Рішення

від 02.03.2023 по справі 922/1529/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2023м. ХарківСправа № 922/1529/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой"(61082, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 4) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Романенко О.М., довіреність №269/23;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41 АР200-230-21 від 17.09.2021 р. у розмірі 927 554,40 (дев`ятсот двадцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 40 коп., пеню у розмірі 90 976,57 (дев`яносто тисяч дев`ятсот сімдесят шість ) грн. 57 коп., 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у розмірі 9 757,88 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 88 коп., інфляційних втрат у сумі - 127 524,51 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн. 51 коп. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 17337,20 грн. позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1529/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на "20" жовтня 2022 р. о 10:45 год..

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 було знято з розгляду справу № 922/1529/22, призначену до розгляду у судовому засіданні на "20" жовтня 2022 р. о 10:45 год. та призначено розгляд справи № 922/1529/22 у судовому засіданні на "27" жовтня 2022 р. о 12:45 год..

20.10.2022 представником позивача через систему "Електронний суд" було подано заяву про розгляд справи без участі представника за вх.№12121. Дану заяву долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.10.2022 на підставі п.3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24 листопада 2022 року о 11:15 год..

Відповідно до Акту відсутності електроенергії в період з 14:30 год. 23.11.2022 до 15:00 год. 24.11.2022 у приміщенні Господарського суду Харківської області була відсутня електроенергія та зв`язок з Інтернет, у зв`язку з чим судове засідання по суті у справі № 922/1529/22, що було призначене на 24.11.2022 о 11:15 год., не відбулось.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України ухвалою суду від 25.11.2022 учасників справи повідомлено, що підготовче засідання відбудеться "01" грудня 2022 р. о(б) 11:15 год..

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2022 відкладено підготовче засідання на "02" лютого 2023 р. о 11:15 год.

05.12.2022 представником позивача до суду подано клопотання про долучення доказів за вх. № 15420, а саме доказів отримання 09.09.2022 року відповідачем позовної заяви - відомості (роздруківку) з сайту УКРПОШТИ щодо результатів відстеження поштового відправлення від 07.09. 2022 року за трек №6109303932821.

Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.02.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.03.2023 об 11:00 год.

01.03.2023 представником позивача до суду подано заяву про надання доказів розміру судових витрат на правничу допомогу за вх. № 4899, в якій заявник просить врахувати, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи будуть надані до суду протягом п`яти днів з дати ухвалення рішення суду згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Заяву долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.03.2023 представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні, про причину неявки суд не повідомив.

Суд звертає увагу, що всі ухвали суду, в тому числі ухвала про відкриття провадження у справі від 15.09.2022, були направлені судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, направлені на адресу відповідача ухвали були повернуті на адресу суду з позначкою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Разом з цим, слід зазначити, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

17 вересня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (надалі - ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» або Позивач, Постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРПРОМСТРОЙ» (надалі - ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ», Відповідач, Споживач) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-230-21 (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. розділу І Договору, з урахуванням внесених змін Додатковою угодою до Договору №ДУ-2/41АР200-230-21 від 24.12.2021, ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» зобов`язувалось передати у власність Споживачу у 2021 - 2022 роках природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу в 2022 р. згідно з абзацом другим п.1.2. Договору, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою до Договору №ДУ-2/41АР200-230-21 від 24.12.2021р., складає до 42 000 куб.м.

Планові обсяги постачання газу згідно з п. 1.3 Договору, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою до Договору №ДУ-2/41АР200-230-21 від 24.12.2021 року, у січні 2022 р. - 10 000 куб м.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 100% (відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до двадцять восьмого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

За підсумками надання послуг з газопостачання у січні 2022 року Сторонами було підписано акт приймання-передачі, а саме Акт приймання-передачі природного газу №ТГЗ82003089 від 31.01.2022 р. відповідно до якого Позивачем у січні 2022 року було передано Відповідачу, а Відповідачем прийнято 14 123,64 куб.м. природного газу вартістю 927 554,40 гривень.

Однак, як вказує позивач, Відповідач в порушення умов Договору не розрахувався за переданий у січні 2022 р. природний газ, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 927 554,40 грн.

Окрім того, позивачем нараховано відповідачу пеню за період прострочення з 01.03.2022 по 06.07.2022 у розмірі 90 976, 57 грн. на підставі п. 6.2.1. Договору, а також, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідача грошового зобов`язання по оплаті за послуги газопостачання, на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних у розмірі 9 757,88 грн. за період прострочення з 01.03.2022 року по 06.07.2022 року та інфляційні втрати у розмірі 127 524,51 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-230-21 від 17.09.2021 позивачем у січні 2022 року було передано відповідачу 14 123,64 куб.м. природного газу вартістю 927 554,40 гривень.

Вказане підтверджується Актом приймання-передачі природного газу №ТГЗ82003089 від 31.01.2022 р., який підписаний сторонами та не містить будь-яких заперечень чи зауважень з боку відповідача щодо обсягів, вартості або своєчасності поставленого природного газу.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 100% (відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до двадцять восьмого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Водночас, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за договором у розмірі 927 554,40 грн. або спростували суму заявлену до стягнення.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 927 554,40 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9 757,88 грн. 3% річних та 127 524,51 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

За розрахунками позивача стягненню з відповідача за період з 01.03.2022 по 06.07.2022 підлягає 3% річних на загальну суму 9 757,88 грн. та інфляційні втрати на загальну суму 127 524,51 грн.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 127 524, 51 грн. та 3% річних у розмірі 9 757,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 90 976,57 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з вимогами ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу

За підрахунками позивача за період з 01.03.2022 по 06.07.2022 стягненню з відповідача підлягає пеня на загальну суму у розмірі 90 976,57грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 90 976,57 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першоюстатті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 17 337,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой" (61158, Харківська обл., місто Харків, вул. Велозаводська, буд. 4, ідентифікаційний код 25454469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Москалівська, буд. 32/2, п/р НОМЕР_1 АТ БАНК АЛЬЯНС, м. Київ, МФО 300119, ідентифікаційний код 43965848) заборгованість за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41 АР200-230-21 від 17.09.2021 р. у розмірі 927 554,40 грн., пеню у розмірі 90 976,57 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у розмірі 9 757,88 грн., інфляційних втрат у сумі - 127 524,51 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 17337,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Москалівська, буд. 32/2, ідентифікаційний код 43965848);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой" (61158, Харківська обл., місто Харків, вул. Велозаводська, буд. 4, ідентифікаційний код 25454469).

Повне рішення складено "07" березня 2023 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/1529/22