Рішення

від 01.03.2023 по справі 922/1719/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023м. ХарківСправа № 922/1719/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, Харківська обл., місто Харків, вул.Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) до Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради (вул. Ярославська, б.21, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 0214631) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача Підгорного Б.Б., виписка з ЄДРПОУ;

відповідача - Дмітрієвої Л.К., довіреність від 30.01.2023.

ВСТАНОВИВ:

29.09.2022 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, в якій просить суд стягнути з Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради:

- заборгованість за невиконання зобов`язань за договором №197/21 від 04.03.2021 по оплаті теплової енергії в сумі 4 442 356,51 грн. за грудень 2021;

- заборгованість за невиконання зобов`язань за договором №197/22 від 01.02.2022 по оплаті теплової енергії в сумі 8 187 506,46 грн. за січень та березень 2022;

- заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії без укладання договору в сумі 557 218,02 грн. за квітень липень 2022.

А також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 197 806,21 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2022 прийнято позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1719/22. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 02 листопада 2022 року.

01.11.2022 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№13013 від 01.11.2022), в якій просив суд зменшити розмір позовних вимог та, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача:

- заборгованість за невиконання зобов`язань за договором №197/21 від 04.03.2021 по оплаті теплової енергії в сумі 4 442 356,51 грн. за грудень 2021;

- заборгованість за невиконання зобов`язань за договором №197/22 від 01.02.2022 по оплаті теплової енергії в сумі 1 803 321,11 грн. за січень та березень 2022;

- заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії без

укладання договору в сумі 557 218,02 грн. за квітень липень 2022.

Також представник позивача просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору згідно ст. 129 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2022 заяву представника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№13013 від 01.11.2022) про зменшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято заяву представника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"(вх.№13013 від 01.11.2022) про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог. Підготовче засідання відкладено на 23.11.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2022 відкладено підготовче засідання на 21.12.2022.

19.12.2022 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16483 від 19.12.2022), в якому просив суд позовні вимоги задовольнити частково в сумі 5 067 373,10 грн., заборгованість за 2021 рік.

Аналогічний відзив 20.12.2022 від представника відповідача надійшов на електронну скриньку суду (вх.№16702 від 20.12.2022).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2022 підготовче засідання відкладено на 18.01.2022.

18.01.2023 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1223 від 18.01.2023). Аналогічна заява представника позивача в той же день надійшла через канцелярію суду (вх.№1245 від 18.01.2023).

В заяві про зменшення розміру позовних вимог представник позивача просить суд зменшити розмір позовних вимог. У зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача:

- заборгованість за невиконання зобов`язань за договором №197/21 від 04.03.2021 по оплаті теплової енергії в сумі 4 442 356,51 грн. за грудень 2021;

- заборгованість за невиконання зобов`язань за договором №197/22 від 01.02.2022 по оплаті теплової енергії в сумі 600 661,04 грн. за січень 2022;

- заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії без укладання договору в сумі 66 820,39 грн. за квітень 2022.

Також представник позивача просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору згідно ст. 129 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.01.2023 заяву представника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№ 1223 від 18.01.2023) про зменшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято заяву представника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"(вх.№ 1223 від 18.01.2023) про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог. Підготовче засідання відкладено на 01.02.2023.

23.01.2023 на електронну скриньку суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1643 від 23.01.2023), в якому просив суд позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради задовольнити частково в сумі 5 067 373,10 грн., заборгованість за 2021 рік.

У відзиві представник відповідача зазначив, що протягом 2021 року в межах доведеного кошторису (бюджетних призначень) укладено договори (додаткові угоди): Додаткова угода №7 від 20.01.2021 до Договору №197/20 від 20.01.2020 на суму 2 954 244,13 грн., оплачено повністю; Договір №197/21 від 04.03.2021 на суму 16 485 507,55 грн., суму якого уточнено додатковою угодою від 23.12.2021 на - 15 378 244,08 грн., оплачено повністю. Фактичне споживання за 2021 рік склало всього 23 399 861,31 грн., з них: оплачено 18 332 488,21 грн. Заборгованість за 2021 рік складає 5 067 373,10 грн. без укладання договору (відсутні бюджетні призначення). Протягом 2022 року в межах доведеного кошторису (бюджетних призначень) укладено договори (додаткові угоди): Додаткова угода від 19.01.2022 до Договору № 197/21 від 04.03.2021 на суму 3 075 640грн., оплачено повністю; Договір № 197/22 від 01.02.2022 на суму 16 733 000,00грн., оплачено повністю; Договір № 197/22/1 від 21.11.2022 на суму 1 735 525,96грн., оплачено повністю (до суми договору ввійшла сума за жовтень 2022 року - 3,00 грн.). Фактичне споживання теплової енергії станом на 29.09.2022 (дата подачі позову) становить 21 544 162,96 грн., тобто Управлінням освіти в межах укладених договорів та бюджетних призначень оплачено повністю споживання теплової енергії за 2022 рік.

Вимоги позивача, викладені в позовній заяві відповідачем визнаються частково. Як стверджує представник відповідача, заборгованість за 2022 рік у відповідача відсутня, заборгованість за споживання теплової енергії за 2021 рік становить 5 067 373,10 грн., договір відсутній.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.02.2023 відкладено підготовче засідання на 15.02.2023.

23.02.2023 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла заява про зменшення та збільшення розміру позовних вимог (вх.№4368 від 23.02.2023).

В заяві про зменшення розміру позовних вимог представник позивача просить суд збільшити розмір позовних вимог за грудень 2021 року та зменшити розмір позовних вимог, у зв`язку чим стягнути з відповідача на користь позивача:

- заборгованість за невиконання зобов`язань за договором №197/21 від 04.03.2021 по оплаті теплової енергії в сумі 5 060 783,54 грн. за грудень 2021.

Також представник позивача просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору згідно ст. 129 ГПК України.

Позовні вимоги (з урахуванням зменшення позовних вимог) позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №197/21 від 04.03.2021 в частині здійснення розрахунків за теплову енергію за грудень 2021 року.

28.02.2023 на електронну скриньку суду від представника відповідача надійшло клопотання про визнання позовних вимог (вх.№4802 від 28.02.2023), в якому відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 заяву представника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№4368 від 23.02.2023) про зменшення та збільшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято заяву представника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"(вх.№4368 від 23.02.2023) про зменшення та збільшення розміру позовних вимог до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог.

Присутній в підготовчому засіданні 01.03.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Присутній в підготовчому засіданні 01.03.2023 представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 ГПК України).

Частиною 1 статті 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 3 статті 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

В частині 9 статті 60 ГПК України зазначено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Клопотання про визнання позовних вимог (вх.№4802 від 28.02.2023) підписано начальником Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради Світличною О.Ф., яку на підставі розпорядження харківського міського голови від 01.03.2011 №781 призначено на посаду начальника Управління. Повноваження Світличної О.Ф. також підтверджуються інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим суд роз`яснює відповідачу що, у відповідності до ч.4 ст.191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Так, відповідно до частини 1 статті 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Разом з цим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено до 20 травня 2023 року.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашингдейн проти Великої Британії).

Ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл, зокрема, по об`єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, в тому числі і у місті Харкові де розташований Господарський суд Харківської області, періодично було відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв`язок. При цьому, як наслідок, у місті Харкові щодня застосовувались планові та/або аварійні відключення електроенергії.

Водночас, у місті Харкові періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя, працівники апарату та відвідувачі суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ч.1 ст.195 ГПК України.

При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У підготовчому засіданні 01.03.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представника відповідача у судових дебатах, суд встановив наступне.

04.03.2021 між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» та Управлінням освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради було укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №197/21 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору предметом даного Договору є закупівля код за ДК 021:2015 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (Постачання теплової енергії (далі по тексту - теплова енергія).

Згідно з теплопостачальна організація зобов`язується у період дії цього Договору поставити споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) а терміни, передбачені цим Договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію;

- гаряче водопостачання.

Кількісні характеристики теплової енергії вказані в додатку 1 до цього Договору (п.1.3.Договору).

Ціна цього Договору становить 13 737 922,96 грн., ПДВ 2 747 584,59 грн., усього 16 485 507,55 грн. (п.3.1.Договору).

Ціна цього Договору може бути змінена згідно випадків, вказаних у частині 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. №922-VIII (зі змінами) (п.3.2.Договору).

Тарифи за теплову енергію визначені в п.3.3. Договору та становлять за 1 Гкал:

- для потреб населення - 1457,06 грн. (без ПДВ) (постанова від 30.11.2020 року №2265 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.20 №1673», які діють з 01.12.20;

- для потреб бюджетних установ - 1369,10 грн. (без ПДВ) (постанова від 30.11.2020 року №2265 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.20 №1673», які діють з 01.12.20;

- для потреб інших споживачів (крім населення) - 1318,86 грн. (без ПДВ) (постанова від 30.11.2020 року №2265 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.20 №1673, які діють з 01.12.20.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, вказані в Договорі, відкриті теплопостачальною організацією для кожної категорії з окремими встановленими тарифами (бюджетні установи/інші споживачі), відповідно до цих тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України (п.4.1.Договору).

Згідно з п.4.2. Договору, розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період.

Відповідно до п.4.4. Договору, розрахунки за показниками приладів комерційного обліку здійснюються наступним чином: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в Договорі, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в Договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.

Згідно з п.4.8. Договору, споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1 числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунки-фактури, акти виконаних робіт. По одному примірнику оформлених актів споживач повертає теплопостачальній організації протягом 10 днів після їх отримання.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2021 і діє у частині поставки теплової енергії по 31.12.2021 включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення (п.10.1.Договору).

Також, сторонами було погоджено та підписано Додатки №1 "Обсяги постачання теплової енергії споживачу по всім об`єктам теплоспоживання", №3 "Умови припинення постачання теплової енергії", №4 "Перелік об`єктів теплоспоживання" та №5 "Облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатація вузла обліку теплової енергії" до Договору.

На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2020-2021 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача, які зазначені в Додатку 4 до Договору.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами про підключення/відключення споживача та актами звітності обліку за показниками приладу обліку теплової енергії. Відповідні акти підписані уповноваженими представниками Комунального підприємство "Харківські теплові мережі" та Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради та скріплені печатками сторін.

Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії за спірний період також підтверджується відомості обліку споживання теплової енергії.

Заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором обліковуються за об`єднаним особовим рахунком відповідача № 17600 - 1707, 17600 - 6901 , НОМЕР_1 і за кожний розрахунковий період (календарний місяць) відображується однією сумою у бухгалтерському обліку позивача.

Так, по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором в сумі 5 060 783,54 грн., яка утворилася за грудень 2021 року.

Також в матеріалах справи містяться акти звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання.

Відповідачу були направлені рахунки-фактури за спожиту теплову енергію за грудень 2021 року позивачем, які, як стверджує останній, відповідачем в повному обсязі сплачені не були.

В свою чергу відповідач заборгованість за грудень 2021 року у розмірі 5 060 783,54 грн. визнав в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.9 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Положення ст.19 Закону України Про теплопостачання передбачає обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2020-2021 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача, які зазначені в Додатку 4 до Договору.

Позивачем в обґрунтування суми заборгованості відповідача надано розрахунок вартості спожитої теплової енергії за грудень 2021 року, акти підключення/відключення споживача у спірний період, акти звітності обліку за показниками приладу обліку теплової енергії, відомості обліку споживання теплової енергії та рахунки-фактури разом із доказами їх отримання відповідачем.

Таким чином, позивачем належним чином доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у грудні 2021 року.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, а також враховуючи, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимогиКомунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення з Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради заборгованості за договором №197/21 від 04.03.2021 по оплаті теплової енергії в сумі 5 060783,54 грн. за грудень 2021 року є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 37 955,88 грн., а 37 955,88 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради (вул. Ярославська, б.21, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 0214631) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, Харківська обл., місто Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МВФ 531823) заборгованість за невиконання зобов`язань за договором №197/21 від 04.03.2021 по оплаті теплової енергії в сумі 5060783 (п`ять мільйонів шістдесят тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 54 коп. за грудень 2021 року, а також судовий збір у розмірі 37 955 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 88 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" (61037, Харківська обл., місто Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 37 955 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 88 коп.

Оригінал платіжного доручення №10885 від 29 вересня 2022 року про сплату судового збору залишається в матеріалах справи №922/1719/22.

Рішення в частині повернення позивачу з Державного бюджету судового збору є виконавчим документом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "07" березня 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко