Постанова

від 11.08.2023 по справі 910/14546/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2023 р. Справа№ 910/14546/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 (повний текст рішення складено 06.03.2023)

у справі № 910/14546/22 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ Сервіс Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат»

про стягнення 140 337,18 грн.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТЛ Сервіс Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» про стягнення основної заборгованості в сумі 99847,48 грн, 3% річних в сумі 2296,25 грн., інфляційних втрат в сумі 19602,98 грн. та пені в сумі 18590,47 грн.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні №ФТЛ00976 від 19.08.2021 в частині оплати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА» 136077,03 грн. з яких : 97 094,37 грн. сума основного боргу, 3% річних в сумі 2 234,17 грн., інфляційні втрати в сумі 18 416,93 грн., пеня в сумі 18 331,56 грн. та судовий збір у розмірі 2 405,69 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» 27.03.2023 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі № 910/14546/22 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. До апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/14546/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14546/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі № 910/14546/22.

05.04.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 01.04.2023 та у відпустці, в зв`язку з чим питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішувались після виходу судді з відпустки

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі № 910/14546/22. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

09.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідач наголосив на відсутності у позивача права вимоги оплати наданих послуг у зв`язку з тим, що строк оплати не настав.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 18 серпня 2023 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/14546/22 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 19.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА» (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» (далі - клієнт) був укладений Договір №ФТЛ00976 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. якого чинний договір регулює взаємовідносини сторін по організації Експедитором Клієнтові комплексу транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних перевезень вантажів Клієнта, перевезень вантажів Клієнта по території України.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору, Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 2.1-2.2 Договору, Експедитор згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу. Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв`язком, або по електронній пошті (E-mail).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно з п. 4.4 - 4.5 Договору, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода Експедитора згідно цих рахунків, є різниця між сумою що перерахована Клієнтом за виконання умов цього договору та транзитною сумою що підлягає оплаті перевізникам (третім особам) залучених Експедитором до виконання умов за даним договором. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є невід`ємною частиною даного договору.

Строк оплати Клієнтом 3-5 (три-п`ять) календарних днів з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів : Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок Експедитора.

Пунктом 4.7 Договору встановлено, що контроль розрахунків здійснюється шляхом щомісячного обміну інформацією відносно взаємно пред`явлених і отриманих рахунків, а також щорічного звірення розрахунків. Дата Акту здачі-прийняття не повинна бути ранішою за дату фактичного надання послуг за Актом здачі-прийняття (а саме - вигрузки товару на склад Клієнта). Не повернення Клієнтом відправленого йому Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і не надання заперечень щодо нього в письмовій формі протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання Клієнтом Акту здачі-прийняття, трактується як підписання акту без заперечень. Факт відправки Експедитором Акту здачі-прийняття і отримання підписаного Акту здачі-прийняття повинен має бути письмово підтверджений.

У випадку прострочення платежу Експедитор має право виставити Клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а Клієнт у цьому випадку зобов`язаний сплатити пеню в повному розмірі (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 6.1-6.2 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили. Сторони домовились, що під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) вони розуміють надзвичайні та невідворотні за даних умов обставини, що виникли після укладення даного Договору, та які Сторони не могли передбачити та запобігти їм, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Дія таких обставин може бути викликана:

- винятковими погодними умовами і стихійними лихами ;

- непередбачуваними діями/бездіяльністю сторони, що не є стороною Договору, та/або які відбуваються незалежно від волі і бажання сторони Договору;

- умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами органів державної влади та місцевого самоврядування, а також пов`язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

Перебіг строків виконання зобов`язань за цим Договором відстрочуються відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини та їх наслідки.

Сторона, для якої з`явилась неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання і припинення вищевказаних обставин не пізніше, ніж через 5 (п`ять) днів з моменту виникнення таких обставин.

Відстрочка в інформуванні про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права в подальшому посилатися на такі обставини.

Згідно з п.8.7 - 8.8 договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт. Якщо відправлений поштою з повідомленням про вручення експедитором акт виконаних робіт клієнтом не підписаний і письмово не заперечений протягом 5 робочих днів з моменту отримання, він вважається прийнятий ним без змін та підлягає оплаті у повному обсязі.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021р., а у частині грошових зобов`язань - до повного виконання (п. 9.1 договору).

Відповідно до п.9.3. договору якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не виявить письмово бажання його розірвати, то даний договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження розірвання Договору.

На виконання умов вказаного договору між сторонами 19.01.2022 підписано заявку № 98021, яка містить посилання на Договір № ФТЛ00976 та за умовами якої експедитор мав організувати транспортування вантажу за маршрутом Іспанія - Україна.

Дата завантаження - 25-28 січня 2022 року.

Сума фрахту складала 1200 євро по курсу НБУ на день вивантаження.

Термін доставки вантажу - 01-03 лютого 2022 року.

Місце розвантаження Київ, вул. Куренівська, 21А.

Згідно з п. 22 заявки, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 31 (тридцять один) календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умовами надання до цього моменту копій документів - Акт здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунок. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

Вищевказана заявка підписана з боку позивача та відповідача без зауважень.

На виконання вищевказаної заявки, Експедитором було надано послугу з перевезення та передано вантаж Клієнту 02.02.2022, що підтверджується проставленим підписом та відбитком печатки відповідача (п. 24) на товарно-транспортній накладній (CMR) від 26.01.2022.

Позивачем було оформлено рахунки №ФТ41 та № ФТ42 від 24.01.2022 на суму 19265,94 грн. кожний, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ФТ74 від 02.02.2022 та №ФТ75 від 02.02.2022 та як вказує позивач ним зареєстровано дві податкові накладні.

За твердженням позивача, пакет документів було відправлено замовнику «Новою Поштою» 04.02.2022 (накладна №20450513197848). Документи були отримані відповідачем 07.02.2022, що підтверджується відомостями, розміщеними на сайті «Нової Пошти» та вказаною експрес-накладною.

26.01.2021 підписано заявку № 98377, яка містить посилання на Договір №ФТЛ00976 та за умовами якої експедитор мав організувати транспортування вантажу за маршрутом Туреччина - Україна.

Дата завантаження - 28-31 січня 2022 року.

Сума фрахту складала 500 доларів по курсу НБУ на день вивантаження.

Термін доставки вантажу - 10.02.2022 року.

Місце розвантаження Київ, вул. Куренівська, 21А.

Згідно з п. 22 заявки, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 31 (тридцять один) календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умовами надання до цього моменту копій документів - Акт здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунок. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

Вищевказана заявка підписана з боку позивача та відповідача без зауважень.

На виконання вищевказаної заявки, Експедитором було надано послугу з перевезення та передано вантаж Клієнту 10.02.2022, що підтверджується проставленим підписом та відбитком печатки відповідача (п. 24) на товарно-транспортній накладній (CMR) №001344 від 02.02.2022.

В подальшому позивачем було оформлено рахунок №ФТ109 від 10.02.2022 на суму 13989,75 грн., а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ФТ99 від 10.02.2022 та як вказує позивач ним зареєстровано податкову накладну.

За твердженням позивача, пакет документів було відправлено замовнику «Новою Поштою» 10.02.2022 (накладна №20450516353126). Документи були отримані відповідачем 11.02.2022, що підтверджується відомостями, розміщеними на сайті «Нової Пошти» та вказаною експрес-накладною.

08.02.2022 між сторонами підписано заявку №99044, яка містить посилання на Договір №ФТЛ00976 та за умовами якої експедитор мав організувати транспортування вантажу за маршрутом Чехія - Україна.

Дата завантаження - 09.02.2022 року.

Сума фрахту складала 1400 євро по курсу НБУ на день вивантаження.

Термін доставки вантажу - 15-16.02.2022 року.

Місце розвантаження Київ, вул. Куренівська, 21А.

Згідно з п. 22 заявки, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 31 (тридцять один) календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умовами надання до цього моменту копій документів - Акт здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунок. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

Вищевказана заявка підписана збоку позивача та відповідача без зауважень.

На виконання вищевказаної заявки, Експедитором було надано послугу з перевезення та передано вантаж Клієнту, що підтверджується проставленим підписом та відбитком печатки відповідача (п. 24) на товарно-транспортній накладній (CMR) від 09.02.2022.

Відповідно до умов договору позивачем було оформлено рахунок №ФТ119 від 15.02.2022 на суму 47325,85 грн., а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ФТ124 від 16.02.2022 та як вказує позивач ним зареєстровано податкову накладну.

За твердженням позивача, пакет документів було відправлено замовнику «Новою Поштою» 19.02.2022 (накладна №20450520186452). Документи були отримані відповідачем 21.02.2022, що підтверджується відомостями, розміщеними на сайті «Нової Пошти», та вказаною експрес-накладною.

Оскільки відповідачем не оплачено позивачеві вартість наданих експедиторських послуг, останнє слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абз. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на виконання умов Договору №ФТЛ00976 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні, укладеному між сторонами 19.08.2021, за заявками №98021 від 19.01.2022, №98377 від 26.01.2021, №99044 від 08.02.2022 позивач надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними CMR. Вантаж було доставлено вантажоодержувачу та отримано останнім, про що свідчить відмітки останнього в графі 24 зазначених накладних.

Документи, які були передбачені умовами договору та вказаними заявками, а саме акти здачі-прийняття робіт та рахунки, направлялись позивачем відповідачеві, що підтверджується наявними в матеріалах справи експрес-накладними.

Як свідчать матеріали справи, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ФТ74 від 02.02.2022 на суму 19265,94 грн, №ФТ75 від 02.02.2022 на суму 19265,94 грн, №ФТ99 від 10.02.2022 на суму 13989,75 грн. та №ФТ124 від 16.02.2022 на суму 47325,85 грн. не підписані з боку відповідача.

Водночас, відповідачем не надано доказів направлення позивачеві письмових заперечень щодо зазначених актів протягом встановленого договором терміну з моменту отримання відповідачем акту здачі-прийняття, а тому акти вважаються прийнятими відповідачем без змін та підлягають оплаті у повному обсязі в силу вимог п. 4.7 та п. 8.8 договору №ФТЛ00976 від 19.08.2021.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та не спростовано Відповідачем виконання Позивачем відповідно до умов Договору №ФТЛ00976 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від 19.08.2021 своїх зобов`язань.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що всі перевезення вантажів, виконання яких було доручено позивачу відповідно до вищевказаних разових заявок, виконані ним у повному обсязі.

Водночас, складаючи рахунки на оплату №ФТ42 від 24.01.2022, №ФТ41 від 24.01.2022 №ФТ109 від 10.02.2022 №ФТ119 від 15.02.2022, позивач не вказував на яку дату та за яким офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України, визначено вартість послуг.

Відповідно до п.4.1 договору ціни за даним договором установлені в національній валюті. Ціни, що відповідають конкретному перевезенню узгоджуються додатково перед кожним перевезенням.

Згідно з п.2.2 договору у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці.

Відповідно до підписаних сторонами заявок:

№ 98021 від 19.01.2022 - сума фрахту складала 1200 євро по курсу НБУ на день вивантаження;

№ 98377 від 26.01.2021 - сума фрахту складала 500 доларів по курсу НБУ на день вивантаження;

№ 99044 від 08.02.2022 - сума фрахту складала 1400 євро по курсу НБУ на день вивантаження (дата вивантаження відсутня).

За заявкою №98021 від 19.01.2022 відповідно до графи №24 в товарно-транспортних накладних від 26.01.2022 вантаж одержано відповідачем 02.02.2022. Згідно офіційного курсу валют Національного Банку України, офіційний курс гривні до Євро станом на 02.02.2022 становив 31,8875 грн. за 1 євро, а тому ціна послуг за цією заявкою складає 38265,00 грн. (1200 євро * 31,8875 грн), в той час як позивачем визначено вартість послуг в сумі 38531,88 грн., що відповідає офіційному курсу валют на 24.01.2022 (дата рахунків №ФТ42 та №ФТ41).

За заявкою №98377 від 26.01.2021 відповідно до графи №24 в товарно-транспортній накладній №001344 від 02.02.2022 вантаж одержано відповідачем 10.02.2022. Згідно офіційного курсу валют Національного Банку України, офіційний курс гривні до Долару США станом на 10.02.2022 становив 27,9795 грн. за 1 долар США, та відповідно вартість послуг позивача за другою заявкою склала 13989,75 грн. (500 доларів США * 27,9795 грн.).

Що ж стосується визначення вартості послуг позивача за заявкою №99044 від 08.02.2022, товарно-транспортна накладна від 09.02.2022 за якою не містить дати розвантаження в графі №24, то враховуючи, що акти здачі - прийняття робіт за заявками №98021 та №98377 датовані датою розвантаження, а також, те, що за заявкою №99044 відповідно до міжнародно товарно-транспортної накладної вантаж перетнув митний контроль 13.02.2022, суд дійшов правомірного висновку, що вантаж за заявкою №99044 був вивантажений 16.02.2022 (дата акту здачі - прийняття робіт №ФТ124).

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження іншої дати отримання вантажу за заявкою №99044 від 08.02.2022.

Відтак, оскільки згідно офіційного курсу валют Національного Банку України, офіційний курс гривні до Євро станом на 16.02.2022 становив 32,0283 грн. за 1 євро, вартість експедиторських послуг позивача за заявкою №99044 становить 44839,62 грн. (1400 Євро * 32,0283 грн.).

Отже, загальна вартість експедиторських послуг позивача становить 97094,37 грн., а тому місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за транспортно-експедиторські послуги.

Що ж стосується заперечень відповідача, що перебіг строку оплати наданих послуг починається з моменту вивантаження тільки за умови надання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку, податкової накладної, які, як стверджує відповідач, не були надані відповідачеві позивачем, а тому строк для оплати не настав, то колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4.5. договору строк оплати відповідачем 3-5 календарних днів з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою.

Як вже зазначалось вище згідно з п.2.2 договору у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці.

Згідно з п. 22 заявок, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 31 (тридцять один) календарний день з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умовами надання до цього моменту копій документів - Акт здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунок. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

На виконання умов Договору позивач склав та надіслав на адресу відповідача оригінали актів здачі-прийняття робіт та рахунків на оплату, на підтвердження чого надав копії експрес - накладних Нової пошти №20450513197848 (дата відправлення 04.02.2022 дата одержання 07.02.2022); №20450516353126 (дата відправлення 10.02.2022 дата одержання 11.02.2022), №20450520186452 (дата відправлення 19.02.2022 дата одержання 21.02.2022).

Відповідно до вказаних експрес-накладних Нової пошти №20450513197848, №20450516353126, №20450520186452, відправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА» одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ», адреса м. Київ, вул. Куренівська, 21А.

Як під час розгляду справи місцевим судом, так і в своїй апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що експрес-накладні Нової пошти не містять переліку (опису) документів, що були відправлені позивачем відповідачу. Так, відповідач стверджував, що у графах «Повний опис відправлення» зазначено: «Документи», а у графах «Кількість місць» вказано: « 1 шт.», що не надає можливості підтвердити вміст поштових відправлень та фактично унеможливлює достовірне встановлення факту направлення позивачем відповідачу саме документів, наведених у п. 4.5 Договору № ФТЛ00976 від 19.08.2021 р. та транспортних заявках: копій чи оригіналів акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку, а не будь-якого іншого листа.

Проте, місцевий суд вірно звернув увагу, що положення Договору не містять будь-яких застережень щодо порядку надіслання документів, у той час у заявках, а саме у п. 22 зазначено, що оригінали зазначених документів досилаються поштою.

А тому, факт відправки позивачем акту здачі-прийняття та рахунку на оплату на адресу відповідача та отримання цих документів останнім суд вважає письмово підтверджений.

В свою чергу, всупереч вимог ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, стверджуючи про те, що експрес-накладні не підтверджують надіслання позивачем передбачених Договором і заявкою необхідних для оплати документів, оскільки не містить їх опису, відповідач в підтвердження своїх заперечень не надав ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції доказів вкладення у зазначене поштове відправлення інших документів, ніж ті, що передбачені Договором і заявкою та зазначені в розділі додаткової інформації про відправлення.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Отже, відповідачем не надано жодного акту про відсутність документів, як і не направлено жодних вимог позивачеві про невідповідність їх змісту.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 4.7 Договору сторони погодили, що контроль розрахунків здійснюється шляхом щомісячного обміну інформацією відносно взаємно пред`явлених і отриманих рахунків, а також щорічного звірення розрахунків. Проте, за весь час з моменту отримання вантажу, знаючи про необхідність оплати послуг, відповідач чомусь не звернувся з питання контролю розрахунків до позивача, всупереч наявного обов`язку оплатити отримані послуги з метою сумлінного та добровільного виконання обов`язку.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання ним свого зобов`язання за Договором щодо передачі (надіслання) відповідачу: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку та податкової накладної.

В матеріалах справи наявний акт звірки, який також не підписаний з боку відповідача. Разом з тим, колегія суддів не може прийняти його до уваги, оскільки позивачем не надано доказів направлення зазначеного акту на адресу відповідача.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів позивачу у визначені строки.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2296,25 грн., інфляційних втрат в сумі 19602,98 грн. та пені в сумі 18590,47 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі строків оплати, визначених у графі 22 заявок, місцевий господарський суд вірно зазначив, що строк оплати за заявкою №98021 від 19.01.2022 настав 05.03.2022 (субота) за заявкою № 98377 від 26.01.2021 настав 13.03.2022 (неділя) та за заявкою № 99044 від 08.02.2022 настав 19.03.2022 (субота).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що останні здійснено невірно, оскільки позивачем невірно було застосовано курс НБУ, про що зазначалось вище.

Колегія суддів, перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок суми 3% річних з врахуванням обраного позивачем періоду, вважає його вірним. А тому, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають до задоволення в сумі визначеній місцевим господарським судом, що становить 2234,17 грн. В іншій частині слід відмовити.

Разом з тим, перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок суми інфляційних втрат, колегія суддів вважає його таким, що він є не вірним, у зв`язку з чим здійснила власний розрахунок суми інфляційних втрат з врахуванням обраного позивачем періоду.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацом другим п.1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вартість транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажу за заявкою №98021 від 19.01.2022 становила 38265,00 грн.

IIc (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) = 1.22155271

Інфляційне збільшення за заявкою №98021 від 19.01.2022 становить: 38 265,00 x 1.22155271 - 38 265,00 = 8 477,71 грн.

Вартість транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажу за заявкою №98377 від 26.01.2021 становила 13989,75 грн.

IIc (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) = 1.22155271

Інфляційне збільшення за заявкою №98377 від 26.01.2021 становить: 13 989,75 x 1.22155271 - 13 989,75 = 3 099,47 грн.

Вартість транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажу за заявкою №99044 від 08.02.2022 становила 44839,62 грн.

IIc (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) = 1.16894996

Інфляційне збільшення за заявкою №99044 від 08.02.2022 становить: 44 839,62 x 1.16894996 - 44 839,62 = 7 575,65 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в сумі визначеній апеляційним господарським судом, що становить 19152,83 грн.

За порушення зобов`язання щодо оплати позивач також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 18590,47 грн.

Згідно з ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежу Експедитор має право виставити Клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а Клієнт у цьому випадку зобов`язаний сплатити пеню в повному розмірі.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлений товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у заявлений ним період.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, місцевий господарський суд встановив, з чим також погоджується колегія суддів, що вони виконані невірно, оскільки позивачем невірно було застосовано курс НБУ при визначенні вартості послуг в національній грошовій одиниці, про що зазначалось вище.

Відтак за розрахунком місцевого суду, з яким погоджується колегія суддів, розмір пені становить 18331,56 грн., в задоволенні іншої частини вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо тверджень скаржника, що судом не враховано доводи відповідача щодо наявності обставин непереборної сили, які зробили виконання зобов`язань за спірним договором неможливим, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач під час розгляду справи місцевим судом в своєму відзиві зазначив, що 24.02.2022 Указом Президента N 64/2022 в Україні введено воєнний стан, у зв`язку з чим відповідач зіткнувся із значними труднощами, як й інші суб`єкти господарювання України, у зв`язку з чим повністю призупинено діяльність товариства, на підтвердження чого відповідачем долучено до матеріалів справи копію наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» №48 від 28.02.2022.

Також, відповідач посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 N2024/02.0-7.1, яким на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону, торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Згідно п.п. 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце- президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

Отже, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на веб-сайті ТПП загального офіційного листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Також, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не відповідає вимогам до оформлення сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки в порушення п. 6.11.6 та 6.11.7. Регламенту його не підписано першим віце-президентом ТПП або віце-президентом ТПП, а також відсутня печатка ТПП на підписах вказаних осіб.

Регламент затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) і саме Президія ТПП має повноваження приймати рішення щодо спрощення процедури отримання сертифікату про форс-мажорні обставини та вносити зміни до Регламенту. Проте, як вбачається з листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, він оформлений не у вигляді рішення Президії ТПП, будь-яке посилання в листі на рішення Президії ТПП відсутнє.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили

Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Умовами договору, а саме п. 6.1-6.2, сторони погодили, що звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили. Сторони домовились, що під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) вони розуміють надзвичайні та невідворотні за даних умов обставини, що виникли після укладення даного Договору, та які Сторони не могли передбачити та запобігти їм, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Дія таких обставин може бути викликана:

- винятковими погодними умовами і стихійними лихами ;

- непередбачуваними діями/бездіяльністю сторони, що не є стороною Договору, та/або які відбуваються незалежно від волі і бажання сторони Договору;

- умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами органів державної влади та місцевого самоврядування, а також пов`язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

Перебіг строків виконання зобов`язань за цим Договором відстрочуються відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини та їх наслідки.

Сторона, для якої з`явилась неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання і припинення вищевказаних обставин не пізніше, ніж через 5 (п`ять) днів з моменту виникнення таких обставин.

Відстрочка в інформуванні про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права в подальшому посилатися на такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Водночас сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Проте, Відповідач не надав доказів того, що підприємство після призупинення діяльності у зв`язку з воєнним станом не відновило роботу, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все або частина складу майна підприємства пошкоджена, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час воєнного стану, що відповідачем не здійснюється господарська діяльність та відсутні грошові кошти для виконання зобов`язань.

Крім того, колегія суддів звертає уваги, що п.6.1-6.2 Договору, передбачено обов`язок письмово, не пізніше, ніж через 5 (п`ять) днів з моменту виникнення таких обставин, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. При цьому, відстрочка в інформуванні про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права в подальшому посилатися на такі обставини. Тобто договором встановлено умову, що неповідомлення в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності.

Всупереч умов п.6.2. договору Відповідач не звернувся до позивача з відповідним листом про настання обставин непереборної сили, що позбавило відповідача послатись на такі обставини. Відтак суд не вбачає підстав для не нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем доведено належними та допустимими доказами прострочення зобов`язання з боку відповідача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, але стягненню підлягають в сумах, визначених судами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим судом невірно застосовано норму матеріального права, а тому оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає зміні.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі №910/14546/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі №910/14546/22 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» (04073, місто Київ, ВУЛ. КУРЕНІВСЬКА, будинок 21, ЛІТ. "Г", ідентифікаційний код юридичної особи: 31724919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС УКРАЇНА» (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 40826406) 97094 (дев`яносто сім тисяч дев`яносто чотири) грн. 37 коп сума основного боргу, 3% річних у розмірі 2234 (дві тисячі двісті тридцять чотири)грн. 17 коп., інфляційні втрати у розмірі 19152 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 83 коп, пеня у розмірі 18331 (вісімнадцять тисяч триста тридцять одна) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 2418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 70 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.»

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ».

4. Видачу судового наказу у справі №910/14546/22 доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/14546/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала