Рішення

від 06.03.2023 по справі 910/14546/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2023Справа № 910/14546/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА» (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 11) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» (04073, місто Київ, ВУЛ. КУРЕНІВСЬКА, будинок 21, ЛІТ. "Г") про стягнення 140 337,18 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» (далі - відповідач) про стягнення 140 337,18 грн та була передана 27.12.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні №ФТЛ00976 від 19.08.2021 в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 28.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

31.10.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до останнього, представник заперечуючи проти позову вказує, що на момент подання позову строк виконання зобов`язань відповідача з оплати послуг за Договором № ФТЛ00976 від 19.08.2021 р. та заявок № 98021 від 19.01.2022 р., № 98377 від 26.01.2022 р., № 99044 від 08.02.2022 р. не почав перебіг і відповідно ще не настав з огляду на наступне.

Пункт 2.4 Договору № ФТЛ00976 від 19.08.2021 р. про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні передбачає, що факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг). За змістом п. 4.5 Договору № ФТЛ00976 від 19.08.2021 р. та заявок № 98021 від 19.01.2022 р., № 98377 від 26.01.2022 р., № 99044 від 08.02.2022 р. перебіг строку оплати наданих послуг (31 календарний день) починається з моменту вивантаження за умови надання до цього моменту копій документів: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку, податкової накладної, оригінали зазначених документів досилаються поштою.

Долучені копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ФТ74 від 02.02.2022 р. на суму 19265,94 грн. (з ПДВ), № ФТ75 від 02.02.2022 р. на суму 19265,94 грн. (з ПДВ), № ФТ99 від 10.02.2022 р. на суму 13989,75 грн. (з ПДВ), № ФТ124 від 16.02.2022 р. на суму 47325,85 грн. (з ПДВ), не мають обов`язкового реквізиту первинного документа, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку ТОВ «Завод Євроформат».

Окрім того представник відповідача вказує, що копії експрес-накладних ТОВ «Нова Пошта» № 20450513197848 від 04.02.2022 року, № 20450516353126 від 10.02.2022 року, № 20450520186452 від 19.02.2022 року та скриншота з сайту «Нової пошти», на які посилається позивач, як на докази відправлення «пакетів документів» не відповідають Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Так, копії експрес-накладних ТОВ «Нова Пошта» № 20450513197848 від 04.02.2022 року, № 20450516353126 від 10.02.2022 року, № 20450520186452 від 19.02.2022 року не містять переліку (опису) документів, що були відправлені позивачем відповідачу. У графах «Повний опис відправлення» зазначено: «Документи», а у графах «Кількість місць» вказано: « 1 шт.», що не надає можливості підтвердити вміст поштових відправлень та фактично унеможливлює достовірне встановлення факту направлення позивачем відповідачу саме документів, наведених у п. 4.5 Договору № ФТЛ00976 від 19.08.2021 р. та транспортних заявках: копій чи оригіналів акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку, а не будь-якого іншого листа.

Представник відповідача зазначив, що Акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, доданий до позовної заяви, не є доказом у справі, так як також не містить підпису представника відповідача.

Окрім того, представник відповідача зазначив, що вартість транспортно-експедиторських послуг зазначена у транспортних заявках, які відповідно до п. 2.2 Договору № ФТЛ00976 від 19.08.2021 р. є його невід`ємними частинами. Зокрема у графі 21 транспортних заявок вартість послуг визначено в іноземних валютах.

Частина 2 ст. 533 ЦК України визначає, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Не погоджуючись з розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних витрат представник відповідача вказує, що позивачем не зазначено окремо по кожному перевезенню періоди за які нараховуються заборгованість, календарні дати цих періодів та суми, на які нараховується заборгованість.

Внаслідок обставин непереборної сили, які зробили виконання зобов`язань за Договором № ФТЛ00976 від 19.08.2021 р. неможливим, вини, як і протиправної поведінки в діях відповідача немає. Відтак, відсутність елементів складу цивільного правопорушення звільняє відповідача від відповідальності у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, оскільки дії відповідача не можуть бути кваліфіковані як правопорушення.

За таких обставин представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.02.2023 в системі електронний суд, представником позивача було сформовано відповідь на відзив, відповідно до якої просив позовні вимоги задовольнити з огляду на наступне.

За визначенням статті першої Закону України 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі Закон 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким документом є в тому числі міжнародна вантажна накладна CMR, яка є підтвердженням надання транспортно-експедиторських послуг (стаття дев`ята Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність", частина третя статті 909 ЦК, стаття четверта Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Міжнародні вантажні накладні по спірних перевезеннях відповідач отримав разом з вантажем, як це передбачено частиною першою статті 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Вартість послуг перевезення була відома відповідачу, позаяк він не заперечує укладення разових замовлень на перевезення спірних вантажів.

Окрім того представник позивача зазначає, що твердження відповідача, що він нібито не отримав документи стосовно спірних перевезень, а накладні «Нової Пошти», копії яких додано до позовної заяви, не містять опису вкладення, відповідач не повідомляє суд, що саме містилося в поштових відправленнях, отриманих ним від позивача.

Крім того, в Договорі не встановлено обов`язок надсилання кореспонденції цінним листом з описом вкладення.

Стосовно твердження відповідача, що позивачем не наведено правильний розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, представник позивача зазначає, що відповідачем свій розрахунок сум не наводить.

На думку позивача висновок відповідача є хибним, оскільки в позовній заяві зазначено, що за умовами заявок перерахунок в гривню здійснюється за курсом НБУ на день розвантаження, а дату розвантаження містить графа 24 відповідної вантажної накладної CMR. Граничні строки оплати за кожне перевезення також було вказано.

Нарахування 3% річних здійснено з огляду на зазначені граничні строки оплати, а саме: за перше перевезення з 11 березня по 22 грудня 2022 року включно, за друге перевезення з 15 березня по 22 грудня включно, за третє перевезення з 25 березня по 22 грудня включно.

Пеню нараховано в межах 6-місячного строку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства фінансів України.

За таких обставин представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

22.02.2023 від представника відповідача надійшли заперечення відповідно до яких представник просить відмовити в позовних вимогах.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

19.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА» (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» (далі - клієнт) був укладений Договір № ФТЛ00976 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. якого чинний договір регулює взаємовідносини сторін по організації Експедитором Клієнтові комплексу транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних перевезень вантажів Клієнта, перевезень вантажів Клієнта по території України.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору, Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 2.1-2.2 Договору, Експедитор згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу.

Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв`язком, або по електронній пошті (E-mail).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно з п. 4.4 - 4.5 Договору, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода Експедитора згідно цих рахунків, є різниця між сумою що перерахована Клієнтом за виконання умов цього договору та транзитною сумою що підлягає оплаті перевізникам (третім особам) залучених Експедитором до виконання умов за даним договором. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є невід`ємною частиною даного договору.

Строк оплати Клієнтом 3-5 (три-п`ять) календарних днів з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів : Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок Експедитора.

Пунктом 4.7 Договору встановлено, що контроль розрахунків здійснюється шляхом щомісячного обміну інформацією відносно взаємно пред`явлених і отриманих рахунків, а також щорічного звірення розрахунків. Дата Акту здачі-прийняття не повинна бути ранішою за дату фактичного надання послуг за Актом здачі-прийняття (а саме - вигрузки товару на склад Клієнта). Не повернення Клієнтом відправленого йому Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і не надання заперечень щодо нього в письмовій формі протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання Клієнтом Акту здачі-прийняття, трактується як підписання акту без заперечень. Факт відправки Експедитором Акту здачі-прийняття і отримання підписаного Акту здачі-прийняття повинен має бути письмово підтверджений.

У випадку прострочення платежу Експедитор має право виставити Клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а Клієнт у цьому випадку зобов`язаний сплатити пеню в повному розмірі (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 6.1-6.2 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили. Сторони домовились, що під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) вони розуміють надзвичайні та невідворотні за даних умов обставини, що виникли після укладення даного Договору, та які Сторони не могли передбачити та запобігти їм, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Дія таких обставин може бути викликана:

- винятковими погодними умовами і стихійними лихами ;

- непередбачуваними діями/бездіяльністю сторони, що не є стороною Договору, та/або які відбуваються незалежно від волі і бажання сторони Договору;

- умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами органів державної влади та місцевого самоврядування, а також пов`язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

Перебіг строків виконання зобов`язань за цим Договором відстрочуються відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини та їх наслідки.

Сторона, для якої з`явилась неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання і припинення вищевказаних обставин не пізніше, ніж через 5 (п`ять) днів з моменту виникнення таких обставин.

Відстрочка в інформуванні про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права в подальшому посилатися на такі обставини.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021р., а у частині грошових зобов`язань - до повного виконання.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження дострокового розірвання Договору.

На виконання умов вказаного договору між сторонами 19.01.2022 року підписано заявку № 98021, яка містить посилання на Договір № ФТЛ00976 та за умовами якої експедитор мав організувати транспортування вантажу за маршрутом Іспанія - Україна.

Дата завантаження - 25-28 січня 2022 року.

Сума фрахту складала 1200 євро по курсу НБУ на день вивантаження.

Термін доставки вантажу - 01-03 лютого 2022 року.

Місце розвантаження Київ, вул. Куренівська, 21А.

Згідно з п. 22 заявки, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 31 (тридцять один) календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умовами надання до цього моменту копій документів - Акт здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунок. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

Вищевказана заявка підписана збоку позивача та відповідача без зауважень.

На виконання вищевказаної заявки, Експедитором було надано послугу з перевезення та передано вантаж Клієнту 02.02.2022, що підтверджується проставленим підписом та відбитком печатки відповідача (п. 24) на товарно-транспортних накладних (CMR) від 26.01.2022.

В подальшому позивачем було оформлено рахунки № ФТ41 та № ФТ42 на суму 19265,94 грн. кожний, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ФТ74 та № ФТ75 та як вказує позивач ним зареєстровано дві податкові накладні.

За твердженням позивача, пакет документів було відправлено замовнику «Новою Поштою» 04 лютого 2022 року (накладна №20450513197848). Документи були отримані відповідачем 07 лютого 2022, що підтверджується відомостями, розміщеними на сайті «Нової Пошти».

26.01.2021 року підписано заявку № 98377, яка містить посилання на Договір № ФТЛ00976 та за умовами якої експедитор мав організувати транспортування вантажу за маршрутом Туреччина - Україна.

Дата завантаження - 28-31 січня 2022 року.

Сума фрахту складала 500 доларів по курсу НБУ на день вивантаження.

Термін доставки вантажу - 10.02.2022 року.

Місце розвантаження Київ, вул. Куренівська, 21А.

Згідно з п. 22 заявки, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 31 (тридцять один) календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умовами надання до цього моменту копій документів - Акт здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунок. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

Вищевказана заявка підписана збоку позивача та відповідача без зауважень.

На виконання вищевказаної заявки, Експедитором було надано послугу з перевезення та передано вантаж Клієнту 10.02.2022, що підтверджується проставленим підписом та відбитком печатки відповідача (п. 24) на товарно-транспортній накладній (CMR) №001344 від 02.02.2022.

В подальшому позивачем було оформлено рахунок № ФТ109 на суму 13989,75 грн., а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ФТ99 та як вказує позивач ним зареєстровано податкову накладну.

За твердженням позивача, пакет документів було відправлено замовнику «Новою Поштою» 10 лютого 2022 року (накладна №20450516353126). Документи були отримані відповідачем 11 лютого 2022 року, що підтверджується відомостями, розміщеними на сайті «Нової Пошти».

08.02.2022 року підписано заявку № 99044, яка містить посилання на Договір № ФТЛ00976 та за умовами якої експедитор мав організувати транспортування вантажу за маршрутом Чехія - Україна.

Дата завантаження - 09.02.2022 року.

Сума фрахту складала 1400 євро по курсу НБУ на день вивантаження.

Термін доставки вантажу - 15-16.02.2022 року.

Місце розвантаження Київ, вул. Куренівська, 21А.

Згідно з п. 22 заявки, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 31 (тридцять один) календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умовами надання до цього моменту копій документів - Акт здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунок. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

Вищевказана заявка підписана збоку позивача та відповідача без зауважень.

На виконання вищевказаної заявки, Експедитором було надано послугу з перевезення та передано вантаж Клієнту, що підтверджується проставленим підписом та відбитком печатки відповідача (п. 24) на товарно-транспортній накладній (CMR).

В подальшому позивачем було оформлено рахунок № ФТ119 на суму 47325,85 грн., а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) ФТ124 як вказує позивач ним зареєстровано податкову накладну.

За твердженням позивача, пакет документів було відправлено замовнику «Новою Поштою» 19 лютого 2022 року (накладна №20450520186452). Документи були отримані відповідачем 21 лютого 2022 року, що підтверджується відомостями, розміщеними на сайті «Нової Пошти».

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ФТ74 від 02.02.2022 на суму 19265,94 грн, № ФТ75 від 02.02.2022 на суму 19265,94 грн, № ФТ99 від 10.02.2022 на суму 13 989,75 грн та ФТ124 від 16.02.2022 на суму 47 325,85 грн не підписані з боку відповідача.

Окрім того представником позивача долучено акт звірки який також не підписаний з боку відповідача.

Оскільки відповідачем не оплачено позивачеві вартість наданих експедиторських послуг, останнє слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Внаслідок укладення Договору № ФТЛ00976 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору № ФТЛ00976 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні за заявками № 98021 від 19.01.2022 року, № 98377 від 26.01.2021 року, № 99044 від 08.02.2022 року він надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними CMR. Вантаж було доставлено вантажоодержувачу про що свідчить відмітки останнього в графі 24 зазначених накладних.

Суд зауважує, що всі перевезення, виконання яких було доручено позивачу відповідно до вищевказаних разових заявок, виконані ним у повному обсязі, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, та які містять підписи та відбитки печаток одержувача вантажу (з урахуванням вказаних у заявках відомостей про маршрут та найменування вантажу).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується Відповідачем виконання Позивачем відповідно до умов Договору № ФТЛ00976 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні.

Відповідач заперечуючи стосовно позовних вимог у відзиві на позовну заяву зокрема зазначає, що у позовній заяві вартість послуг, що підлягає стягненню зазначена у гривнях, однак позивач не вказує на яку дату та за яким офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національного банку України, визначено вартість послуг, що не дає можливості визначити вартість послуг і розмір заборгованості.

Як вбачається з підписаних сторонами заявок:

№ 98021 від 19.01.2022 року - сума фрахту складала 1200 євро по курсу НБУ на день вивантаження (дата вивантаження 02.02.2022);

№ 98377 від 26.01.2021 року - сума фрахту складала 500 доларів по курсу НБУ на день вивантаження (дата вивантаження 10.02.2022);

№ 99044 від 08.02.2022 - сума фрахту складала 1400 євро по курсу НБУ на день вивантаження (дата вивантаження відсутня).

Однак враховуючи, що акти здачі - прийняття робіт зокрема за заявками № 98021 та № 98377 датовані датою розвантаження з урахуванням того, що за заявкою № 99044 відповідно до міжнародно товарно-транспортної накладної вантаж перетнув митний контроль 13.02.2022, суд дійшов до висновку, що вантаж за заявкою № 99044 був вивантажений 16.02.2022 (дата акту здачі - прийняття робіт).

Отже вартість експедиторських послуг встановлена в іноземній валюті із посиланням на курс НБУ на дату вивантаження, а відтак курс євро до гривні згідно курсу НБУ за заявкою № 98021 на 02.02.2022 складав 31,8875 грн, курс долара до гривні згідно курсу НБУ за заявкою № 98377 на 10.02.2022 складав 27,9795 грн та курс євро до гривні згідно курсу НБУ за заявкою № 99044 на 16.02.2022 складав 32,0283 грн., а відтак вартість послуг за заявками № 98021 складає 38265,00 грн, № 98377 складає 13989,75 грн та № 99044 складає 44 839,62 грн., що в загальному становить 97 094,37 грн.

Згідно з п. 22 заявок, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 31 (тридцять один) календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умовами надання до цього моменту копій документів - Акт здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунок. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

При визначенні погодженого сторонами порядку розрахунків за виконане Позивачем перевезення, суд враховує положення п.п. 2.2 Договору, яким передбачено, що умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв`язком, або по електронній пошті (E-mail).

Зважаючи на викладене, суд бере до уваги порядок розрахунків, передбачений в п. 22 заявки, за якими розрахунки між сторонами здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 31 (тридцять один) календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умовами надання до цього моменту копій документів - Акт здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунок. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

За таких обставин строк оплати за заявкою № 98021 від 19.01.2022 року настав 05.03.2022 (субота) за заявкою № 98377 від 26.01.2021 настав 13.03.2022 (неділя) та за заявкою № 99044 від 08.02.2022 настав 16.02.2022 (субота).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він надіслав на адресу відповідача оригінали документів, на підтвердження чого надав копію експрес - накладних Нової пошти №20450513197848 (дата відправлення 04.02.2022 дата одержання 07.02.2022); №20450516353126 (дата відправлення 10.02.2022 дата одержання 11.02.2022), №20450520186452 (дата відправлення 19.02.2022 дата одержання 21.02.2022).

Як вбачається з вказаних експрес - накладних Нової пошти №20450513197848, №20450516353126, №20450520186452, відправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА» одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ», адреса м. Київ, вул. Куренівська, 21А.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що експрес - накладні Нової пошти не містять переліку (опису) документів, що були відправлені позивачем відповідачу. У графах «Повний опис відправлення» зазначено: «Документи», а у графах «Кількість місць» вказано: « 1 шт.», що не надає можливості підтвердити вміст поштових відправлень та фактично унеможливлює достовірне встановлення факту направлення позивачем відповідачу саме документів, наведених у п. 4.5 Договору № ФТЛ00976 від 19.08.2021 р. та транспортних заявках: копій чи оригіналів акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку, а не будь-якого іншого листа.

Поряд з цим, положення Договору не містять будь-яких застережень щодо порядку надіслання документів, у той час у заявках, а саме у п. 22 зазначено, що оригінали зазначених документів досилаються поштою, за таких обставин суд не вбачає порушень позивачем умов Договору при надісланні відповідних документів через відділення ТОВ "Нова Пошта".

Стверджуючи про те, що експрес-накладні не підтверджують надіслання позивачем передбачених Договором і заявкою необхідних для оплати документів, оскільки не містить їх опису, відповідач в підтвердження своїх доводів не надав доказів вкладення у зазначене поштове відправлення інших документів, ніж ті, що передбачені Договором і заявкою та зазначені в розділі додаткової інформації про відправлення.

Суд зазначає, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Законодавством покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Відповідачем не надано жодного акту про відсутність документів, як і не направлено жодних вимог позивачеві про невідповідність їх змісту.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання ним свого зобов`язання за Договором щодо передачі (надіслання) відповідачу: Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна.

З урахуванням вищевикладеного позивачем підтверджено основну заборгованість за договором № ФТЛ00976 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні за заявками на перевезення вантажів з урахуванням курсу НБУ долара США та євро на дату вивантаження товару, що становить 97 094,37 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів позивачу.

Відтак суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 99847,48 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 97 094,37 грн. в іншій частині слід відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення 19602,98 грн - інфляційне збільшення, 2296,25 грн - 3% річних та 18590,47 грн пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні здійснено невірно оскільки позивачем невірно було застосовано курс НБУ про що зазначалось вище.

Перевіривши надані представником позивача розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних з врахуванням обраного позивачем періоду, а саме:

за заявкою № 98021 нараховано на суму 38265,00 грн за період з 11.03.2022 по 22.12.2022 становить 902,63 грн;

заявкою № 98377 нараховано на суму 13989,75 грн за період з 15.03.2022 по 22.12.2022 становить 325,41 грн;

заявкою № 99044 нараховано на суму 44 839,62 грн за період з 25.03.2022 по 22.12.2022 становить 1006,13 грн.

Відтак розмір 3% річних, які підлягають задоволенню становить 2234,17 грн в іншій частині слід відмовити.

Інфляційні втрати, які підлягають задоволенню з урахуванням викладеного вище розрахунку та враховуючи період обраний позивачем складають 18416,93 грн в іншій частині слід відмовити.

За порушення зобов`язання щодо оплати позивач також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 18590,47 грн.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 Договору, сторони передбачили, що у випадку прострочення платежу Експедитор має право виставити Клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а Клієнт у цьому випадку зобов`язаний сплатити пеню в повному розмірі.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлений товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у заявлений ним період.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, суд встановив, що вони виконані невірно, оскільки позивачем невірно було застосовано курс НБУ про що зазначалось вище.

Відтак за розрахунком суду розмір пені становить 18331,56 грн. в задоволенні іншої частини вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно твердження відповідача, що внаслідок обставин непереборної сили, які зробили виконання зобов`язань за Договором № ФТЛ00976 від 19.08.2021 р. неможливим, вини, як і протиправної поведінки в діях відповідача немає, суд зазначає наступне.

Умовами договору, а саме п. 6.1-6.2, сторони погодили, що звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили. Сторони домовились, що під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) вони розуміють надзвичайні та невідворотні за даних умов обставини, що виникли після укладення даного Договору, та які Сторони не могли передбачити та запобігти їм, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Дія таких обставин може бути викликана:

- винятковими погодними умовами і стихійними лихами ;

- непередбачуваними діями/бездіяльністю сторони, що не є стороною Договору, та/або які відбуваються незалежно від волі і бажання сторони Договору;

- умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами органів державної влади та місцевого самоврядування, а також пов`язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

Перебіг строків виконання зобов`язань за цим Договором відстрочуються відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини та їх наслідки.

Сторона, для якої з`явилась неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання і припинення вищевказаних обставин не пізніше, ніж через 5 (п`ять) днів з моменту виникнення таких обставин.

Відстрочка в інформуванні про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права в подальшому посилатися на такі обставини.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомив позивача про настання обставин непереборної сили як це встановлено у п. 6.2 Договору, а відтак суд не вбачає підстав для не нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Пунктом 2 частини першої ст. 129 ГПК України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення розміру позовних вимог, судовий збір, який підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 234, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» (04073, місто Київ, ВУЛ. КУРЕНІВСЬКА, будинок 21, ЛІТ. "Г", ідентифікаційний код юридичної особи: 31724919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА» (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 40826406) 136077 (сто тридцять шість тисяч сімдесят сім) грн. 03 коп. з яких : 97 094 (дев`яносто сім тисяч дев`яносто чотири) грн. 37 коп сума основаного боргу, 3% річних у розмірі 2234 (дві тисячі двісті тридцять чотири)грн. 17 коп., інфляційні втрати у розмірі 18 416 (вісімнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 93 коп, пеня у розмірі 18 331 (вісімнадцять тисяч триста тридцять одна) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 2405 (дві тисячі чотириста п`ять) грн. 69 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ