Рішення

від 23.02.2023 по справі 947/25107/20

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 947/25107/20

Провадження № 2/386/89/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» 04.09.2020 звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.04.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ТОВ "ІЛТА" було укладено додаток №Іл107а6к2 від 04.04.2016 до Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №іл14/01/2016, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Кіа RІО (д.р.н. НОМЕР_1 ).

10.04.2017 о 18:55 в м.Одеса по вул.Корольова,94/1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля Кіа RIO (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ТОВ "ІЛТА") та автомобіля Mitsubishi GALANT (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_1 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Кіа RIO (д.р.н. НОМЕР_1 ), який був застрахований ПАТ «Страхова компанія «АРКС» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №іл107абк2 від 04.04.2016 . Згідно Довідки №317123585426404 про ДТП та Постанови Київського районного суду м. Одеси від 15.05.2017, дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 13.1 ПДР України (ст. 124 КпАП України).

Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №ХА2218878 від 20.07.2017, страхового акту №АХА2222557 від 10.08.2017 та умов Договору страхування №Іл107а6к2 від 04.04.2016, розмір страхового відшкодування склав 29 967,10 ( двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят сім гривень 10 коп.), яке АТ «СК «АРКС» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно заяви Страхувальника на СТО згідно платіжних доручень №353773 від 21.07.2017. та №360653 від 11.08.2017.

До АТ «СК «АРКС» у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Кіа RІО (д.р.н. НОМЕР_1 - ТОВ "ІЛТА"), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.04.2017 о 18:55 в м.Одеса по вул.Корольова,94/1.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної відповідача за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Mitsubishi GALANT (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» згідно полісу № АК/3460652. Полісом №АК/3460652 встановлений ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» в розмірі 100 000,00 грн., франшиза -0,00 грн.

18.02.2019 позивач звернувся до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. № СУ/004285/3.

Листом за вих.№19/03/17-17 від 07.03.2019 ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» повідомило про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вважає, що позивач може отримання страхове відшкодування з винної в ДТП особи, оскільки отримав відмову у виплаті від його страховика згідно ст. 37 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставин сума збитків, які не відшкодовані на дату подання позову становить 29 967,10 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят сім гривень 10 коп.)

В раховуючи вищевикладене, позивач просив стягннути з відповідача 29967 гривень 10 копійок шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір в сумі 2102 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 17.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

29.10.2020 Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 29967 грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 2102 грн.

14.09.2022 Ухвалою Київського районного суду м. Одеси скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 по даній цивільній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

23.09.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що з позовними вимогами не погоджується , вважає їх безпідставними та необгрунтованими на підставі наступного. Позивач обгрунтував свій позов тим, що він отримати страхове відшкодвання з винної в ДТП особи (відповідача), оскільки отримав відмову у виплаті від його страховика , однак з цим представник позивача не погоджується. 10.04.2017 відбулася ДТП. 15.05.2017 постановою суду визнанно ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правоворушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 20.07.2017 ПрАТ «СК «АРКС» видав страховий акт №АХА2218878, яким визначено страхове відшкодування у розмірі 27625, 30 грн. 10.08.2017 ПрАТ «СК «АРКС» видав додатковий страховий акт №АХА22225578, яким визначено додаткове страхове відшкодування у розмірі 2341, 80 грн. ПрАТ «СК «АРКС» виплачено страхове відшкодування в сумі 29967,10 грн. 18.02.2019 АТ «СК «АРКС», правонступником якого є ПрАТ «СК «АРКС», звернулось до ПрАТ «СК`ЮНІВЕР» з заявою за вих. №СУ/004285/3 про виплату страхового відшкодування в сумі 29967,10 грн, яку отримано 25.02.2019. ПрАТ «СК`ЮНІВЕР» листом від 07.03.2019 повідомило позивача, що заяву про страхове відшкодування подано більше ніж через рік з моменту своєння ДТП, у зв`язку з чим на підстві п. 37.1.4 ст. 37 Закону україни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято пішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Зао страхове відшкодування подає потерпілий або страхова компанія, яка здійснила виплату потерпілому, а в жодному випадку не відповідач. Відповідач не відповідає за дії ПрАТ «СК «АРКС». Саме позивач здійснивши виплату страхового відшкодування ще у липні та серпні 2017, пропустив строк звернення до ПрАТ «СК`ЮНІВЕР» із заявою про страхове відшкодування. На момент подання заяви 18.02.2019 заяви на виплату страхового відшкодування до страховика з моменту скоєння 10.04.2017 ДТП пройшло більше одного року. Позивач, посилаючись на правовий висновок, викладений в постанові ВПВС від 04.07.2018 у справі за №755/18006/15-ц, виходив з того, що позивач зверталося з вимогою про відшкодування завданної майнової шкоди до ПрАТ «СК`ЮНІВЕР», з якою відповідачем укладено договір обов`язкового страхування, в термін понад один рік з дати ДТП, а тому у останнього не виник обов`язок виплати страхового відшкодування, що надає позивачу право вимоги до заподіювача шкоди відповідача у справі. Однак представник позивача з цим не погоджується, оскільки ВПВС неодноразово висловлювала правові позиції щодо хзастосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує своє право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди зазстрахував свою цивільно-правову відповідальність. В даній справі належним відповідачем у межах ліміту страхового відшкодування буде саме страховик ПрАТ «СК`ЮНІВЕР» а не ОСОБА_1 . Позивач не посилався на наявність різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а заподіяна внаслідок ДТП шкода у розмірі 29967,10 грн покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в даній справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника ОСОБА_1 , тобто такі вимоги заявлені до неналежного відповідача. Позивач з відповіднгою вимогою про стягнення страхової вимоги до ПрАТ «СК`ЮНІВЕР» звернувся поза межами річного строку, однак з відлповідною позовною заявою до суду до цього страховика не звертався, тому він не позбавлений такої можливості. У зв`язку з викладеним представник відповідача просить відмовити у заджоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

11.10.2022 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що 28.09.2022 позивачем був отриманий відзив на позовну заяву. Звернув увагу суду на те, що позивач може отримати страхове відшкодування з винної в ДТП особи, оскільки отримав відмову у виплаті від його страховика згідно ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» . Заперечує щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу, ніти-то попесених відповідачем, оскільки зазначені витрати завищені та необгрунтовані, відповідачем не надано до суду документи для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх розрахунок. Просить позов задовольнити.

19.10.2022 ухвалою Київського районного суду м. Одеси скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 дану справу передано до Голованівського районного суду Кіровоградської області за територіальною юрисдикцією.

23.01.2023 до Голованівського районного суду Кіровоградської області надійшла вказана цивільна справа та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 дану справу передано на розгляд судді Гут Ю.О.

01.02.2023 постановлено ухвалу суду про прийняття до свого провадження та призначення справи до розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились. Представник відповідача подала суду заяву , в якій просить справу розглядати в її відсутність та у відсутність відповідача.

Враховуючи норми ст.223ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали заяви, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.01.2016 між ПрАТ «Страхова компанія «АХА» Страхування», код ЄДРПОУ 20474912, та ТОВ «ІЛТА», код ЄДРПОУ 14284053, був укладений договір №іл14/01/2016 добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові права пов`язані з володінням та користуванням транспортного засобу автомобілю марки «КіаRIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

До зазначеного договору страхування, сторонами було укладено додаток №1 №іл107а6к2 від 04.04.2016 , зі строком дії з 15.04.2016 по 14.04.2017 .

10.04.2017 о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Galant 1.6» д/н НОМЕР_3 в м. Одеса по вул. Ак. Корольова, 94/1, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Kai Rio» д/н НОМЕР_1 , який зупинився попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями, ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 13.1 «Правил дорожнього руху».

Постановою судді Київського районного суду міста Одеси від 15.05.2017 року по справі №520/4479/17, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафув розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 320 (триста двадцять) гривень.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

В силу ч. 4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.04.2017, додатковому доказуванню не підлягає.

У насідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Як вбачається пошкоджений у вказаній дорожньо-транспортній пригоді транспортний засіб марки «Кіа Rіо», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належав на праві власності ТОВ «ІЛТА», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Відповідно до витягу з реєстру МТСБУ, станом на 10.04.2017 вищевказаний договір добровільного страхування стосовно транспортного засобу марки «Кіа Rіо», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був чинний, страховиком значиться АТ «СК «АРКС».

Судом також встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПрАТ «Страхова компанія «АХА» Страхування», код ЄДРПОУ 20474912, змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС».

Страхувальник ТОВ «ІЛТА» звернулось з заявою до позивача про виплату страхового відшкодування.

Як вбачається відповідно до рахунку №84 від 20 квітня 2017 року складеного ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Кіа Rіо», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає в сумі 27625,30 грн.

20.07.2017 ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», за наслідком звернення страхувальника, видав страховий акт №АХА2218878, яким визнано страховим актом, завдану шкоду забезпеченому транспортному засобу на підставі договору №іл107а6к2 від 04.04.2016, власником якого є ТОВ «ІЛТА», внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.04.2017, та визначено страхове відшкодування у розмірі 27625,30 грн.

10.08.2017 ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» винесено додатковий страховий акт №АХА2222557, яким збільшено визначену суму завданої шкоди забезпеченому транспортному засобу на підставі договору №іл107а6к2 від 04.04.2016 , власником якого є ТОВ «ІЛТА»,та визначено додаткове страхове відшкодування в сумі 2341,80 грн.

Як вбачається, ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на виконання вказаних страхових актів було виплачено страхове відшкодування, а саме 27625,30 грн. на підставі платіжного доручення №353773 від 21.07.2017, 2341,80 грн. на підставі платіжного доручення №360653 від 11.08.2017, що в загальній сумі складає 29967,10 грн.

Як слідує з наданого до суду витягу, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, 10.04.2017, відповідальність власника транспортного засобу марки «Mitsubishi Galant 1.6» д/н НОМЕР_3 , яким керував відповідач, перед третіми особами було застраховано в ПрАТ СК «ЮНІВЕС», на підставі полісу АК3460652, з визначеним лімітом майнової шкоди у розмірі до 100000 гривень.

Я вбачається, 18.02.2019 АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АРКС» звернулось до ПрАТ «ЮНІВЕС» з заявою за вих. №СУ/004285/3 про виплату страхового відшкодування в сумі 29967,10 грн., за договором АК3460652.

ПрАТ «ЮНІВЕС» листом від 07.03.2019 за вих. №19/03/07-17 повідомило позивача, що ОСОБА_1 в порушення вимог п.35.1 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не подано у встановленні законом строки відповідної заяви про виплату страхового відшкодування, за наслідком чого у відповідності до ст.37 вказаного Закону, у ПрАТ «ЮНІВЕС» відсутній обов`язок з відшкодування виплаченого страхового відшкодування та останнє відмовляє у відповідній виплаті.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачає, страховим випадком є дорожньої-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та /або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки).

Така особливість полягає, зокрема, в участі в врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика (страхової організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винною у заподіянні майнової шкоди (пошкодження транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладання з винним у ДТП і власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаний суб`єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу пошкодженого з вини страхувальника та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завданої шкоди замість останнього.

За таких обставин, згідно положень закону, покладання на застраховану у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнової шкоди можливо лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком відшкодування є меншою від розміру фактично завданих збитків.У такому випадку може бути підставою винною особою відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди, при цьому, розмір здійсненої страхової виплати має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст. 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Наведений правовий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 справа №755/18006/15, який суд враховує при розгляді справи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 15.08.2018 в справі №209/3145/15-ц.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Частиною 4 статті 263ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №192/875/17 сформовано наступний правовий висновок. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення статті 43ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції.

У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.

Відповідност. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги(регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормами статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про страхування».

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно доправового висновкувикладеного ВПВС впостанові від04.07.2018у справі№ 755/18006/15-ц(провадження№14-17бцс18),який стосувавсяпитання пронаявність можливостіу страховика,який виплативстрахове відшкодуванняна підставідоговору добровільногострахування,самостійно обирати,до когосаме звертатисяз вимогоюпро стягненнясуми виплаченогостраховиком відшкодування:до винноїособи чив межахліміту відповідальностістраховика,у якоговинна особазастрахувала цивільно-правовувідповідальність,-до страховикау ційсправі.ВП ВСдійшла висновку,що страховик,який виплативстрахове відшкодуванняза договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70).

Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених устатті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України"Прострахування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілої особи переходить право вимоги, що належало цій потерпілій особі у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого такій особі страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою страховиком на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації.

Таким чином, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд прийшов висновку, що обраний спосіб захисту своїх прав позивачем, а саме - відшкодування збитків в порядку регресу не є вірним, оскільки до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією, а тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також при вирішенні справи суд приймав до уваги наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 (справа №465/646/11) наголосила, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 984 ЦК України, страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

За положеннями пункту 1.2 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".

Частиною 1 ст.2Закону України"Прострахування" встановлено, що страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, зокрема, є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Відповідно до п."г" п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка, на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно з п.З ч.І ст.20 ЗУ «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про страхування» страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування -страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров' ю, майну третьої особи.

Ст.25 ЗУ «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов' язань не є безумовним, а пов "язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП, як то встановлено положеннями ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів ст.512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Відповідно до п. 37.1.4. ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов" язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховиком відповідача на момент вчинення ДТП є ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Одночасно за положеннями ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ВП ВС звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Заяву про страхове відшкодування подає потерпілий або страхова компанія, яка здійснила виплату потерпілому, а в жодному випадку - не відповідач.

Відповідач не відповідає за дії ПрАТ «СК «АРКС».

Саме ПрАТ«СК «АРКС»,здійснивши виплатустрахового відшкодуванняще улипні тасерпні 2017,пропустила строк(1рік з моменту ДТП) звернення до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» із заявою про страхове відшкодування за вих. №СУ/004285/3 від 18.02.2019.

На момент подання 18.02.2019 заяви на виплату страхового відшкодування до страховика з моменту скоєння 10.04.2017 дорожньо-транспортної пригоди, прийшло більше одного року.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Відповідно до ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Згідно до ст.13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

За змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.

Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов' язків на власний розсуд.

Поняття відмови від права не є тотожним поняттю нездійснення права (наприклад, відмова від прав, набутих за довіреністю, повинна відбуватись із повідомленням довірителя (ст.250 ЦК України), відмова від права власності здійснюється шляхом заяви про це чи вчиненням інших дій, які свідчать про відмову від цього права (ст.347 ЦК України)). Відмова від належного особі права припиняє таке право.

Також припинення цивільного права та/або припинення права на захист порушеного права та/або припинення права на отримання відшкодування від певної особи не є ідентичними. Припинення цивільного права має під собою наслідком припинення цивільних правовідносин та відбувається, як вже було зазначено, лише у випадках, передбачених законом.

Припинення ж права на відновлення або захист порушеного права, право на відшкодування шкоди за рахунок певної особи не позбавляє особу взагалі цивільного права, але має наслідком неможливість отримання відновлення порушеного права або відшкодування шкоди тощо за рахунок певної особи (припинення поруки, пропуск позовної давності до одного з боржників). При цьому особа не позбавлена права на отримання захисту або відновлення порушеного права від іншого боржника за його наявності.

Таким чином, припинення цивільного права має бути передбачено законом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку, зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків.

Тому право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов' язань не є безумовним, а пов' язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17).

В іншій постанові ВП ВС зроблено висновок, що зазначений у п.п.37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова ВП ВС від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (ч.І ст.259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

П.п.37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а ні ЦК України, а ні будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, а ні у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим ст.258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (ст.12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (ст.13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (ст.1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред" явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.З Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Так, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Так, у деліктному правовідношенні обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів розподіляється між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ), а також право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації. Такий правовий висновок викладено в постанові ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, якою передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, наведений висновок ВП ВС є обов' язковим для застосування.

У зв`язку з цим твердження позивача про необхідність стягнення відшкодування саме з відповідача є помилковими.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову, є обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Такий висновок міститься в постановах ВП ВС, зокрема і від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16-ц (п.43) та від 19.05.2020 у справі № 263/17218/18 (п.24).

Суд установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, відмовляє в позові до такого відповідача, що також випливає з постанов ВП ВС зокрема від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 (пункт 31).

Враховуючи викладене, в даній справі за позовом ПрАТ «СК «АРКС» про стягнення суми страхового відшкодування виплаченого страховиком потерпілому за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, в зв`язку з заподіянням останньому майнової шкоди в наслідок ДТП, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, належним відповідачем у межах ліміту страхового відшкодування, буде саме страховик ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», а не ОСОБА_1 .

Отже, відступлення права вимоги в даному випадку суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 979 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі договору страхування, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, страховик - юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлена Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у кредитних зобов`язаннях щодо заміни кредитодавця, яким може бути банк або інша фінансова установа, до яких в силу закону не відноситься фізична особа (справа № 909/968/16).

Проте, позивачем не доведено належним чином підстави позову, а саме, наявність законних підстав для переходу права вимоги від страхової компанії до відповідача .

Так, Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2019 року у справі №521/10891/15 (провадження №61-26689св18) дійшов висновку про те, що «на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року у справі №523/3212/19 (провадження №61-12680св20) зробив такий правової висновок: «У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої».

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Верховного Суду, роз`яснення Верховного Суду України, з`ясовуючи наведені обставина справи, що мають значення для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, суд вважає, що ОСОБА_1 є завдавачем шкоди. Страховиком, який повинен відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на страхові послуги (страхова організація) і з якою власником транспортного засобу (віджповідачем), укладено договір страхування є ПрАТ «СК «ЮНІВЕРС», отже вимоги в порядку регресу до відповідача , не ґрунтуються на вимогах законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18))…

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».

Враховуючи, що ДТП сталося 10 квітня 2017 року, до суду позивач звернувся 04 вересня 2020 року, у річний строк з моменту скоєння ДТП до МТСБУ не звертався, звернувся до страховика ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регреса лише 18.02.2019, не навів підстав, які б унеможливлювали його звернення своєчасно до МТСБУ, тому у задоволенні заяви ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» було відмовлено на підставі п.37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто з пропуском річного терміну, однак позивач звернувся до суду з позовом про виплату страхового відшкодування в порядку регреса з відповідача, а не з страховика ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», тому в задоволені позову слід відмовити саме з цих підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати зі сплати позивачем судового збору при зверненні до суду в сумі 2481 грн., що підтверджується меморіальним ордером №6273656416 від 10.08.2022, покладаються на позивача.

Судові витрати зі сплати судового збору при подачі заяви про перегляд заочного рішення в сумі 496 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією ID 1531-9570-6111-4411 від 22.08.2022 підлягають стягнення з позивача на користь відповідача.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141-142, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.

Судові витрати зі сплати судового збору позивачем в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. покласти на позивача.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 понесені судові ситрати зі сплати судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Місцезнаходження позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»: вул. Іллінська, буд. 8 м. Київ ,поштовий індекс 04070; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20474912.

Місце проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 07 березня 2023 року.

Суддя: Гут Ю. О.