Постанова

від 09.05.2023 по справі 910/3345/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2023 р. Справа№ 910/3345/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Грека Б.М.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2023

у справі № 910/3345/23 (суддя Картавцева Ю.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі № 910/3345/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми»

до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»

про стягнення 1 723 372,61 грн

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 09.05.2023

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про стягнення 1 723 372,61 грн.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми» подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», що знаходяться на розрахунковому рахунку в АТ «Укрексімбанк» м. Києва, а також на інших виявлених під час виконання ухвали про забезпечення позову рахунках, які відкриті Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» в банківських установах України, у межах ціни позову у розмірі 1 723 372,61 грн та розміру судових витрат.

Вказана заява обґрунтована тим, що Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» ухиляється від виконання зобов`язань зі сплати боргу за Договором № 13/20221 від 07.02.2022, зокрема, не вчиняє дій, які б підтверджували ймовірність сплати заборгованості в майбутньому; грошове зобов`язання відповідача перед позивачем не забезпечено заставою, порукою або гарантією; сума боргу є значною; 28.10.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 943-р, яким, зокрема, визначено, що державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ), відтак, відповідач наразі позбавлений можливості досягати мети своєї діяльності, виконувати свої статутні повноваження та функції, оскільки, він припинив приймати оплату зборів за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності (позбавлення відповідача джерел доходу). Зазначені обставини, на переконання заявника, є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, про які він зазначає в заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі № 910/3345/23 - відмовлено.

Ключовим мотивом ухвали є:

- заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ «ЛВТ-Програми» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Ключовим аргументом скарги є:

- невжиття заходів запропонованих позивачем може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/3345/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Грек Б.М. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3345/23, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 27.03.2023 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/3345/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі № 910/3345/23, розгляд справи призначено на 09.05.2023.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем в майбутньому будь-яких дій, або можливого укладання угод без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що, зокрема, наявні загрози ускладнення чи неможливості виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів, зважаючи на прострочення виконання зобов`язання, розмір зобов`язання, а також реформування системи державного управління у сфері інтелектуальної власності.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, Господарський суд м. Києва відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що заявник не довів наявність та не подав належних та допустимих доказів тих обставин, із якими діюче законодавство пов`язує наявність підстав для застосування заходів щодо забезпечення позову.

В той самий час, ТОВ «ЛВТ-Програми» в апеляційній скарзі посилається на те, що невжиття заходів запропонованих позивачем може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника з огляду на таке.

Колегія суддів зауважує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, як вбачається з заяви про заперечення заявник посилається лише на утруднення чи неможливість виконання рішення у зв`язку з тим, що Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» ухиляється від виконання зобов`язання, а сума заборгованості є значною, що як правильно зауважив місцевий суд, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилання заявника на реформування системи державного управління у сфері інтелектуальної власності, колегія суддів також погоджується з судом першої інстації, що наразі відомості щодо припинення Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - відсутні.

Більше того, приписами ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Тобто, у разі припинення юридичної особи відповідача, обов`язки щодо виконання зобов`язань перейдуть до його правонаступника.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, місцевий суд дійшов правильного висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв`язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ-Програми» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі № 910/3345/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі № 910/3345/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №910/3345/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:

"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України.

Повний текст складено 10.05.2023.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді Б.В. Отрюх

Б.М. Грек