Рішення

від 14.02.2023 по справі 910/11179/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2023Справа № 910/11179/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інд-Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова

група»

про стягнення 3.352.720,23 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Мелконян Н.Г.

за участю представників сторін

від позивача Шулякова М.В., ордер серії АР № 1097502 від 20.10.2022

Патенко С.М., директор

від відповідача Грищенко О.М., ордер серії АА № 0023900 від 23.11.2022

СУТЬ СПОРУ:

24.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інд-Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова група» про стягнення 3.352.720,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки товару № 207 від 17.01.2022 позивачем здійснено попередню оплату товару в розмірі 1.834.800,00 грн що підтверджується платіжним дорученням № 3280 від 21.01.2022, який за умовами договору мав бути поставлений в термін 30 календарних днів з дня отримання попередньої оплати. Також позивачем здійснено попередню оплату товару в розмірі 622.720,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3432 від 23.02.2022, який за умовами договору мав бути поставлений в термін 14 календарних днів з дня отримання попередньої оплати. Проте, відповідач в порушення умов договору поставку товару у встановлений строк не здійснив. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про повернення суми попередньої оплати, проте відповіді на них не отримано та кошти не повернуто. З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 3.352.720,23 грн, з яких 2.357.520,00 грн основного боргу, 504.373,16 грн пені, 443.365,19 грн інфляційних втрат, 47.461,88 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/11179/22; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.11.2022.

21.11.2022 від представника позивача - Шулякової М.В. на адресу електронної пошти суду надійшла заява про участь останньої у підготовчому засіданні, призначеному на 29.11.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon».

22.11.2022 від представника позивача - Шулякової М.В. на адресу електронної пошти суду надійшла заява про участь останньої у всіх подальших засіданнях суду при розгляді справи № 910/11179/22, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11179/22 від 24.11.2022 заяви задоволено та ухвалено забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інд-Трейд» у судових засіданнях при розгляді справи № 910/11179/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми «EasyCon».

28.11.2022 від представника позивача - Шулякової М.В. до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про участь останньої у підготовчому засіданні, призначеному на 29.11.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon», яка раніше надійшла на адресу електронної пошти суду.

29.11.2022 відповідачем в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника, який має приймати участь в іншому судовому процесі.

29.11.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 13.12.2022.

13.12.2022 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подачі відзиву, посилаючись на те, що відповідач копії позовної заяви від позивача не отримував та був ознайомлений з нею лише після ознайомлення з матеріалами справи 24.11.2023. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на наступне. На виконання умов специфікації № 896 від 23.02.2022 до договору позивач здійснив оплату в розмірі 622.720,00 грн. Однак відповідно до умов поставки EXW за період з 23.02.2022 до 01.03.2022 позивач не надав відповідачу транспортні інструкції по відвантаженню товару, відповідно не надав інформацію про перевізника та не надав сам транспорт в місце завантаження товару. У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України втрачено можливість розпоряджатися значною кількістю товару, що надходив до початку війни від іноземних постачальників морським шляхом, що приймався, розвантажувався з суден та зберігається на території Херсонського морського торгівельного порту (м. Херсон). ТОВ «Херсонський порт» повідомив відповідача про тимчасову неможливість виконувати свої зобов`язання через наявність непереборної сили (форс-мажору) - введення воєнного стану. Відповідач листом від 14.03.2022 повідомив позивача про тимчасову неможливість виконання своїх зобов`язань за договором з умовами відвантаження в м. Херсон. Зазначає, що згідно наказу Міністерства інфраструктури України № 256 від 28.04.2022 морські порти Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон закрито. На даний час м. Херсон звільнено від російських військ, але доступ до територій порту міста обмежений, інвентаризацію товару може бути проведено лише після надання допуску співробітників компанії до території порту після закінчення відповідних процедур військовими та СБУ. Зі своєї сторони відповідач розуміючи проблеми всіх підприємств та бажаючи підтримати партнерські відносини здійснив часткове повернення грошових коштів в сумі 200.000,00 грн. На виконання умов специфікації № 293 від 21.01.2022 до договору позивач здійснив оплату в розмірі 1.834.800,00 грн. Однак відповідно до умов поставки FCA за період з 21.01.2022 до 24.02.2022 позивач не надав відповідачу транспортні інструкції по відвантаженню товару, відповідно не надав інформацію про перевізника та не надав сам транспорт в місце завантаження товару, хоча відповідач неодноразово пропонував позивачу це зробити. Для виконання поставки позивачу відповідачем згідно договору № BL210927n від 27.09.2021, що укладений з ТОВ «Белор Україна» (постачальник) був придбаний товар - аміачна селітра на умовах поставки EXW ст. Херсон. Проте через початок військових дій та захоплення м. Херсон ТОВ «Белор Україна» повідомив про форс-мажорні обставини та неможливість виконання своїх зобов`язань по договорах з умовами поставки м. Херсон. Сплачений повністю позивачем товар зберігається у ТОВ «Белор Україна» в м. Херсон, але доступ до цих складських територій також обмежений. Відповідач зазначає, що обов`язки щодо поставки товару позивачу будуть виконані відповідачем одразу після завершення наведених форс-мажорних обставин та надання позивачем транспортних інструкцій. Вважає, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань звільняє відповідача від відповідальності за порушення ним умов договору внаслідок обставин непереборної сили, тому вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними.

13.12.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 22.12.2022.

21.12.2022 від позивача на адресу електронної пошти надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що ним на виконання умов договору та специфікацій здійснено повну оплату товару, проте відповідач свої зобов`язання щодо передачі товару не виконав. Стосовно твердження відповідача про те, що позивачем не надано транспортних інструкцій по відвантаженню товару за специфікацією № 293 від 21.01.2022 зазначає, що умовами договору не передбачено обов`язку надання позивачем транспортних інструкцій. Між позивачем та відповідачем господарські відносини існують з 2017 року та за цей час склався певний порядок виконання умов подібних договорів, а саме після укладення договору, підписання специфікацій та здійснення передплати сторони між собою в телефонному режимі узгоджують конкретне місце та час відвантаження товару, після чого позивач укладає договір з перевізником, визначає конкретний транспортний засіб, на який буде завантажуватись товар та повідомляє про це відповідача, шляхом надсилання повідомлення. Без отримання інформації від відповідача про готовність в конкретний час та місці відвантажити товар позивач не має змоги укласти договір з перевізником та оформити відповідні документи. Після здійснення передплати позивач неодноразово телефоном зв`язувався з представниками відповідач щодо необхідності отримання товару, проте щоразу повідомлялось, що товару немає у наявності, як тільки він буде отриманий позивача одразу повідомлять. Відсутність товару (аміачна селітра) у відповідача підтверджується бухгалтерською довідкою відповідача, наданою до відзиву. Вважає, що позивачу завдано збитки, позивач не отримав товар з вини відповідача. Будь-якого листа про відтермінування поставки товару за договором, у тому числі листа від 14.03.2022 (повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажор)) позивач не отримував та відповідачем доказів йог надіслання не подано. Зазначає, що відповідачем не подано сертифікату, виданого Торгово-промисловою платою України чи уповноваженими регіональними ТПП, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань за договором поставки № 207 від 17.01.2022.

22.12.2022 у підготовчому засіданні відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі відзиву на позовну заяву посилаючись на те, що відповідач копії позовної заяви від позивача не отримував та був ознайомлений з нею лише після ознайомлення з матеріалами справи 24.11.2023. В матеріалах справи наявний опис вкладення Укрпошти № 6912600876008 про відправлення позивачем відповідачу копії позовної заяви. Однак, відповідно до відстеження по ідентифікатору № 6912600876008 лист повернутий позивачу без вручення відповідачу. Центральний офіс та бухгалтерія відповідача знаходиться в м. Києві, склади де знаходиться товар, що повинен бути поставлений позивачу в м. Херсон. Через пошкодження критичної інфраструктури під час ракетної атаки 05.12.2022, як наслідок постійне відключення електроенергії в містах Києві та Херсоні, відсутність Інтернету та зв`язку, постійні повітряні тривоги, бухгалтерія компанії не мала можливості своєчасно формувати та надавати документи, пов`язані з фінансово-господарською діяльністю товариства для надання в суд. У зв`язку з цим, відповідач не мав можливості раніше зібрати всі документи та підготувати відзив на позовну заяву.

22.12.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення пропущеного відповідачем строку для подачі відзиву.

22.12.2022 у підготовчому засіданні відповідачем подано заяву про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Белор Україна». Заява мотивована тим, що між ТОВ «Українська агропромислова група» та ТОВ «Белор Україна» укладений договір № BL210927n від 27.09.2021 поставки товару, який закуповувався саме для ТОВ «Нове десятиріччя» (позивача у даній справі), правонаступником якого є ТОВ «ІНД-Трейд», та за його рахунок, а тому в разі задоволення судом позовних вимог у даній справі щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, їх оплату буде покладено на ТОВ «Белор Україна», що в свою чергу потягне за собою порушення майнових прав даного підприємства.

22.12.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати у відповідності до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд розглянувши подану заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Белор Україна» відмовляє в його задоволенні, оскільки прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов`язки останнього щодо відповідача.

22.12.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.01.2023.

19.01.2023 відповідачем до суду подано клопотання про долучення доказів, а саме сертифікатів Херсонської Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 6500-23-0183 та № 6500-23-0184 від 12.01.2023.

31.01.2023 відповідачем до суду подано клопотання про визнання поважними причини пропуску строку для надання доказів по справі та прийняти додаткові пояснення справі з доданими до них доказами.

31.01.2023 відповідачем до суду подано додаткові пояснення по справі.

31.01.2023 у судовому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення пропущеного відповідачем строку для подачі доказів.

31.01.2023 у судовому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення пропущеного відповідачем строку для подачі доказів, зазначених в поясненнях по справі.

31.01.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.02.2023.

Позивач в судовому засіданні 02.02.2023 позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач в судовому засіданні 02.02.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

02.02.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.02.2023.

В судовому засіданні 14.02.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова група» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нове десятиріччя», змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інд-Трейд» (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 207 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений специфікацією, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та товар у визначений строк не поставив, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 2.357.520,00 грн, нарахування 504.373,16 грн пені за прострочення поставки товару, сплати 443.365,19 грн інфляційних втрат та 47.461,88 грн 3% річних за несвоєчасне повернення попередньої оплати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань - до моменту їх повного виконання сторонами.

За умовами п. 1.2 договору найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці, визначаються у специфікаціях на окремі партії товару, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та інших способів забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, та державою.

21.01.2022 сторонами до договору складено специфікацію № 293 за умовами п. 1 якої постачальник зобов`язався поставити покупцю в порядку та на умовах договору - аміачну селітру 3102 30 90 00 у кількості 66,000 тонн, загальною вартістю 1.834.800,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 3 специфікації № 293 від 21.01.2022 умови поставки товару: FCA ст. Херсон, згідно правил Інкотермс 2010. Місце передачі: ст. Херсон.

Відповідно до п. 4 специфікації № 293 від 21.01.2022 визначено термін поставки товару: товар відвантажується в термін 30 календарних днів з дня отримання постачальником попередньої оплати.

23.02.2022 сторонами до договору складено специфікацію № 896 за умовами п. 1 якої постачальник зобов`язався поставити покупцю в порядку та на умовах договору - карбамід у кількості 22,400 тонн, загальною вартістю 622.720,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 3 специфікації № 896 від 23.02.2022 умови поставки товару: EXW ст. Херсон-Порт (Експ.), згідно правил Інкотермс 2010. Місце передачі: ст. Херсон-Порт (Експ.).

Відповідно до п. 4 специфікації № 896 від 23.02.2022 визначено термін поставки товару: товар відвантажується в термін 14 календарних днів з дня отримання постачальником попередньої оплати.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.1 договору визначено, що покупець здійснює повну (100%) попередню оплату товару шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника суму вартості товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури у термін, який вказаний в рахунку-фактурі та/або у відповідній специфікації на окрему партію товару. Датою оплати партії товару за даним договором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено позивачу

рахунок-фактуру № 293 від 21.01.2022 про сплату селітри аміачної у кількості 66 тонн на суму 1.834.800,00 грн зі строком сплати до 21.01.2022;

рахунок-фактуру № 896 від 23.02.2022 про сплату карбаміду у кількості 44,8 тонн на суму 1.245.440,00 грн зі строком сплати до 23.02.2022.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно платіжного доручення № 3280 від 21.01.2022 перерахував відповідачу за селітру аміачну попередню оплату в сумі 1.834.800,00 грн та згідно платіжного доручення № 3432 від 23.02.2022 перерахував відповідачу за карбамід попередню оплату в сумі 622.720,00 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний:

- здійснити відвантаження товару в строки та на умовах, які визначені в Специфікації до договору після виконання зобов`язання покупця, передбачене у п. 2.1;

- оформити і передати покупцю необхідну документацію, а саме сертифікат якості (або відповідності), рахунок-фактуру та видаткову накладну на товар.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи наведені норми та встановлені специфікаціями умови відповідач мав поставити позивачу товар у наступні строки

за специфікацією № 293 від 21.01.2022 у строк до 21.01.2022 включно,

за специфікацією № 896 від 23.02.2022 у строк до 09.03.2022 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк товар позивачу не поставив.

Відповідач у відзиві як на підставу неможливості своєчасного виконання зобов`язань за договором посилається на наявність форс-мажорної обставини (введення воєнного стану в Україна з 24.02.2022), яка підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 зазначаючи, що позивач був повідомлений про настання форс-мажорних обставин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на 30 діб, який продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023 з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань згідно з даним договором, якщо це невиконання виникло внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які неможливо передбачити або можна передбачити, але не можливо відвернути (включаючи, але не обмежуючись: стихійні лиха, пожежі, страйки, громадський безлад, землетрус, повені, снігові заноси, торнадо, та інші стихійні лиха; обставини суспільного характеру: епідемії, пандемія, карантини, блокади, страйки, терористичні акти, війна та військові дії або серйозна загроза такого конфлікту, зокрема, антитерористичні операції (АТО), операції об`єднаних сил (ООС), будь-які воєнні та/або правоохоронні операції; рішення та/або розпорядження (акти, дії) органів державної влади, а також обставини, що унеможливлюють виконання перед постачальником своїх зобов`язань виробником товару, що сталися з незалежних від виробника товару обставин/причин зокрема, але не виключно, падіння тиску газу в трубопроводах, що живлять агрегати аміаку виробника товару, які тягнуть за собою неможливість виконання умов договору (втручання влади, ембарго, надзвичайний стан, військовий стан, надзвичайна ситуація тощо), причиною яких стали обставини, які не залежать від волі сторін.

Пунктом 7.3 договору визначено, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, повинна негайно письмово інформувати про це іншу сторону.

В матеріалах справи наявний лист № 01 від 14.03.2022, адресований ТОВ «Нове десятиріччя» (попередня назва позивача), в якому повідомляється про тимчасову неможливість виконання своїх зобов`язань за договором № 207 від 17.01.2022 через наявність обставин непереборної сили (форс-мажор) - введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, окупацією Херсонської області та м. Херсон; добрива, що надходили до початку війни морським шляхом розвантажувались з суден та зберігаються на території Херсонського морського торговельного порту (ТОВ «Херсонський порт»); останнім листом № 001/001 від 14.03.2022 повідомлено всіх своїх контрагентів про неможливість виконання своїх зобов`язань через форс-мажор; через окупацію відповідач втратив можливість розпоряджатись значною кількістю належного йому товару; зазначив, що Торгово-промислова плата України листом від 28.02.2022 підтвердила форс-мажорною обставиною - введення воєнного стану в Україні; повідомляється, що зобов`язання за договором № 207 від 17.01.2022 будуть виконані після закінчення дії форс-мажорних обставин.

Проте доказів надіслання даного листа позивачу відповідачем не подано.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

19.01.2022 відповідачем подано до суду, отримані ним під час розгляду справи в суді, сертифікати Херсонської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 6500-23-0183 від 12.01.2023 та № 6500-23-0184 від 12.01.2023, якими засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для ведення воєнного стану в Україні, встановлення рівня охорони 3 (вищий) у морських та річкових портах України, тимчасова окупація, оточення (блокування) Херсонської міської територіальної громади щодо обов`язку постачальника передати у власність покупця товар визначений специфікаціями № 293 від 21.01.2022 та № 896 від 23.02.2022 до договору поставки № 207 від 17.01.2022 які унеможливили його виконання в зазначений термін; встановлено початок настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022, які станом на 12.01.2023 тривають.

Отже, відповідачем належними засобами доказування підтверджено настання форс-мажорних обставин що унеможливили виконання ним договору щодо поставки товару за специфікаціями № 293 від 21.01.2022 та № 896 від 23.02.2022 у період з 24.02.2022.

Разом з цим, умовами договору не передбачена можливість відтермінування/звільнення від виконання зобов`язань за договором у разі настання форс-мажорних обставин на період їх дії, а отже відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання за договором щодо своєчасної поставки товару позивачу. Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).

Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто в розмірі 1.834.800,00 грн (за специфікацією № 293 від 21.01.2022) з 22.02.2022 та в розмірі 622.720,00 грн (за специфікацією № 896 від 23.02.2022) з 10.03.2022.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Як свідчать матеріали справи відповідачем згідно платіжного доручення № 1672 від 08.09.2022 здійснено повернення позивачу коштів відповідно до листа позивача № 1506/1ав від 15.06.2022 в розмірі 100.000,00 грн, тому на момент звернення позивача з позовом останнім пред`явлено вимогу про повернення попередньої оплати в розмірі 2.357.520,00 грн.

Проте, відповідачем до відзиву подано платіжне доручення № 6210 від 08.11.2022, яке свідчить, що відповідач повернув позивачу кошти згідно листа позивача № 1506/1ав від 15.06.2022 ще в розмірі 100.000,00 грн.

Подане платіжне доручення свідчить, що відповідач частково перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100.000,00 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на викладене, за відсутності жодного визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 2.257.520,00 грн (2.357.520,00 грн - 100.000,00 грн) на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2.257.520,00 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача 504.373,16 грн пені, яка розрахована позивачем наступним чином:

за специфікацією № 293 від 21.01.2022 на суму 1.834.800,00 грн за період з 21.02.2022 до 07.09.2022, на суму 1.734.800,00 грн за період з 08.09.2022 до 19.10.2022

за специфікацією № 896 від 23.02.2022 на суму 622.720,00 грн за період з 10.03.2022 до 19.10.2022.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку порушення постачальником термінів поставки товару постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочки.

Разом з цим, частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 7.2 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору в разі виникнення форс-мажорних обставин на час дії таких обставин.

Враховуючи факт введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який на теперішній час не припинено, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено в порядку визначеному умовами договору, а саме сертифікатами Херсонської торгово-промислової плати № 6500-23-0184 від 12.01.2023 та № 6500-23-0183 від 12.01.2023, суд з урахуванням п. 7.2 договору дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені нарахованої за прострочення поставки товару за період з 24.02.2024 до 19.10.2022 задоволенню не підлягають.

Суд відзначає, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення поставки товару за специфікацією № 293 від 21.01.2022 з 21.02.2022, оскільки не враховано положення ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, та вірним початком прострочення є 22.02.2022.

З огляду на викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення 2.010,74 грн пені, нарахованої на суму 1.834.800,00 грн за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 443.365,19 грн інфляційних втрат та 47.461,88 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

(Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 47.312,97 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки невірно визначено початок періоду прострочення поставки товару за специфікацією № 293 від 21.01.2022 з 21.02.2022.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/13071/19 від 20.11.2020.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 443.365,19 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інд-Трейд» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги ту обставину, що відповідачем частково повернуто позивачу попередню оплату після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова група» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 19, код ЄДРПОУ 35429229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інд-Трейд» (69035, м. Запоріжжя, пров. Котельний, 2, код ЄДРПОУ 41834018) 2.357.520 (два мільйони триста п`ятдесят сім тисяч п`ятсот двадцять) грн 00 коп. попередньої оплати, 2.010 (дві тисячі десять) грн 74 коп. пені, 443.365 (чотириста сорок три тисячі триста шістдесят п`ять) грн 19 коп. інфляційних втрат, 47.312 (сорок сім тисяч триста дванадцять) грн 97 коп. 3% річних, 42.753 (сорок дві тисячі сімсот п`ятдесят три) грн 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 06.03.2023.

Суддя В.В.Сівакова