платне користування майно передбачене п.1.1. договору.

Орендарем (відповідачем) взяте на себе зобов`язання по оплаті орендної плати виконано не у повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 141800 грн16 коп.

10.02.2022 позивачем надіслано відповідачу претензію №01-02/189-04 з вимогою сплатити борг.

Дана претензія відповідачем проігнорована, жодної відповіді на претензію позивачу не надходило, так само як і оплати заборгованості по орендній платі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Із положень ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між сторонами виникли договірні відносини по оренді нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.4 ст.286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Факт передачі позивачем нежитлового приміщення в оренду та факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті договору оренди нежитлового приміщення підтверджується матеріалами справи.

Згідно розрахунку заборгованості станом на час звернення позивачем з позовом до суду заборгованість відповідача перед останнім за орендну нежитлового приміщення становить 141800 грн 16 коп.

При цьому, відповідач посилається на нормативні документи, які регулювали можливість здійснення господарської діяльності під час карантину. На думку відповідача, норми постанови КМУ №641 від 22 липня 2020 року, постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямовані на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 16 червня 2020 року, постанови КМУ №611 від 15 липня 2020 року свідчать, що у Громадської організації "Центр єдиноборств "Удар" відсутнє зобов`язання зі сплати орендної плати з березня 2020 по 24 лютого 2022 включно.

Окрім цього, відповідач стверджує, що на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 01 квітня 2022 року, Постанови КМУ №634 від 27 травня 2022 року орендар звільняється від сплати орендної плати на 50% за період березень-квітень 2022.

Закон України "Про оренду державною та комунального майна" регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального майна. Також ч. 4 ст.17 цього ж Закону передбачено внесення орендарем орендної плати незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст.5 "Про оренду державного та комунального майна" порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Пунктом 1291 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди державного та комунального майна" від 03 червня 2020 року №483 передбачається, що якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за у кладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якою вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницькою органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.

Тобто питання звільнення від сплати орендної плати, встановлення пільг за користування комунальним майном в особливі періоди встановлюються органом місцевого самоврядування.

Предметом договору оренди укладеного між Управлінням комунальною власністю та Громадською організацією "Центр єдиноборств "Удар" є комунальне майно.

Відповідно до п.1.2 договору оренди нежитлового приміщення, що належить територіальній громаді міста Рівного від 26 листопада 2019 (надалі договір) майно передавалося в оренду для розміщення суб`єкта господарювання, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять і різними видами спорту.

Пунктом 3.1 договору погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного (Методики розрахунку).

Також, п.3.4 договору передбачено, що розмір орендної плати може були змінено на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів, змін орендних ставок, затверджених органом місцевою самоврядування, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, враховуючи нормативні документи, які приймалися органами державної влади, та відповідно до епідеміологічної ситуації в регіоні, представницьким органом - Рівненською міською радою в межах повноважень врегульовувалося питання орендних відносин. Так Рівненською міською радою приймалися рішення про звільнення від орендної плати за користуванням майном, що є власністю територіальної громади міста Рівного.

Відповідно до п.2 рішення Рівненської міської ради від 26.03.2020 №7388 орендарі звільнялися від сплати орендної плати за оренду комунального майна орендарів, які в період дії карантину фактично призупинили діяльність в орендованих приміщеннях та звернулися в указаний період до орендодавців із відповідною письмовою заявою з дати подання заяви до закінчення терміну дії карантину.

Згідно рішення Рівненської міської ради від 11.02.2021 №112 орендарі, діяльність яких заборонена, згідно рішення Рівненської міської ради від 11.02.2021 №112 орендарі, діяльність яких заборонена, звільнялися від орендної плати з 08 січня 2021 року по 25 січня 2021 року.

Як вбачається із розрахунку заборгованості здійсненого балансоутримувачем орендованого майна, орендарю за ініціативою самого балансоутримувача в період з 18.03.2020 по 03.08.2020 та з 08.01.2021 до 24.01.2021 включно орендна плата не нараховувалася.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, твердження відповідача, що питання орендної плати щодо комунального майна не врегульоване на законодавчому рівні, а також твердження про те, що таке право надається виключно на підставі нормативних актів Кабінету Міністрів України під час дії карантину, не відповідає дійсності та спростовується наведеними нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, а також умовами договору оренди, рішеннями Рівненської міської ради від 26.03.2020 №7388 та від 11.02.2021 №112.

Посилання відповідачем на постанову Верховною суду України від 08 липня 2021 року у справі №910/8040/20 та постанову Великої Палати Верховною суду від 08 травня 2018 року у справі №910/7495/16, не приймаються до уваги, оскільки вказані постанови спростовують наявність підстав для звільнення від сплати орендної плати орендаря - Громадську організацію "Центр єдиноборств "Удар" на підставі ст.762 Цивільною кодексу у зв`язку із неможливістю використання майна для цілей оренди. Верховним судом зазначається, що при оцінці таких обставин передбачається незмінність умов господарювання (користування майном) чи стан об`єкта оренди, орендар повинен надати докази наявності таких обставин, на які він посилається в обґрунтуванні своїх вимог, а також довести, що ці матеріали виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дії непереборної сили тощо. Також зазначається, що якщо орендар з незалежних від нього причин обов`язково впродовж певного часу повністю втратив можливість користування орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма вважає об`єктивну неможливість використання передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходититься в ньому, збереження у речей тощо) через речі, яким орендар не відповідає.

При цьому, для застосування ст.762 Цивільного кодексу України, відповідачем не було підтверджено наведені ним обставини, докази не надані.

Відповідач не вживав заходів для встановлення факту неможливості використання майна. Твердження про відсутність відвідувачів, прийняття рішень батьками не відвідувати зайняття, неможливість отримання сертифікатів дітьми відповідачем не підтверджено належними доказами. Посилання на такі обставини не підтверджують неможливість використання приміщення з обставин, які від нього не залежали.

Використання приміщення та неможливість організувати здійснення діяльності з причин, що залежать від користувача, не є прямо залежні. Орендар не втрачав повної можливості користуватися орендованим майном, останній мав доступ до приміщення. Про це зазначено і в висновках суду касаційної інстанції, наведених відповідачем.

При цьому, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Також, колегія суддів відмічає, що постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, стосуються державного майна, до того ж у них зазначається лише можливість звільнення від сплати чи зменшення розміру орендної плати, а не обов`язковість прийняття таких рішень щодо орендарів.

Обов`язковою умовою для надання пільг щодо сплати орендної плати зазначається ініціювання, звернення, подання заяви орендодавцю від заінтересованої особи, а як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, такі дії ним не здійснювались, з заявою про звільнення від сплати орендної плати чи зменшення його розміру не звертався ні до орендодавця, ні до балансоутримувача.

Що ж до застосування постанови Кабінету Міністрів №611, то вона стосується передачі в оренду орендодавцями державного майна, на орендодавців комунального майна вона не поширюється. Тобто, апелянт не вірно трактує положення даного нормативного акту.

Щодо посилання відповідача на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунальною майна", то згідно з ними, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо можливості встановлення інших правил передачі майна в оренду і з аналізу внесених змін вбачається, що питання звільнення від орендної плати саме цим Законом відсутні. Прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27 травня 2022 року №634 врегулювало обов`язковість звільнення від сплати орендної плати за комунальне майно лише у пп.1 п.1 постанови. Останнім передбачено, що на період воєнного етапу і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 року, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна: фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану; які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область, Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів: Луганська область: Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесепського районів (крім селищ міського типу Доманівка. Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м.Миколаєва): Харківська область в межах Богодухівського району (крім м.Валків. Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району. Куп`янеького і Харківського районів (крім м.Мерефи, смт Нова Водолага. м.Харкова). Чугуївського району (крім м.Змієва): Херсонська область: Автономна Республіка Крим: м.Севастополь).

Як вірно відмітив суд першої інстанції, відповідач (орендар) не є фізичною особою, яка призвана на військову службу і не є тим орендарем, який використовує майно на визначеній території (м. Рівне та Рівненська область не є визначеною територією в розумінні Постанови Кабінету Міністрів), а отже не має бути звільненим від сплати орендної плати.

Щодо посилання на інші пункти постанови про 50% знижку, то вони стосуються лише орендарів державного майна.

Щодо орендарів комунального майна, то Рівненська міська рада звільняла орендарів від сплати орендної плати тимчасово, проте відповідачу така пільга по об`єкту оренди, зазначеного в договорі оренди від 26.11.2019 не надавалася.

Закон України від 16 червня 2020 року №692-1X "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" поширюється на ті сфери, які зазначені у ньому.

Заняття спортом не належать до сфери культури, креативних індустрій, туризму, а громадські організації не займаються малим чи середнім бізнесом, а отже не підпадають під дію цього закону.

З огляду на вищевикладені обставини, правова позиція апелянта не приймається до уваги.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати заборгованості відповідачем.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до Громадської організації "Центр єдиноборств "Удар" про стягнення заборгованості в сумі 141800 грн 16 коп., підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,)

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати по договору оренди та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з Громадської організації "Центр єдиноборств "Удар" на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради 141800 грн 16 коп. заборгованості по орендній платі та 2481 грн 00 коп. судових витрат.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Центр єдиноборств "Удар" на рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2022 у справі №918/282/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 06.03.2023

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.