Постанова

від 07.03.2023 по справі 300/1772/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/1772/22 пров. № А/857/17008/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Івано-Франківська обласна державна адміністрація про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції Скільський І.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2022 року Державне підприємство «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Івано-Франківська обласна державна адміністрація, у якому просило: визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області повернути на його розрахунковий рахунок з місцевого бюджету, визнану ним у листі від 31 березня 2022 року № 3565/6/09-19018-08-06 суму 73023 грн 60 коп. сплаченого земельного податку без достатніх правових підстав, яка помилково (надміру) зарахована до місцевого бюджету.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у нього перебувала на праві користування земельна ділянка площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115), 01 листопада 2019 року ним укладено договір купівлі-продажу виробничих будівель та споруд, що знаходяться на вищевказаній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 . Вказує, що оскільки з 01 листопада 2019 року право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115), зареєстроване за ТзОВ «Спецпромпостач», до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна переходять ті права на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала продавцю на праві користування. Тому вважає, що сплачена ним сума земельного податку підлягає поверненню. Зазначає, що звертався до відповідача із заявами про повернення з місцевого бюджету сплаченої суми земельного податку в розмірі 73023,60 грн, як помилково (надміру) зараховану до місцевого бюджету, але йому було відмовлено. Перша відмова податкового органу від 21 березня 2022 року мотивована наявністю податкового боргу (сплаченого в день реєстрації листа), а друга від 31 березня 2022 року обумовлена бездіяльністю третьої особи - Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка тільки 30 липня 2021 року своїм розпорядженням № 291 припинила його право користування земельною ділянкою площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115), і, як наслідок, такі кошти поверненню не підлягають, оскільки задекларовані державним підприємством самостійно.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо відмови у поверненні грошових зобов`язань з земельного податку у сумі 73023,60 гривень за заявами Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» від 18.02.2022 та від 25.03.2022 про повернення помилково (надміру) перерахованих коштів. Зобов`язано Головне управління ДПС в Івано-Франківській області сформувати та надати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку у сумі 73023,60 гривень за заявами Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» від 18.02.2022 та від 25.03.2022 про повернення помилково (надміру) перерахованих коштів.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з 01 листопада 2019 року право власності на об`єкт нерухомого майна (виробничі будівлі), а саме їдальня Б (1183,9 кв.м), цех В (417,5 кв. м), гараж Г (72,7 кв. м), гараж Д (172,9 кв. м), огорожа 1 (723,6 кв. м), ворота 2 (21,8 кв. м), огорожа 3 (3,6 кв. м) зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпромпостач-1» за адресою вул. Промислова, буд. 24, м. Калуш, Івано-Франківська область. Враховуючи численні звернення позивача щодо припинення права користування земельною ділянкою, протиправна тривала бездіяльність третьої особи поклала на позивача тягар податкових зобов`язань земельного податку за період 2019-2021 років. У зв`язку з відчуженням позивачем нерухомого майна до покупця перейшов встановлений податковим законом обов`язок плати за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що для повного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та поновити порушене право позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо відмови, з підстав наведених в листі від 31 липня 2022 року № 3565/6/09-19-18-08-06, у поверненні грошових зобов`язань з земельного податку у сумі 73023,60 гривень за заявами Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» від 18 лютого 2022 року та від 25 березня 2022 року про повернення помилково (надміру) перерахованих коштів та зобов`язання ГУ ДПС в Івано-Франківській області сформувати та надати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку у сумі 73023,60 гривень за заявами Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» від 18 лютого 2022 року та від 25 березня 2022 року про повернення помилково (надміру) перерахованих коштів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що сума нарахування земельного податку юридичної особи обчислюється самостійно та зазначається у податковій декларації, так само як і уточнення грошових зобов`язань. Вказує, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, дані державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані державних актів, якими посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (пункт 286.1 статті 286 ПК України). Зазначає, що розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 30 липня 2021 року № 291 позивачу припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115), про що внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року. Вважає, що грошові зобов`язання не підлягають поверненню, оскільки позивачем задекларовано та сплачено податкове зобов`язання з плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) за земельну ділянку площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115) за період з 01 листопада 2019 року по 26 серпня 2021 року в сумі 76085,88 грн., відповідно до норм чинного законодавства

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» перебувала на праві користування земельна ділянка площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115). Право користування зареєстровано 20 червня 2019 року на підставі державного акта про право постійного користування землею серії І-ІФ № 002055 від 03 квітня 2002 року виданий Калуською міською радою.

12 лютого 2019 року позивачем сформовано та подано до Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або оренда за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік (а.с.59-60).

01 листопада 2019 року державним підприємством укладено із ТзОВ «Спецпромпостач» договір купівлі-продажу виробничих будівель та споруд, що знаходяться в м. Калуш Івано-Франківської області, вул. Промислова, буд. 24 за № 2760.

Згідно із заявою від 05 листопада 2019 року позивач не заперечує проти вилучення земельної ділянки площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115), цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що перебуває у постійному користуванні (номер запису про інше речове майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 32137530, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1859054026104, на підставі державного акта про право постійного користування землею серії та номер: І-ІФ № 002055 виданий 03 квітня 2022 року, видавник: Калуська міська рада) (а.с.12).

06 квітня 2020 року позивачем сформовано та подано до Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або оренда за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік (а.с.56-58).

12 лютого 2021 року позивачем сформовано та подано до Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або оренда за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік (а.с.54-55).

Розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 30 липня 2021 року № 291 право постійного користування Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» земельною ділянкою площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115) припинено, про що внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року (а.с.53).

18 лютого 2022 року державне підприємство «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» звернулося до податкового органу із заявою про повернення коштів з місцевого бюджету (а.с.8).

21 березня 2022 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом № 3470/6/09-19-18-06 повідомило, що згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Станом на 21 березня 2022 року у інтегрованій картці платника державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» по платі за землю (земельному податку з юридичних осіб обліковується податковий борг в сумі 8823,92 грн., який виник в результаті несплати самостійно задекларованого податкового зобов`язання (податковий розрахунок земельного податку № 9018803840 від 07 лютого 2022 року) по терміну сплати 02 березня 2022 року (а.с.9).

25 березня 2022 року позивач повторно звернувся із заявою до Калуської ДПІ ГУ ДПС в Івано-Франківській області, в якій, також зазначив, що станом на день реєстрації листа від 21 березня 2022 року (25 березня 2022 року) податковий борг у сумі 8823,92 грн, сплачено до бюджету (а.с.10).

На заяву позивача від 25 березня 2022 року, ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом від 31 березня 2022 року № 3565/6/09-19-18-08-06 відмовило державному підприємству, з підстав, що позивачем самостійно задекларовано та сплачено податкове зобов`язання з плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) за земельну ділянку площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115) за період з 01 листопада 2019 року по 26 серпня 2021 року в сумі 76 085,88 грн., відповідно до норм чинного законодавства (а.с.11).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у поверненні грошових зобов`язань з земельного податку у сумі 73023,60 грн за заявами Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» від 18 лютого 2022 року та від 25 березня 2022 року про повернення помилково (надміру) перерахованих коштів, а також зобов`язання відповідача сформувати та надати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку у сумі 73023,60 грн за заявами Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» від 18 лютого 2022 року та від 25 березня 2022 року про повернення помилково (надміру) перерахованих коштів.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України (далі ПК України), помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з пунктом 43.3 статті 43 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Пунктом 43.4 статті 43 ПК України передбачено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 ПК України, повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Згідно з абзацом першим пункту 3 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі Порядок №787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком головного управління Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я головного управління Казначейства, або поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку, вказані у заяві платника (його довіреної особи) (абзац 2 пункт 3 розділ І Порядку № 787).

Абзацом першим пункту 5 розділу І Порядку №787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (абзац 2 пункт 5 розділ І Порядку №787).

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзац 4 пункт 5 розділу І Порядку №787).

Проаналізувавши положення вищезазначених нормативно-правових актів колегія суддів зазначає, що у разі підтвердження факту помилкової сплати коштів до бюджету, вони можуть бути повернуті за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Із матеріалів справи слідує, що Державне підприємство «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» звернулося до Головного управління Державної податкової служби у Івано-Франківській області із заявами від 18 лютого 2022 року та від 25 березня 2022 року про повернення помилково сплачених сум.

Листом Головного управління Державної податкової служби у Івано-Франківській області № 3565/6/09-19-18-08-06 від 31 березня 2022 року було відмовлено у повернені помилково сплачених сум з податку на землю з тих підстав, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державне підприємство 20 червня 2019 року зареєстровано право постійного користування землею. Розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 30 липня 2021 року № 291 таке право припинено 26 серпня 2021 року. Вказано, що позивачем самостійно задекларовано та сплачено податкове зобов`язання з плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) за земельну ділянку площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115) за період з 01 листопада 2019 року по 26 серпня 2021 року в сумі 76085,88 грн відповідно до норм чинного законодавства, тому поверненню не підлягає (а.с.11).

Відповідно пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтею 125 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з п. «а»,«е» статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частини 3 і 4 статті 142 ЗК України встановлюють порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою, зокрема:

- припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки;

- власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 листопада 2019 року позивачем укладено із ТзОВ «Спецпромпостач-1» договір купівлі-продажу виробничих будівель та споруд, що знаходяться в м. Калуш Івано-Франківської області, вул. Промислова, буд. 24 за № 2760 (а.с.12).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з 01 листопада 2019 року право власності на об`єкт нерухомого майна (виробничі будівлі), а саме їдальня Б (1183,9 кв.м), цех В (417,5 кв. м), гараж Г (72,7 кв. м), гараж Д (172,9 кв. м), огорожа 1 (723,6 кв. м), ворота 2 (21,8 кв. м), огорожа 3 (3,6 в. м) зареєстровано на праві власності за ТзОВ «Спецпромпостач-1» за адресою вул. Промислова, буд. 24, м. Калуш, Івано-Франківська область.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що не заперечується сторонами, що позивач неодноразово, з метою припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115), яка розташована за адресою вул. Промислова, 24, м. Калуш, звертався до Івано-Франківської ОДА з відповідними клопотаннями у встановленому законом порядку, які, в свою чергу, поверталися на доопрацювання.

Розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 30 липня 2021 року № 291 право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1252 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0115) державним підприємством припинено та внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, враховуючи численні звернення державного підприємства щодо припинення права користування земельною ділянкою, довготривала бездіяльність третьої особи поклала на позивача тягар податкових зобов`язань земельного податку за період 2019-2021 роки.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 904/7057/17.

Відповідно до пункту 63.1 статті 63 ПК України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ведеться облік платників податків.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 стаття 54 ПК України).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. В розділі І «Розрахунок суми земельного податку податкової декларації з плати за землю» зазначаються, зокрема, документи, які засвідчують / підтверджують право власності/користування земельної ділянки, її площа тощо.

Платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (стаття 269 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Землекористувачі це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункт 14.1 стаття 14 ПК України).

Об`єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (стаття 270 ПК України, в редакції, яка діяла в 2019-2021 роках).

Відповідно статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Із матеріалів справи слідує, що на виконання пункту 286.2 статті 286 ПК України державним підприємством подано до Калуської ДПІ податкові декларації з плати за землю (земельного податку з юридичних осіб) та самостійно сплачено задекларовані грошові зобов`язання по вищевказаній земельній ділянці за період з 01 листопада 2019 року по 26 серпня 2021 року в сумі 76085,88 грн., зокрема:

- з 01 листопада 2019 року задекларовано та сплачено 7302,36 грн.;

- за 2020 рік задекларовано та сплачено 40162,98 грн.;

- за 2021 рік (по 26 серпня 2021 року) задекларовано та сплачено 28620,54 грн.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, що визначено статтею 92 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на час укладання договору купівлі - продажу нерухомого майна.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України, в редакції, що діяла на час укладання договору купівлі - продажу нерухомого майна, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (стаття 377 Цивільного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Таким чином, платником плати за землю є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 у справі № 819/1365/17, від 18 квітня 2019 у справі №807/292/18, від 02 липня 2019 у справі №819/1365/17, від 23 червня 2020 у справі №817/492/17, від 28 грудня 2021 у справі №803/846/17.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок плати за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Враховуючи викладене, у зв`язку з відчуженням позивачем нерухомого майна до покупця перейшов встановлений податковим законом обов`язок плати за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права міститься в постановах Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 808/2684/15, від 21 березня 2019 по справі № 826/15276/17, від 28 травня 2019 у справі № 816/352/17, від 03 серпня 2020 у справі № 826/13307/18.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Однак, у позовній заяві позивач просить повернути з місцевого бюджету сплачену суму земельного податку в розмірі 73023,60 грн, як помилково (надміру) зараховану до місцевого бюджету за заявами від 18 лютого 2022 року та від 25 березня 2022 року про повернення помилково (надміру) перерахованих коштів, що не відповідає вищевказаним спеціальним нормам податкового законодавства щодо алгоритму дій фіскального (податкового) органу та казначейської служби, який передбачає формування податковою службою висновку, який пред`являється до казначейської служби.

Відтак, заявлений спосіб захисту не відповідає вимогам встановленим законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що для ефективного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та поновити порушене право позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо відмови, з підстав наведених в листі від 31 березня 2022 року № 3565/6/09-19-18-08-06, у поверненні грошових зобов`язань з земельного податку у сумі 73023,60 грн за заявами Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» від 18 лютого 2022 року та від 25 березня 2022 року про повернення помилково (надміру) перерахованих коштів та зобов`язання ГУ ДПС в Івано-Франківській області сформувати та надати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку у сумі 73023,60 грн за заявами Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні національної Академії наук України» від 18 лютого 2022 року та від 25 березня 2022 року про повернення помилково (надміру) перерахованих коштів.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі № 300/1772/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 07 березня 2023 року.