Постанова

від 07.03.2023 по справі 300/2292/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

справа № 300/2292/19

адміністративне провадження № К/9901/33073/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №300/2292/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Насвуд-Укр» до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 (головуючий суддя Чуприна О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 (головуючий суддя Обрізко І.М., судді: Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.),

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Насвуд-Укр» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень від 27.08.2019 №0006831411, №0006851411, №0006841411.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Відповідач просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі №300/2292/19 за касаційною скаргою податкового органу.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу.

До суду надійшла заява відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.

Ухвалою суду від 06.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 07.03.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Розглянувши заяву відповідача про заміну правонаступником, враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «НАСВУД-УКР» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 21.04.2016 по 31.03.2019, відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки.

В ході проведення такої перевірки, серед іншого, встановлено порушення Товариством:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7, 21 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (надалі по тексту також - П(С)БО), пунктів 5, 6, 7, 10, 11 П(С)БО 16 «Витрати»), в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 4' 430'896,00 гривень;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого: завищено суми бюджетного відшкодування, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню, всього в сумі 572837,00 гривень, завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за березень 2019 року в сумі 59357,00 гривень.

Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки №664/09-19-14-4/40440308 від 24.07.2019 (а.с.47-91, 138-163, 169 том 1).

Не погоджуючись із встановленими порушеннями, ТзОВ «НАСВУД-УКР» 12.08.2019 подало заперечення на акт перевірки від 24.07.2019, долучивши наказ про облікову політику на підприємстві (а.с.57-68, 69-71 том 5).

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 27.08.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0006831411, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4' 430' 896,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 1' 107' 724,00 гривень (а.с.166 том 1);

№0006851411, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 572837,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 143209,00 гривень (а.с.167 том 1);

№0006841411, яким встановлено завищення сум від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 59357,00 гривень, що зараховується до складу податкового кредиту за березень 2019 року (а.с.168 том 1).

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.170-175 том 1).

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулось до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано доводи, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Судами проведено аналіз господарських взаємовідносин позивача з контрагентами та наявних матеріалів справи, зроблено висновок, що відповідачем не проаналізовано відповіді контрагентів, надані на запит першого, а ненадання таких відповідей іншими не доводить безтоварності господарських операцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як вказує відповідач в обґрунтування вимог касаційної скарги, на підставі наданих до перевірки документів, встановлено, що Товариством неоприбутковано пиломатеріали, які у подальшому використано в господарській діяльності, а саме, списано на собівартість його реалізації. Відповідач вважає, що фактично мало місце використання Товариством у господарській діяльності пиломатеріалу, джерело походження якого не встановлено. Наявність даного факту свідчить про набуття Товариством у власність (безоплатне отримання) пиломатеріалу без наявності будь-яких первинних документів. Також, до перевірки не представлено документів: на відпуск лісоматеріалів від лісокористувача, походження товару, реалізованого ТОВ «Насвуд-Укр», виписаних державними лісогосподарськими підприємствами. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На думку відповідача, судами неналежно досліджені та оцінені докази, не перевірено можливості контрагентів виконати договірні умови правочинів (приміщення, обладнання, транспорт). Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. Як зазначає позивач, долучені до адміністративної справи первинні документи містять необхідну інформацію для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами. Вказане підтверджує доводи позивача, що у наведених відповідачем у касаційній скарзі постановах Верховного Суду встановлено різні обставини на підставі наявних доказів. З урахуванням зазначеного, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу правових норм податкового законодавства, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Насвуд-Укр" (ідентифікаційний код юридичної особи 40440308) 21.04.2016 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в територіальному органі Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів. До основного виду економічної діяльності ТзОВ "Насвуд-Укр" за КВЕД 16.21 віднесено "виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону", в тому числі 16.10 "лісопильне та стругальне виробництво" і 46.90 "неспеціалізована оптова торгівля".

Відповідно до позиції контролюючого органу, за результатами перевірки встановлено:

безпідставне включення Товариством витрат в сумі 23' 658' 830,00 гривень за безтоварними господарськими операціями із придбання у 31 контрагента (5 юридичних особі і 26 фізичних осіб-підприємців) лісоматеріалів, які в тому силі не підтверджені ТТН-ліс і специфікаціями-накладними ЛГ-25;

протиправне віднесення Товариством витрат суми амортизації в загальному розмірі 234665,00 гривень, нарахованої на нежитлові приміщення, на які відсутня технічна документація за наслідками реконструкції і ремонту таких виробничих приміщень;

непроведення оприбуткування у березні 2018 року пиломатеріалу (ясен) в кількості 29,43 м3 на суму 336523,50 гривень, який в подальшому використано в господарській діяльності - списано на собівартість реалізованої продукції;

невідображення в бухгалтерському і податковому обліку отримання (безоплатного) товару (лісоматеріалів) на загальну суму 386071,34 гривень, зокрема, 45 м 3 дошки (необрізаного ясена) від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (накладна №5 від 03.01.2018), і 102,7 м 3 лісу (кругляк хвойний) від Приватного підприємства "Енергобудівник".

Як слідує з касаційної скарги, відповідач вважає, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях є передчасними, і вказує, що згідно наданих до перевірки головних книг, оборотно-сальдових відомостей та аналізів рахунків бухгалтерського обліку встановлено, що Товариством у березні 2018 року неоприбутковано пиломатеріали на суму 386071,34грн., які у подальшому використано в господарській діяльності, а саме, списано на собівартість його реалізації. Відповідач вважає, що фактично мало місце використання Товариством у господарській діяльності пиломатеріалу (ясен) в кількості 29,43 куб.м, джерело походження якого не встановлено. Наявність даного факту свідчить про набуття Товариством у власність (безоплатне отримання) пиломатеріалу без наявності будь-яких первинних документів.

Також, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами досліджено докази та надано їм правову оцінку кожному окремо, чим порушено частину п`яту статті 242, частину четверту статті 90 КАС України, і посилається на те, що до перевірки не представлено специфікації-накладної форми № ЛГ-25 на відпуск лісоматеріалів від лісокористувача, документів щодо походження товару, реалізованого ТОВ «Насвуд-Укр», а саме, ТТН-ліс, виписаних державними лісогосподарськими підприємствами, які б підтверджували його походження. В бухгалтерському обліку Товариства взаєморозрахунки не проведено, товари неоприбутковано.

Судами вказано, що як зазначає податковий орган, за результатами перевірки виявлено проведення фінансово - господарських операцій ТзОВ «НАСВУД-УКР» з 31 контрагентом, які не представили ТТН- ліс та специфікації накладної форми № ЛГ-25.

За наслідками розгляду справи суди встановили, що у матеріалах справи наявні обов`язкові первинні документи, які підтверджують придбання товару у 31 контрагента та реальне вчинення господарських операцій, а також документи про подальше використання товару у господарській діяльності. Проведено аналіз господарських взаємовідносин позивача з контрагентами та наявних матеріалів справи, зроблено висновок, що відповідачем не проаналізовано відповіді контрагентів, надані на запит першого, а ненадання таких відповідей іншими не доводить безтоварності. Господарські операції оформлені і підтверджені договорами поставки, видатковими і податковими накладними, ТТН, платіжними дорученнями і банківськими виписками, які містять: назву документа; дату і місце його складання; назву суб`єкта господарювання, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; найменування товару; одиницю виміру господарської операції; вартість певної одиниці виміру і загальну вартість поставки; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що відповідає вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, відповідно до пункту 3 спільного наказу Міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики і продовольства України №961/707 від 29.11.2013 року «Про затвердження спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс)», товарно-транспортна накладна при перевезенні деревини автомобільним транспортом за формою, затвердженою пунктом 1 цього наказу, є обов`язковою для державних лісогосподарських підприємств (структурні підрозділи: лісництва, склади, цехи) при обліку, первинному відпуску та перевезенні деревини автомобільним транспортом.

Відтак, товарно-транспортні накладні-ліс (ТТН-ліс) є обов`язковими саме для державних лісогосподарських підприємств, його структурних підрозділів (лісництв, складів, цехів). При цьому, жоден з числа 31 контрагентів лісопродукції/лісоматеріалів, які описані в Акті перевірки як постачальники товару, по яких поставлено під сумнів певні операції із придбання, не належить до вказаної категорії суб`єктів господарської діяльності.

ТТН, на яких акцентує увагу відповідач, не є первинними документами, які використовуються у бухгалтерському обліку щодо обліку господарських операцій з купівлі - продажу. Фактично ТТН може бути лише доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується представленими Товариством до перевірки первинними бухгалтерськими документами (видатковими і податковими накладними, договорами поставки, банківськими виписками і платіжними документами) та містять вичерпні і необхідні дані, втому числі щодо самого факту переміщення/постачання товару.

У свою чергу, вимога про використання специфікації-накладної ЛГ-25 міститься у Інструкції щодо заповнення Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, яка затверджена наказом Державного комітету лісового господарства України №528 від 07.09.2007.

Однак, як слідує зі змісту вказаної Інструкції, така специфікація-накладна за формою ЛГ-25 є обов`язковою для виготовлення сертифікату про походження лісоматеріалів саме при здійсненні операцій з експорту пиломатеріалів за відповідним кодом УКТЗЕД.

Також, слід врахувати, що розрахунки за товар не проведено, однак, чинним законодавством для проведення розрахунків встановлено позовну давність у 1095 днів. Крім того, представником позивача подано бухгалтерські довідки із виправленням помилки до журналу - ордеру. Отже, підтверджено виявлення розбіжностей, проте довідками здійснено коригування.

У касаційній скарзі податковий орган вказує, що судами не перевірено можливості контрагентів виконати договірні умови правочинів. При цьому, суд апеляційної інстанції розглянув покликання скаржника на відсутність інформації щодо належності постачальнику і перевізнику на праві власності транспортних засобів, зазначених у ТТН, у базі даних Регіонального сервісного центру МВС в Івано - Франківській області, та вказав, що вказане не позбавляє можливості залучення транспортних засобів на умовах оренди чи іншого правочину щодо використання чи користування останніми на платній основі.

Судами розглянуто доводи податкового органу про відсутність у постачальників умов, необхідних для проведення господарської діяльності з постачання у відповідні строки та об`єму, та зауважено, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем/отримувачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Також, судами розглянуто доводи відповідача про те, що контрагенти позивача не відреагували на запити контролюючого органу. Матеріали справи містять запити контролюючого органу до 31 контрагента позивача з вимогою надання інформації і відповідних документів на підтвердження господарських правовідносин (а.с.72-147 том 5).

П`ятнадцять постачальників надали відповідачу відповіді і підтвердили взаємовідносини із постачання позивачу лісоматеріалів (а.с.183-184 том 7). Відповіді до контролюючого органу надійшли до винесення спірних оскаржуваних рішень, а окремі із них - до дати складання акту перевірки. При цьому, суди відзначили, що вказані обставини податковим органом не враховані при складанні акта перевірки, при винесенні податкових повідомлення-рішень.

Затим, апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, яким зауважено, що контролюючий орган не вказав на жодну інформацію чи відомості, що не відповідала б даним бухгалтерського і податкового обліку позивача із контрагентами, та не надав жодного пояснення про причини не ініціювання та не здійснення проведення відповідно до статті 78 ПК України перевірки у таких платників податків, які залишили без виконання вимоги контролюючого органу.

Таким чином, суди дійшли висновку, що факт існування реальних господарських правовідносин позивача з контрагентами, обумовлених спірними договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами встановленими судами та наданими доказами під час розгляду справи.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Покликаючись на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах та відтворюючи у касаційній скарзі висновки у спорах щодо встановлення судами реальності господарських операцій, відповідач залишає поза увагою, що у кожній конкретній справі суд встановлює обставини, які залежать від повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення оцінки доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з висновками судів, порушення судами норм права не доведено. Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено правильні висновки щодо їх необґрунтованості.

Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як вбачається, у цій справі необхідно наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області як відокремлений підрозділ (філія) ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 43968084).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 25.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 у справі №640/116421/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Судді Верховного Суду