Постанова

від 06.03.2023 по справі 460/10130/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/10130/21 пров. № А/857/16506/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Ніколіна В.В., Пліша М.А.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року (головуючий суддя: Махаринець Д.Є., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Агро-Батьківське» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

встановив:

фермерське господарство «Агро-Батьківське», 19.07.2021 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2483026/42792751 від 19.03.2021 та зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладу ФГ «АГРО-БАТЬКІВСЬКЕ» № 1 від 23.01.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обґрунтовує позов тим, що ФГ «Агро-Батьківське» є зареєстрованим суб`єктом господарювання - сільськогосподарським товаровиробником, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та є зареєстрованим платником ПДВ. Зібраний урожай сої позивачем було реалізовано для ТОВ «Суфле Агро Україна» відповідно до договору купівлі-продажу № 1000066861 від 22.01.2021 згідно видаткової накладної № 5210038713 від 23.01.2021. Цього ж дня, 23.01.2021 року позивачем було складено і податкову накладну № 1 на загальну суму 432 822,10 гривень, в т.ч. ПДВ 72 137,02 гривень, яка в подальшому була надіслана до контролюючого органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, реєстрацію такої податкової накладної зупинено та запропоновано надати пояснення. На думку позивача, ним надано контролюючому органу достатньо підтверджуючих документів для реєстрації податкової накладної, однак такі протиправно враховані не були.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2483026/42792751 від 19.03.2021 та зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладу ФГ «АГРО-БАТЬКІВСЬКЕ» № 1 від 23.01.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь Фермерського господарства «Агро-Батьківське» судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 2270,00 та 3000,00 витрат на правову (правничу) допомогу.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління ДПС у Рівненській області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та прийняти судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що на момент винесення оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, позивач не виконав вимоги Податкового кодексу України та Прядку № 520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив в реєстрації податкової накладної.

Крім цього, зазначає про завищення заявлених витрат на професійну допомогу, з огляду на незначну складність справи та обставини справи.

Позивач 20.02.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Фермерське господарство «Агро-Батьківське» зареєстровано в ЄДРЮОФОПГО 04.02.2019, номер запису 16071020000001008.

ФГ «Агро-Батькське» є платником єдиного податку та зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.01.2020 (Витяг № 2017114500001, іпн 427927517111).

Основним видом економічної діяльності є за КВЕД 01.10 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З квітня 2019 по лютий 2020 року позивачем оформлено право користування, на умовах оренди, тринадцятьма земельними ділянками загальною площею 34,6262 га і відповідні відомості зазначено у Відомості про наявність земельних ділянок у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи, звіті про посівні площі сільськогосподарських культур (№ 4-сг), звіті № 29-сг - про кількість зібраного урожаю «Сої» з відповідної площі, а дохід від здійснення господарської діяльності відображено у фінансовій звітності малого підприємства.

Зберігання вирощеної продукції здійснювалось на підставі договорів про безоплатне користування майном, укладених із засновником фермерського господарства.

Позивачем протягом 2019 2020 років придбано сівалку, та запасні частини (в т.ч. до орендованих об`єктів рухомого майна), закуплено насіння, мінеральні добрива та засоби захисту рослин. При цьому, засоби захисту рослин придбані у ТОВ «Суффле Агро Україна» в кредит та відповідно до умов договору застави майбутнього урожаю.

Зібраний урожай сої позивачем було реалізовано для ТОВ «Суфле Агро Україна» відповідно до договору купівлі-продажу № 1000066861 від 22.01.2021 згідно видаткової накладної № 5210038713 від 23.01.2021. Цього ж дня, 23.01.2021 позивачем було складено і податкову накладну №1 на загальну суму 432 822,10 гривень, в т.ч. ПДВ 72 137,02 гривень, яка в подальшому була надіслана до контролюючого органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області 16.03.2021 зупинено реєстрацію податкової накладної від 23.01.2021 № 1 та запропоновано надати пояснення та додаткові документи.

Позивачем, 16.03.2021 подано до контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень щодо податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено із долученням додатків, зокрема, документів, які підтверджують придбання насіння, добрив, документів щодо придбання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, ліцензії на зберігання палива, договорів оренди рухомого майна, відомостей щодо наявних земельних ділянок, фінансової звітності малого підприємства.

Комісією Головного управління ДПС у Рівненській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішенням № 2483026/42792751 від 19.03.2021 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 23.01.2021 з огляду на не надання платником повного пакету документів (договорів/зовнішньоекономічних контрактів, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, складських документів, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав всі умови, додержання яких необхідно для реєстрації податкової накладної, відповідно до Податкового кодексу України, відтак, ДПС України відсутні будь-які підстави для невнесення до ЄРПН надісланої позивачем податкової накладної № 1 від 23.01.2021, оскільки такі дії порушують норми діючого податкового законодавства та призводять до позбавлення власності, а тому є протиправними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» № 520 від 12.12.2019 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 за № 1245/34216) (далі Порядок № 520), цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня) (п. 2 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3 Порядку № 520).

За правилами пункту 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 встановлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 7 Порядку № 520).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пункт 5 Порядку № 520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, однак такий перелік не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку.

При цьому, в залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова накладна для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов`язань між суб`єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем подано на розгляд комісії контролюючого органу пояснення та документи, щодо господарських операцій з ТОВ «Суфле Агро Україна», на підставі яких ним сформовано спірну податкову накладну реєстрацію якої зупинено (а. с. 25-66).

Зокрема: договір купівлі-продажу № 1000066861 від 22.01.2021, видаткова накладна № 5210038713 від 23.01.2021, документи щодо орендованих земельних ділянок, оренди сільськогосподарської техніки в кількості 18 одиниць, придбання запасних частин, звіти про посівні площі сільськогосподарських культур, ліцензію на право зберігання пального, протокол перевірки якості сої, накладну та товарну-транспортну накладну щодо перевезення сої на адресу покупця, розрахунок за поставлену сою, що підтверджується платіжним дорученням від 25.01.2021 № 754

Однак, контролюючий орган рішенням № 2483026/42792751 від 19.03.2021 відмовив у реєстрації податкової накладної № 1 від 23.01.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, відповідно до п. 9 та п. 11 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що наведеним нормативно-правовим актом визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано відповідачем, позивачем було виконано вимоги контролюючого органу та надано відповідні пояснення до яких долучено копії наявних документів, що підтверджують проведення господарської операції.

Доказів та обґрунтувань щодо того, що подані документи складені/оформлені з порушенням вимог чинного законодавства відповідачем не надано, а судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Разом з тим, квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН не містять інформації, які документи необхідні контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

Крім цього суд апеляційної інстанції звертає увагу, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 справа № 500/2237/20.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач під час здійснення операцій з постачання/надання товарів/послуг вчинив усі необхідні дії щодо реєстрації податкової накладної.

На думку суду апеляційної інстанції, оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних містять формальну підставу для його прийняття: «ненадання платником податків первинних документів, зокрема, договорів, зовнішньоекономічних контрактів; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних».

Отже, проаналізувавши подані документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем надано необхідні документи, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладні, та які є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції позивачем, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Враховуючи вищенаведене, оскільки в ході розгляду цієї справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при Головному управлінні ДПС у Рівненській області будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не зазначено, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання дій протиправними, скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання зареєструвати спірну податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Щодо покликання апелянта, що ФГ «Агро-Батьківське» пропущено тримісячний строк звернення до суду, оскільки позивач скористався правом на досудове врегулювання спору, а рішення про результати розгляду скарги комісією центрального рівня прийнято 31.03.2021, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Отже, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення з такою в порядку встановленому законом.

Так, ухвалою Рівненського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 позовну заяву, яка подана 23.06.2021, Фермерського господарства «Агро-Батьківське» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій повернуто позивачу, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права його підписувати.

Тобто, враховуючи те, що первинне звернення до суду здійснено позивачем в межах тримісячного строку, після завершення процедури адміністративного оскарження та з огляду на приписи ч. 8 ст. 169 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність поновлення строку звернення до суду у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2483026/42792751 від 19.03.2021 та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладу ФГ «АГРО-БАТЬКІВСЬКЕ» №1 від 23.01.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, необхідно залишити без змін.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції, подано лише договір про надання правової (правничої) допомоги № 21-06-18 від 18.06.2021, який укладений між Адвокатським об`єднанням «Тараса Костевича» та ФГ «Агро-Батьківське» (а. с. 81).

Суд апеляційної інстанції вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягає стягненню.

Оскільки, до матеріалів справи не подано документів, які б підтверджували обсяг наданих послуг адвокатом, документів, які б містили детальний опис та затрачений час адвокатом на надання правової допомоги у цій справі. Натомість, сам лише договір про надання правової (правничої) допомоги № 21-06-18 від 18.06.202, який укладений між Адвокатським об`єднанням «Тараса Костевича» та ФГ «Агро-Батьківське» не може слугувати безумовним доказом про надання адвокатом правничої допомоги позивачу у цій справі і як наслідок компенсації витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у стягненні витрат на правничу допомогу необхідно відмовити повністю, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно скасувати.

Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі № 460/10130/21 скасувати в частині стягнення з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь Фермерського господарства «Агро-Батьківське» витрат на правову (правничу) допомогу в розмір 3000 грн.

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі № 460/10130/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш