Рішення

від 20.02.2023 по справі 280/5500/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2023 року Справа № 280/5500/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Келюх К.С.

за участю:

представника позивача Войтенко Ю.Г.

представника відповідача Шавло Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" (вул. Незалежної України, 88/5, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 31522332)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 19.11.2021 №0169510701, №0169530701.

Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві, в якій зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі протиправних та необґрунтованих висновків про визнання такою, що не відбувалася в дійсності та не здійснювалася фактично господарської операції позивача з постачальником ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» з придбання мінеральних добрив діамофоски 10:26:26 в кількості 90 тон. Позивачем зазначено, що придбання товару підтверджене всіма необхідними договірними та первинними документами, які були в повному обсязі представлені до перевірки, жодних претензій до їх наявності, достатності чи до правильності їх оформлення під час перевірки у відповідача не виникало, рух товару по ланцюгу постачання чітко простежується з документів аж від заводу-виробника та надалі до покупця-сільгоспвиробника, а висновок відповідача в акті перевірки про протилежне не відповідав дійсності та був повністю спростований документами та доказами, наданими в ході перевірки та під час розгляду заперечень на акт перевірки. Натомість зауваження відповідача до господарської операції в кінцевому підсумку звелися виключно до посилання на обставини, які знаходяться поза контролем та зоною відповідальності позивача, а саме обставини зберігання та перевезення товару у постачальника ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» до постачання товару позивачу, за які позивач не відповідає в силу закону, крім того, на думку позивача, такі зауваження відповідача є необґрунтованими та не підтверджені належними, допустими та достовірними доказами.

Щодо питання заниження податку на прибуток за півріччя 2021р. у сумі 400638 грн. позивач зазначає, що заниження виникло внаслідок неправильного висновку відповідача про необґрунтованість включення до складу інших операційних витрат списаної дебіторської заборгованості на суму 2225765 грн., яка виникла по підприємству ТОВ «БЛЕКСІ ФРУТ КОМПАНІ», а єдиною підставою для такого висновку стало посилання на акт звірки взаєморозрахунків за січень-серпень 2018р. з ТОВ «Блексі Фрут Компані», що, на думку відповідача, є свідченням визнання боржником свого боргу та підставою для переривання позовної давності, і позбавляє позивача права віднести заборгованість до безнадійної дебіторської заборгованості. Позивач не погоджується з таким висновком, зазначає що акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Блексі Фрут Компані» має значення виключно бухгалтерського документа, який лише посвідчує стан розрахунків у складі бухгалтерського обліку підприємства. Акт взаємних розрахунків містить лише відомості про бухгалтерські дані і жодним чином не містить прямої чи опосередкованої вказівки на визнання ТОВ «Блексі Фрут Компані» дебіторської заборгованості. Підписання бухгалтерського акту звірки взаєморозрахунків само по собі не може вказувати на визнання ТОВ «Блексі Фрут Компані» заборгованості за відповідними зобов`язаннями, оскільки цей акт посвідчує стан розрахунків та наявність заборгованості яка рахується у складі бухгалтерського обліку платників податків, при цьому положення статті 264 ЦК України не застосовується до спірних відносин, оскільки заборгованість є визнаною сторонами і не потребує визнання. Наявність заборгованості, що рахується в балансі, або за балансом господарюючих суб`єктів сама по собі не вказує напереривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення зазначеної заборгованості; також посилається на правовий висновок Верховного суду в аналогічних правовідносинах в адміністративному провадженні №К/9901/24985/18.

Ухвалою суду від 16.09.2022 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.10.2022.

Згідно із наказом голови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2022 № 36 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 11.10.2022 по 14.10.2022, було знято з розгляду. У звязку з цим розгляд справи було перенесено на 14.11.2022.

Заперечення проти позовних вимог викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву від 05.10.2022. Відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що прийняті на підставі вимог чинного законодавства. Зокрема зазначено, що плановою виїзною документальною перевіркою позивача встановлено порушення законодавства з питань оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість в сумах та з підстав зазначених в акті перевірки. Зазначені порушення виникли у зв`язку із не визнанням під час проведення перевірки доходу при оподаткуванні товару (діамофоски) та завищенні податкового кредиту по господарській операції позивача з ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ». Зазначається, що встановлене документальне оформлення фінансово-господарських операцій не опосередкованих реальних рухом товарів між позивачем та ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ». Зазначається, що товар рухався у постачальника відповідно до наданої залізничної накладної до зберігача ТОВ «Олтрейд Груп», проте згідно з інформаційними системами даних ДПС зберігач ТОВ «Олтрейд Груп» надавав такі послуги зберігання та реєстрував податкові накладні за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року, у 2020 році не декларував взаємовідносин по зберіганню з ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», більш того звітував про відсутність діяльності, отже неможливо підтвердити місце навантаження товару в липні 2020р. відображене в товаро-транспортній накладній. Зазначаються сумніви щодо обставин здійснення перевезення перевізником ФОП ОСОБА_1 з посиланням на відповіді на запити ГУ ДПС, зазначається що перевізник ФОП ОСОБА_1 останню податкову звітність подавав в 2019 році.

Щодо питання включення до складу інших операційних витрат списаної дебіторської заборгованості на суму 2225765 грн., яка виникла по підприємству ТОВ «БЛЕКСІ ФРУТ КОМПАНІ» зазначено що до перевірки наданий акт звірки взаєморозрахунків від 31.08.2018р. між позивачем та ТОВ «Блексі Фрут Компані». Підписання акту звірки взаємних розрахунків підприємствами є належним доказом визнання свого боргу що перериває строк позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України, переривання строку позовної давності означає що обчислення строків позовної давності починає спливати заново, строк позовної давності по взаєморозрахунках між позивачем та ТОВ «Блексі Фрут Компані» починає рахуватись з 31.08.2018р. та спливає 01.10.2021, також посилається на правову позицію в постановах Верховного Суду.

Ухвалою суду від 31.10.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було відмовлено.

Ухвалою суду від 09.11.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було відмовлено.

Ухвалою суду від 14.11.2022 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 20.02.2023.

Ухвалою суду від 14.11.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду було відмовлено.

Ухвалою суду від 20.02.2023 провадження у справі поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2023 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Агрохімсервіс» (код ЄДРПОУ 31522332) зареєстроване як юридична особа 24.05.2001р., номер запису 1 103 120 0000 009621, основний вид діяльності (за КВЕД) - 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; перебуває на податковому обліку з 28.05.2001р., є платником податку на додану вартість з 01.06.2001р.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Агрохімсервіс» (ЄДРПОУ 31522332) за період з 01.07.2018р. по 30.06.2021р. з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01.07.2018р. по 30.06.2021р. з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Результати перевірки оформлені актом від 11.10.2021р. №9614/08-01-07-01-31522332 (далі за текстом акт перевірки). З висновками акту перевірки ТОВ «Агрохімсервіс» не погодилося.

Позивач надав заперечення вих. №227-юр від 01.11.2021р. на акт перевірки, за результатом розгляду яких відповідачем прийнято висновок комісії з питань розгляду заперечень від 15.11.2021р. №218/08-01-07-01-31522332, яким заперечення позивача задоволено частково з питань 3 та 4, заперечення з питань 1 та 2 залишені без задоволення, розділ 4 «висновки» акту перевірки викладений в новій редакції (залишені висновки по питаннях 1, 2).

Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.11.2021р. №0169510701, №0169530701, які отримані позивачем поштою 16.12.2021р.

Позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, звернувшись до контролюючого органу вищого рівня ДПС України з адміністративною скаргою №253-юр від 30.12.2021р., проте рішенням №8520/6/99-00-06-01-01-06 від 03.08.2022р. адміністративна скарга позивача залишена без задоволення.

У висновках акту перевірки (розділ IV, стор. 33 акту перевірки) в частині, що залишені без змін за результатами висновку комісії з питань розгляду заперечень від 15.11.2021р. №218/08-01-07-01-31522332, відповідачем встановлено такі порушення:

1.п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, на загальну суму 572763 грн., у т.ч. по періодам:

за 2020р. (три квартали 2020р.) у сумі 172125 грн.

за півріччя 2021р. у сумі 400638 грн.

2.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 р. V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 191250 грн., в т.ч. за липень 2020р. на суму 191250 грн.

На підставі означених висновків акту перевірки були винесені та надіслані позивачу оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0169510701 від 19.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 572763,00 грн. з яких за податковими зобов`язаннями - 572763,00 грн..

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0169530701 від 19.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 239062,50 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 191250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47812,50.

Вважаючи протиправними прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, як встановлено матеріалами справи,

-заниження податку на прибуток за 2020р. (три квартали 2020р.) у сумі 172125 грн. та податку на додану вартість за липень 2020р. на суму 191250 грн. виникло внаслідок висновку відповідача в акті перевірки про визнання такою, що не відбувалася в дійсності та не здійснювалася фактично господарської операції з ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», код ЄДРПОУ 42321526 (розділ 3.1.1.1 підрозділ (1), розділ 3.1.2.2 акту перевірки);

-заниження податку на прибуток за півріччя 2021р. у сумі 400638 грн. виникло внаслідок висновку відповідача в акті перевірки про необґрунтованість включення до складу інших операційних витрат списаної дебіторської заборгованості на суму 2225765 грн., яка виникла по підприємству ТОВ «БЛЕКСІ ФРУТ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 25221908 (розділ 3.1.1.1 підрозділ (2) акту перевірки).

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» судом встановлено наступне.

В липні 2020р. позивач придбав у свого постачальника ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42321526) мінеральні добрива діамофоску 10:26:26 в кількості 90 тон.

Придбання товару відбувалося на підставі договору поставки №SA0067-NPK від 28.07.2020р. зі специфікацією №SA0067-NPK/1 від 28.07.2020р.

Постачальником був виставлений рахунок №80 від 28.07.2020р. на суму 1147500,00 грн., оплата здійснена платіжними дорученнями №230 від 29.07.2020р., №№235, 737 від 31.07.2020р.

На суму оплати ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» були зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №22 від 28.07.2020р. та №26 від 30.07.2020р.

Передача товару здійснена відповідно до видаткових накладних №139 від 28.07.2020р. та №147 від 30.07.2020р.

В пункті 2.1. договору поставки №SA0067-NPK від 28.07.2020р. укладеного між позивачем та ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», зазначено: Постачальник здійснює поставку Покупцю товару, зазначеного в специфікації, протягом строку дії Договору на умовах поставки визначених у відповідній специфікації відповідно до умов Інкотермс 2010.

В пункті 3 специфікації №SA0067-NPK/1 від 28.07.2020р. до договору поставки зазначено: «3. Умови (базис) поставки товару: DDP Більмак (станція призначення)».

Також аналогічні умови поставки товару («Умови поставки: DDP Більмак (станція призначення») містяться в тексті видаткових накладних №139 від 28.07.2020р. та №147 від 30.07.2020р., а також в рахунку №80 від 28.07.2020р.

Таким чином, відповідно до умов договору поставки, поставка товару була обумовлена позивачем з постачальником на умовах DDP поставка в пункті призначення смт. Більмак, в зв`язку з чим доставка товару забезпечувалась постачальником (ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ»).

Перевезення відбувалося автомобільним транспортом відповідно до товаро-транспортних накладних №№1,2,3 від 28.07.2020р. та №№8,9 від 30.07.2020р.

У всіх означених товаро-транспортних накладних в реквізитах «замовник (платник)» та «вантажовідправник» зазначено ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», «пункт навантаження» - адреса Дніпропетровська обл., Васильківський р-н, смт. Васильковка, пров. Лісний, 2, «пункт розвантаження» - адреса Запорізька обл., Більмацький р-н, смт. Більмак, вул. Запорізька, буд. 1.

Перевезення товару замовлялося та сплачувалося ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», вибір перевізника також здійснений ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», що відповідає умовам договору поставки між позивачем та ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» щодо базису поставки DDP поставка в пункті призначення смт. Більмак.

Додатково позивачем представлені документальні докази, що підтверджують рух товару та обставини зберігання та перевезення товару у ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» (до моменту його поставки позивачу). Як свідчать матеріали справи, такі документи були отримані позивачем від свого постачальника та представлені відповідачу ще на етапі перевірки (відповідь ТОВ «Агрохімсервіс» на запит перевіряючих №б/н №08/10-1 від 08.10.2021р., заперечення вих. №227-юр від 01.11.2021р. на акт перевірки).

Так, представлені документи щодо придбання ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» товару від імпортера ТОВ «Агротрейд НД» (договір поставки, специфікація, залізнична накладна, видаткова та податкова накладна).

Ці документи підтверджують рух товару діамофоска 10:26:26, який в подальшому був поставлений в адресу позивача, по ланцюгу постачання до ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» від імпортера ТОВ «Агротрейд НД», транспортування товару залізницею аж від імпортера та іноземного заводу-виробника.

Так, відповідно до даних залізничної накладної №33303041, товар діамонійфосфат 10:26:26 в біг-бегах маса місця нетто 1000кг. відправлений вантажовідправником ТОВ «Агротрейд НД» ЄДРПОУ 33526187 зі станції Конотоп Південно-Західної залізниці згідно транспортної інструкції ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» в адресу вантажоодержувача ТОВ «Олтрейд Груп» станція Ульянівка Придніпровської залізниці. Раніше вагони прибули зі ст. Воскресенськ (МЖД) переадресовані за масою і кількістю місць первинного відправника (відповідно до сертифікатів якості, виробником діамофоски 10:26:26 є АТ «Воскресенські мінеральні добрива», м. Воскресенськ Московської обл.).

Відповідь з копіями зазначених документів отримана контролюючим органом 11.10.2021р.

Копії всіх зазначених документів додавалися до заперечень на акт перевірки.

Також в матеріалах справи наявні представлені позивачем документи щодо подальшої реалізації товару (мінеральних добрив) до його покупця-сільгосппідприємства.

Як свідчать матеріали справи, такі документи були представлені відповідачу ще на етапі перевірки (відповідь ТОВ «Агрохімсервіс» на запит перевіряючих №б/н №08/10-1 від 08.10.2021р., заперечення вих. №227-юр від 01.11.2021р. на акт перевірки).

Так, придбаний у ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» товар діамофоска 10:26:26 в кількості 90 тон був реалізований позивачем в адресу покупця - сільгоспвиробника ТОВ «Україна», код ЄДРПОУ 03749037 (подальша реалізація товару покупцю). Доставка автотранспортом в смт. Більмак здійснювалася безпосередньо в зв`язку зі знаходженням в цьому населеному пункті бази ТОВ «Україна», якому і був переданий товар. За адресою доставки зазначеною в товаро-транспортних накладних Запорізька обл., Більмацький р-н, смт. Більмак, вул. Запорізька, буд. 1 (раніше смт. Куйбишеве Куйбишевського р-ну) знаходиться комплекс адмінбудівель ТОВ «Україна», код ЄДРПОУ 03749037 відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Поставка товару в адресу покупця ТОВ «Україна» повністю підтверджена договором поставки між позивачем та ТОВ «Україна» №270201 від 27.02.2017р. зі специфікацією №22 від 28.07.2020р., видатковими накладними №2807-000029 від 28.07.2020р. та №3007-000030 від 30.07.2020р. з довіреністю №135 від 28.07.2020р., оплатою платіжним дорученням №234 від 28.07.2020р., в ЄРПН зареєстрована податкова накладна №3 від 28.07.2020р.

Відповідь з копіями зазначених документів отримана контролюючим органом 11.10.2021р.

Копії всіх зазначених документів додавалися до заперечень на акт перевірки.

Таким чином, фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», а також і рух товару в попередніх та подальших ланцюгах постачання в повній мірі підтверджується належним чином оформленими договірними та первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону №996-XIV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд звертає увагу, що під час перевірки позивача всі договірні та первинні документи надавались податковому органу, досліджувались ним, в акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо форми та змісту таких документів, не зазначено про не надання певних документів, тощо, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цим контрагентом на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Суд погоджується з доводами позивача, що позивач не повинен доводити та відповідати за обставини зберігання товару у зберігача ТОВ «Олтрейд Груп» та перевезення товару перевізником ФОП ОСОБА_1 , які відбувалися до моменту поставки товару позивачу, оскільки з цими суб`єктами господарювання у позивача не було навіть господарських відносин, адже зберігання та перевезення товару здійснювалося постачальником (ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ»).

При цьому позивачем представлені та містяться в матеріалах справи пояснення та документальні докази щодо обставин зберігання та перевезення товару.

Так, відповідно до інформації, отриманої позивачем від постачальника ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», складські приміщення в смт. Васильківка використовувались останнім на підставі договору зберігання №32/1 від 26.02.2019р. з ТОВ «ОЛТРЕЙД ГРУП», код ЄДРПОУ 42008117. В матеріалах справи містяться копії договору зберігання між ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» і ТОВ «Олтрейд Груп» №32/1 від 26.02.2019р., акту приймання-передачі від 13.05.2019р. на зберігання товару діамофоска 10:26:26, актів видачі зі зберігання товару від 28.07.2020р. та від 30.07.2020р. Зазначені документи додавалися позивачем ще на етапі заперечень на акт перевірки.

Відповідно залізничної накладної №33303041 (ідентифікатор відправки 32327400), яка надана ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», і якою транспортувався закуплений ним товар, значиться:

Графа 4 (одержувач) ТОВ «Олтрейд Груп» ЄДРПОУ 42008117

Графа 10 (станція призначення) ст. Ульянівка 454108, Придніпровської залізниці

Графа 15 (відмітки не обов`язкові для залізниці) вантажовласник ТОВ «Олтрейд Груп». Переадресовано згідно транспортної інструкції ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ».

Тобто, відповідно до залізничної накладної, вантажоодержувачем був зазначений ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» його одержувач і зберігач за договором зберігання - ТОВ «Олтрейд Груп», який акредитований на залізниці за кодом 1661, і ймовірно є орендарем складів за адресою смт. Васильківка, пров. Лісний, 2.

Станція Ульянівка 454108, Придніпровської залізниці знаходиться в смт. Васильківка в безпосередній близькості від пров. Лісний.

Представлені документи підтверджують фактичне зберігання товару у ТОВ «Олтрейд груп» в період з травня 2019р. по липень 2020р.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що зберігання неможливо підтвердити на тій підставі що ТОВ «Олтрейд груп» не реєстрував податкові накладні на послуги зберігання для ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» в 2020 році. Відсутність реєстрації податкових накладних може бути пояснена багатьма причинами, зокрема умови представленого договору зберігання передбачають одноразову сплату з розрахунку за тону товару за весь період зберігання, відповідні рахунки могли бути не виставлені або не сплачені і відповідно не виникло підстав для реєстрації податкових накладних, або ж податкові накладні не зареєстровані з вини зберігача тощо. Відповідач підтверджує факт надання послуг зберігання та реєстрацію відповідних податкових накладних в 2019 році, що відповідає початку зберігання товару.

Обставини господарських та податкових відносин ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» та зберігача ТОВ «Олтрейд груп» та зауваження відповідача щодо їх діяльності не можуть бути підставою для здійснення контролюючим органом висновків відносно позивача.

Також не викликають обґрунтованих сумнівів обставини здійснення перевезення товару перевізником ФОП ОСОБА_1 .

В матеріалах справи містяться товаро-транспортні накладні №№1,2,3 від 28.07.2020р. та №№8,9 від 30.07.2020р., які відповідають всім вимогам до первинних документів встановленим законом. Також позивачем представлені отримані від постачальника копії договору транспортного експедирування автомобільним транспортом №1 від 27.07.2020р. між ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» та перевізником ФОП ОСОБА_1 , акту приймання-передачі наданих транспортних послуг від 30.07.2020р.

Сумніви відповідача щодо господарської діяльності перевізника ФОП ОСОБА_1 , зокрема законності підстав залучення ним вантажівок інших підприємців-перевізників, а також звітування, не можуть бути підставою для здійснення контролюючим органом висновків відносно позивача.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на направлені запити до власників вантажівок та відповідь отриману на запити відповідача щодо інформації з ІП «Гарпун».

Так, порядок формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" передбачений Інструкцією з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 червня 2018 року № 497.

Відповідно п.1 наведеної Інструкції,ІП "Гарпун" є інформаційно-телекомунікаційною системою "Інформаційний портал Національної поліції України", призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ (далі - номерні знаки), що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Облік об`єктів вІП "Гарпун" відповідно п.5 наведеної Інструкції ведеться за такими категоріями: орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ; орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди; орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення; орієнтування оперативне про ТЗ; евакуйовані ТЗ; розшук ТЗ у зв`язку із незаконним заволодінням; розшук ТЗ, що залишив місце дорожньо-транспортної пригоди; розшук ТЗ за іншими кримінальними правопорушеннями; розшук ТЗ боржника державним виконавцем; розшук ТЗ боржника приватним виконавцем; розшук викраденого номерного знака; розшук втраченого номерного знака; знищені номерні знаки.

МетоюІП "Гарпун" є об`єднання інформації про розшук ТЗ та номерних знаків в єдиному інформаційному просторі з використанням сучасних інформаційних технологій, комп`ютерного та телекомунікаційного обладнання; забезпечення оперативного реагування та прийняття управлінських рішень посадовими особами органів (підрозділів) поліції щодо розшуку ТЗ та номерних знаків; моніторинг тимчасових потоків даних про номерні знаки, що надходять із систем відеофіксації, на предмет їх розшуку, одночасного перебування на різних ТЗ (номерні знаки - двійники), використання номерних знаків, що за даними Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України знищено; забезпечення взаємодії з державними та приватними виконавцями під час розшуку ТЗ боржника у виконавчому провадженні.

Як вбачається з наведеного, облік відомостей щодо всіх транспортних засобів, які знаходяться на дорогах України, а також використанняІП "Гарпун" з метою здійснення податкового контролю за транспортними засобами, які використовуються платниками податків в господарській діяльності не віднесено до функцій, мети та об`єктів контролю наведеної системи.

Крім викладеного, як вбачається з відповіді Управління інформаційно-аналітичної підтримки, в системі "Гарпун" відсутня інформація про пересування транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення. Проте, відсутність інформації не є аналогією того, що перевезення не здійснювались взагалі, особливо за тієї умови, що відповідачем не надано відомостей ані щодо наявності вІП "Гарпун" можливості фіксувати переміщення транспортних засобів за маршрутом перевезення, ані щодо повноти інформації, яка створюється системою на теперішньому етапі її розвитку. Таким чином, надані відповідачем та використані судом в якості доказів відомості зІП «Гарпун»не відповідають ознакам достовірності та допустимості, які є для них обов`язковими згідно положень ст. 74, 75 КАС України.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Приписами п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно із п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України зазначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Тобто, підставою для формування показників податкового кредиту в податковій декларації - є податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток відбувається з урахуванням отриманого платником доходу від будь-якої діяльності та витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку. При цьому, витрати певного періоду визначаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, тобто повинен бути наявний зв`язок здійснених витрат з господарською діяльністю платника.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання йому юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ІV від 16.07.1999р.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704). Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд зазначає, що Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ІV від 16.07.1999).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не спростовано представником відповідача, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» до перевірки були надані договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, що в свою чергу, підтверджує рух активів та зміну майнового стану.

На підставі зазначених документів, суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги Податкового кодексу України та правомірно формував показники податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з контрагентами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Як на момент здійснення фінансово - господарської операції між позивачем та ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», так і по теперішній момент, останні були зареєстровані в установленому законом порядку, були платниками ПДВ, відповідні відомості містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрі платників ПДВ на сайті Державної фіскальної служби України.

Суд зосереджує увагу на тому, що ніякі негативні обставини, які потенційно мали місце у контрагентів позивача, не є підставою для позбавлення платника податку - позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток. Оскільки, як було встановлено судом, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат. Податкове законодавство України не ставить право платника податків на податковий кредит та витрати, в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, а тим більше контрагентів його контрагентів. В разі порушення контрагентами податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих осіб.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податків до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни, у разі якщо платниками податків були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

При цьому суд не бере до уваги пояснення ФОП ОСОБА_2 , оскільки , з матеріалів справи не вбачається, що особи, які надавали пояснення, були попереджені про відповідальність за надання неправдивих показань та обставини таких пояснень були перевірені податковим органом.

Відтак усі сумніви, що стосуються предмету доказування та обов`язок щодо спростування яких в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України покладається саме на податковий орган, тлумачаться судом на користь позивача.

Отже, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та збільшенні суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшенні від`ємного значення з податку на додану вартість, контролюючий орган діяв поза межами чинного законодавства України.

Суд зазначає, що жодні наведені відповідачем факти і докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентом є не реальними або не відповідають дійсному економічному змісту.

Судом під час судового розгляду встановлено, що всі господарські операції були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При укладанні договорів, зазначених в акті перевірки, сторонами були виконані необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи, зареєстровані податкові накладні не тільки з контрагентом, а і по всьому ланцюгу постачання.

Судом були досліджені договірні та первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ІV від 16.07.1999, а тому суд вважає висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, неправомірними.

Відповідно до положень п.36.1, 36.5, 38.1 ,44.1, 47.1, 49.2 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, /жодна особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. Тобто, платник податку, яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов`язаний нести відповідальність за дії інших осіб.

Правомірність такого підходу підтверджується і позицією Верховного Суду.

Так в своїх рішеннях Верховний суд робить наступні висновки: «Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними» (Постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року по справі №813/5082/15 та від 05 березня 2021 року по справі №826/23914/15).

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами повністю відповідає положенням Цивільного Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ІV від 16.07.1999, Податковому кодексу України, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) і містить у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Досліджуючи питання обґрунтованості включення до складу інших операційних витрат списаної дебіторської заборгованості, яка виникла по підприємству ТОВ «Блексі Фрут Компані», судом встановлено наступне.

Відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про необґрунтованість включення до складу інших операційних витрат списаної дебіторської заборгованості на суму 2225765 грн., яка виникла по підприємству ТОВ «БЛЕКСІ ФРУТ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 25221908.

Так, перевіркою встановлено, що згідно наданих до перевірки первинних документів, договору поставки №290301-КР від 29.03.2018 з додатками (специфікаціями), наказу від 30.06.2021р. №30/06-01 директора, акту звірки взаєморозрахунків від 31.08.2018, аналізу рахунків у розрізі місяців з розкриттям інформації по дебетових та кредитових оборотах по рахунках 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 84 «Інші операційні витрати», 944 «Сумнівні та безнадійні борги» ТОВ «Агрохімсервіс» списує дебіторську заборгованість яка виникла по підприємству ТОВ «Блексі Фрут Компані», код ЄДРПОУ 25221908 в сумі 2225765 грн. До перевірки надано акт звірки взаєморозрахунків від 31.08.2018 між ТОВ «Агрохімсервіс» та покупцем ТОВ «Блексі Фрут Компані». Підписання акту звірки взаємних розрахунків підприємствами є належними доказами визнання свого боргу, що перериває строк позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України (розділ 3.1.1.1 підрозділ (2) акту перевірки).

Відповідно до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4 пункту 135.5 цієї статті).

Визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток відбувається з урахуванням отриманого платником доходу від будь-якої діяльності та витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (П(С)БО 16) затвердженого наказом Мінфіну від 31 грудня 1999 року №318,

п. 20. До інших операційних витрат включаються: сума безнадійної дебіторської заборгованості …

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (П(С)БО 10) затвердженого наказом Мінфіну від 08.10.1999 №237,

п. 4. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

ч. 2 п. 11. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності…

У статті 264 Цивільного Кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

При цьому, акт звірки взаєморозрахунків не фіксує здійснення жодних господарських операцій, а містить у собі тільки зведені відомості про бухгалтерський облік.

Акт взаємних розрахунків містить лише відомості про бухгалтерські дані, і жодним чином не містить прямої чи опосередкованої вказівки на факт визнання ТОВ «Блексі Фрут Компані» заборгованості, чи то що раніше така заборгованість ним не визнавалась. Жодних інших обставин або документів, що свідчили б про визнання боржником свого боргу, перевіркою не встановлено.

На думку суду, підписання бухгалтерського акту звірки взаєморозрахунків само по собі не може вказувати на переривання строку позовної давності в інтересах застосування податкового законодавства. Цей акт посвідчує стан розрахунків та наявність заборгованості, яка рахується у складі бухгалтерського обліку платників податків, при цьому положення статті 264 Цивільного кодексу України не застосовується до спірних відносин, оскільки заборгованість є визнаною сторонами і не потребує визнання.

Наявність заборгованості, що рахується в балансі, або за балансом господарюючих суб`єктів сама по собі не вказує напереривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення зазначеної заборгованості.

Такий правовий висновок сформований Верховним судом у Постанові від 22.05.2018 року у справі №825/1468/17, адміністративне провадження №К/9901/24985/18.

Суд звертає увагу, що судова практика, на яку посилається відповідач у відзиві на позов, є правовою позицією Верховного суду у справах господарського судочинства, коли одна зі сторін господарського зобов`язання заявляє про переривання позовної давності з метою захисту порушеного права, а інша сторона господарського зобов`язання посилається на сплив позовної давності як підставу для відмови в позові. Відповідно в залежності від конкретних обставин справи суди в таких випадках визнають або не визнають акт звірки підставою для переривання строку позовної давності в інтересах захисту порушеного матеріального права. В адміністративному судочинстві акту звірки взаєморозрахунків надається значення як доказу переривання позовної давності, але виключно у випадках, коли про це обґрунтовано заявляє сам платник податку - сторона господарського зобов`язання, (платник податків оскаржує передчасність включення простроченої кредиторської заборгованості до доходу платника податку - боржника в господарському зобов`язанні), як наприклад у справах №820/568/13-а, №820/5386/16, №825/1468/17, як правило, наводячи і інші аргументи на користь визнання боргу.

Суд звертає увагу, що включаючи до складу інших операційних витрат суми безнадійної дебіторської заборгованості, позивач реалізує своє законне право після спливу строку позовної давності зменшити значення фінансового результату до оподаткування, яке раніше було ним збільшене в податковому періоді поставки покупцю товару (в 2018р.) за правилами податкового законодавства, при тому що заборгованість за поставлений товар так і залишилась непогашеною. У цей момент у покупця товару (боржника) виникає відповідне зобов`язання так само збільшити дохід на суму неповернутої кредиторської заборгованості перед позивачем. Тому в даному випадку контролюючий орган не може на свій розсуд тлумачити правове значення акту звірки взаєморозрахунків для платника податку, адже жодна з сторін господарського зобов`язання не заявляє про переривання позовної давності внаслідок визнання боргу та не заперечує обставин спливу позовної давності. В протилежному випадку слід було б визнати, що періодично підписуючи з боржником бухгалтерські акти звірки стану розрахунків, підприємства-кредитори ніколи не отримають право списати з балансу безнадійну дебіторську заборгованість з відображенням у складі інших операційних витрат, що суперечить змісту законодавства та усталеній практиці економічних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані позивачем докази, суд дійшов висновку, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12177,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням №733 від 12.09.2022.

Відтак, судовий збір у розмірі 12177,39 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" (вул. Незалежної України, 88/5, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 31522332) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 19 листопада 2021 року №0169510701.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 19 листопада 2021 року №0169530701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" (вул. Незалежної України, 88/5, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 31522332) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 12177,39 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 07.03.2023.

Суддя А.В. Сіпака