Рішення

від 06.03.2023 по справі 367/3747/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3747/21

Провадження № 2/367/1703/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

при секретарі судових засідань Валюх В.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Почаївський 3» про розірвання договору та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 є асоційованим членом Житлово-будівельного кооперативу «Почаївський 3» з 19 травня 2017 року. Метою вищезазначеного членства була пайова участь Позивача у будівництві індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 (надалі за текстом «будинок») задля отримання Позивачем права власності на частку будинку (надалі за текстом «квартира»). Для реалізації вищевказаної мети, 19 травня 2017 року між Позивачем та Житлово-будівельним кооперативом «Почаївський 3» (надалі за текстом «Відповідач») було укладено договір про пайову участь у кооперативі №П1/01К (надалі за текстом «Договір»). Відповідно до умов Договору Відповідач прийняв на себе зобов`язання організувати та здійснити будівництво будинку і ввести його в експлуатацію у строки, визначені Договором, та передати Позивачу у власність квартиру із характеристиками, передбаченими Договором. Позивач, в свою чергу, прийняв на себе зобов`язання передати Відповідачу в якості пайового внеску належну Позивачу на праві приватної власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (надалі за текстом «пайовий внесок»). Позивач виконав свій обов`язок та передав пайовий внесок Відповідачу 19 травня 2017 року, що підтверджується актом приймання-передачі квартири АДРЕСА_3 . Відповідно до п.1.4 та п.1.5 Договору Відповідач зобов`язаний завершити в будинку будівельні роботи до 30 травня 2018 року та ввести його в експлуатацію до 30 липня 2018року. Станом на дату подання цього позову будинок в експлуатацію не введено, будівельні роботи не завершені. Фактично будівництво «заморожене». Жодної інформації про зміни графіку будівництва будинку Відповідачем Позивачу не надано.

Таким чином, Відповідач прострочив строки будівництва та введення будинку вексплуатацію більше ніж на 32 (тридцять два) місяці, при цьому повністю зупинивши будівництво без надання будь-яких пояснень та/або нового графіку завершення будівельних робіт і введення будинку вексплуатацію, що є істотним порушенням Договору зі сторони Відповідача, у зв`язку з чим Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору, а саме: на отримання у власність квартири в 2018 році.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд розірвати договір про пайову участь у кооперативі №П1/01К, укладений між ОСОБА_2 та Житлово-будівельним кооперативом «Почаївський 3» 19 травня 2017 року; стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Почаївський 3» на користь ОСОБА_2 1145500,00 грн. в якості вартості квартири АДРЕСА_2 , отриманої Житлово-будівельним кооперативом «Почаївський3» від ОСОБА_2 в якості пайового внеску на виконання договору про пайову участь у кооперативі №П1/01К від 19 травня 2017 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, справу розглядати у його відсутність.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення поштової кореспонденції суду. Крім того, представник Відповідача з матеріалами справи знайомився.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам частини 4 статті 223 та статей 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною 8 статті 178, статтею 181 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно зіст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, судом встановлено, що 19 травня 2017 року між ОСОБА_3 та Житлово-будівельним кооперативом «Почаївський 3» було укладено договір про пайову участь у кооперативі №П1/01К.

Відповідно до умов Договору Житлово-будівельний кооператив «Почаївський 3» взяв на себе зобов`язання організувати та здійснити будівництво будинку і ввести його в експлуатацію у строки, визначені Договором, та передати ОСОБА_2 увласність квартиру із характеристиками, передбаченими Договором. ОСОБА_2 , в свою чергу, взяв на себе зобов`язання передати Відповідачу в якості пайового внеску належну Позивачу на праві приватної власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням єправовідношення, вякому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зпідстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України. Відповідно до п.1ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини єпідставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вищезазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.4 та п.1.5 Договору Відповідач зобов`язаний завершити в будинку будівельні роботи до 30 травня 2018 року та ввести його в експлуатацію до 30 липня 2018року. Проте, будинок в експлуатацію не введено, будівельні роботи не завершені.

Ст.629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання єйого невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його устрок, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.2 ст.612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №905/799/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 916/1921/18, від 28 травня 2019 року усправі № 910/9234/18, від 13 лютого 2018 року у справі № 925/1074/17.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16жовтня 2018 року у справі №910/3568/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 910/6381/18, від 14 серпня 2019 року усправі №910/8819/18.

Для встановлення можливості розірвання договору в судовому порядку необхідно визначити, чи були допущені іншою стороною саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) особи, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18серпня 2020 року усправі № 927/784/19.

Відповідно до п.2.5 Договору строк передачі Відповідачем документів, необхідних для набуття Позивачем права власності на квартиру становить 1 (один) місяць здати введення будинку в експлуатацію, порушення Відповідачем строку введення будинку вексплуатацію більш ніж на 32 (тридцять два) місяці є істотним порушенням Договору, оскільки Позивач очікував отримати у свою власність квартиру в вересні 2018 року.

Разом з тим, на виконання вимог п.3 Договору ОСОБА_2 здійснив оплату пайового внеску шляхом передачі Житлово-будівельному кооперативу «Почаївський 3» належну Позивачу на праві приватної власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується актом приймання-передачі квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Тобто безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення ійого юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.177, ч.1 ст.202, ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №910/13271/18.

Враховуючи вищевикладене, у випадку розірвання Договору за рішенням суду на вимогу Позивача у зв`язку із істотним порушенням Договору Відповідачем, Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу майно, отримане в якості пайового внеску за Договором.

Відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як встановлено судом, квартира, передана Позивачем Відповідачу вякості пайового внеску за Договором, вже відчужена Відповідачем на користь сторонньої особи, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з номерами інформаційних довідок 245042502 від 18 лютого 2021 року та 256538100 від 14 травня 2021 року, у зв`язку з чим не може бути повернута Позивачу в натурі.

Станом на дату подачі позову вартість квартири, переданої Позивачем Відповідачу в якості пайового внеску за Договором, становить 1145500,00 грн., що підтверджується Звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Експертиза» про оцінку квартири загальною площею 61,20 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким, чином, оскільки Відповідач порушив вимоги укладеного між сторонами Договору про пайову участь у кооперативі №П1/01К від 19 травня 2017 року, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача, а відтак, на підставі отриманих доказів, суд вважає за можливе при задоволенні позову стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір в сумі 12712,00 грн.

На підставі ст. ст. 216, 220, 509, 526, 530, 627, 635, 548, 654, 655, 657, ЦК України, ст.ст.4,12,81, 137, 141,263-268 ЦПК Українисуд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Почаївський 3» про розірвання договору та стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Розірвати договір про пайову участь у кооперативі №П1/01К, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Житлово-будівельним кооперативом «Почаївський 3» (ідентифікаційний код за ЄДР 38802352) 19 травня 2017 року;

Стягнути з Житлово-будівельногокооперативу «Почаївський3»(ідентифікаційнийкод заЄДР 38802352) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1145500,00 грн. (один мільйон сто сорок п`ять тисяч п`ятсот гривень нуль копійок) в якості вартості квартири АДРЕСА_2 , отриманої Житлово-будівельним кооперативом «Почаївський3» від ОСОБА_2 в якості пайового внеску на виконання договору про пайову участь у кооперативі №П1/01К від 19 травня 2017 року.

Стягнути з Житлово-будівельногокооперативу «Почаївський3»(ідентифікаційнийкод заЄДР 38802352) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 12712,00 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua.

Копію заочного рішення суду направити сторонам для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.В. Мерзлий