Рішення

від 06.03.2023 по справі 922/7/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/7/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, м.Харків (адреса: 61145, м.Харків, вул.Космічна, 21, 1 під.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артика+", с.Руські Тишки (адреса: 62440, Харківська обл., Харківський р-н., с.Руські Тишки, пров.Липецький, 1) про стягнення 44556,52 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

02.01.2023 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артика+" про стягнення 44556,52 грн заборгованості, з яких: основна заборгованість за договором - 41282,75 грн, пеня - 1565,35 грн, 3% річних - 247,70 грн, інфляційні втрати - 1460,72 грн, за договором про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд РОВР у Харківській області № 85/21 від 06.05.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.01.2023 року відкрито провадження у справі №922/7/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

03.01.2023 судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 62440, Харківська обл., Харківський р-н., с.Руські Тишки, пров.Липецький, 1.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

27.01.2023 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, судом було направлено ухвалу про відкриття провадження на адресу засновників, які відповідно до трекінгу з офіційного веб-сайту "Укрпошти" "не вручені під час доставки".

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.05.2021 року між Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артика +» (замовник, відповідач) було укладено Договір №85/21 про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд РОВР у Харківській області (далі - Договір).

Даний Договір передбачає умови та порядок вилучення води з водних об`єктів з державної міжгосподарської меліоративної мережі із використанням водозабірних споруд Виконавця для поливу сільгоспкультур Замовником, а також розрахунків за надані послуги (п.1.1.).

Забір води Замовником здійснюється з точки водовиділу. Точкою водовиділу вважається насосна станція з регулюючою ємністю, водоводом та гідротехнічною спорудою на ньому, що перебувають на балансі Виконавця, з якої здійснюється забір води Замовником (п.1.3.).

Відповідно до п. 2.1.1. Договору Виконавець зобов`язаний надавати доступ до водозабірних споруд з метою забору води Замовником згідно з планом поливу (додаток 1) відповідно до заявки Замовника (додаток 2) протягом поливного сезону 2021 року витратами, що не перевищують проектні можливості точок водовиділу, та в обсягах, забезпечених бюджетним фінансуванням на оплату електроенергії, яка буде використана державною насосною станцією для транспортування води до точки водовиділу, при умові своєчасного виконання Замовником зобов`язань, передбачених у пункті 2.2 цього Договору.

Відповідно до п.2.1.3. Договору Виконавець зобов`язаний забезпечити облік води за погодженим із Замовником способом.

Відповідно до п.2.2.3. Договору замовник зобов`язаний своєчасно оплачувати Виконавцю вартість послуг із забору замовлених обсягів води.

Відповідно до п.2.2.8. Договору замовник повинен забезпечити звірку обсягів забраної води та використаної електроенергії, підписання відповідних актів до 31-го числа розрахункового місяця.

Відповідно до п.3.1.4. Договору Виконавець щомісячно готує і спільно з представником Замовника підписує двосторонні акти звірки обсягів забраної води (додаток 3).

Відповідно до п.3.2.3. Договору Виконавець щомісячно готує і спільно з представником Замовника підписує двосторонні акти звірки обсягів використаної електроенергії в точці водовиділу (додаток № 4).

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата вартості послуг із забору води на полив зрошувальних земель здійснюється за договірною ціною з 1 м води за фактично забрані обсяги води відповідно до калькуляції згідно положень «Порядку визначення вартості та надання платних послуг бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України» затвердженого наказом від 25.12.2013 № 544/1561/1130 Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Міністерством фінансів України зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2014 р. за №163/24940.

Відповідно до п.4.2. Договору договірна ціна узгоджується у Протоколі погодження договірної ціни на послуги із забору 1 м3 води (додаток 6).

Відповідно до п.4.3. Договору Виконавець надає послуги із забору води Замовнику при умові погашення боргів за послуги надані в попередній період, та проплати авансу в розмірі 50 % від розрахункової вартості послуг, що замовляються.

Відповідно до п.4.5. Договору підставою для платежів за фактичні забрані Замовником обсяги води на полив зрошувальних земель є:

-рахунок Виконавця, складений відповідно до договірної ціни (у разі зміни вартості послуг із забору води здійснюється відповідно до укладеної додаткової угоди) на підставі двостороннього акту звірки обсягів води та звірки розрахунків за послуги із її забору (додаток 3);

-двосторонній акт звірки обсягів використаної електроенергії по точці водовиділу (додаток 4);

-діючий на період розрахунків тариф на 1 кВт*год електроенергії;

-двосторонній акт надання послуг пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд між Замовником та Виконавцем (додаток 8).

Відповідно до п.4.6. Договору з метою якісної підготовки міжгосподарських об`єктів до поливу Замовник здійснює Виконавцю авансовий платіж в сумі 10000,00грн.

Відповідно до п.7.1. Договору він набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

08.07.2021 року між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 85/21 від 06.05.2021 року про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд РОВР у Харківської області, у якій додаток № 6 «Протокол погодження договірної ціни на послуги із забору 1 м3 води для поливу сільгоспкультур» до Договору було викладено у новій редакції та змінено розділ 9 «Місце знаходження та реквізити сторін». Внаслідок якої сторонами було досягнуто домовленості про розмір договірної ціни на послуги із забору 1 м3 води на підставі розрахунків, виконаних Виконавцем, у сумі 0,882 грн.

Також до Додаткової угоди №1 від 08.07.2021 року було додано нову калькуляцію розрахунку вартості з забору 1 м3 води з водних об`єктів, новий розрахунок до калькуляції на послуги, пов`язані із забором води на полив з державних меліоративних систем ГНП Муромської ЗС.

Позивачем протягом 2021 року (поливного сезону травень-жовтень 2021) було надано відповідачу послуги з вилучення води з водних об`єктів (державної міжгосподарської меліоративної мережі, системи закритого типу) із використанням водозабірних споруд для поливу сільгоспкультур згідно з умовами Договору №85/21 від 06.05.2021 року на загальну суму 331524,11 грн, про що свідчать Акти про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд: №4, №20, №39, №57, №75, №89, №98, які підписані обома сторонами без застережень та зауважень.

Відповідач виконав умови договору частково та сплатив на рахунок позивача грошові кошти у сумі 290241,36 грн за отриманні послуги з вилучення води з водних об`єктів для поливу сільськогосподарських культур протягом поливного сезону.

14.12.2021 року позивач направив відповідачу лист-претензію №1661/07-17, у якому просив оплатити існуючу заборгованість станом на 14.12.2021 року в розмірі 76282,75 грн.

Листом - відповіддю на лист-претензію позивача від 14.12.2021 року №1661/07-17 ТОВ «Артика +» підтвердило наявність існуючої заборгованості та зобов`язалося погасити її у повному обсязі протягом січня 2022 року.

20.04.2022 року позивач звернувся з листом № 07-17/250 у якому наголошував, що заборгованість повністю не погашена та станом на 20.04.2022 року складає 41282,75 грн.

13.12.2022 року позивачем направлено відповідачу претензію про сплату 41282,75 грн боргу.

Відповіді на лист та претензію відповідачем не надано.

Як стверджує позивач, він свої зобов`язання за Договором №85/21 про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд РОВР у Харківській області виконав в повному обсязі, тоді як відповідачем неналежно виконано зобов`язання з оплати отриманих послуг, та залишається несплаченою заборгованість у розмірі 41282,75 грн, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг за договором підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі наданих послуг та актами звіряння, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Також відповідач визнав існуючу заборгованість у відповіді на претензію.

Щодо строку оплати.

Умови договору не містять строку оплати боргу.

Згідно з п.2.2.3. Договору замовник зобов`язується своєчасно оплачувати виконавцю вартість послуг.

Розділом 4. Договору визначено порядок розрахунку: вартість, порядок коригування оплат, підстави для платежів, авансові платежі.

Відповідно до п.4.3. Договору Виконавець надає послуги із забору води Замовнику при умові погашення боргів за послуги надані в попередній період, та проплати авансу в розмірі 50% від розрахункової вартості послуг, що замовляються.

При цьому саме строку оплати (конкретної дати чи вказівки на певну подію) договором не передбачено.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

14.12.2021 року позивач направив відповідачу лист-претензію № 1661/07-17 у якому просив оплатити існуючу заборгованість станом на 14.12.2021 року у розмірі 76282,75 грн.

Отже, в даному випадку строк оплати визначений моментом пред`явлення вимоги відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України.

Однак, позивач вимагає розглянути відповідачем дану претензію протягом 30 днів з моменту її отримання (п.8.5 Договору, п.6 ст.22 ГК України) та сплатити суму заборгованості в розмірі 76282,75 грн (згідно рахунків-фактури №243 від 05.10.2021, №254 від 12.10.2021 та №263 від 02.11.2021) протягом строку розгляду даної претензії за реквізитами, зазначеними у п.9 Договору (а.с.81-82).

До претензії надано рахунки-фактури на оплату наданих послуг: №243 від 05.10.2021; №254 від 12.10.2021; №263 від 02.11.2021.

Згідно з п.8.5. Договору сторони визначили, що всі ймовірні претензії за цим договором мають бути розглянуті протягом 30 днів з моменту отримання претензії відповідно до діючого законодавства.

Отже, позивач відповідно до п.8.5 Договору, у надісланій претензії від 14.12.2021 року визначив відповідачу строк оплати наданих послуг - протягом 30 днів з моменту отримання претензії.

Як зазначено відповідачем у листі-відповіді, він отримав претензію 14.12.2021 року (а.с.88).

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що кінцевим терміном оплати боргу відповідачем, визначеним позивачем у претензії, є 13.01.2022 року (30-й день від дня отримання претензії відповідачем - 14.12.2021).

Отже з 14.01.2022 року розпочалося прострочення оплати боргу відповідачем (через 30 днів з дня отримання претензії відповідачем).

Таким чином строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати наданих послуг є таким, що настав.

Листом-відповіддю на лист-претензію позивача від 14.12.2021 року відповідач підтвердив наявність існуючої заборгованості та зобов`язався її погасити: 40000,00грн боргу - до кінця грудня 2021 року; залишок боргу у повному обсязі - протягом січня 2022 року.

Проте, відповідач у визначений строк заборгованість в повному обсязі не сплатив.

20.04.2022 року позивач звернувся до відповідача з листом №07-17/250, у якому наголошував, що заборгованість повністю не погашена та станом на 20.04.2022 року складає 41282,75 грн.

13.12.2022 року позивач направив відповідачу претензію №922/11-20 від 09.12.2022 про сплату боргу у розмірі 41282,75 грн.

Проте відповідач відповіді на дану претензію не надав та заборгованість не сплатив.

Доказів оплати заборгованості до суду відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором №85/21 про надання послуг за період з жовтня по листопад 2021 року в сумі 41282,75 грн підлягає задоволенню.

Крім суми боргу, позивачем заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні на несплачену суму боргу.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків пені, 3% річних та інфляційних.

Щодо пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 14.12.2021 року по 24.02.2022 року. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (а.с.95-96).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за невиконання Замовником п.4.1. Договору встановлюються пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати послуг з моменту виставлення рахунку.

Посилаючись на п.5.3. Договору, позивач нараховує пеню, починаючи з 14.12.2021 року, тобто з дня отримання відповідачем рахунків на оплату, які були надіслані позивачем відповідачу разом з претензією про сплату боргу.

Однак, суд не погоджується з початком нарахування пені з 14.12.2021 року, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та зазначено вище, умови договору не містять дати оплати боргу.

Моментом виставлення рахунку є виставлення останніх рахунків-фактур, а саме надсилання їх відповідачу разом з листом-претензією від 14.12.2022 року.

Проте, згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже неустойкою (пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Зазначені норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, та початок нарахування пені не може бути змінений сторонами у договорі, на відміну від кінцевого строку нарахування.

Аналогічна правова позиція викладена у п.100 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.03.2021 року у справі №924/441/20, а саме, Верховний Суд дійшов висновку, що "приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.

При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.".

В даному випадку так як умовами договору строк виконання зобов`язання не встановлений, то зобов`язання має бути виконано з моменту пред`явлення вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Однак, у своїй претензії позивач встановив відповідачу строк виконання зобов`язання - 30 днів.

Враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України, п.8.5. Договору, суд дійшов висновку, що кінцевий термін оплати боргу відповідачем, визначений позивачем у претензії - протягом 30 днів з моменту отримання даної претензії (а.с.82).

Претензія отримана відповідачем 14.12.2021 року, отже кінцевим строком оплати боргу є 13.01.2022 року (30-й день від дня отримання претензії відповідачем).

Відповідно, з 14.01.2022 року розпочалося прострочення оплати боргу відповідачем (через 30 днів з дня отримання претензії відповідачем).

Отже, початок нарахування пені в даному випадку має бути з 31 дня від дня отримання відповідачем претензії, тобто, з першого дня прострочення грошового зобов`язання, а саме - з 14.01.2022 року.

Таким чином, хоча пунктом 5.3. Договору сторонами й передбачено нарахування пені з моменту виставлення рахунку, однак, в даному випадку момент виставлення рахунків на оплату не є строком виникнення грошового зобов`язання у відповідача, тому нарахування пені саме з дати виставлення рахунків суперечить законодавству.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період нарахування пені.

Перерахувавши розрахунок пені, з урахуванням вірного періоду початку нарахування, з 14.01.2022 (перший день прострочення зобов`язання) по 24.02.2022 (визначений позивачем кінцевий період нарахування), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 934,23 грн пені.

В частині стягнення 631,12 грн пені слід відмовити, у зв`язку з невірно визначеним періодом нарахування та невідповідністю вимогам законодавства.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за надані послуги підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.

Однак, судом встановлено, що розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних (а.с.97-99) є невірними, з огляду на наступне.

Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні на суму боргу в розмірі 41282,75 грн по аналогії з розрахунком пені, починаючи з 14.12.2021 року, тобто, з моменту виставлення рахунку.

Однак суд не погоджується з початком нарахування 3% річних та інфляційних з 14.12.2021.

Як встановлено судом та зазначено вище, умови договору не містять дати оплати боргу, та прострочення зобов`язання відповідача щодо оплати за надані позивачем послуги, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України та п.8.5 Договору, виникло з 14.01.2022 року - після спливу 30-денного строку, визначеного позивачем у претензії.

Отже враховуючи викладене, вірним періодом нарахування 3% річних та інфляційних є період з 14.01.2022 (перший день прострочення зобов`язання щодо оплати боргу) по 24.02.2022 року (визначений позивачем кінцевий період).

Таким чином позивачем невірно визначений початок нарахування 3% річних та інфляційних.

Перерахувавши відповідні розрахунки позивача, з урахуванням вірно визначеного початку періоду нарахування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 142,51 грн 3% річних та 1205,79 інфляційних.

В частині стягнення 105,19 грн 3% річних та 254,93 грн інфляційних слід відмовити, у зв`язку з невірно визначеними періодами нарахування.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, також не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.

Однак, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 631,12 грн пені, 105,19 грн 3% річних, 254,93 грн інфляційних, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2425,81 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19,124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артика+» (адреса: 62440, Харківська область, Харківський район, с.Руські Тишки, пров. Липецький, буд.1; код ЄДРПОУ 38526045) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (адреса: 61145, м.Харків, вул.Космічна, 21, 1-й під`їзд; код ЄДРГІОУ 01038594): 41282,75 грн заборгованості за надані послуги за Договором №85/21 про надання послуг, пов`язаних із забором води із використанням водозабірних споруд РОВР у Харківській області від 06.05.2021 року; 934,23 грн пені; 142,51 грн 3% річних; 1205,79 грн інфляційних втрат; 2425,81 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254,256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" березня 2023 р.

СуддяК.В. Аріт