Ухвала

від 06.03.2023 по справі 910/3345/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.03.2023Справа № 910/3345/23Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі № 910/3345/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми»

до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»

про стягнення 1 723 372,61 грн.

Представники: без виклику,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про стягнення 1 723 372,61 грн.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми» подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», що знаходяться на розрахунковому рахунку IBAN НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва (МФО 322313), а також на інших виявлених під час виконання ухвали про забезпечення позову рахунках, які відкриті Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» в банківських установах України, у межах ціни позову у розмірі 1 723 372,61 грн та розміру судових витрат.

Вказана заява обґрунтована тим, що Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» ухиляється від виконання зобов`язань зі сплати боргу за Договором № 13/20221 від 07.02.2022, зокрема, не вчиняє дій, які б підтверджували ймовірність сплати заборгованості в майбутньому; грошове зобов`язання відповідача перед позивачем не забезпечено заставою, порукою або гарантією; сума боргу є значною; 28.10.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 943-р, яким, зокрема, визначено, що державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ), відтак, відповідач наразі позбавлений можливості досягати мети своєї діяльності, виконувати свої статутні повноваження та функції, оскільки, він припинив приймати оплату зборів за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності (позбавлення відповідача джерел доходу). Зазначені обставини, на переконання заявника, є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, про які він зазначає в заяві.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вказує заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана, зокрема, тим, що наявні загрози ускладнення чи неможливості виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів, зважаючи на прострочення виконання зобов`язання, розмір зобов`язання, а також реформування системи державного управління у сфері інтелектуальної власності.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, саме лише посилання заявника на утруднення чи неможливість виконання рішення у зв`язку з тим, що Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» ухиляється від виконання зобов`язання, а сума заборгованості є значною, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилання заявника на реформування системи державного управління у сфері інтелектуальної власності, суд зазначає, що наразі відомості щодо припинення Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - відсутні.

Більше того, приписами ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Тобто, у разі припинення юридичної особи відповідача, обов`язки щодо виконання зобов`язань перейдуть до його правонаступника.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі № 910/3345/23 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева