Рішення

від 07.03.2023 по справі 916/3394/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3394/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Стрілець до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 39 688,17 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стрілець (далі по тексту - ТОВ „Стрілець) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту Департамент) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 39 688,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у Департаменту правових підстав для утримання грошових коштів, які були перераховані ТОВ „Стрілець понад необхідного розміру за період з 29.01.2020р. по 29.02.2020р., у зв`язку з припиненням договору оренди нежитлового приміщення №8025 від 26.09.2005р.

Ухвалою суду від 19.12.2022р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

13.01.2023р. до суду від Департаменту надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні заявлених ТОВ „Стрілець позовних вимог у повному обсязі. Відповідачем наголошено, що договір оренди припинився 03.03.2020р., тобто після проведення державної реєстрації права власності на орендоване майно, придбане ТОВ „Стрілець в процесі приватизації. Наведене, за переконанням Департаменту, свідчить про відсутність правових підстав для повернення позивачу грошових коштів, сплачених за користування орендованим приміщенням протягом періоду з 29.01.2020р. по 29.02.2020р.

20.01.2023р. до суду від ТОВ „Стрілець надійшла відповідь на відзив, по тексту якої позивач наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог. При цьому, позивач, посилаючись на рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2021р. по справі №916/1956/21, в черговий раз зазначив про наявність у Департаменту обов`язку повернути надмірно сплачені грошові кошти у зв`язку з припиненням дії договору оренди після прийняття відповідачем наказу №111/1 від 29.01.2020р.

23.02.2023р. до суду від Департаменту надійшли пояснення, по тексту яких відповідачем було наголошено про наявність помилок у здійсненому позивачем розрахунку. Крім того, відповідачем зазначено, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є неспівмірними із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт. При цьому, докази направлення пояснень на адресу позивача відповідачем суду надані не були.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.09.2000р. ТОВ Стрілець (Орендар) та Представництвом по Управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №8025, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 297,87 м.кв., 1-го поверху за адресою: вул..Скісна,1 з метою розміщення магазину, бару. Договір діє з 21.07.2000р. до 25.09.2005р.

Відповідно до п. 3 договору оренди від №8025 від 25.09.2000р. орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 15-го числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди у розмірі 812,35 грн.

26.09.2005р. між ТОВ Стрілець (Орендар) та Представництвом по Управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №8025, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 295,2 м. кв., 1-го поверху за адресою: вул. Скісна,1 з метою розміщення магазину, бару. Договір діє до 01.09.2006р.

В пункті 7.9 договору оренди №8025 від 26.09.2005р. сторони погодили, що дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; переходу права власності на об`єкт оренди за договорами відчуження; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду); банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках передбачених чинним законодавством.

27.12.2019р. між Одеською міською радою, від імені якої діяв Департамент, (Продавець) та ТОВ Стрілець (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 якого Продавець продав, а Покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності, яке в цілому складається з нежилих приміщень першого поверху №810, загальною площею 295,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, будинок 1, відображених у технічному паспорті, виданому КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 18.01.2007р.

Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу від 27.12.2019р. передача об`єкта купівлі-продажу від продавця до покупця здійснюється у триденний строк після сплати покупцем в повному обсязі ціни продажу об`єкта купівлі-продажу та оформлюється актом приймання-передачі, який підписується одночасно сторонами за цим договором.

Згідно п.3.2 договору купівлі-продажу від 27.12.2019р. право власності на об`єкт купівлі-продажу переходить до покупця після сплати у повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації разом з неустойкою (у разі її нарахування), підписання сторонами акта приймання-передачі та виникає з моменту державної реєстрації права власності на придбаний об`єкт, відповідно до чинного законодавства.

В пункті 3.3 договору купівлі-продажу від 27.12.2019р. сторони погодили, що приватизація об`єкта приватизації вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації, що оформлюється наказом органу приватизації.

Відповідно до п. 3.4 договору купівлі-продажу від 27.12.2019р. відповідальність за збереження об`єкта купівлі-продажу несе Покупець з моменту підписання акту приймання-передачі.

28.01.2020р. між Департаментом та ТОВ Стрілець було укладено додаткову угоду №15 до договору оренди №8025 від 26.09.2005р., згідно якої сторони дійшли згоди, що орендна плата з 13.01.2020р. складає 30 512,43 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 36 614,92 грн.

29.01.2020р. Департаментом було видано наказ №111/1 „Про завершення приватизації об`єкта малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеса нежилих приміщень першого поверху №810, загальною площею 295,2 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 1, яким було затверджено результати продажу об`єкта малої приватизації комунальної власності ТОВ Стрілець за договором купівлі-продажу від 27.12.2019р.

29.01.2020р. між Одеською міською радою (Продавець), від імені якої діяв Департамент, та ТОВ Стрілець (Покупець) було підписано акт приймання передачі індивідуально визначеного майна комунальної власності, яке складається з нежилих приміщень першого поверху №810, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 1.

19.02.2020р. ТОВ Стрілець було сплачено орендну плату за договором №8025 від 20.09.2005р. у розмірі 34 301,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

20.02.2020р. ТОВ Стрілець було сплачено орендну плату за договором №8025 від 20.09.2005р. у розмірі 8 855,70 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

16.06.2021р. ТОВ Стрілець звернулось до Департаменту із претензією про повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором №8025 від 26.09.2005р. у розмірі 43 157,71 грн. за лютий 2020р.

09.07.2021р. ТОВ Стрілець повторно звернулось до Департаменту із претензією про повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором №8025 від 26.09.2005р. у розмірі 43 157,71 грн. за лютий 2020р.

Листом від 22.07.2021р. Департамент у відповідь на претензію ТОВ Стрілець повідомив про відсутність правових підстав для повернення грошових коштів, посилаючись на наявність у позивача обов`язку сплачувати орендун плату до моменту проведення державної реєстрації права власності на об`єкт, тобто до 03.03.2020р. При цьому, Департаментом було вказано про наявність у позивача заборгованості за договором оренди у розмірі 4 890,08 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.09.2021р. по справі №916/1956/21, яке було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021р., у задоволенні позовних вимог Департаменту до ТОВ Стрілець про стягнення орендної плати за договором №8025 від 26.09.2005р. у розмірі 4 890,08 грн. за період з 28.02.2020р. по 02.03.2020р. було відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час вирішення спору по справі №916/1956/21 судом було встановлено, що Орендодавець за договором №8025 від 26.09.2005р. був замінений на Департамент; державна реєстрація права власності ТОВ Стрілець на нежилі приміщення першого поверху №810, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 1, була проведена 03.03.2020р. Вказані обставини носять преюдиційний характер та не потребують повторного доведення.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ Стрілець було наголошено, що з огляду на видачу Департаментом наказу №111/1 від 29.01.2020р. підстави для сплати орендної плати з 29.01.2020р. по 28.02.2020р. були відсутні, а, отже, відповідач зобов`язаний повернути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 39 688,17 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч.1 ст. 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна № 157-IX від 03.10.2019р. договір оренди припиняється, зокрема, у разі, приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, викупу (приватизації) об`єкта оренди.

Згідно зі ст. 18 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна № 2269-VIII від 18.01.2018р. приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті. Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації. Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або представницьким органом місцевого самоврядування. Орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу. У разі якщо органами приватизації прийнято рішення про приватизацію на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід`ємних поліпшень, вартість таких поліпшень компенсується покупцем. Ціна продажу об`єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід`ємних поліпшень. Якщо покупцем об`єкта приватизації стає орендар, вартість невід`ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації. Договір оренди зберігає чинність для нового власника приватизованого майна, а в разі якщо покупцем переданого в оренду об`єкта державного майна є орендар, дія відповідного договору припиняється з дня, за яким об`єкт оренди переходить у його власність.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, а також умови п. 3.3. договору купівлі-продажу від 27.12.2019р., якими визначено, що приватизація об`єкта приватизації вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації, що оформлюється наказом органу приватизації, господарський суд доходить висновку, що право Департаменту нараховувати ТОВ Стрілець орендну плату припиняється після видачі наказу про завершення приватизації.

В пункті 7.9 договору оренди №8025 від 26.09.2005р. сторони погодили, що дія договору оренди припиняється, зокрема, у випадку продажу об`єкта оренди за участю орендаря.

29.01.2020р. Департаментом було видано наказ №111/1 „Про завершення приватизації об`єкта малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеса нежилих приміщень першого поверху №810, загальною площею 295,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 1, яким було затверджено результати продажу об`єкта малої приватизації комунальної власності ТОВ Стрілець за договором купівлі-продажу від 27.12.2019р.

В процесі вирішення спору по справі №916/1956/21 судом було встановлено, що державна реєстрація права власності ТОВ Стрілець на нежилі приміщення першого поверху №810, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 1, була проведена 03.03.2020р.

Господарський суд зазначає, що право Департаменту нараховувати орендну плату, передбачене договором оренди №8025 від 26.09.2005р., припинилось в момент припинення дії договору оренди №8025 від 26.09.2005р., тобто в день видачі наказу про завершення приватизації.

Вжиття або невжиття ТОВ Стрілець заходів з метою негайної реєстрації права власності жодним чином не вливає на право Департаменту нараховувати орендну плату, оскільки державна реєстрація права власності не є способом набуття права власності, вона виступає лише засобом засвідченням державою вже набутого особою права власності.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що договір оренди №8025 від 26.09.2005р. припинив свою дію 29.01.2020р., тобто в день видачі Департаментом наказу №111/1 від 29.01.2020р., видача якого мала наслідком одночасне набуття ТОВ Стрілець 29.01.2020р. права власності на нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 1.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій було набуто майно, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 21.10.2020р. по справі №911/1317/19.

Верховним Судом у постанові від 28.12.2020р. по справі №910/5418/19 наголошено, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Враховуючи припинення 29.01.2020р. дії договору оренди №8025 від 26.09.2005р., господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України шляхом присудження до стягнення із Департаменту безпідставно набутих грошових коштів, сплачених позивачем після припинення договірних правовідносин.

Згідно розрахунку заборгованості від 18.06.2021р. за користування орендованим майном за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 1, складеним начальником фінансового відділу О.С. Слободянюк, сальдо за договором станом на 01.01.2020р. становило 0,09 грн.; за січень 2020р. Орендар мав сплати орендну плату у розмірі 31 000,32 грн., за лютий 2020р. Орендар мав сплатити орендну плату у розмірі 36 688,14 грн., за два дні березня 2020р. Орендар мав сплати орендну у розмірі 2 359,88 грн. При цьому, 05.02.2020р. Орендарем сплачено 22 110,46 грн., 19.09.2020р. 34 192,01 грн., 20.02.2020р. 8 855,70 грн. Таким чином, заборгованість ТОВ Стрілець станом на 18.06.2021р. становила 4 890,08 грн., яка і була заявлена Департаментом до стягнення у межах справи №916/1956/21.

З посиланням на вказаний розрахунок ТОВ Стрілець просить стягнути з Департаменту безпідставно набуті грошові кошти у 39 688,17 грн., з яких 3000,03 грн. орендна плата сплачена за період з 29.01.2020р. по 31.01.2020р. (три дні), 36 688,14 грн. - нарахована Департаментом та сплачена позивачем орендна плата за лютий 2020р.

По тексту рішення вище судом було вказано, що 23.02.2023р. до суду від Департаменту надійшли пояснення, по тексту яких відповідачем було наголошено про наявність помилок у здійсненому позивачем розрахунку, оскільки згідно пояснень відповідача орендна плата за 12 днів січня 2020р. становила 8 558,92 грн., орендна плата за 19 днів січня 2020р. становила 18 898,02 грн., а, отже, позивач має право вимогати повернення грошових коштів у розмірі 37 701,32 грн. При цьому, відповідачем було вказано також про необхідність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі. При розрахунку орендної плати відповідачем було враховано додаткову угоду №14 від 04.09.2019р., яка в матеріалах справи відсутня.

Під час вирішення спору по справі №916/1956/21 судом було встановлено, що між Департаментом та ТОВ Стрілець було укладено до договору оренди №8025 від 26.09.2005р. додаткові угоди від 17.05.2007р., від 24.01.2008р., від 15.08.2008р., від 20.11.2009р., від 01.10.2010р., від 15.07.2011р., від 02.12.2011р., від 03.02.2012р., від 15.05.2012р., №10 від 01.02.2013р., №11 від 11.03.2015р., №12 від 02.12.2016р., №13 від 07.02.2018р., №14 від 04.09.2019р., №14/1 від 19.12.2019р., №15 від 28.01.2020р.

Разом з тим, в матеріалах даної справи наявна лише додаткова угода №15 від 28.01.2020р. до договору оренди №8025 від 26.09.2005р., згідно якої орендна плата з 13.01.2020р. складає 30 512,43 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 36 614,92 грн.

У поданому до суду 13.01.2023р. відзиві на позовну заяву Департаментом було вказано, що додатковою угодою №14 від 04.09.2019р. сторонами було встановлено орендну плату у розмірі 21826,09 грн.; угодою №14/1 від 19.12.2019р. сторонами було встановлено орендну плату у розмірі 35 192,58 грн., тобто без ПДВ - 29 327,15 грн.

Враховуючи відсутність заперечень ТОВ Стрілець щодо правильності орендної плати, яка згідно відзиву була встановлена у додаткових угодах, суд доходить висновку, що під час розрахунку орендної плати за 12 днів січня 2020р. необхідно враховувати додаткову угоду №14/1 від 19.12.2019р.

Враховуючи викладене вище суд, перевіривши розрахунок орендної плати за 12 днів січня 2020р., суд дійшов висновку, що її розмір становив 13 596,00 грн. (базова орендна плата у розмірі 29 327,15 грн. * індекс інфляції за грудень 2019р. + ПДВ 20% = 35 122,21 грн.; 35 122,21 грн. /31*12 = 13 596,00 грн.). В свою чергу, орендна плата за 16 днів січня 2020р., тобто з 13 по 28 січня включно, мала складати 18 898,02 грн. (36 614,92 грн. /31 *16 днів = 18 898,02 грн.).

З викладених обставин суд доходить висновку, що за 28 днів січня 2020р. ТОВ Стрілець мало сплатити орендну плату у загальному розмірі 32 494,02 грн.( 13 596,00 грн. + 18 898,02 грн. = 32 494,02 грн.). Проте, згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень ТОВ Стрілець було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 43 157,10 грн.; сторонами також визнано факт сплати позивачем 05.02.2020р. грошових коштів у розмірі 22 110,46 грн. Таким чином, загальна сума оплат становить 65 267,56 грн.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність у ТОВ Стрілець права на повернення грошових коштів у загальному розмірі 32 773,54 грн. (65 267,56 грн. - 32 494,02 грн. = 32 773,54 грн.).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених ТОВ Стрілець позовних вимог шляхом присудження до стягнення із Департаменту безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 32 773,54 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених ТОВ Стрілець позовних вимог шляхом присудження до стягнення із Департаменту комунальної власності Одеської міської ради безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 32 773,54 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., клопотання про розподіл яких було заявлено позивачем, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду витяг з договору про надання правової допомоги від 15.06.2021р., укладений між ТОВ Стрілець та адвокатським об`єднанням „Громада правників; квитанція №ПН1113 від 16.09.2022р. на підтвердження перерахування на рахунок адвокатського об`єднання „Громада правників грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт від 29.11.2022р., згідно якого вбачається, що вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн. та була оплачена позивачем згідно квитанції №ПН1113 від 16.09.2022р.

При цьому, в акті від 29.11.2022р. вказано, що вартість наданих послуг включає ознайомлення з первинним документами, відправлення претензій за договором, складення та подання позовної заяви до суду.

Департамент у поданому до суду відзиві не скористався правом на надання заперечень щодо заявлених ТОВ Стрілець витрат на правову допомогу. При цьому, у поданих до суду 23.02.2023р. поясненнях відповідачем було наголошено про неспівмірність витрат із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Господарський суд зазначає, що лише посилання Департаменту на неспівмірність витрат із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт без наведення надання оцінки виконаному адвокатом обсягу робіт не може бути достатнім для зменшення заявлених позивачем витрат на правову допомогу. При цьому, підстави для зменшення заявлених ТОВ Стрілець витрат на правову допомогу за ініціативою суду у даній справі відсутні.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи часткове задоволення заявлених позивачем вимог, керуючись положеннями ч. 4 ст. 129 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для присудження до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8 258,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; ідентифікаційний код 26302595/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю Стрілець /65000, м. Одеса, вул. Скісна,1, ідентифікаційний код 21015661/ безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 32 773,54 грн. /тридцять дві тисячі сімсот сімдесят три грн. 54 коп./, судовий збір у розмірі 2048,75 грн. /дві тисячі сорок вісім грн. 75 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 8 258,00 грн. /вісім тисяч двісті п`ятдесят вісім грн. 00 коп./.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 березня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна