Постанова

від 01.03.2023 по справі 144/1793/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 144/1793/21

провадження № 61-7530св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Опорний заклад «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» на постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2022 рокуу складі колегії суддів: Сопруна В. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона працює педагогом-організатором у Метанівській філії Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради».

08 листопада 2021 року відповідач видав наказ № 74 про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до часу надання документів, які підтверджуватимуть наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року № 595.

У зв`язку з прийняттям відповідачем оспорюваного наказу вона позбавлена права на працю, а тому вважає такий наказ незаконним та просила його скасувати, поновити на посаді, а також зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, є законним і правомірним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тишківського С. Л. задоволено частково.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано незаконним і скасовано наказ директора Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» від 08 листопада 2021 року № 74 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , педагога-організатора Метанівської філії І-ІІ ступенів, з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на строк, до усунення причин, що зумовило причини такого відсторонення, тобто до часу надання документів, які підтверджуватимуть наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Міністерством охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року № 595.

Стягнуто з Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 62 584,08 грн. Сума вказана без урахування утримання податків й інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд зазначив, що в оскаржуваному наказі відсутні відомості про те, що позивачка до моменту відсторонення - 08 листопада 2021 року відмовилася або ухилилася від проходження обов`язкового щеплення та якими доказами (документами) підтверджується факт відмови чи ухилення. Таку підставу для відсторонення позивачки від роботи, як відмова або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення, у наказі не зазначено. Отже, зі змісту наказу слідує, що ОСОБА_1 фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення проти COVID-19. Колегія суддів звернула увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення позивачки про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, і те, що починаючи з дня такого повідомлення до моменту відсторонення від роботи у позивачки було достатньо часу для проходження щеплення та остання у встановленому законом порядку відмовилася від обов`язкового профілактичного щеплення. Сама по собі наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посиланням на статтю 46 КЗпП України та статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Відповідач, з урахуванням необхідності проходження у встановленому законодавством порядку вакцинації достатнього розумного часу з дня набрання чинності підзаконним нормативно-правовим актом про обов`язковість щеплення від COVID-19, у тому числі і часу для проходження медичного огляду перед щепленням, не надав суду жодних доказів про те, які заходи, спрямовані на проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівників, зокрема, і позивачки, діяльність якої, поряд з іншим, полягає у проведенні занять учням згідно з чітким затвердженим графіком таких занять, були ним здійсненні, поряд з іншим, і у взаємодії з відповідними установами та пунктами щеплень проти COVID-19 (закладами охорони здоров`я) і з органами державної санітарно-епідеміологічної служби. З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірне відсторонення позивачки від роботи у зв`язку з відсутністю профілактичного щеплення проти COVID-19, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аргументи учасників

У серпні 2022 року до Верховного Суду від представника Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі представник Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від СОVID-19 є обов`язковим для працівників закладу освіти. Станом на 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 не надала ні документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від СОVID-19, ні довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних показань та застережень до профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16 березня 2021 року № 595, ні негативного результату тестування. Тому наказом закладу освіти від 08 листопада 2021 року № 74 ОСОБА_1 «педагога-організатора» в Метанівській філії Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до часу надання документів, які підтверджуватимуть наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року № 595. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що дії директора опорного закладу відповідали вимогам частини першої статті 46 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань», Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, постанові Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-І9, спричиненої коронавірусом. Суд апеляційної інстанції не з`ясував усіх обставин справи, зокрема помилково зазначив в постанові, що ОСОБА_1 не була повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19. 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 була повідомлена належним чином про це, про що і власноручно розписалась, що підтверджується відповідною довідкою. Зокрема, ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до статті 46 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153, постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 з 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи (виконання робіт) до моменту усунення причин, що спричинило таке відсторонення.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що наказом Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» від 08.11.2021 року ОСОБА_1 , педагога-організатора Метанівської філії І-ІІ ступенів, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 червня 2021 року до усунення причин, що зумовили причини такого відсторонення, тобто до часу надання документів, які підтверджуватимуть наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання щодо проведення профілактичних щеплень.

Відповідно до довідки відділу освіти, культури, молоді та спорту Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 30 листопада 2021 року № 458 заробітна плата ОСОБА_1 за вересень і жовтень 2021 року становить 15 553,50 грн (нараховано за кожен місяць по 7 776,75 грн, з яких утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1 399,82 грн).

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року в справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22) зазначено, що «суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 239 943,09 грн. Проте суд першої інстанції помилково зазначив, що розмір середнього заробітку підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, а тому абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції належить викласти у такій редакції: «Стягнути з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 239 943,09 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що ОСОБА_1 працює педагогом-організатором у Метанівській філії Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради»;

08 листопада 2021 року відповідач видав наказ № 74 про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до часу надання документів, які підтверджуватимуть наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року № 595;

апеляційний суд вказав, що в оскаржуваному наказі № 74 відсутні відомості про те, що позивач до моменту відсторонення - 08 листопада 2021 року відмовилася або ухилилася від проходження обов`язкового щеплення та якими доказами (документами) підтверджується факт відмови чи ухилення. Таку підставу для відсторонення позивача від роботи, як відмова або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення, у наказі не зазначено;

апеляційний суд встановив, що згідно з наказом № 74 ОСОБА_1 фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення проти COVID-19. У матеріалах справи відсутнє повідомлення позивача про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19;

відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, та, зокрема, що починаючи з дня такого повідомлення до моменту відсторонення від роботи, у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення і остання у встановленому законом порядку відмовилася від обов`язкового профілактичного щеплення;

встановивши, що позивач не була повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, і в матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про визнання незаконним і скасування наказу від 08 листопада 2021 року № 74 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ;

у зв`язку з ухваленням рішення про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи cтягнуто з Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 62 584,08 грн. Сума вказана без урахування утримання податків й інших обов`язкових платежів. Проте суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що розмір середнього заробітку підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, а тому четвертий абзац резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції належить змінити з вказівкою про стягнення цих сум з утриманням із них установлених законодавством України податків і зборів.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 була повідомлена належним чином про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.

Копію повідомлення Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» про обов`язкове щеплення від 05 листопада 2021 року № 74 відповідачем надано лише до суду касаційної інстанції.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині частково ухвалена без дотримання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути з Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 62 584,08 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів»; в іншій оскарженій частині постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2022 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2022 року змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути з Опорного закладу «Соболівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 62 584,08 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».

В іншій оскарженій частині постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук